Рангітото (острів): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
доповнення
доповнення
Рядок 1: Рядок 1:
{{пишу}}
{{пишу}}
{{Острів}}
⚫
'''Рангітото''' ({{lang-en|Rangitoto Island}}; {{Lang-mi|Ngā Rangi-i-totongia-a Tama-te-kapua}}) — [[Вулканічні острови|вулканічний острів]] у [[Затока|затоці]] [[Хауракі (затока)|Гауракі]] поблизу [[Окленд (Нова Зеландія)|Окленда]], [[Нова Зеландія]]. Острів шириною 5,5 км — це симетричний [[Щитовий вулкан|конус щитового вулкана]], увінчаний центральними конусами шлаку, що досягає висоти 260 м<ref>{{Cite gvp|241020|Auckland Volcanic Field: Photo Gallery|2024-05-29}}</ref><ref name="GVP1">{{Cite gvp|241020|Auckland Field|2024-05-29}}</ref>. Рангітото є наймолодшим і найбільшим з приблизно 50 вулканів [[Оклендське вулканічне поле|Оклендського вулканічного поля]], яке вивергалося у дві фази приблизно в 1450 та 1500 роках нашої ери<ref name="Luthfian2023"/><ref name="Devora"/> і займало площу 23,1 км² (2311 [[га]])<ref name="GVP1" /><ref name="ACC"/>. Він відділений від материкової частини [[Норт-Шор|північного узбережжя]] Окленда [[Протока|протокою]] [[Канал Рангітото|Рангітото]]. Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] він був з’єднаний дамбою з набагато давнішим, невулканічним островом [[Мотутапу]]<ref>{{Cite web|url=http://www.nzine.co.nz/features/rangitoto.html|title=Rangitoto – Auckland's Fragile Icon|last=Ottaway|first=Jacqueline Crompton|date=30 April 2004|publisher=NZine|access-date=26 April 2010}}</ref>.


⚫
{{Lang|mi|Rangitoto}} з мови [[Маорі (мова)|маорі]] означає «криваве небо»<ref name="GNS"/>, ця назва походить від повної фрази {{Lang|mi|Ngā Rangi-i-totongia-a Tama-te-kapua}} («Дні кровотечі Тама-те-капуа»). Тама-те-капуа був капітаном [[Арава (каное)|Арава]]-[[Вака (каное)|вака]] (каное) і був важко поранений на острові після поразки в битві з [[Іві (маорі)|племенем]] тайнуї в затоці Іслінгтон<ref name="ACC"/><ref name="ARC">[http://www.arc.govt.nz/environment/volcanoes-of-auckland/rangitoto.cfm Rangitoto] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080520152831/http://www.arc.govt.nz/environment/volcanoes-of-auckland/rangitoto.cfm |date=20 May 2008 }} (from the [[Auckland Regional Council]] website)</ref><ref name="NG">[http://www.nzgeographic.co.nz/articles.php?ID=75 Rangitoto] (abridged article from ''New Zealand National Geographic'')</ref>.
{{Острів|зображення розмір=300|координати={{coord|-36.786742|174.860115|region:NZ|display=inline}}|карта підпис=|архіпелаг=|довжина=|ширина=|населення=|назва=Рангітото|країна=[[Нова Зеландія]]|регіон=[[Окленд (регіон)|Окленд]]|висота=260|розмір карти=300|зображення=Rangitoto09f.jpg|зображення підпис=Південний схил вулкана Рангітото|місцева назва=Ngā Rangi-i-totongia-a Tama-te-kapua|мовою=mi}}

⚫
'''Рангітото''' ({{lang-en|Rangitoto Island}}; {{Lang-mi|Ngā Rangi-i-totongia-a Tama-te-kapua}}) — [[Вулканічні острови|вулканічний острів]] у [[Затока|затоці]] [[Хауракі (затока)|Гауракі]] поблизу [[Окленд (Нова Зеландія)|Окленда]], [[Нова Зеландія]]. Острів шириною 5,5 км — це симетричний [[Щитовий вулкан|конус щитового вулкана]], увінчаний центральними конусами шлаку, що досягає висоти 260 м<ref>{{Cite gvp|241020|Auckland Volcanic Field: Photo Gallery|2024-05-29}}</ref><ref name="GVP1">{{Cite gvp|241020|Auckland Field|2024-05-29}}</ref>. Рангітото є наймолодшим і найбільшим з приблизно 50 вулканів [[Оклендське вулканічне поле|Оклендського вулканічного поля]], яке вивергалося у дві фази приблизно в 1450 та 1500 роках нашої ери<ref name="Luthfian2023"/><ref name="Devora"/> і займало площу 23,1 км² (2311 [[га]])<ref name="GVP1" />. Він відділений від материкової частини [[Норт-Шор|північного узбережжя]] Окленда [[Протока|протокою]] [[Канал Рангітото|Рангітото]]. Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] він був з’єднаний дамбою з набагато давнішим, невулканічним островом [[Мотутапу]]<ref>{{Cite web|url=http://www.nzine.co.nz/features/rangitoto.html|title=Rangitoto – Auckland's Fragile Icon|last=Ottaway|first=Jacqueline Crompton|date=30 April 2004|publisher=NZine|access-date=26 April 2010}}</ref>.

⚫
{{Lang|mi|Rangitoto}} з мови [[Маорі (мова)|маорі]] означає «криваве небо», ця назва походить від повної фрази {{Lang|mi|Ngā Rangi-i-totongia-a Tama-te-kapua}} («Дні кровотечі Тама-те-капуа»). Тама-те-капуа був капітаном [[Арава (каное)|Арава]]-[[Вака (каное)|вака]] (каное) і був важко поранений на острові після поразки в битві з [[Іві (маорі)|племенем]] тайнуї в затоці Іслінгтон<ref name="ACC"/><ref name="ARC">[http://www.arc.govt.nz/environment/volcanoes-of-auckland/rangitoto.cfm Rangitoto] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080520152831/http://www.arc.govt.nz/environment/volcanoes-of-auckland/rangitoto.cfm |date=20 May 2008 }} (from the [[Auckland Regional Council]] website)</ref><ref name="NG">[http://www.nzgeographic.co.nz/articles.php?ID=75 Rangitoto] (abridged article from ''New Zealand National Geographic'')</ref>.


== Геологія ==
== Геологія ==
Рядок 13: Рядок 11:


=== Еруптивна історія ===
=== Еруптивна історія ===
У 2013 році вчені з Оклендського університету повідомили, що Рангітото був набагато активнішим у минулому, ніж вважалося раніше, припускаючи, що він був активним протягом приблизно 1000 років до остаточних вивержень приблизно 600 років тому. Це було засновано на розпізнаванні ряду горизонтів крихітних осколків вулканічного скла, які, здавалося б, вивергалися з Рангітото, в осадових кернах озера Пупуке. <ref name="Shane2013">{{Cite journal|last=Shane|first=P.|last2=Gehrels|first2=M.|last3=Zawalna-Geer|first3=A.|last4=Augustinus|first4=P.A.|last5=Lindsay|first5=J.M.|last6=Chaillou|first6=I.|date=2013|title=Longevity of a small shield volcano revealed by crypto-tephra studies (Rangitoto volcano, New Zealand): Change in eruptive behavior of a basaltic field.|journal=Journal of Volcanology and Geothermal Research|volume=257|pages=174–183|doi=10.1016/j.jvolgeores.2013.03.026}}</ref> Щоб перевірити цю гіпотезу, {{Convert|150|m|ft|abbr=on}} глибока свердловина була пробурена через західний фланг Рангітото в лютому 2014 року. Немає жодних підтверджуючих доказів цих гіпотетичних невеликих вивержень за 1000 років до основного виверження Рангітото. Проте вчені університету виявили тонкий потік базальтової лави в морських відкладеннях віком 6000 років і припустили, що це було навіть більш раннє виверження з Рангітото. <ref name="Shane2015">{{Cite web|url=http://www.eqc.govt.nz/sites/public_files/4618-Reconstructing-Rangitoto-volcano-from-150-m-deep-drill-core.pdf|title=Reconstructing Rangitoto volcano from a 150-m-deep drill core (project 14/U684)|last=Shane|first=Phil|last2=Linnell|first2=Tamzin|date=March 2015|publisher=University of Auckland|access-date=6 October 2015}}</ref> <ref name="Linnell2016" /> Представники служби цивільної оборони заявили, що відкриття не зробило життя в Окленді більш небезпечним, але змінило їхнє бачення того, як може відбуватися виверження. <ref>{{Cite news|url=http://www.newshub.co.nz/entertainment/officials-downplay-volcano-danger-2013041210|title=Officials downplay volcano danger|date=12 April 2013|work=3 News NZ|access-date=9 April 2016}}</ref> Ці результати, що захоплювали заголовки, були суперечливими та прийняті не всіма геологами. <ref>Hayward, B.W.; Grenfell, H.R. 2013. Did Rangitoto erupt many times? Geoscience Society of New Zealand Newsletter 11: 5–8. url= https://www.researchgate.net/publication/258374103_Did_Rangitoto_erupt_many_times</ref> <ref>Hayward, B.W. 2017. Eruption sequence of Rangitoto Volcano, Auckland. Geoscience Society of New Zealand Newsletter 23: 4–10. url=https://www.researchgate.net/publication/321062566_Eruption_sequence_of_Rangitoto_Volcano_Auckland%7C</ref> У 2018 році багато хто з початкової групи геологів Оклендського університету повідомили про свої останні дослідження та переосмислення доказів і дійшли висновку, що Рангітото вивергалося лише один раз, приблизно 600 років тому, можливо, у дві фази. <ref>Cronin S, Kanakiya S, Brenna M, Shane P, Smith I, Ukstins I, Horkley K. 2018. Rangitoto Volcano, Auckland city, a one-shot wonder or a continued volcanic threat? Paper presented at: DEVORA forum; Oct 25–26; Auckland, New Zealand. url=https://auckland.figshare.com/articles/media/DEVORA_Forum_2018_Collection/12725501%7C</ref> Тонкий потік лави в осадових відкладеннях віком 6000 років у буровому керні Рангітото має точно такий же хімічний склад, як і найнижчі/найдавніші потоки щитового вулкана з серцевиною вище, і нещодавно було показано, що він також має такий самий U-Th-Ra підпис, і обидва повинні вивергалися і затверділи практично одночасно. <ref name="NcGee2020">McGee L. 2020. U-Th-Ra analyses of samples from the 2016 drill core of the Rangitoto lava field: Devora report. GNS Science Report 2020/03, 8 p. |url=https://shop.gns.cri.nz/sr_2020-03-pdf%7C/</ref> Таким чином, тонкий «потік», ймовірно, є базальтовою лавою, яка вторглася в осад, коли щитовий вулкан почав формуватися. Це схоже на ситуацію, що спостерігається на узбережжі біля скелі Королеви Вікторії, поблизу маяка Рангітото, де потоки лави врізалися в м’який осад морського дна та вторглися в нього, піднявши принаймні одну осадову плиту до рівня припливу. <ref>Grant-Mackie, J.A., Cook, S. de C., `1990. A Late Quaternary Anadara-bearing deposit disturbed by Rangitoto Lava. 17: 73–79. New Zealand Natural Sciences 17: 73-79 |url=https://sites.google.com/site/nznaturalsciences/new-zealand-natural-sciences-journal/archived-issues/volume-17-1990%7C</ref> Таким чином, досі не знайдено жодних доказів на підтримку гіпотез про попередні виверження Рангітото між 620 і 8000 роками тому. Цілком можливо, що Рангітото поховав менший і набагато старший і не пов’язаний з ним вулкан, <ref name="Linnell2016">{{Cite journal|last=Linnell|first=Tamzin|displayauthors=etal|date=2016|title=Long-lived shield volcanism within a monogenetic basaltic field: The conundrum of Rangitoto volcano, New Zealand|journal=Geological Society of America Bulletin|volume=128|issue=7–8|pages=1160–1172|bibcode=2016GSAB..128.1160L|doi=10.1130/B31392.1}}</ref> ця точка зору, можливо, підтверджена, але точно не підтверджена нещодавніми дослідженнями мікроскопалин із морських відкладень, отриманих з-під Рангітото в стратиграфічній свердловині. <ref>{{Cite journal|last=Hayward|first=Bruce W|last2=Hopkins|first2=Jenni L|last3=Morley|first3=Margaret|author-link3=Margaret S. Morley|last4=Kenny|first4=Jill A|date=2022|title=Microfossil evidence for a possible maar crater and tuff ring beneath Rangitoto Volcano, Auckland, New Zealand|journal=New Zealand Journal of Geology and Geophysics|pages=1–17|doi=10.1080/00288306.2022.2120505|issn=0028-8306|author-link1=Bruce Hayward}}</ref>
У 2013 році вчені з Оклендського університету повідомили, що Рангітото був набагато активнішим у минулому, ніж вважалося раніше, припускаючи, що він був активним протягом приблизно 1000 років до остаточних вивержень, які відбулися приблизно 600 років тому. Це твердження було засновано на розпізнаванні ряду горизонтів крихітних осколків вулканічного скла, які, здавалося б, вивергалися з Рангітото, в осадових кернах озера {{нп|Пупуке|||Lake Pupuke}}<ref name="Shane2013"/>. Щоб перевірити цю гіпотезу, у лютому 2014 року на західному схилі Рангітото була пробурена свердловина глибиною 150&nbsp;м. Жодних доказів цих гіпотетичних невеликих вивержень за 1000 років до основного виверження Рангітото не було знайдено. Проте вчені університету виділили тонкий потік базальтової лави в морських відкладеннях віком 6000 років і припустили, що це було навіть більш раннє виверження Рангітото<ref name="Shane2015"/><ref name="Linnell2016"/>. Представники служби цивільної оборони заявили, що відкриття не зробило життя в Окленді більш небезпечним, але змінило їхнє бачення того, як може відбуватися виверження<ref name="Offic2013"/>. Ці сенсаційні результати досліджень були суперечливими та визнані не всіма геологами<ref name="Hayward1"/<ref name="Hayward2"/> . У 2018 році багато хто з початкової групи геологів Оклендського університету повідомили про свої останні дослідження та переосмислення доказів і дійшли висновку, що Рангітото вивергалося лише один раз, приблизно 600 років тому, можливо, у дві фази. <ref>Cronin S, Kanakiya S, Brenna M, Shane P, Smith I, Ukstins I, Horkley K. 2018. Rangitoto Volcano, Auckland city, a one-shot wonder or a continued volcanic threat? Paper presented at: DEVORA forum; Oct 25–26; Auckland, New Zealand. url=https://auckland.figshare.com/articles/media/DEVORA_Forum_2018_Collection/12725501%7C</ref> Тонкий потік лави в осадових відкладеннях віком 6000 років у буровому керні Рангітото має точно такий же хімічний склад, як і найнижчі/найдавніші потоки щитового вулкана з серцевиною вище, і нещодавно було показано, що він також має такий самий U-Th-Ra підпис, і обидва повинні вивергалися і затверділи практично одночасно. <ref name="NcGee2020">McGee L. 2020. U-Th-Ra analyses of samples from the 2016 drill core of the Rangitoto lava field: Devora report. GNS Science Report 2020/03, 8 p. |url=https://shop.gns.cri.nz/sr_2020-03-pdf%7C/</ref> Таким чином, тонкий «потік», ймовірно, є базальтовою лавою, яка вторглася в осад, коли щитовий вулкан почав формуватися. Це схоже на ситуацію, що спостерігається на узбережжі біля скелі Королеви Вікторії, поблизу маяка Рангітото, де потоки лави врізалися в м’який осад морського дна та вторглися в нього, піднявши принаймні одну осадову плиту до рівня припливу. <ref>Grant-Mackie, J.A., Cook, S. de C., `1990. A Late Quaternary Anadara-bearing deposit disturbed by Rangitoto Lava. 17: 73–79. New Zealand Natural Sciences 17: 73-79 |url=https://sites.google.com/site/nznaturalsciences/new-zealand-natural-sciences-journal/archived-issues/volume-17-1990%7C</ref> Таким чином, досі не знайдено жодних доказів на підтримку гіпотез про попередні виверження Рангітото між 620 і 8000 роками тому. Цілком можливо, що Рангітото поховав менший і набагато старший і не пов’язаний з ним вулкан<ref name="Linnell2016"/> ця точка зору, можливо, підтверджена, але точно не підтверджена нещодавніми дослідженнями мікроскопалин із морських відкладень, отриманих з-під Рангітото в стратиграфічній свердловині. <ref>{{Cite journal|last=Hayward|first=Bruce W|last2=Hopkins|first2=Jenni L|last3=Morley|first3=Margaret|author-link3=Margaret S. Morley|last4=Kenny|first4=Jill A|date=2022|title=Microfossil evidence for a possible maar crater and tuff ring beneath Rangitoto Volcano, Auckland, New Zealand|journal=New Zealand Journal of Geology and Geophysics|pages=1–17|doi=10.1080/00288306.2022.2120505|issn=0028-8306|author-link1=Bruce Hayward}}</ref>


=== Структура ===
=== Структура ===
[[Файл:Rangitoto_Island_lava_cave_1.jpg|міні| Вид зсередини однієї з печер]]
[[Файл:Rangitoto_Island_lava_cave_1.jpg|міні| Вид зсередини однієї з печер]]
Південний конус вулкана Рангітото з його власним кратером, ймовірно, ховає більш північний кратер вибуху та туфове кільце, утворене під час ранньої вологої фази виверження в середині гавані Вайтемата. <ref name="Luthfian2023"/> Зовнішня форма Рангітото складається з круглого пологого щита, що складається з численних перекриваючих лавових потоків. Центр вулкана закритий залишками набагато крутіших конусів шлаку, виготовлених із пухкого шлаку, який був вивержений вогняним фонтануванням сухого типу з кількох отворів. Гравітаційні дослідження показують взаємозв’язок із розломом затоки Іслінгтон, який пролягає між островами Рангітото та Мототапу, але який чітко зміщений приблизно на {{Convert|3.5|km|abbr=on}} від жерла Рангітото на схід від розлому і що під південними конусами є щільність. <ref name="Luthfian2023"/> Це разом із магнітними дослідженнями було інтерпретовано як показ затверділої внутрішньоконусної фідерної дамби як найбільш вірогідного пояснення маси під системою південного конуса та деякої похованої маси на північ від північного конуса, характер якої не може бути повністю змодельований, але є ймовірно, це фідерна дамба. <ref name="Luthfian2023"/> На глибині більше {{Convert|6|km|abbr=on}} у цьому моделюванні магма могла спочатку відслідковувати розлом затоки Іслінгтон. <ref name="Luthfian2023"/> Відведення магми назад у горло вулкана в кінці виверження призвело до невеликого осідання конусів шлаку. Це створило кільце, подібне до рову, навколо центральних конусів шлаку, через які проходить головна дорога до вершини Рангітото на шляху до вершини та надає характерну форму острову. У деяких частинах острова оголюються поля [[Клінкер (цегла)|клінкерної]] чорної базальтової лави, де рослинність ще не заселила поверхню наймолодших потоків лави. Приблизно за 200 метрів від вершини гори зі східної сторони відвідувачі можуть пройти по ділянках двох [[Лавові тунелі|лавових труб]] — печероподібних труб, що залишилися після проходження рідкої лави. Більш доступні печери позначені вказівниками. <ref name="ARC" /> Лавові труби утворюються, коли розплавлена лава з низькою в’язкістю, відома як [[Лава|пахоехо,]] тече та охолоджується зовні через контакт із землею та повітрям, утворюючи тверду кірку, яка дозволяє ще рідкій розплавленій лаві продовжувати текти всередину. У кількох місцях дах лавової труби обвалився, таким чином створюючи кілька різних входів в одну подовжену трубу. Для дослідження печер потрібен факел. Найдовша відома печера має довжину близько 120 м. <ref>Crossley, P. 2014. Inside Auckland lava caves. New Zealand Speleological Bulletin vol. 11, no. 208, p. 202-206.</ref>
Південний конус вулкана Рангітото з його власним кратером, ймовірно, ховає більш північний кратер вибуху та туфове кільце, утворене під час ранньої вологої фази виверження в середині гавані Вайтемата. <ref name="Luthfian2023"/> Зовнішня форма Рангітото складається з круглого пологого щита, що складається з численних перекриваючих лавових потоків. Центр вулкана закритий залишками набагато крутіших конусів шлаку, виготовлених із пухкого шлаку, який був вивержений вогняним фонтануванням сухого типу з кількох отворів. Гравітаційні дослідження показують взаємозв’язок із розломом затоки Іслінгтон, який пролягає між островами Рангітото та Мототапу, але який чітко зміщений приблизно на {{Convert|3.5|km|abbr=on}} від жерла Рангітото на схід від розлому і що під південними конусами є щільність. <ref name="Luthfian2023"/> Це разом із магнітними дослідженнями було інтерпретовано як показ затверділої внутрішньоконусної фідерної дамби як найбільш вірогідного пояснення маси під системою південного конуса та деякої похованої маси на північ від північного конуса, характер якої не може бути повністю змодельований, але є ймовірно, це фідерна дамба. <ref name="Luthfian2023"/> На глибині більше {{Convert|6|km|abbr=on}} у цьому моделюванні магма могла спочатку відслідковувати розлом затоки Іслінгтон. <ref name="Luthfian2023"/> Відведення магми назад у горло вулкана в кінці виверження призвело до невеликого осідання конусів шлаку. Це створило кільце, подібне до рову, навколо центральних конусів шлаку, через які проходить головна дорога до вершини Рангітото на шляху до вершини та надає характерну форму острову<ref name="ACC"/><ref name="ARC"/>. У деяких частинах острова оголюються поля [[Клінкер (цегла)|клінкерної]] чорної базальтової лави, де рослинність ще не заселила поверхню наймолодших потоків лави. Приблизно за 200 метрів від вершини гори зі східної сторони відвідувачі можуть пройти по ділянках двох [[Лавові тунелі|лавових труб]] — печероподібних труб, що залишилися після проходження рідкої лави. Більш доступні печери позначені вказівниками. <ref name="ARC" /> Лавові труби утворюються, коли розплавлена лава з низькою в’язкістю, відома як [[Лава|пахоехо,]] тече та охолоджується зовні через контакт із землею та повітрям, утворюючи тверду кірку, яка дозволяє ще рідкій розплавленій лаві продовжувати текти всередину. У кількох місцях дах лавової труби обвалився, таким чином створюючи кілька різних входів в одну подовжену трубу. Для дослідження печер потрібен факел. Найдовша відома печера має довжину близько 120 м. <ref>Crossley, P. 2014. Inside Auckland lava caves. New Zealand Speleological Bulletin vol. 11, no. 208, p. 202-206.</ref>


== Біологія ==
== Біологія ==
[[Файл:Orchids_on_Rangitoto.jpg|праворуч|міні| ''Птеростіліс,'' що росте на Рангітото]]
[[Файл:Orchids_on_Rangitoto.jpg|праворуч|міні| ''Птеростіліс,'' що росте на Рангітото]]
Оскільки на острові практично немає струмків, рослини отримують [[Дощ|вологу]] від опадів. Тут є найбільший у світі ліс [[Метросідерос повстяний|похутукава]] , а також багато північних дерев рата . Загалом на острові росте понад 200 видів дерев і квітів, у тому числі кілька видів [[Зозулинцеві|орхідей]], а також більше 40 видів папоротей . На модель рослинності вплинули нещодавні виверження, утворивши щілини потоку лави, де ростуть дерева [[Метросідерос повстяний|похутукава]] ( ''Metrosideros'' ssp.).
Оскільки на острові практично немає струмків, рослини отримують [[Дощ|вологу]] від опадів. Тут є найбільший у світі ліс [[Метросідерос повстяний|повстяний метросідерос]] (''Metrosideros excelsa'')<ref name="ACC"/>, а також багато північних дерев рата. Загалом на острові росте понад 200 видів дерев і квітів, у тому числі кілька видів [[Зозулинцеві|орхідей]], а також більше 40 видів папоротей . На модель рослинності вплинули нещодавні виверження, утворивши щілини потоку лави, де ростуть дерева [[Метросідерос повстяний|похутукава]] ( ''Metrosideros'' ssp.).
[[Файл:Rangitotolavapath.jpg|ліворуч|міні| Лавове поле з доріжкою та рослинністю, що поширюється]]
[[Файл:Rangitotolavapath.jpg|ліворуч|міні| Лавове поле з доріжкою та рослинністю, що поширюється]]
Острів вважається особливо значущим, тому що видно всі етапи від необроблених [[Лава|лавових]] полів до створення [[Скреб|чагарників]] і рідколісся. Оскільки лавові поля не містять типового ґрунту, переносима вітром речовина та повільні процеси руйнування місцевої флори все ще перебувають у процесі перетворення острова на більш придатну для життя територію для більшості рослин (приклад [[Первинна сукцесія|первинної сукцесії]] ), яка є одна з причин, чому місцеві ліси відносно молоді і ще не підтримують велику популяцію птахів. Проте [[Нестор білоголовий|Kākā]], ендемічний [[Папугоподібні|папуга]] Нової Зеландії, вважається, що жив на острові в доєвропейські часи.
Острів вважається особливо значущим, тому що видно всі етапи від необроблених [[Лава|лавових]] полів до створення [[Скреб|чагарників]] і рідколісся. Оскільки лавові поля не містять типового ґрунту, переносима вітром речовина та повільні процеси руйнування місцевої флори все ще перебувають у процесі перетворення острова на більш придатну для життя територію для більшості рослин (приклад [[Первинна сукцесія|первинної сукцесії]] ), яка є одна з причин, чому місцеві ліси відносно молоді і ще не підтримують велику популяцію птахів. Проте [[Нестор білоголовий|Kākā]], ендемічний [[Папугоподібні|папуга]] Нової Зеландії, вважається, що жив на острові в доєвропейські часи.
Рядок 37: Рядок 35:
}}</ref>, але Департамент охорони природи (DOC) мав на меті викорінити їх, починаючи з отруєння [[Пацюк чорний|чорних щурів]], [[Пацюк сірий|бурих щурів]] і мишей і в У серпні 2011 року і Рангітото, і сусідні острови Мотутапу були офіційно оголошені вільними від шкідників, причому на обох островах тепер також є популяції нещодавно переміщених [[Тіко північний|сідлобеків Північного острова]] . <ref>[http://www.doc.govt.nz/conservation/threats-and-impacts/animal-pests/restoration-projects/rangitoto-and-motutapu-islands-restoration-project/ Rangitoto & Motutapu restoration project], Department of Conservation.</ref>
}}</ref>, але Департамент охорони природи (DOC) мав на меті викорінити їх, починаючи з отруєння [[Пацюк чорний|чорних щурів]], [[Пацюк сірий|бурих щурів]] і мишей і в У серпні 2011 року і Рангітото, і сусідні острови Мотутапу були офіційно оголошені вільними від шкідників, причому на обох островах тепер також є популяції нещодавно переміщених [[Тіко північний|сідлобеків Північного острова]] . <ref>[http://www.doc.govt.nz/conservation/threats-and-impacts/animal-pests/restoration-projects/rangitoto-and-motutapu-islands-restoration-project/ Rangitoto & Motutapu restoration project], Department of Conservation.</ref>


Оскільки ця територія є заповідником, яким керує DOC (у партнерстві з ''tangata whenua'' Ngāi Tai і Ngāti Paoa ), відвідувачі не можуть брати собак чи інших тварин на острови. <ref name="FU">[http://www.fullers.co.nz/index.php/ps_pagename/rangitotoisland1 Rangitoto Island – Unique Volcanic Island] (from the [[Fullers Group|Fullers]] ferry operator website)</ref>{{Панорама|Rangitoto Island Caldera (8470870562).jpg|800px|The main vent of Rangitoto Island, now totally forested}}
Оскільки ця територія є заповідником, яким керує DOC (у партнерстві з ''tangata whenua'' Ngāi Tai і Ngāti Paoa)<ref name="GNS"/>, відвідувачі не можуть брати собак чи інших тварин на острови<ref name="FU">[http://www.fullers.co.nz/index.php/ps_pagename/rangitotoisland1 Rangitoto Island – Unique Volcanic Island] (from the [[Fullers Group|Fullers]] ferry operator website)</ref>.
{{Панорама|Rangitoto Island Caldera (8470870562).jpg|800px|Головний кратер острова Рангітото, який зараз повністю вкритий лісом}}


== Історія ==
== Історія ==
Рядок 72: Рядок 71:


=== З часів європейської колонізації ===
=== З часів європейської колонізації ===
Острів був придбаний [[Корона (Королівства Співдружності)|Короною]] за 15 фунтів стерлінгів у 1854 році, на початку колонізації Нової Зеландії європейцями, і протягом багатьох років служив джерелом [[Базальт|базальту]] для місцевої будівельної промисловості. <ref name="RANGIHERALD">{{Cite news|title=The Hauraki Gulf Marine Park, Part 2|date=2 March 2010|work=Inset to [[The New Zealand Herald]]}}</ref> У 1890 році він був відокремлений як рекреаційний заповідник і став улюбленим місцем одноденних мандрівників. <ref name="RANGIHERALD" /> Деякий розвиток все ж відбувся. У 1892 році на {{Convert|5|acre|m2}} було створено соляний завод біля затоки Маккензі. Причал і дорога до вершини були відкриті в 1897 році, а до 1900 року ще одна дорога з’єднала вершину з затокою Іслінгтон <ref>{{Cite book
Острів був придбаний [[Корона (Королівства Співдружності)|Короною]] за 15 фунтів стерлінгів у 1854 році, на початку колонізації Нової Зеландії європейцями, і протягом багатьох років служив джерелом [[Базальт|базальту]] для місцевої будівельної промисловості. <ref name="RANGIHERALD"/> У 1890 році він був відокремлений як рекреаційний заповідник і став улюбленим місцем одноденних мандрівників. <ref name="RANGIHERALD"/> Деякий розвиток все ж відбувся. У 1892 році на {{Convert|5|acre|m2}} було створено соляний завод біля затоки Маккензі. Причал і дорога до вершини були відкриті в 1897 році, а до 1900 року ще одна дорога з’єднала вершину з затокою Іслінгтон <ref>{{Cite book
|title=Rangitoto
|title=Rangitoto
|last=Gordon Ell
|last=Gordon Ell
Рядок 90: Рядок 89:
}}</ref>
}}</ref>
[[Файл:View_of_Rangitoto_Island_from_Cheltenham_Beach,_Auckland_(21480517548).jpg|ліворуч|міні| Вид на острів Рангітото з пляжу Челтнем, Девонпорт, {{Circa|1908}}]]
[[Файл:View_of_Rangitoto_Island_from_Cheltenham_Beach,_Auckland_(21480517548).jpg|ліворуч|міні| Вид на острів Рангітото з пляжу Челтнем, Девонпорт, {{Circa|1908}}]]
З 1925 по 1936 рік ув'язнені будували дороги на острові та трасу до вершини. Бухта Іслінгтон утворилася в південно-східній частині острова. Раніше відомий як Бухта п’яних, він використовувався як місце для висихання нетверезих екіпажів перед тим, як вони ризикнули вийти із затоки. <ref>{{Cite news|url=http://www.stuff.co.nz/auckland/local-news/local-blogs/tales-from-the-crypt/3491736/Drunks-Bay-proves-a-fateful-spot|title=Drunks Bay proves a fateful spot|last=Gray|first=Matthew|date=23 March 2010|language=en-NZ|work=[[Stuff (website)|Stuff]]|access-date=30 March 2020}}</ref> Бухта використовується власниками човнів Окленда як притулок, оскільки вона досить захищена від переважаючих південно-західних вітрів.
З 1925 по 1936 рік ув'язнені будували дороги на острові та трасу до вершини<ref name="ACC"/>. Бухта Іслінгтон утворилася в південно-східній частині острова. Раніше відомий як Бухта п’яних, він використовувався як місце для висихання нетверезих екіпажів перед тим, як вони ризикнули вийти із затоки. <ref>{{Cite news|url=http://www.stuff.co.nz/auckland/local-news/local-blogs/tales-from-the-crypt/3491736/Drunks-Bay-proves-a-fateful-spot|title=Drunks Bay proves a fateful spot|last=Gray|first=Matthew|date=23 March 2010|language=en-NZ|work=[[Stuff (website)|Stuff]]|access-date=30 March 2020}}</ref> Бухта використовується власниками човнів Окленда як притулок, оскільки вона досить захищена від переважаючих південно-західних вітрів.


Військові об'єкти були побудовані під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] для підтримки оборони гавані Окленда та для розміщення військ [[Сполучені Штати Америки|США]] або зберігання [[Морська міна|мін]] . Найбільш відвідуваним залишком цих споруд є старий [[Спостережний пост|оглядовий пост]] на вершині. Північний берег острова використовувався як місце руйнування непотрібних кораблів, і залишки кількох затонулих кораблів все ще видно під час відпливу. <ref>{{Cite web|url=https://www.aucklandcouncil.govt.nz/arts-culture-heritage/heritage-walks-places/Pages/rangitoto-ships-graveyard.aspxhttps://www.aucklandcouncil.govt.nz/arts-culture-heritage/heritage-walks-places/Pages/rangitoto-ships-graveyard.aspx|title=Rangitoto Ships' Graveyard|publisher=[[Auckland Regional Council]] website|access-date=2008-06-08}}</ref> Принаймні 13 кораблів зазнали аварії з 1887 року <ref>{{Cite web|url=http://www.rangitoto.org/shipwrecks.html|title=Shipwrecks on Rangitoto|website=www.rangitoto.org|access-date=2019-07-18}}</ref>, останнім був колишній Веллінгтон <ref>{{Cite web|url=http://www.nzmaritimeindex.org.nz/izsearchvessels.php?gsn=500500938&db=&dm=&ds=&dh=|title=New Zealand Maritime Index|website=www.nzmaritimeindex.org.nz|access-date=2019-07-18}}</ref> і, пізніше, Waiheke ferry, Duchess <ref>{{Cite web|url=https://paperspast.natlib.govt.nz/newspapers/NZH19320109.2.19.8|title=Waiheke residents come to town NEW ZEALAND HERALD|date=9 January 1932|website=paperspast.natlib.govt.nz|access-date=2019-07-18}}</ref> у червні 1947 року <ref>{{Cite web|url=https://discover.stqry.com/v/1931-%E2%80%93-duchess/s/4285e8d1-c38a-4d32-9b7f-cac84fc0f4f4|title=1931 – Duchess – Discover – STQRY|website=discover.stqry.com|access-date=2019-07-18}}</ref> (збудований 1897 р. <ref>{{Cite web|url=https://www.clydeships.co.uk/view.php?a1PageSize=75&a1Page=251&ref=12659&vessel=DUCHESS|title=Screw Steamer DUCHESS built by Mackie & Thomson in 1897 for J. H. Williams. Wellington Harbour Ferries Ltd., Ferry|website=www.clydeships.co.uk|access-date=2024-01-22}}</ref> - каркас залізної палуби залишився 2014 р.). Інші кораблі включають ''Ngapuhi'' (1900 - її корма залишилася в 2014), ''Jubilee'' (1857), ''Arapawa'' (1908), ''Rothesay Bay'' (1877), ''Gladbrook'' (ex ''Countess of Anglesea'' 1877), ''Elinor Vernon'' (1876), ''Polly'' (ex ''Skovland'' 1891). ), ''Колумбія'' (1899 - частина кіля і шпангоут залишилися в 2014), ''Дартфорд'' (1877) і ''Рарава'' (1903 - носова частина, каркас, залізна обшивка і корма з двома корпусами гребного вала були видні над відміткою низької води в 2014) . <ref>{{Cite web|url=https://www.academia.edu/11749065/Rich_Pickings_Abandoned_Vessel_Material_Reuse_on_Rangitoto_Island_New_Zealand|title=Rich Pickings|last=Bennett|first=Kurt|date=2014|website=Academia}}</ref>
Військові об'єкти були побудовані під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] для підтримки оборони гавані Окленда та для розміщення військ [[Сполучені Штати Америки|США]] або зберігання [[Морська міна|мін]] . Найбільш відвідуваним залишком цих споруд є старий [[Спостережний пост|оглядовий пост]] на вершині. Північний берег острова використовувався як місце руйнування непотрібних кораблів, і залишки кількох затонулих кораблів все ще видно під час відпливу. <ref>{{Cite web|url=https://www.aucklandcouncil.govt.nz/arts-culture-heritage/heritage-walks-places/Pages/rangitoto-ships-graveyard.aspxhttps://www.aucklandcouncil.govt.nz/arts-culture-heritage/heritage-walks-places/Pages/rangitoto-ships-graveyard.aspx|title=Rangitoto Ships' Graveyard|publisher=[[Auckland Regional Council]] website|access-date=2008-06-08}}</ref> Принаймні 13 кораблів зазнали аварії з 1887 року <ref>{{Cite web|url=http://www.rangitoto.org/shipwrecks.html|title=Shipwrecks on Rangitoto|website=www.rangitoto.org|access-date=2019-07-18}}</ref>, останнім був колишній Веллінгтон <ref>{{Cite web|url=http://www.nzmaritimeindex.org.nz/izsearchvessels.php?gsn=500500938&db=&dm=&ds=&dh=|title=New Zealand Maritime Index|website=www.nzmaritimeindex.org.nz|access-date=2019-07-18}}</ref> і, пізніше, Waiheke ferry, Duchess <ref>{{Cite web|url=https://paperspast.natlib.govt.nz/newspapers/NZH19320109.2.19.8|title=Waiheke residents come to town NEW ZEALAND HERALD|date=9 January 1932|website=paperspast.natlib.govt.nz|access-date=2019-07-18}}</ref> у червні 1947 року <ref>{{Cite web|url=https://discover.stqry.com/v/1931-%E2%80%93-duchess/s/4285e8d1-c38a-4d32-9b7f-cac84fc0f4f4|title=1931 – Duchess – Discover – STQRY|website=discover.stqry.com|access-date=2019-07-18}}</ref> (збудований 1897 р. <ref>{{Cite web|url=https://www.clydeships.co.uk/view.php?a1PageSize=75&a1Page=251&ref=12659&vessel=DUCHESS|title=Screw Steamer DUCHESS built by Mackie & Thomson in 1897 for J. H. Williams. Wellington Harbour Ferries Ltd., Ferry|website=www.clydeships.co.uk|access-date=2024-01-22}}</ref> - каркас залізної палуби залишився 2014 р.). Інші кораблі включають ''Ngapuhi'' (1900 - її корма залишилася в 2014), ''Jubilee'' (1857), ''Arapawa'' (1908), ''Rothesay Bay'' (1877), ''Gladbrook'' (ex ''Countess of Anglesea'' 1877), ''Elinor Vernon'' (1876), ''Polly'' (ex ''Skovland'' 1891). ), ''Колумбія'' (1899 - частина кіля і шпангоут залишилися в 2014), ''Дартфорд'' (1877) і ''Рарава'' (1903 - носова частина, каркас, залізна обшивка і корма з двома корпусами гребного вала були видні над відміткою низької води в 2014) . <ref>{{Cite web|url=https://www.academia.edu/11749065/Rich_Pickings_Abandoned_Vessel_Material_Reuse_on_Rangitoto_Island_New_Zealand|title=Rich Pickings|last=Bennett|first=Kurt|date=2014|website=Academia}}</ref>


Бачі (невеликі будиночки для відпочинку) були побудовані навколо краю острова в 1920-1930-х роках. Законність їхнього існування була сумнівною з самого початку, і будівництво подальших бахів було заборонено в 1937 році. Більшість з них було видалено через заборону та тому, що острів став мальовничим заповідником. Однак 30 із 140 пакетів залишаються {{Станом на|2010|lc=y}} </link></link> , <ref name="RANGIHERALD">{{Cite news|title=The Hauraki Gulf Marine Park, Part 2|date=2 March 2010|work=Inset to [[The New Zealand Herald]]}}<cite class="citation news cs1" data-ve-ignore="true">"The Hauraki Gulf Marine Park, Part 2". ''Inset to [[The New Zealand Herald]]''. 2 March 2010.</cite></ref> і деякі з них зберігаються, щоб показати, яким був острів, колись він міг похвалитися постійною спільнотою з кількох сотень людей, у тому числі багатьох дітей. Будинки включали деякі більш постійні споруди, як-от басейн з морською водою, побудований з видобутого каменю працею каторжників, розташований поблизу нинішньої поромної пристані. <ref>[http://www.rangitoto.org/ Welcome to Rangitoto Island] (from the Rangitoto Island Historic Conservation Trust)</ref>
Бачі (невеликі будиночки для відпочинку) були побудовані навколо краю острова в 1920-1930-х роках. Законність їхнього існування була сумнівною з самого початку, і будівництво подальших бахів було заборонено в 1937 році. Більшість з них було видалено через заборону та тому, що острів став мальовничим заповідником. Однак 30 із 140 пакетів залишаються {{Станом на|2010|lc=y}}<ref name="RANGIHERALD"/>, і деякі з них зберігаються, щоб показати, яким був острів, колись він міг похвалитися постійною спільнотою з кількох сотень людей, у тому числі багатьох дітей. Будинки включали деякі більш постійні споруди, як-от басейн з морською водою, побудований з видобутого каменю працею каторжників, розташований поблизу нинішньої поромної пристані. <ref>[http://www.rangitoto.org/ Welcome to Rangitoto Island] (from the Rangitoto Island Historic Conservation Trust)</ref>
[[Файл:Rangitotofrommountvictoria.jpg|міні| Вид з гори Вікторія . Острів знаходиться недалеко від берега Окленда.]]
[[Файл:Rangitotofrommountvictoria.jpg|міні| Вид з гори Вікторія . Острів знаходиться недалеко від берега Окленда.]]


Рядок 117: Рядок 116:
<ref name="Devora">Devora (2020). ''Rangitoto: Odd one out. The story of Auckland's largest volcano''. Devora Fact Sheet 03.{{Cite web|url=https://auckland.figshare.com/articles/poster/DEVORA_Fact_Sheet_3_-_Rangitoto_Odd_One_Out/12318896|title=DEVORA Fact Sheet 3 - Rangitoto: Odd One Out|access-date=2023-03-03}}</ref>
<ref name="Devora">Devora (2020). ''Rangitoto: Odd one out. The story of Auckland's largest volcano''. Devora Fact Sheet 03.{{Cite web|url=https://auckland.figshare.com/articles/poster/DEVORA_Fact_Sheet_3_-_Rangitoto_Odd_One_Out/12318896|title=DEVORA Fact Sheet 3 - Rangitoto: Odd One Out|access-date=2023-03-03}}</ref>


<ref name="ACC">[http://www.aucklandcity.govt.nz/auckland/introduction/hauraki/default.asp#rangitoto Hauraki Gulf Islands – Rangitoto Island] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101225020855/http://www.aucklandcity.govt.nz/auckland/introduction/hauraki/default.asp |date=25 December 2010 }}, [[Auckland City Council]]. Updated September 2008. Retrieved 29 April 2009.</ref>
<ref name="ACC">[http://www.aucklandcity.govt.nz/auckland/introduction/hauraki/default.asp#rangitoto Hauraki Gulf Islands – Rangitoto Island] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101225020855/http://www.aucklandcity.govt.nz/auckland/introduction/hauraki/default.asp |date=25 December 2010 }}, [[Міська рада Окленду]]. Updated September 2008. Retrieved 29 April 2009.</ref>

<ref name="GNS">[http://www.gns.cri.nz/what/earthact/volcanoes/arc/rang.html What happened to local Maori?] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20031005214034/http://www.gns.cri.nz/what/earthact/volcanoes/arc/rang.html |date=5 October 2003 }} (from the Rangitoto page on the [[GNS Science]] website)</ref>


<ref name="Shane2013">{{Cite journal|last=Shane|first=P.|last2=Gehrels|first2=M.|last3=Zawalna-Geer|first3=A.|last4=Augustinus|first4=P.A.|last5=Lindsay|first5=J.M.|last6=Chaillou|first6=I.|date=2013|title=Longevity of a small shield volcano revealed by crypto-tephra studies (Rangitoto volcano, New Zealand): Change in eruptive behavior of a basaltic field.|journal=Journal of Volcanology and Geothermal Research|volume=257|pages=174–183|doi=10.1016/j.jvolgeores.2013.03.026}}</ref>

<ref name="Shane2015">{{Cite web|url=http://www.eqc.govt.nz/sites/public_files/4618-Reconstructing-Rangitoto-volcano-from-150-m-deep-drill-core.pdf|title=Reconstructing Rangitoto volcano from a 150-m-deep drill core (project 14/U684)|last=Shane|first=Phil|last2=Linnell|first2=Tamzin|date=March 2015|publisher=University of Auckland|access-date=6 October 2015}}</ref>

<ref name="Linnell2016">{{Cite journal|last=Linnell|first=Tamzin|displayauthors=etal|date=2016|title=Long-lived shield volcanism within a monogenetic basaltic field: The conundrum of Rangitoto volcano, New Zealand|journal=Geological Society of America Bulletin|volume=128|issue=7–8|pages=1160–1172|bibcode=2016GSAB..128.1160L|doi=10.1130/B31392.1}}</ref>
<ref name="Offic2013">{{Cite news|url=http://www.newshub.co.nz/entertainment/officials-downplay-volcano-danger-2013041210|title=Officials downplay volcano danger|date=12 April 2013|work=3 News NZ|access-date=9 April 2016}}</ref>
<ref name="Hayward1">Hayward, B.W.; Grenfell, H.R. 2013. Did Rangitoto erupt many times? Geoscience Society of New Zealand Newsletter 11: 5–8. url= https://www.researchgate.net/publication/258374103_Did_Rangitoto_erupt_many_times</ref><ref name="Hayward2">Hayward, B.W. 2017. Eruption sequence of Rangitoto Volcano, Auckland. Geoscience Society of New Zealand Newsletter 23: 4–10. url=https://www.researchgate.net/publication/321062566_Eruption_sequence_of_Rangitoto_Volcano_Auckland%7C</ref>


<ref name="RANGIHERALD">{{Cite news|title=The Hauraki Gulf Marine Park, Part 2|work=Inset to [[The New Zealand Herald]]|date=2 March 2010}}</ref>

}}
}}


Рядок 135: Рядок 149:


== Посилання ==
== Посилання ==
* {{cite web|title=Rangitoto Island, Auckland |url=https://www.topomap.co.nz/NZTopoMap/nz6301/Rangitoto-Island/Auckland|website=[http://www.topomap.co.nz/ Topomap.co.nz]|видавець = Mapa: 1:50,000 |archive-url= https://web.archive.org/web/20240516223434/https://www.topomap.co.nz/NZTopoMap/nz6301/Rangitoto-Island/Auckland |archive-date= 2024-05-16 |мова=en|дата-доступу= 2024-05-29}}
* [http://www.doc.govt.nz/parks-and-recreation/places-to-visit/auckland/hauraki-gulf-islands/rangitoto-island-scenic-reserve/ Мальовничий заповідник острова Рангітото] при Департаменті охорони природи
* [http://www.doc.govt.nz/parks-and-recreation/places-to-visit/auckland/hauraki-gulf-islands/rangitoto-island-scenic-reserve/ Мальовничий заповідник острова Рангітото] при Департаменті охорони природи
* [http://www.rangitoto.org/ Історико-охоронний фонд острова Рангітото]
* [http://www.rangitoto.org/ Історико-охоронний фонд острова Рангітото]
Рядок 140: Рядок 155:


{{Бібліоінформація}}
{{Бібліоінформація}}
{{Національні парки Нової Зеландії}}
[[Категорія:Острови Нової Зеландії]]
[[Категорія:Острови Нової Зеландії]]
[[Категорія:Щитові вулкани]]
[[Категорія:Щитові вулкани]]
Рядок 145: Рядок 161:
[[Категорія:Природоохоронні території Нової Зеландії]]
[[Категорія:Природоохоронні території Нової Зеландії]]
[[Категорія:Вулкани Нової Зеландії]]
[[Категорія:Вулкани Нової Зеландії]]
[[Категорія:Сторінки з неперевіреними перекладами]]
[[Категорія:Вулкани заввишки до 1000 метрів]]

Версія за 13:27, 30 травня 2024

Рангітото
англ. Rangitoto Island
маор. Ngā Rangi-i-totongia-a Tama-te-kapua

Острів Рангітото з пагорба «One Tree» (Окленд)
Карта
Географія
36°47′12″ пд. ш. 174°51′36″ сх. д. / 36.78674200002777184° пд. ш. 174.86011500002777552° сх. д. / -36.78674200002777184; 174.86011500002777552Координати: 36°47′12″ пд. ш. 174°51′36″ сх. д. / 36.78674200002777184° пд. ш. 174.86011500002777552° сх. д. / -36.78674200002777184; 174.86011500002777552
АкваторіяХауракі
Площа23,11 км²
Найвища точка260 м[1]
Країна
 Нова Зеландія
Адм. одиницяОкленд
Населення0 осіб
Рангітото. Карта розташування: Нова Зеландія
Рангітото
Рангітото
Рангітото (Нова Зеландія)
Мапа
CMNS: Рангітото у Вікісховищі

Рангітото (англ. Rangitoto Island; маор. Ngā Rangi-i-totongia-a Tama-te-kapua) — вулканічний острів у затоці Гауракі поблизу Окленда, Нова Зеландія. Острів шириною 5,5 км — це симетричний конус щитового вулкана, увінчаний центральними конусами шлаку, що досягає висоти 260 м[2][3]. Рангітото є наймолодшим і найбільшим з приблизно 50 вулканів Оклендського вулканічного поля, яке вивергалося у дві фази приблизно в 1450 та 1500 роках нашої ери[4][5] і займало площу 23,1 км² (2311 га)[3][6]. Він відділений від материкової частини північного узбережжя Окленда протокою Рангітото. Після Другої світової війни він був з’єднаний дамбою з набагато давнішим, невулканічним островом Мотутапу[7].

Rangitoto з мови маорі означає «криваве небо»[8], ця назва походить від повної фрази Ngā Rangi-i-totongia-a Tama-te-kapua («Дні кровотечі Тама-те-капуа»). Тама-те-капуа був капітаном Арава-вака (каное) і був важко поранений на острові після поразки в битві з племенем тайнуї в затоці Іслінгтон[6][9][10].

Геологія

Тонкий сухопутний міст між островом Рангітото (ліворуч) і островом Мотутапу, вид з повітря
Отвір до лавової труби в Рангітото, частково закритий деревом

Рангітото утворився під час двох фаз вивержень, які, можливо, тривали лише 5–10 років, приблизно 600 років тому. Перша частина послідовності вивержень, датована радіовуглецевими методами приблизно 553 роками тому (1450 ± 7 років н. е.) [11] спочатку була вологою та спричинила сплески вулканічного попелу, який вкрив сусідній острів Мотутапу матеріалами виверження лужного олівінового базальту, отриманих із області північного конуса. Пізніша частина виверження, датована приблизно 504 роки тому (1520 ± 5 років н. е.), була сухою і склала більшу частину Рангітото, вивергаючи всі сублужні потоки базальтової лави щита та південного конуса шлаку на вершині, які переважно поховали північний конус[11][4]. 2,3 км³ матеріалу, який вивергся з вулкана, майже дорівнює сумарній масі, утвореній усіма попередніми виверженнями на вулканічному полі Окленда, які тривали майже 200 000 років.

Еруптивна історія

У 2013 році вчені з Оклендського університету повідомили, що Рангітото був набагато активнішим у минулому, ніж вважалося раніше, припускаючи, що він був активним протягом приблизно 1000 років до остаточних вивержень, які відбулися приблизно 600 років тому. Це твердження було засновано на розпізнаванні ряду горизонтів крихітних осколків вулканічного скла, які, здавалося б, вивергалися з Рангітото, в осадових кернах озера Пупуке[en][12]. Щоб перевірити цю гіпотезу, у лютому 2014 року на західному схилі Рангітото була пробурена свердловина глибиною 150 м. Жодних доказів цих гіпотетичних невеликих вивержень за 1000 років до основного виверження Рангітото не було знайдено. Проте вчені університету виділили тонкий потік базальтової лави в морських відкладеннях віком 6000 років і припустили, що це було навіть більш раннє виверження Рангітото[13][14]. Представники служби цивільної оборони заявили, що відкриття не зробило життя в Окленді більш небезпечним, але змінило їхнє бачення того, як може відбуватися виверження[15]. Ці сенсаційні результати досліджень були суперечливими та визнані не всіма геологами[16] . У 2018 році багато хто з початкової групи геологів Оклендського університету повідомили про свої останні дослідження та переосмислення доказів і дійшли висновку, що Рангітото вивергалося лише один раз, приблизно 600 років тому, можливо, у дві фази. [17] Тонкий потік лави в осадових відкладеннях віком 6000 років у буровому керні Рангітото має точно такий же хімічний склад, як і найнижчі/найдавніші потоки щитового вулкана з серцевиною вище, і нещодавно було показано, що він також має такий самий U-Th-Ra підпис, і обидва повинні вивергалися і затверділи практично одночасно. [18] Таким чином, тонкий «потік», ймовірно, є базальтовою лавою, яка вторглася в осад, коли щитовий вулкан почав формуватися. Це схоже на ситуацію, що спостерігається на узбережжі біля скелі Королеви Вікторії, поблизу маяка Рангітото, де потоки лави врізалися в м’який осад морського дна та вторглися в нього, піднявши принаймні одну осадову плиту до рівня припливу. [19] Таким чином, досі не знайдено жодних доказів на підтримку гіпотез про попередні виверження Рангітото між 620 і 8000 роками тому. Цілком можливо, що Рангітото поховав менший і набагато старший і не пов’язаний з ним вулкан[14] ця точка зору, можливо, підтверджена, але точно не підтверджена нещодавніми дослідженнями мікроскопалин із морських відкладень, отриманих з-під Рангітото в стратиграфічній свердловині. [20]

Структура

Вид зсередини однієї з печер

Південний конус вулкана Рангітото з його власним кратером, ймовірно, ховає більш північний кратер вибуху та туфове кільце, утворене під час ранньої вологої фази виверження в середині гавані Вайтемата. [4] Зовнішня форма Рангітото складається з круглого пологого щита, що складається з численних перекриваючих лавових потоків. Центр вулкана закритий залишками набагато крутіших конусів шлаку, виготовлених із пухкого шлаку, який був вивержений вогняним фонтануванням сухого типу з кількох отворів. Гравітаційні дослідження показують взаємозв’язок із розломом затоки Іслінгтон, який пролягає між островами Рангітото та Мототапу, але який чітко зміщений приблизно на 3,5 кm (11 000 ft) від жерла Рангітото на схід від розлому і що під південними конусами є щільність. [4] Це разом із магнітними дослідженнями було інтерпретовано як показ затверділої внутрішньоконусної фідерної дамби як найбільш вірогідного пояснення маси під системою південного конуса та деякої похованої маси на північ від північного конуса, характер якої не може бути повністю змодельований, але є ймовірно, це фідерна дамба. [4] На глибині більше 6 кm (20 000 ft) у цьому моделюванні магма могла спочатку відслідковувати розлом затоки Іслінгтон. [4] Відведення магми назад у горло вулкана в кінці виверження призвело до невеликого осідання конусів шлаку. Це створило кільце, подібне до рову, навколо центральних конусів шлаку, через які проходить головна дорога до вершини Рангітото на шляху до вершини та надає характерну форму острову[6][9]. У деяких частинах острова оголюються поля клінкерної чорної базальтової лави, де рослинність ще не заселила поверхню наймолодших потоків лави. Приблизно за 200 метрів від вершини гори зі східної сторони відвідувачі можуть пройти по ділянках двох лавових труб — печероподібних труб, що залишилися після проходження рідкої лави. Більш доступні печери позначені вказівниками. [9] Лавові труби утворюються, коли розплавлена лава з низькою в’язкістю, відома як пахоехо, тече та охолоджується зовні через контакт із землею та повітрям, утворюючи тверду кірку, яка дозволяє ще рідкій розплавленій лаві продовжувати текти всередину. У кількох місцях дах лавової труби обвалився, таким чином створюючи кілька різних входів в одну подовжену трубу. Для дослідження печер потрібен факел. Найдовша відома печера має довжину близько 120 м. [21]

Біологія

Птеростіліс, що росте на Рангітото

Оскільки на острові практично немає струмків, рослини отримують вологу від опадів. Тут є найбільший у світі ліс повстяний метросідерос (Metrosideros excelsa)[6], а також багато північних дерев рата. Загалом на острові росте понад 200 видів дерев і квітів, у тому числі кілька видів орхідей, а також більше 40 видів папоротей . На модель рослинності вплинули нещодавні виверження, утворивши щілини потоку лави, де ростуть дерева похутукава ( Metrosideros ssp.).

Лавове поле з доріжкою та рослинністю, що поширюється

Острів вважається особливо значущим, тому що видно всі етапи від необроблених лавових полів до створення чагарників і рідколісся. Оскільки лавові поля не містять типового ґрунту, переносима вітром речовина та повільні процеси руйнування місцевої флори все ще перебувають у процесі перетворення острова на більш придатну для життя територію для більшості рослин (приклад первинної сукцесії ), яка є одна з причин, чому місцеві ліси відносно молоді і ще не підтримують велику популяцію птахів. Проте Kākā, ендемічний папуга Нової Зеландії, вважається, що жив на острові в доєвропейські часи.

Кози були присутні на Рангітото у великій кількості в середині 19 століття і збереглися до 1880-х років. [22] Лані були завезені в Мотутапу в 1862 році і поширилися в Рангітото, але зникли до 1980-х років. Щіткохвостий кам’яний валлабі був завезений на Мотутапу в 1873 році, і був поширеним на Рангітото до 1912 року, а опосум щіткохвостий був завезений у 1931 році та знову в 1946 році. Обидва були знищені під час кампанії з 1990 по 1996 роки за допомогою 1080 і отрути ціаніду та собак. Кампанія знищення не мала значного впливу на різноманіття та чисельність видів птахів через присутність інших хижаків. [23]

Горностаї, кролики, миші, щури, коти та їжаки залишалися проблемою на острові [22] [24], але Департамент охорони природи (DOC) мав на меті викорінити їх, починаючи з отруєння чорних щурів, бурих щурів і мишей і в У серпні 2011 року і Рангітото, і сусідні острови Мотутапу були офіційно оголошені вільними від шкідників, причому на обох островах тепер також є популяції нещодавно переміщених сідлобеків Північного острова . [25]

Оскільки ця територія є заповідником, яким керує DOC (у партнерстві з tangata whenua Ngāi Tai і Ngāti Paoa)[8], відвідувачі не можуть брати собак чи інших тварин на острови[26].

Головний кратер острова Рангітото, який зараз повністю вкритий лісом

Історія

Асоціація Маорі

Папороть папороть, Pteridium esculentum , острів Рангітото

Виверження вулкана сталося в межах історичної пам’яті місцевих іві (племен) маорі . [10] Сліди людини були знайдені між шарами вулканічного попелу Рангітото на прилеглому острові Мотутапу . [10] Нгай Тай був іві, який жив на Мотутапу, і вважає обидва острови своєю прабатьківщиною. Ngāti Paoa також має зв'язки з Рангітото. [27]

Ім'я Rangitoto буквально означає «червоне небо» і пов’язане з традиційною історією битви між Тама-те-капуа, капітаном каное Арава, і Хотуроа, капітаном каное Тайнуї . Назва Ngā Rangi-i-totongia-a Tama-te-kapua («Дні кровотечі Тама-те-капуа») стосується того, як Тама-те-капуа був поранений під час бою. [28] Вершини острова були відомі під назвами Ngā Pona Toru o Peretū («Три кісточки Перету») або Ngā Tuaitara o Taikehu («Спинні плавці Тайкеху»). [28] Ngā Pona Toru o Peretū, яку часто скорочують до Peretū, — це традиційна назва Ngāi Tai ki Tāmaki для трьох піків острова, яку дав Тайкеху, капітан каное Tainui .

Рангітото пов'язано з багатьма традиційними історіями та міфами. Одна стосується Тіріви (тезка традиційної назви хребтів Вайтакере, Te Wao Nui o Tiriwa), вождя надприродного народу Турегу, який підняв Рангітото з Карекаре на західному узбережжі, щоб продемонструвати свою силу. [29] Інші включають пару « тупуа », дітей Богів Вогню. Після сварки та прокляття Махуїки, богині вогню, вони втратили свій дім на материку, оскільки він був зруйнований Матаохо, богом землетрусів і вивержень, від імені Махуїки. Озеро Пупуке на Північному березі було створено в результаті руйнування, а Рангітото піднявся з моря. Тумани, що оточують Рангітото в певний час, називаються сльозами тупуа за їхнім колишнім домом.

З часів європейської колонізації

Острів був придбаний Короною за 15 фунтів стерлінгів у 1854 році, на початку колонізації Нової Зеландії європейцями, і протягом багатьох років служив джерелом базальту для місцевої будівельної промисловості. [30] У 1890 році він був відокремлений як рекреаційний заповідник і став улюбленим місцем одноденних мандрівників. [30] Деякий розвиток все ж відбувся. У 1892 році на 5 acre (20 000 м2) було створено соляний завод біля затоки Маккензі. Причал і дорога до вершини були відкриті в 1897 році, а до 1900 року ще одна дорога з’єднала вершину з затокою Іслінгтон [31] . Понад 30 років (з 1898 по 1930 рік) шлак видобували біля берегової лінії на західній стороні затоки Іслінгтон [32] як будівельний матеріал для Окленда. [33]

Вид на острів Рангітото з пляжу Челтнем, Девонпорт, прибл. 1908

З 1925 по 1936 рік ув'язнені будували дороги на острові та трасу до вершини[6]. Бухта Іслінгтон утворилася в південно-східній частині острова. Раніше відомий як Бухта п’яних, він використовувався як місце для висихання нетверезих екіпажів перед тим, як вони ризикнули вийти із затоки. [34] Бухта використовується власниками човнів Окленда як притулок, оскільки вона досить захищена від переважаючих південно-західних вітрів.

Військові об'єкти були побудовані під час Другої світової війни для підтримки оборони гавані Окленда та для розміщення військ США або зберігання мін . Найбільш відвідуваним залишком цих споруд є старий оглядовий пост на вершині. Північний берег острова використовувався як місце руйнування непотрібних кораблів, і залишки кількох затонулих кораблів все ще видно під час відпливу. [35] Принаймні 13 кораблів зазнали аварії з 1887 року [36], останнім був колишній Веллінгтон [37] і, пізніше, Waiheke ferry, Duchess [38] у червні 1947 року [39] (збудований 1897 р. [40] - каркас залізної палуби залишився 2014 р.). Інші кораблі включають Ngapuhi (1900 - її корма залишилася в 2014), Jubilee (1857), Arapawa (1908), Rothesay Bay (1877), Gladbrook (ex Countess of Anglesea 1877), Elinor Vernon (1876), Polly (ex Skovland 1891). ), Колумбія (1899 - частина кіля і шпангоут залишилися в 2014), Дартфорд (1877) і Рарава (1903 - носова частина, каркас, залізна обшивка і корма з двома корпусами гребного вала були видні над відміткою низької води в 2014) . [41]

Бачі (невеликі будиночки для відпочинку) були побудовані навколо краю острова в 1920-1930-х роках. Законність їхнього існування була сумнівною з самого початку, і будівництво подальших бахів було заборонено в 1937 році. Більшість з них було видалено через заборону та тому, що острів став мальовничим заповідником. Однак 30 із 140 пакетів залишаються станом на 2010[30], і деякі з них зберігаються, щоб показати, яким був острів, колись він міг похвалитися постійною спільнотою з кількох сотень людей, у тому числі багатьох дітей. Будинки включали деякі більш постійні споруди, як-от басейн з морською водою, побудований з видобутого каменю працею каторжників, розташований поблизу нинішньої поромної пристані. [42]

Вид з гори Вікторія . Острів знаходиться недалеко від берега Окленда.

Доступ і туризм

Регулярні поромні перевезення та екскурсії по острову на тягачі надає Фуллерс із центру міста Окленд . [43] Набережна з приблизно 300 сходинками дозволяє відвідувачам дістатися до вершини та насолодитися видом на лісистий кратер. Відстань до вершини 2,4 кm (7 874 ft 0,2 in), годину ходьби прямим маршрутом. [44]

Альтернативою піші прогулянки є наземний потяг, узгоджений з рейсами порома, який доставляє відвідувачів на короткий шлях під вершину. [26] Також доступні морські прогулянки на байдарках з материка на острів. [45]

На острові немає кемпінгів, хоча є кемпінг у Хоум-Бей на сусідньому острові Мотутапу. [46]

Див. також

  • Auckland volcanic field – Volcanic field in New Zealand
  • Volcanism of New Zealand – Volcanic activity of New Zealand
  • List of volcanoes in New Zealand
  • Under the Mountain is a novel, TV series and film set around Rangitoto.

Примітки

  1. ↑ https://gazetteer.linz.govt.nz/place/37987
  2. ↑ Auckland Volcanic Field: Photo Gallery. Global Volcanism Program. Смітсонівський інститут. Процитовано 29 травня 2024. (англ.)
  3. ↑ а б Auckland Field. Global Volcanism Program. Смітсонівський інститут. Процитовано 29 травня 2024. (англ.)
  4. ↑ а б в г д е Luthfian, Alutsyah; Eccles, Jennifer D.; Miller, Craig A. (2023). Gravity and magnetic models at Rangitoto Volcano, Auckland Volcanic Field, New Zealand: Implications for basement control on magma ascent. Journal of Volcanology and Geothermal Research. 439 (107824). doi:10.1016/j.jvolgeores.2023.107824. hdl:2292/65385. ISSN 0377-0273.
  5. ↑ Devora (2020). Rangitoto: Odd one out. The story of Auckland's largest volcano. Devora Fact Sheet 03.DEVORA Fact Sheet 3 - Rangitoto: Odd One Out. Процитовано 3 березня 2023.
  6. ↑ а б в г д Hauraki Gulf Islands – Rangitoto Island [Архівовано 25 December 2010 у Wayback Machine.], Міська рада Окленду. Updated September 2008. Retrieved 29 April 2009.
  7. ↑ Ottaway, Jacqueline Crompton (30 April 2004). Rangitoto – Auckland's Fragile Icon. NZine. Процитовано 26 April 2010.
  8. ↑ а б What happened to local Maori? [Архівовано 5 October 2003 у Wayback Machine.] (from the Rangitoto page on the GNS Science website)
  9. ↑ а б в Rangitoto [Архівовано 20 May 2008 у Wayback Machine.] (from the Auckland Regional Council website)
  10. ↑ а б в Rangitoto (abridged article from New Zealand National Geographic)
  11. ↑ а б Needham, A.J., Lindsay, J.M., Smith, I.E.M., Augustinus, P., Shane, P.A.L., 2011. Sequential eruption of alkaline and sub-alkaline magmas from a small monogenetic volcano in the Auckland Volcanic Field, New Zealand. Journal of Volcanology and Geothermal Research 201, 126-142. doi=10.1016/j.jvolgeores.2010.07.017
  12. ↑ Shane, P.; Gehrels, M.; Zawalna-Geer, A.; Augustinus, P.A.; Lindsay, J.M.; Chaillou, I. (2013). Longevity of a small shield volcano revealed by crypto-tephra studies (Rangitoto volcano, New Zealand): Change in eruptive behavior of a basaltic field. Journal of Volcanology and Geothermal Research. 257: 174—183. doi:10.1016/j.jvolgeores.2013.03.026.
  13. ↑ Shane, Phil; Linnell, Tamzin (March 2015). Reconstructing Rangitoto volcano from a 150-m-deep drill core (project 14/U684) (PDF). University of Auckland. Процитовано 6 October 2015.
  14. ↑ а б Linnell, Tamzin та ін. (2016). Long-lived shield volcanism within a monogenetic basaltic field: The conundrum of Rangitoto volcano, New Zealand. Geological Society of America Bulletin. 128 (7–8): 1160—1172. Bibcode:2016GSAB..128.1160L. doi:10.1130/B31392.1.
  15. ↑ Officials downplay volcano danger. 3 News NZ. 12 April 2013. Процитовано 9 April 2016.
  16. ↑ Hayward, B.W. 2017. Eruption sequence of Rangitoto Volcano, Auckland. Geoscience Society of New Zealand Newsletter 23: 4–10. url=https://www.researchgate.net/publication/321062566_Eruption_sequence_of_Rangitoto_Volcano_Auckland%7C
  17. ↑ Cronin S, Kanakiya S, Brenna M, Shane P, Smith I, Ukstins I, Horkley K. 2018. Rangitoto Volcano, Auckland city, a one-shot wonder or a continued volcanic threat? Paper presented at: DEVORA forum; Oct 25–26; Auckland, New Zealand. url=https://auckland.figshare.com/articles/media/DEVORA_Forum_2018_Collection/12725501%7C
  18. ↑ McGee L. 2020. U-Th-Ra analyses of samples from the 2016 drill core of the Rangitoto lava field: Devora report. GNS Science Report 2020/03, 8 p. |url=https://shop.gns.cri.nz/sr_2020-03-pdf%7C/
  19. ↑ Grant-Mackie, J.A., Cook, S. de C., `1990. A Late Quaternary Anadara-bearing deposit disturbed by Rangitoto Lava. 17: 73–79. New Zealand Natural Sciences 17: 73-79 |url=https://sites.google.com/site/nznaturalsciences/new-zealand-natural-sciences-journal/archived-issues/volume-17-1990%7C
  20. ↑ Hayward, Bruce W; Hopkins, Jenni L; Morley, Margaret; Kenny, Jill A (2022). Microfossil evidence for a possible maar crater and tuff ring beneath Rangitoto Volcano, Auckland, New Zealand. New Zealand Journal of Geology and Geophysics: 1—17. doi:10.1080/00288306.2022.2120505. ISSN 0028-8306.
  21. ↑ Crossley, P. 2014. Inside Auckland lava caves. New Zealand Speleological Bulletin vol. 11, no. 208, p. 202-206.
  22. ↑ а б Nichol, Reg (September 1992). The eruption history of Rangitoto: reappraisal of a small New Zealand myth. Journal of the Royal Society of New Zealand. 22 (3): 159–180 [170]. doi:10.1080/03036758.1992.10426554. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «Nichol» визначена кілька разів з різним вмістом
  23. ↑ Spurr, Eric B.; Anderson, Sandra H. (2004). Bird species diversity and abundance before and after eradication of possums and wallabies on Rangitoto Island, Hauraki Gulf, New Zealand. New Zealand Journal of Ecology (англ.). 28 (1): 143—149. Процитовано 30 March 2020.
  24. ↑ Mike D Wilcox та ін. (2007). Natural History of Rangitoto Island. Auckland Botanical Society. с. 23—24. ISBN 978-0-9583447-3-9.
  25. ↑ Rangitoto & Motutapu restoration project, Department of Conservation.
  26. ↑ а б Rangitoto Island – Unique Volcanic Island (from the Fullers ferry operator website)
  27. ↑ Mike D Wilcox та ін. (2007). Natural History of Rangitoto Island. Auckland Botanical Society. с. 16. ISBN 978-0-9583447-3-9.
  28. ↑ а б Cameron, Ewen; Hayward, Bruce; Murdoch, Graeme (2008). A Field Guide to Auckland: Exploring the Region's Natural and Historical Heritage (вид. Revised). Random House New Zealand. с. 282—283. ISBN 978-1-86962-1513.
  29. ↑ Taonui, Rāwiri (10 February 2015). Tāmaki tribes. Te Ara: The Encyclopedia of New Zealand. Ministry for Culture and Heritage. Процитовано 15 September 2016.
  30. ↑ а б в The Hauraki Gulf Marine Park, Part 2. Inset to The New Zealand Herald. 2 March 2010.
  31. ↑ Gordon Ell (1980). Rangitoto. Bush Jacket Guides. Auckland: The Bush Press. ISBN 978-0-908608-04-1.
  32. ↑ Wolfe, R. (2002). Auckland: a pictorial history. Auckland: Random House. p 228.
  33. ↑ Glenys Robertson (2005). Exploring North Island Volcanoes. Auckland: New Holland Publishers. с. 126. ISBN 978-1-86966-078-9.
  34. ↑ Gray, Matthew (23 March 2010). Drunks Bay proves a fateful spot. Stuff (en-NZ) . Процитовано 30 March 2020.
  35. ↑ Rangitoto Ships' Graveyard. Auckland Regional Council website. Процитовано 8 червня 2008.
  36. ↑ Shipwrecks on Rangitoto. www.rangitoto.org. Процитовано 18 липня 2019.
  37. ↑ New Zealand Maritime Index. www.nzmaritimeindex.org.nz. Процитовано 18 липня 2019.
  38. ↑ Waiheke residents come to town NEW ZEALAND HERALD. paperspast.natlib.govt.nz. 9 January 1932. Процитовано 18 липня 2019.
  39. ↑ 1931 – Duchess – Discover – STQRY. discover.stqry.com. Процитовано 18 липня 2019.
  40. ↑ Screw Steamer DUCHESS built by Mackie & Thomson in 1897 for J. H. Williams. Wellington Harbour Ferries Ltd., Ferry. www.clydeships.co.uk. Процитовано 22 січня 2024.
  41. ↑ Bennett, Kurt (2014). Rich Pickings. Academia.
  42. ↑ Welcome to Rangitoto Island (from the Rangitoto Island Historic Conservation Trust)
  43. ↑ Rangitoto Island. Fullers Group. Процитовано 31 May 2019.
  44. ↑ McCormack, Michael (January 2019). Active and Well in Nature with a Green Prescription: Rangitoto Island, NZ (PDF). Activity and Nutrition Aotearoa.
  45. ↑ Kayak Trips to Rangitoto [Архівовано 10 November 2012 у Wayback Machine.] (Day Trips to Rangitoto Island)
  46. ↑ Home Bay, Motutapu Island Campsite. www.doc.govt.nz (en-nz) . Department of Conservation. Процитовано 30 March 2020.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "Hayward1", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Література

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рангітото_(острів)&oldid=42674501