Новоторзький повіт
Новоторзький повіт[2], іноді Новотарзький повіт або Новотарський повіт (пол. Powiat nowotarski) — один з 19 земських повітів Малопольського воєводства Польщі. Утворений 1 січня 1999 року в результаті адміністративної реформи. Адміністративний центр — м. Новий Торг (пол. Nowy Targ).
Новоторзький повіт | |||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Powiat nowotarski | |||||||||||
Повіт на мапі воєводства
| |||||||||||
Країна | Польща | ||||||||||
Воєводство | Малопольське | ||||||||||
Адміністративний центр | Новий Торг | ||||||||||
Населення: | 183 069 (2008[1]) | ||||||||||
Площа: | 1474,99 | ||||||||||
Густота: | 124 | ||||||||||
Урбанізація: | 29,71 % | ||||||||||
Номери автомобілів: | KNT | ||||||||||
TERYT: 2.12.16.11.00.0 | Код ISO: | ||||||||||
Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
- |
Загальні дані
ред.Повіт розташовується в південній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Новий Торг. Станом на 1.01.2008 населення становить 183 069 осіб, площа 1474,99 км².
Межі
ред.Повіт з півдня межує Татшанським повітом і Словаччиною, на півночі — з Суським, Мисленицьким, Лімановським і Новосондецьким повітами.
Адміністративний поділ
ред.- міська ґміна: Новий Торг
- місько-сільські ґміни: Рабка-Здрій, Чорний Дунаєць, Щавниця
- сільські ґміни: Коростенко-над-Дунайцем, Ліпниця-Велька, Лапше-Нижнє, Новий Торг, Охотниця-Дольна, Раба-Вижна, Спитковіце, Чорштин, Шафляри, Яблонка
Історія
ред.Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Новий Торг (адміністративно-судовий орган влади) був створений у складі коронного краю Королівства Галичини та Володимирії наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Кракові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Західної Галичини на противагу апеляційному суду у Львові як критерію належності до Східної Галичини).
Сам Новоторзький повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) у складі округу Сандек.
Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Новоторзького повіту (з 50 самоврядних громад-гмін) приєднана частина повіту Кросцєнко (з 13 гмін).[3] У повіті існували три окремі судові округи (повіти) — Новий Торг, Кросцєнко і Чорний Дунаєць. Практично в набутому в 1867 р. вигляді Новоторзький повіт існував 72 роки.
У 1880 р. населення повіту налічувало 70 241 мешканець. Повіт включав 76 населених пунктів, поділявся на 75 кадастральних гмін.[4]
В 1900 році населення становило 78 995 осіб. Новосондецький повіт за переписом 1910 р. налічував 123 гміни (самоврядні громади) і 1 фільварок та займав площу 1306 км², населення становило 80 767 осіб.
Після утворення Другої Польської республіки повіт 23 грудня 1920 був включений до новоствореного Краківського воєводства.
1 серпня 1934 року виконано об'єднання ґмін (ця адміністративна одиниця до того часу обмежувалася селом чи містом із присілками і хуторами) у великі сільські ґміни (рівнозначні волості)[5]:
- Рабка-Здрій,
- Косьцєліско,
- Буковіна,
- Поронін,
- Ціхе,
- Хохолув,
- Чорний Дунаєць,
- Чорштин,
- Яблонка,
- Кросьценко,
- Людзьмєж,
- Лапше-Нижнє,
- Лопушна,
- Охотниця,
- Одрованж,
- Раба-Вижна,
- Шафляри,
- Щавниця Вижна.
На території повіту (ґміна Щавниця) розташовувалися чотири найзахідніші лемківські села — Біла Вода, Чорна Вода, Шляхтова і Явірки, в яких до 1945 року були церкви греко-католицьких парафій Мушинського деканату і з 2250 мешканців яких — 2155 українців, 80 поляків і 15 євреїв[6]. З метою етноциду українців ПНР здійснила виселення більшості лемків у 1945 році в СРСР (оприлюднені поіменні списки виселених в СРСР налічують 1876 осіб[7]).
У липні 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з 4 сіл Новоторзького повіту на приєднані до Польщі північно-західні терени 821 українця[8]. У 1950 році додатково виселили осіб, забутих при проведенні операції «Вісла».
Демографія
ред.Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:
Всього | Жінки | Чоловіки | ||||
---|---|---|---|---|---|---|
осіб | % | осіб | % | осіб | % | |
Повіт | 180 987 | 100 | 92 402 | 51,1 | 88 585 | 48,9 |
Міста | 53 746 | 100 | 28 237 | 52,5 | 25 509 | 47,5 |
Села | 127 241 | 100 | 64 165 | 50,4 | 63 076 | 49,6 |
Примітки
ред.- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1]. [недоступне посилання]
- ↑ Новоторзький повіт // Прадідівська слава.
- ↑ Reichs-Gesetz-Blatt für das Kaiserthum Oesterreich. Jahrgang 1867, IX. Stück, Nr. 17: „Verordnung des Staatsministeriums vom 23. Jänner 1867“
- ↑ Powiat nowotarski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 309. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu nowotarskiego w województwie krakowskiem na gminy wiejskie. Dz.U. 1934 nr 68 poz. 594 (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 54.
- ↑ Ярослава Галик. Книга пам"яті Лемківщини 1944-1946. — Львів : Тріада Плюс. 2015. — Т. 1. — С. 28, 316—346. — ISBN 978-966-789-147-4.
- ↑ Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 414-417. (пол.)
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |