Артемізія Джентілескі: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м посилання
Рядок 38: Рядок 38:
}}
}}


'''Артемізія Джентілескі''' ({{lang-it|Artemisia Gentileschi}}, *[[8 липня]] [[1593]] —†[[1652]] або [[1653]]) — [[Італія|італійська]] [[художниця]] епохи [[бароко]], представниця [[Неаполітанська художня школа|Неаполітанської школи]].
'''Артемізія Джентілескі''' ({{lang-it|Artemisia Gentileschi}}, [[8 липня]] [[1593]] — [[1652]] або [[1653]]) — [[Італія|італійська]] [[художниця]] епохи [[бароко]], представниця [[Неаполітанська художня школа|Неаполітанської школи]].


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Рядок 87: Рядок 87:
File:Artemisia Gentileschi - Judith Beheading Holofernes (detail) - WGA8564.jpg |'' Юдиф у шатрі Олоферна'', фігура Юдифи
File:Artemisia Gentileschi - Judith Beheading Holofernes (detail) - WGA8564.jpg |'' Юдиф у шатрі Олоферна'', фігура Юдифи
</gallery>
</gallery>

== Примітки ==
{{reflist}}


== Джерела ==
== Джерела ==
Рядок 95: Рядок 98:


{{commons|Category:Artemisia Gentileschi|Артемізія Джентілескі}}
{{commons|Category:Artemisia Gentileschi|Артемізія Джентілескі}}
{{Бібліоінформація}}

{{DEFAULTSORT:Джентілескі, Артемізія}}
{{DEFAULTSORT:Джентілескі Артемізія}}


[[Категорія:Італійські барокові живописці]]
[[Категорія:Італійські барокові живописці]]

Версія за 18:31, 2 лютого 2024

Артемізія Джентілескі
італ. Artemisia Gentileschi
«Автопортрет». 1615 рік
Народилася8 липня 1593(1593-07-08)[4][2][…]
Рим, Папська держава[6][7]
Померла1653[1][2][…]
Неаполь, Неаполітанське королівство, Габсбурзька Іспаніяd[6][7]
Національністьіталійка
Діяльністьхудожниця
Галузьмалярство
ВчителіОраціо Джентілескі[8]
Знання мовіталійська[9][10]
ЧленствоАкадемія витончених мистецтвd
НапрямокКараваджизм[5][11]
Жанрпортрет[6][7], релігійний живописd[6][7], історичний живопис[7] і міфологічний живопис[7]
Magnum opusЮдита, що вбиває Олофернаd, Adoration of the Magid, Judith and her Maidservantd, Susanna and the Eldersd, Allegory of Inclinationd і Self-Portrait as a Female Martyrd
Посадапридворний художник
Конфесіякатолицтво
БатькоОраціо Джентілескі
МатиПруденція Монтоне
Брати, сестриFrancesco Gentileschid[12]
У шлюбі зП'єтро Антоніо Стіаттесі
Діти2 доньки
Автограф

Артемізія Джентілескі (італ. Artemisia Gentileschi, 8 липня 1593 — 1652 або 1653) — італійська художниця епохи бароко, представниця Неаполітанської школи.

Життєпис

Народилася у 1593 році в Римі. Була донькою живописця Ораціо Джентілескі школи Караваджо. Мати, Пруденція Монтоне, померла, коли Артемізії було 12 років. У 1612 році її згвалтував флорентійський художник Агостіно Тассі, що працював разом з її батьком та водночас був вчителем Артемізії. Після 7-місячного судового розгляду, принизливого і болісного для Артемізії, Тассі було визнано винним, засуджений до року в'язниці.

Вийшовши заміж за флорентійського художника П'єтро Антоніо Стіаттесі у 1612 році, художниця 1614 року переїхала до Флоренції. Працювала під покровительством Козімо II Медічі. Тут затоваришувала з Галілео Галілеєм.

У 1621 році працювала в Генуї, потім повернулася до Риму, де творила до 1627 року. В цей час вона намагалася влаштувати доньок на курси живопису.

У 1627 році перебралася до Венеції, де познайомилася з Антонісом ван Дейком і Софонісбою Ангішолі. У 1630 році опиняється у Неаполі. В неаполітанський період художниця вперше отримала замовлення на фресковий розпис церкви — у містечку Поццуолі під Неаполем.

У 1638–1641 роках жила і працювала в Лондоні разом з батьком під покровительством короля Карла I. Потім Артемізія повернулася в Неаполь, де і жила до самої смерті.

Творчість

Артемізія Джентілескі стала першою жінкою, обраною у члени Академії живописного мистецтва у Флоренції — першої художньої Академії Європи.

Першою картиною Артемізії була «Сусанна й старці», що була намальована у 1610 році. Переживання художниці отримали вираз в її найбільш відомій роботі «Юдіф, що відрубує голову загарбника Олоферна» (1611–1612 роки). До цього сюжету вона поверталася кілька разів, інші повторювані сюжети картин Джентілескі — Лукреція, Клеопатра, цариця Савська, тобто уславлені жінки минувшини.

"Немає великих жінок - художниць, тому що жінки не здатні на велич" - цитата, якій надає великого сенсу науковець Лінда Нохлін, в своїй статті про роль жінок у творенні мистецтва. Як нам відомо, Артемізія Джентілескі була однією з них, яка створила "БУМ" у мистецтві Бароко. Хоч нею було випущено не багато робіт, вона все ж таки проявила себе як художниця - феміністка. Термін "феміністка" в ХХІ столітті асоціюється в нас з "рівністю між чоловічою та жіночою статтю" - постійний наплив того, що жінка хоче зрівняти, та зрівнює, свої права з чоловіками. В порівняні з чоловіками, у яких мистецька діяльність була" більш популяризована" - жінок залишали, або, навіть, вилучали з категорії художників, скільпторів тощо. А все із за того, що вони - "жінки". Дискримінація та сексизм в цьому сенсі мав роль, хоча люди цього тоді не розуміли, бо вважали, що то так і потрібно. Така роль спіткала і юну Артемізію. Вона почала творити у віці 19 років і вплинув на її творчість такий художник ( який був і її вчителем), як Агостіно Тассі. До речі, він став головним героєм більшості її картин. Для Джентілескі, Тассі став - "жахливим досвідом". А все пов'язано з тим, що під час однієї з їх зустрічей Агостіно почав домагатися до юної художниці та зґвалтував її. Ця травма вплинула тематику творчості Артемзії. Картини Артемзії Джентилескі набули автобіографічного виміру. Момент сексуальної об'єктивації вона зобразила в картині "Сусанна та старці" - сюжет якого зосерджується на дівчині Сусанні та чоловіках, які домагалися до неї, таким чином картина набуває сенсу, а саме того, що дівчина сприймається як сексуальний об'єкт, а не як особистість[13].Образ помсти юна художниця відобразила у картині "Юдіф, що відрубує голову загарбника Олоферна".[14] Свій успіх вона перетнула зі своїм життям, що на відміну від чоловічого мистецтва, дало підкреслити думку, що "вона особлива і є винятком", яка не просто копіює художників античності, що було поширене в епоху Бароко, а робить свою справу - особистою та цікавою для суспільства.

У літературі

Роман про Артемізію був написаний в 1944-1947 роках італійською письменницею Анною Банті, в остаточній версії він набув форми щоденника, мав великий успіх, перекладений на кілька мов. Потім біографія Артемізії лягла в основу драми американської письменниці Венді Вассерштайн «Хроніки Хейді» (1988 рік) і п'єси «Життя без підказки» канадської письменниці Саллі Кларк (поставлена у 1988, 1989, 1990, 1991 роках).

У 1997 фільм «Артемізія» було знято французьким кінорежисером Аньєсом Мерле. У 1998 році роман про художницю написала французька письменниця Олександра Лапьер. У 2002 році став міжнародним бестселером роман американської письменниці Сьюзен Вріленд «Пристрасті за Артемізією», який було перкладено на 20 мов.

Галерея

  • Благовіщення
    Благовіщення
  • Вірсавія
    Вірсавія
  • Кліо, муза історії
    Кліо, муза історії
  • Давид і Вірсавія
    Давид і Вірсавія
  • Есфір перед царем
    Есфір перед царем
  • Лукреція
    Лукреція
  • Св. Цецилія з лютнею
    Св. Цецилія з лютнею
  • Самсон і Даліла
    Самсон і Даліла
  • Портрет гонфалоньєра, Палаццо Аккурсіо, Болонья
    Портрет гонфалоньєра, Палаццо Аккурсіо, Болонья
  • Народження Івана Хрестителя, Національний музей Прадо, Мадрид
    Народження Івана Хрестителя, Національний музей Прадо, Мадрид
  • Даная, 1612 р, Художній музей, Сент-Луїс, США
    Даная, 1612 р, Художній музей, Сент-Луїс, США
  • Сміливиця Сісера, 1620 р., Музей образотворчих мистецтв (Будапешт)
    Сміливиця Сісера, 1620 р., Музей образотворчих мистецтв (Будапешт)
  • Св. Катерина Александрійська
    Св. Катерина Александрійська
  • Сусанна і старці
    Сусанна і старці
  • Св. Цецилія
    Св. Цецилія
  • Автопортрет з лютнею
    Автопортрет з лютнею
  • Юдиф у шатрі Олоферна, фігура Юдифи
    Юдиф у шатрі Олоферна, фігура Юдифи

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118936794 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Artemisia Gentileschi — 2008.
  3. ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  6. ↑ а б в г Зведений список імен діячів мистецтва
  7. ↑ а б в г д е RKDartists
  8. ↑ https://www.museodelprado.es/aprende/enciclopedia/voz/gentileschi-artemisa/bc35919f-7235-457c-9c8f-fd166574143e
  9. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  10. ↑ CONOR.Sl
  11. ↑ https://www.oxfordartonline.com/page/caravaggio-and-caravaggisti-in-17th-century-europe/
  12. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.
  13. ↑ Category:Susanna and the Elders by Artemisia Gentileschi, Schloss Weißenstein - Wikimedia Commons. commons.wikimedia.org (англ.). Процитовано 22 травня 2022.
  14. ↑ "Юдифь, обезглавливающая Олоферна", Артемизия Джентилески. Visit Uffizi. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 22 травня 2022.

Джерела

  • Raymond Ward Bissell, Artemisia Gentileschi and the authority of art. Critical reading and catalogue raisonné, Pennsylvania State University Press, 1999

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Артемізія Джентілескі
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Артемізія_Джентілескі&oldid=41672621