Жульєн Рассам
Жульє́н Расса́м (фр. Julien Rassam; уроджений Жульє́н Лангма́нн, Рассам — дошлюбне прізвище матері; нар. 14 червня 1968, Париж, Франція — 3 лютого 2002, Париж, Франція) — французький кіноактор, син режисера Клода Беррі та брат Тома Лангманна. Його батько був євреєм, а мати народилася в Лівані[1]. З боку матері він є племінником продюсерам Жану-П'єру Рассаму та Полю Рассаму[2][3].
| Жульєн Рассам | |
|---|---|
| фр. Julien Rassam | |
 | |
| Ім'я при народженні | Жульєн Лангманн |
| Дата народження | 14 червня 1968 |
| Місце народження | Париж, Франція |
| Дата смерті | 3 лютого 2002 (33 роки) |
| Місце смерті | |
| Поховання | cemetery of Montfort-l'Amauryd |
| Громадянство |  Франція |
| Професія | актор |
| Роки активності | 1972-2000 |
| IMDb | ID 0711492 |
Кар'єра
ред.Дебютував у кіно дитиною, знявшись у стрічці свого батька «Самець століття». Найвиграшнішими ролями в кар'єрі Рассама можна вважати принца Франсуа в історичному фільмі Патріса Шеро «Королева Марго» і Бенуа в «Акомпаніаторці» Клода Міллера, за яку він був номінований на премію Сезар як найперспективніший актор серед чоловіків-акторів в 1993[4].
У 1992 р. спробував себе в режисурі й зняв короткометражний фільм «День гніву» (фр. Jour de colère), який був представлений в основному конкурсі Festival Premiers Plans d'Angers.
Особисте життя і смерть
ред.Найвідомішим романом Рассама є відносини з акторкою Маріон Котіяр[5]. З 2000 р., після випадкового падіння з третього поверху готелю Raphael в Парижі, він мав параліч нижніх кінцівок.
Покінчив життя самогубством у 2002 р. Йому було 33 роки. Його мати, Анна-Марі Рассам, також наклала на себе руки в 1997 р., вистрибнувши з вікна квартири своєї подруги — матері Ізабель Аджані[6][7].
Фільмографія
ред.| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1975 | ф | Самець століття | Le mâle du siècle | Жульєн |
| 1991—2005 | с | Мегре | Maigret | Лекур |
| 1992 | ф | Альберт страждає | Albert souffre | Альберт |
| 1992 | ф | Акомпаніаторка | L'accompagnatrice | Бенедикт Вейцман |
| 1993 | с | Усі хлопчики й дівчатка свого віку... | Tous les garçons et les filles de leur âge... | Поль |
| 1993 | ф | Ніде | Nulle part | |
| 1994 | ф | Королева Марго | La reine Margot | герцог Алансонський |
| 1994 | ф | Ялла є ана | Yalla yaana | |
| 1998 | ф | Спрут | Le poulpe | трансвестит |
| 1999 | ф | Несамовиті | Furia | Le résistant #1 |
Примітки
ред.- ↑ Thomas Langmann, le nouveau nabab. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 1 серпня 2016.
- ↑ Ronald Bergan (14 January 2009). [http: //www.guardian.co.uk/film/2009/jan/14/obituary -claude-berri-jean-florette Obituary: Claude Berri/ Film]. The Guardian. UK. Процитовано 28 February 2012.
- ↑ Film - British Federation of Film Societies, Federation of Film Societies (Great Britain) - Google Books. Books.google.ca. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 28 February 2012.
- ↑ Лауреати та номінанти 18-ї церемонії на офіційному сайті премії "Сезар". Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 1 серпня 2016.
- ↑ MARION ET GUILLAUME: UN BÉBÉ POUR LE PRINTEMPS. Paris Match. Paris. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 8 October 2013.
- ↑ Julien Rassam <! — Тема доданий ботом -->. Архів оригіналу за 23 вересня 2013. Процитовано 1 серпня 2016.
- ↑ Claude Berri: adieu, Monsieur Cinéma, actualité Cinéma — Le Point <! — Тема доданий ботом ->. Архів оригіналу за 16 січня 2009. Процитовано 1 серпня 2016.
Посилання
ред.- Julien Rassam на сайті IMDb (англ.)
- Allociné [Архівовано 17 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Julien Rassam: Biography and Filmography [Архівовано 10 липня 2016 у Wayback Machine.]