Пливе кача по Тисині: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Скасовано 1 останнє редагування (Олексій Левчак) і відновлено версію 41033173 Jphwra
Мітка: Ручний відкіт
Рядок 29: Рядок 29:


== Походження ==
== Походження ==
Перший куплет пісні побачив світ у збірці закарпатського письменника і перекладача [[Ґренджа-Донський Василь Степанович|Василя Ґренджи-Донського]] "Квіти з терном", яка була опублікована 1923 року в Ужгороді<ref>[http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0003304]</ref>.
⚫
За свідченнями фольклориста [[Хланта Іван Васильович|Івана Хланти]], пісню «Пливе кача по Тисині» вперше записав композитор і фольклорист [[Дезидерій Задор]] у 1940-х роках у селі [[Воловець]] [[Закарпатська область|Закарпатської області]]{{sfn|Гнатів, Сможаник|2014|с=80-83}} - Бойківщина. Пісня була опублікована у збірці «Народні пісні підкарпатських русинів» в Ужгороді у 1944 році{{sfn|Народнѣ пѣснѣ Подкарпатскихъ Русиновъ|1944|с=51}}.


{{Poem|Плавле кача по тисині;
На думку дослідника Василя Сокола, пісня має літературну історію. Народний поетичний твір був істотно перероблений закарпатським письменником і перекладачем [[Ґренджа-Донський Василь Степанович|Василем Ґренджою-Донським]]{{sfn|Сокіл|2014|с=821}}
«Мамко моя, не лай нині,
Залаєш ми в злу годину,
Сам не знаю, де погину».}}

Це дало підставу дослідникові Василеві Соколу стверджувати, що пісня має літературну історію і народний поетичний твір був істотно перероблений{{sfn|Сокіл|2014|с=821}}. Проте Василь Німчук вважає, що цей куплет запозиченням з народної пісні про що може свідчити те, що в пізніших переробках вірша його нема<ref>{{Cite news|url=http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/handle/123456789/151751|title=До питання про походження пісні "Пливе кача по Тисині"|last=Німчук|first=В.|date=2015|language=uk|issn=0236-1477|access-date=2024-05-28}}</ref>.

⚫
За свідченнями фольклориста [[Хланта Іван Васильович|Івана Хланти]], пісню «Пливе кача по Тисині» вперше записав композитор і фольклорист [[Дезидерій Задор]] у 1940-х роках у селі [[Воловець]] [[Закарпатська область|Закарпатської області]]{{sfn|Гнатів, Сможаник|2014|с=80-83}} - Бойківщина. Пісня була опублікована у збірці «Народні пісні підкарпатських русинів» в Ужгороді у 1944 році{{sfn|Народнѣ пѣснѣ Подкарпатскихъ Русиновъ|1944|с=51}}.


У найближчій історичній перспективі належала до репертуару воїнів [[Українська повстанська армія|УПА]] під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] та збройної боротьби 1950-х років.
У найближчій історичній перспективі належала до репертуару воїнів [[Українська повстанська армія|УПА]] під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] та збройної боротьби 1950-х років.

Версія за 21:28, 28 травня 2024

«Пливе кача по Тисині»
Пісня
Жанррекрутський, тужливий, поховальний
Моваукраїнська (лемківський діалект)
Автор слівнародна пісня, поезія
CMNS: Цей твір у Вікісховищі
S:  Цей твір у  Вікіджерелах
Капела ім. Ревуцького — Гей, пливе кача по Тисині, 2013, London. Церква на Duke st.

«Пливе́ ка́ча по Тиси́ні…» — українська лемківська[1] (за іншими даними, закарпатська[a]) тужлива народна пісня. Стала широковідома після її виконання під час реквієму за загиблими учасниками Революції гідності.

Пісня «Плине кача…» включена до протоколу параду ЗСУ до Дня Незалежності 24 серпня 2014-го (у виконанні академічного хору ім. Ревуцького).

Походження

Перший куплет пісні побачив світ у збірці закарпатського письменника і перекладача Василя Ґренджи-Донського "Квіти з терном", яка була опублікована 1923 року в Ужгороді[2].

<poem>Плавле кача по тисині; «Мамко моя, не лай нині, Залаєш ми в злу годину, Сам не знаю, де погину».</poem>


Це дало підставу дослідникові Василеві Соколу стверджувати, що пісня має літературну історію і народний поетичний твір був істотно перероблений[3]. Проте Василь Німчук вважає, що цей куплет запозиченням з народної пісні про що може свідчити те, що в пізніших переробках вірша його нема[4].

За свідченнями фольклориста Івана Хланти, пісню «Пливе кача по Тисині» вперше записав композитор і фольклорист Дезидерій Задор у 1940-х роках у селі Воловець Закарпатської області[5] - Бойківщина. Пісня була опублікована у збірці «Народні пісні підкарпатських русинів» в Ужгороді у 1944 році[6].

У найближчій історичній перспективі належала до репертуару воїнів УПА під час Другої світової війни та збройної боротьби 1950-х років.

Історія записів і виконання

Рання історія

Зовнішні відеофайли
«Піккардійська терція» — альбом «Ельдорадо», 2002
Хор КПБА (регент — Надія Купчинська, соліст — Микола Христян), 2014
Мар'яна Садовська — концерт на підтримку рідних українських політв’язнів, 2018

Першою виконала пісню «Гей, пливе кача по Тисині» на професійній сцені у 1960-х роках солістка Закарпатського народного хору Віра Баганич[7], а в 1972 році записала її на платівку фірми «Мелодія»[8].

Нове публічне життя прийшло до пісні 1986-го року: вона увійшла до репертуару львівського ВІА «Ватра» (спершу в сольному виконанні О. Білозір, пізніше в дуеті з В. Морозовим)[9]. 1988 року пісню записав канадсько-український гурт «Черемшина» і вона увійшла в альбом «Cheremshyna (volume 3)». Гурт додав до оригінального виконання Закарпатського народного хору простий вокаліз, покликаний торкнутися серця слухачів і допомогти зрозуміти біль матері, яка втратила коханого сина[10].

Сучасність

Мар'яна Садовська виконує пісню у супроводі індійської фісгармонії

2000 року пісню включено до циклу «Наші партизани» спільного альбому Тараса Чубая та гуртів «Плач Єремії» і «Скрябін»[11]. Великої популярності пісня здобула після виходу 2002 року в аранжуванні і виконанні «Піккардійської Терції» альбому «Ельдорадо»[12].

Крім «Піккардійської Терції», пісня також відома у виконанні різних гуртів та хорових колективів, таких як капела ім. Ревуцького, а також хор Київської православної богословської академії, семінаристи якої були безпосередніми учасниками подій у центрі Києва. Також ця пісня виконувалася на міжнародному фестивалі «Virgo Lauretana» в Італії[13]. Шанувальникам рок-музики відома за інструментальним виконанням Лютомисла[14]. Пісню виконав данський неофолк-гурт «Die Weisse Rose» під час свого концерту у Києві 2015 року, вона увійшла у їхній концертний альбом «White Roses In Bloom In Kyiv»[15].

Події Революції Гідності

Вшанування пам'яті «Небесної сотні».
Київ, Майдан Незалежності, 23 лютого 2014 року.

Версія 2002 року у виконанні «Піккардійської Терції» була запропонована як реквієм під час перших панахид на Майдані Незалежності за загиблими героями Революції гідності. Композиція прозвучала у січні 2014-го, на похороні загиблого білоруса Михаїла Жизневського. Його друзі знали, що пісня «Гей, пливе кача» є його улюбленою і тому ввімкнули її під час прощання з ним[16]. Через сильне смислове й емоційне навантаження цієї пісні її продовжили співати в пам'ять за загиблими, трохи з часом вона стала неофіційним гімном, який співали в пам'ять за загиблими активістами Євромайдану (Небесної сотні)[17] та іншими загиблими під час війни на сході України.

За свідченням ведучого сцени Майдану Володимира Гонського, пісня мала потужний емоційний вплив на учасників панахид, аж до травматичного включно (серцеві напади, шоковий стан, істерики).

«…кожна мати розуміє, що виховує сина не для того, щоби відпускати на війну, будь-який чоловік не хоче загинути на чужині, сестра чи брат не готові втрачати найближчих. Сьогодні вже важко уявити собі прощання з Героями якимось іншим твором. Людина, яка написала цю пісню, перепустила її через серце. Тому зараз із автором в унісон плачуть сотні тисяч людей…»

Інші виконання

Пісня виконувалась у телевізійному шоу «Голос країни» (5-й і 6-й сезони). У виборі наосліп її виконали Дарина Степанюк та учасниця суперфіналу Інна Іщенко. Входить до репертуару фіналістів шоу X-Фактор тріо «Тріода».

Версія російських пропагандистів

У травні 2022 року рашисти Акім Апачев і Дар'я Фрей переспівали пісню «Пливе кача», цинічно познущавшись над нею, не тільки поганим виконанням, а й «приурочивши» її до знищення Маріуполя[18]. 10 червня 2022 російський телеканал RT випустив кліп на цю пісню, знятий на руїнах Азовсталі в Маріуполі[19][20]. У липні 2022 YouTube заблокував кліп за мову ворожнечі[21].

Звукозаписи

Фільми

Пісня на SoundCloud

Див. також

Примітки

  1. ↑ Про депортацію лемків у Радянському Союзі не можна було говорити — історик [Архівовано 13 лютого 2016 у Wayback Machine.], Роман Кабачій, Радіо Свобода, 08 лютого 2016
  2. ↑ [1]
  3. ↑ Сокіл, 2014, с. 821.
  4. ↑ Німчук, В. (2015). До питання про походження пісні "Пливе кача по Тисині" (укр.). ISSN 0236-1477. Процитовано 28 травня 2024.
  5. ↑ Гнатів, Сможаник, 2014, с. 80-83.
  6. ↑ Народнѣ пѣснѣ Подкарпатскихъ Русиновъ, 1944, с. 51.
  7. ↑ Закарпатську співачку, яка відкрила українцям баладу «Гей, пливе кача по Тисині», нагородили почесною відзнакою. Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 9 серпня 2019.
  8. ↑ Віра Гамага стала Заслуженою. [Архівовано 9 серпня 2019 у Wayback Machine.] «Час Закарпаття»
  9. ↑ Оксана Білозір, Віктор Морозов — Пливе кача (1989). Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 9 серпня 2019.
  10. ↑ The Story of the Song "Plyve Kacha Po Tysyni". Cheremshyna Ensemble (англ.). 23 червня 2016. Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 9 серпня 2019.
  11. ↑ Тарас Чубай, Скрябін — Наші партизани. Discogs (англ.). Архів оригіналу за 18 вересня 2019. Процитовано 9 серпня 2019.
  12. ↑ а б Піккардійська Терція — Ельдорадо. Discogs (англ.). Архів оригіналу за 20 лютого 2021. Процитовано 2 січня 2021.
  13. ↑ 54-й хоровий фестивалі Virgo Lauretana в Італії «Гей, пливе кача по Тисині». Архів оригіналу за 27 липня 2019. Процитовано 8 червня 2014.
  14. ↑ Lutomysl — Пливе Кача По Тисині…. Discogs (рос.). Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 9 серпня 2019.
  15. ↑ а б Die Weisse Rose — White Roses In Bloom In Kyiv. Discogs (англ.). Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 2 січня 2021.
  16. ↑ У «Пливе кача» міститься історичний код нації. Збруч. Архів оригіналу за 24 березня 2017. Процитовано 23 березня 2017.
  17. ↑ На Майдані прощаються із загиблими героями. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 23 лютого 2014.
  18. ↑ Окупанти заспівали "Пливе кача" українською. Її потрібно заблокувати прямо зараз!. РБК-Украина (рос.). Процитовано 18 листопада 2022.
  19. ↑ Цинізм зашкалює: пропагандисти зняли на руїнах Азовсталі україномовний кліп на пісню. glavred.net (укр.). Процитовано 18 листопада 2022.
  20. ↑ Росіяни зіпсували пісню “Пливе кача” і зняли кліп на “Азовсталі”: реакції українців. Українська правда _Життя. Процитовано 18 листопада 2022.
  21. ↑ YouTube заблокував кліп на російський пропагандистський витвір «Пливе кача» за мову ворожнечі. ms.detector.media (укр.). 19 липня 2022. Процитовано 18 листопада 2022.
  22. ↑ Закарпатський Народний Хор — Untitled. Discogs (англ.). Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 2 січня 2021.
  23. ↑ Cheremshyna — Cheremshyna Volume 3. Discogs (англ.). Архів оригіналу за 18 лютого 2021. Процитовано 2 січня 2021.
  24. ↑ Віктор Морозов, Оксана Білозір — Віктор Морозов, Оксана Білозір. Discogs (англ.). Архів оригіналу за 20 лютого 2021. Процитовано 2 січня 2021.
  25. ↑ Оксана Білозір, Іван Попович — Оксана Білозір / Пісні І. Поповича. Discogs (англ.). Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 2 січня 2021.
  26. ↑ Тарас Чубай, Скрябін — Наші партизани. Discogs (англ.). Архів оригіналу за 21 лютого 2021. Процитовано 2 січня 2021.
  27. ↑ Mariana Sadovska — Songs I Learned In Ukraine. Discogs (рос.). Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 2 січня 2021.
  28. ↑ Angela Gaber Trio — Opowieści Z Ziemi. Discogs (рос.). Архів оригіналу за 15 грудня 2021. Процитовано 2 січня 2021.
  29. ↑ Тріода — Душа українського народу (2014). Архів оригіналу за 19 квітня 2017. Процитовано 9 травня 2017.
  30. ↑ Dagadana — Meridian 68. Discogs (рос.). Архів оригіналу за 19 березня 2021. Процитовано 2 січня 2021.
  31. ↑ Switchback (5) — Live In Ukraine. Discogs (рос.). Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 2 січня 2021.
  32. ↑ Susanna Jara — Rusyn Takes. Discogs (англ.). Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 2 січня 2021.
  33. ↑ Запрошує Віра Баганич — 27 Квітня 2017 — Закарпатський організаційно-методичний центр культури. zakfolkcenter.at.ua. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 2 січня 2021.
  34. ↑ Хемій М. Цікаве про Карпатську Україну від київських музейників // Мукачево.net. — 2014. Архівовано з джерела 15 вересня 2019. Процитовано 2 січня 2021.

Коментарі

  1. ↑ Як стверджує історик та журналіст, автор книжки про депортацію українців з Польщі на південь України «Вигнані на степи» Роман Кабачій, частина території в Перечинському та Великоберезнянському районах сучасної Закарпатської області є історичними землями Лемківщини (Джерело: Про депортацію лемків у Радянському Союзі не можна було говорити — історик, Роман Кабачій, Радіо Свобода, 08 лютого 2016).

Джерела

Джерела
Література

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пливе_кача_по_Тисині&oldid=42665878