Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (червень 2024): відмінності між версіями

Загинув 1 червня 2024 року в населеному пункті Кринки^[3] під час стрілкового бою з російськими загарбниками на Херсонському напрямку^[4]^[5].

18601

Шалімов Віктор

6 литопада 1972, м. Косів. З 10 травня 2022 року він служив прикордонником.

Загинув у місті Вовчанськ. Залишилися мама, брат, дружина, дві доньки, зяті, онучка ^[6].

18602

Борщ Володимир

(«Локі»)

10 січня 1986, м. Кременчук. У цивільному житті був директором приватної будівельної компанії. Його мобілізували у червні 2022-го року у Хмельницькій області. Рота "Дике Поле", молодший сержант. Служив на посаді командира відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.

Загинув 1 червня під час виконання бойового завдання біля села Мала Токмачка Запорізької області. Залишилися, зокрема, батьки, дружина та донька ^[7]

18603

Калинюк Андрій Васильович

1988, Кіровоградщина.

Помер внаслідок поранень отриманих при виконанні завдань із захисту цілісності та суверенітету держави на території Харківської області. Похований на Харківщині 3 червня 2024 року ^[8].

18604

Харитонов Олександр («Номад»)

02.11.2001, м. Слов`янськ. Закінчив ЗОШ №8. Після школи вступив до військово-юридичного інституту Харківського національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого. Повномасштабне вторгнення хлопець зустрів у Харкові, коли закінчував 4-й курс університету. Разом з однокурсниками він приєднався до сил оборони міста, вступивши у ТрО. З 2023 року паралельно із службою працював у харківському Державному бюро розслідувань (ДБР). У жовтні 2023 року добровільно вступив до лав ЗСУ. Офіцер групи планування десантно-штурмового батальйону, молодший лейтенант.

Загинув під Вовчанськом, Харківська область ^[9]

18605

Статівка Євгеній Юрійович

За інформацією Полтавської міської ради, 1 червня в районі міста Вовчанськ Чугуївського району Харківської області загинув — молодший сержант, командир екіпажу безпілотних авіаційних комплексів.

Воїн народився 8 листопада 1986 року.

^[10]

18606

Білокінь Владислав Андрійович

4 серпня 1994, м. Полтава. Старший сержант, головний сержант взводу оперативного призначення НГУ.

Загинув в районі міста Вовчанськ Чугуївського району Харківської області ^[10]

2 червня

18620

Залевський В’ячеслав

(«Хмель»)

12 грудня 1999, с. Пиковець Хмільницького району на Вінниччині. Навчався на історичному факультеті ВДПУ імені Михайла Коцюбинського. Був учасником низки військово-патріотичних фестивалів, освітніх та меморіальних заходів у Бердичеві, Вінниці, Кам’янці-Подільському, Києві, Львові та інших містах. Як волонтер активно допомагав Центру історії Вінниці, а згодом Музею Вінниці, брав участь у міжнародних, всеукраїнських та регіональних музейних проєктах і виставках. Був членом клубу військово-історичної реконструкції "Лев і Архангел" Вінницького історичного товариства. Служив у роті вогневої підтримки у складі мінометного розрахунку. На початку 2024 року добровільно приєднався до 12-ї бригади спеціального призначення “Азов”

2 червня 2024

Загинув під час виконання бойового завдання на Лиманському напрямку на Донеччині ^[11]^[12]

18621

Гнатів Юрій

3.05.1980, м. Стрий, Львівська область. Навчався у місцевій школі №1 та в Івано-Франківському університеті нафти і газу. Працював викладачем у Стрийському ВПУ №35, згодом займався підприємницькою діяльністю. 25 лютого 2022 року добровольцем став на захист України, 65-й окремий батальйон територіальної оборони, солдат.

2 червня 2024

^[6]

18622

Олійник Олег Васильович

12 липня 1984, с. Малий Кобелячок Новосанжарська громада. По закінченню місцевої школи, навчався в СПТУ № 10 міста Полтава, де здобув професію електрика. Далі двадцять років працював за спеціальністю на будівництві. У березні 2023 року став до лав ЗСУ. Після навчання у Десні прйшов гарячі точки на Чернігівщині, Сумщині, Харківщині, Донеччині та Запоріжжі. Молодший сержант, командир радіовідділення взводу зв’язку.

2 червня 2024

Загинув в районі села Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області ^[10]

3 червня

18640

Капітуров Денис

(«Фламінго»)

44 роки, м. Дніпро. Закінчив дніпровську школу №89 і навчався в Національній металургійній академії України (Дніпро). Займався організацією патріотичних фестивалів, зніманням рекламних роликів.

3 червня 2024

12 днів боровся за життя отримавши опіки на фронті ^[13]^[14]

18641

Димицький Михайло Михайлович

с. Княжичі, Київська область. Сержант, бойовий медик

3 червня 2024

Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Старомайорське Волноваського району Донецької області ^[15].

4 червня

18660

Герасимчук Тарас

25.12.1971, с. Виннички, Львівська область. Закінчив колишній Львівський технікум громадського харчування. З 2000 року проживав та працював у різних сферах у місті Львові. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації вступив до лав ЗСУ. Спершу проходив навчання у Німеччині, де успішно склав іспит та отримав відзнаку у вигляді марунового берету – символу високої професійної майстерності та мужності. Після повернення на Батьківщину обійняв посаду навідника-кулеметника у складі 82-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Брав участь у найзапекліших боях на Запорізькому напрямку, звільняючи, зокрема, Вербове, Роботине та інші.

Похорон відбувся 10 червня 2024 у Львові. Залишилися батьки, дружина, син, донька та брат, який продовжує боронити державу на передовій ^[16].

18661

Яровий Руслан

13.11.1975, м. Донецьк. Навчався у Донецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 28 Донецької міської ради Донецької області. Додатково завершив курси підготовки тілоохоронців, а згодом вступив на військову службу до лав Повітряних Сил. Протягом певного періоду проживав у столиці, у 2019 році перебрався до Львова. Працював у сфері надання послуг з охорони громадян. Із початком повномасштабного вторгнення добровільно долучився до лав 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Виконував бойові завдання на території Донецької області.

Похорон відбувся 8 червня 2024. Залишилися три брати, сестра, племінники, донька та дружина ^[17]

18662

Надіївський Зіновій Михайлович

25 травня 1974, с. Княжолука Калуського району. Служив у Збройних силах України гранатометником 3 взводу 65 окремої механізованої бригади. Мав звання "старший солдат".

^[18]

18663

Клічук Олексій Михайлович

Орден «За мужність» ІІІ ступеня

30.03.1999, с. Савчуки. Проживав у місті Здолбунів Рівненської області. Навчався у Здолбунівському ліцеї №4 Здолбунівської міської ради Рівненської області. Здобув освіту за спеціальністю «Електрогазозварник» у Квасилівському професійному ліцеї. Із початком повномасштабного вторгнення рф продовжив боронити Україну у складі 80-ї бригади. За сумлінне виконання бойових завдань був нагороджений численними відзнаками, зокрема, орденом «За мужність» III-го ступеня, медаллю «Захиснику Вітчизни», відзнакою командувача Сухопутних військ «За звитягу». Виконував бойові завдання на Миколаївському та Донецькому напрямках.

Похорон відбувся 10 червня 2024 року у Львові. Залишилися батьки, дружина, дві сестри та велика родина ^[19]^[20]

18664

Комбалін Костянтин Володимирович

5 лютого 1983, м. Полтава. Молодший сержант, стрілець-зенітник зенітного ракетного відділення.

Загинув внаслідок авіаудару по переправі через річку Оскіл в районі села Синьківка Куп’янського району Харківської області ^[10]

18665

Кольцов Максим

23 роки, с. Хорів, Рівненська область.

Загинув виконуючи бойове завдання на Донецькому напрямку ^[21]

5 червня

18680

Калинчук Роман

1984, с. Хом'яківка. У 2022 долучився до НГУ. Брав участь у боях за Серебрянський ліс на Луганщині.

Помер у лікарні. У військового залишилися мама і донька. Похоронв відбувся 7 червня 2024 ^[22].

18681

Палюга Іван

21 серпня 1970, с. Загір`я, Івано-Франківська область. У лютому 2023 року долучився до лав Збройних сил України. В армії служив водієм бензовоза — доставляв пальне на передову.

Помер у лікарні в Харкові ^[23]

19682

Мацьків Володимир

15 травня 1980, м. Косів. З перших днів повномасштабного вторгнення він долучився до лав ЗСУ. Служив у військовій частині А4904.

^[24]

19683

Скорейко Андрій Георгійович

1975, с. Тишківці.

Загинув під час російського мінометного обстрілу поблизу села Роздолівка Соледарської громади. 22 червня 2024 скорботний кортеж з тілом воїна прибув в Городенківську громаду ^[25]

19684

Дектерьов Денис

2 листопада 1994, м. Фастів. Навчався в місцевій загальноосвітній школі № 3. З 2020 року працював у Великій Британії. 9 березня 2022 року добровільно вступив до лав НГУ. Згодом перевівся до частини 3018 "Рубіж". У грудні 2023 року був переведений до бригади спеціального призначення "Азов". Був нагороджений відзнакою учасника бойових дій "Ветеран війни" та почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України "За сприяння війську".

Загинув внаслідок ворожого мінометного обстрілу на Луганщині ^[26]

6 червня

18700

Сильчук Анатолій

51 рік, с. Щитинська Воля, Волинь. Солдат.

Загинув 6 червня під час виконання бойового завдання ^[27]

18701

Панас Тарас

5.07.1985, м. Львів. Навчався у Ліцеї №75 імені Лесі Українки Львівської міської ради. Здобув освіту у Львівському автомобільно-дорожньому коледжі Національного університету «Львівська політехніка». Впродовж останнього часу займався ремонтними роботами. Із початком повномасштабного вторгнення росії став на захист Батьківщини від загарбників. Після проходження навчань боровся із окупантами на Донеччині, Харківщині та Луганщині у лавах 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша ЗСУ. Обіймав посаду командира відділення. Під час виконання бойових завдань отримав серйозне поранення.

Похорон відбувся 8 червня 2024. Залишилися мама, двоє дітей, брат, тітка і двоюрідні брат та сестра ^[17].

18702

Кармаліта Сергій

31 травня 1981, с. Закрівці Отинійської громади. З 2014 роув був учасником АТО/ООС, мав понад 15 бойових нагород. Під час повномасштабного вторгнення боєць служив головним сержантом взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки 109 батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". Був тричі поранений, мав чотири контузії.

Помер в Івано-Франківську під час відрядження з передової ^[28]

18703

Дубук Ігор

23.03.1982, м. Львів. Навчався у Ліцеї №57 імені Короля Данила Львівської міської ради. Здобув вищу освіту на хімічному факультеті Національного університету «Львівська політехніка». Після завершення навчання працював у різних сферах діяльності у місті Львові. Із початком повномасштабного вторгнення рф став на захист держави від російських окупантів. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності Батьківщини на південному напрямку у лавах 15-ї бригади оперативного призначення НГУ.

Похорон відбувся 10 червня 2024 року у Львові. Залишилися батьки, син, брат та дружина ^[19]

18704

Лівач Ростислав («Рос»)

25.01.1987, м. Львів. Навчався у середній загальноосвітній школі №59 міста Львова. Займався в секції із фехтування, де став майстром спорту із фехтування на шаблі. Вищу освіту здобув у Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського. Після завершення навчання займався підприємницькою діяльністю, де співпрацював з різними компаніями у сфері ІТ, експлуатації й обслуговування верстатів з числовим програмним управлінням та створював координатні верстати. Із початком повномасштабного російського вторгнення боронив Україну у лавах 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», а згодом – у складі 78-го окремого десантно-штурмовому полку «Герць». Нагороджений відомчою заохочувальною відзнакою Міністерства оборони України – медаллю «Хрест Десантно-штурмових військ». Виконував бойові завдання на території Донецької області.

Похорон відбувся 12 червня 2024 року у Львові. Залишилися мати, батько, бабуся та брат ^[29]

18705

Бойко Сергій

(«Муха»)

28 березня 1988, с. Гуменці. Після закінчення школи працював на різних роботах. Був учасником бойових дій у зоні проведення антитерористичної операції. Мобілізований до лав ЗСУ 9 лютого 2024 року. Спочатку служив у Кам'янці-Подільському. Рота "Дике Поле".

Загинув біля села Мала Токмачка Запорізької області ^[30].

18706

Медведєв Роман Вячеславович

10 січня 1996, м. Кременчук. Навчався у ЗОШ № 1 та у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Працював поліцейським у Кременчуці, а з 2021 року розпочав військову службу за контрактом. Старший солдат, старший оператор комплексу РЕБ. Батько Романа також служить в ЗСУ.

Загинув в районі села Федорівка Бахмутського району Донецької області ^[10]

18707

Дьомкін Сергій Іванович

1986, м. Миргород. Проживав на території Шишацької громади.

^[10]

18708

Дикопавленко Микола Олексійович

6 вересня 1975, м. Полтава. Молодший сержант, командир відділення інженерно-саперного взводу.

Загинув в районі села Костянтинівка Покровського району Донецької області внаслідок мінометного обстрілу під час проведення мінування перед переднім краєм позиції ^[10]

7 червня

18710

Сніткус Артур Романович

(«Снікерс»)

13 травня 1988, м. Тернопіль. Стиліт і художник. У своїй творчості проявляв себе як відкрита квір-персона, постійно долучався до мистецьких майстерень у Києві, Одесі та інших містах. Знявся у фільмі "Зсув" (2016) Олексія Радинського. Долучився до лав ЗСУ до повномасштабного вторгнення.

7 червня 2024

Загинув в Донецькій області ^[31]^[32]

18711

Лисак Вадим

50 років, селище Гребінки. У 2019 році, разом із сім’єю – дружиною, сином та донькою переїхав до Ірпеня, працював начальником відділу зв'язку у Києві. У серпні 2023 року долучився до війська. Проходив військові навчання в Україні та Німеччині. За час служби проявив себе як хоробрий та відповідальний боєць, за що згодом йому довірили посаду командира піхотної роти.

7 червня 2024

Три місяці до смерті отримав осколкове поранення голови у Бахмутському районі . До останнього боровся за життя у лікарні під апаратом ШВЛ. Помер від отриманого на фронті поранення. Похорон відбувся 12 червня 2024 ^[33]

8 червня

18720

Парамонов Іван Олександрович

17 січня 1996, м. Київ. Закінчив школу №89 у 2013 році. У волонтерство прийшов у 2015 році, коли долучився до відновлення шкіл у Станиці Луганській разом з ГО “Новий Донбас”. Випускник програми «Управління неприбутковими організаціями» Інституту лідерства та управління УКУ (2021 р.), виконавчий директор ГО « Штука» (раніше ГО «Майстерня ідеї»), стипендіат нагороди «Світло Справедливості» за моральне, духовне та етичне лідерство. У часі навчання в УКУ брав участь в академічній мобільності до Католицького університету Хорватії в Загребі та вивчав діяльність постконфліктних громад. Розробив стратегію розвитку ГО «Майстерня мрії» у своїй дипломній роботі на базі досвіду хорватських та сербських організацій. У лютому 2024 добровільно вступив до лав ЗСУ.

Загинув на Харківщині від поранень осколками в шию і серце. 12 червня 2024 відбулося прощання на Майдані Незалежності, потім відбулося поховання на Алеї Героїв на Лісовому кладовищі ^[34]^[35]^[36]^[37]

18721

Ковалишин Роман

18.09.1975, м. Львів. Навчався у середній загальноосвітній школі №32 міста Львова. Проходив військову службу у лавах 1-го прикордонного загону ДПСУ. Працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Львівський бронетанковий завод» на посаді «слюсар з ремонту бронетехніки». З початком повномасштабного російського вторгнення повернувся до лав 1-го прикордонного загону ДПСУ, де виконував бойові завдання на території Донецької області.

Похорон відбувся 12 червня 2024 року у Львові. Залишилися дружина, двоє дітей, мати та брат з дружиною ^[29]

18722

Чепіль Юрій

2.05.1978, м. Львів. Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №36 міста Львова. Професійно-технічну освіту за спеціальністю «столяр з виготовлення художніх меблів» здобув у Професійно-технічному училищі №17 міста Львова (зараз – Ставропігійське вище професійне училище). Працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОЗДОББУД», ТзОВ «ДІ.ВІ. ЕС» та ТзОВ «Завод Стеко». Під час повномасштабного вторгнення російської федерації захищав Україну у складі військової частини А4821 Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Харківському, Запорізькому, Донецькому напрямках.

Похорон відбувся 12 червня 2024 року у Львові. Залишилися дружина, донька, мати, бабця, сестра та племінник ^[29]

18723

Савчук Андрій

13.12.1990, м. Львів. Навчався у Ліцеї № 52 Львівської міської ради. Здобув освіту у Державному навчальному закладі «Ставропігійське вище професійне училище м. Львова». Працював спершу на гуртовому ринку сільськогосподарської продукції «Шувар», а впродовж останнього періоду – на місцевому поліграфічному підприємстві. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від російських загарбників. Боронив суверенітет та територіальну цілісність держави у складі 111-ї окремої бригади територіальної оборони.

Похорон відбувся 18 червня у Львові. Залишилися мама та молодший брат з родиною ^[38]

18274

Лема Василь («Патрік»)

Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»

28.02.1990, м. Стрий Львівської області. Навчався у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №55 м. Львова та Львівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 44 ім. Т.Г.Шевченка. Здобув освіту у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг». Після завершення навчання працював у ресторанній сфері, а згодом — на виробництві у Республіці Польща. Із початком повномасштабного вторгнення рф повернувся з-за кордону та добровільно став на захист держави від окупантів. Виконував бойові завдання на південному та східному напрямках у складі 140-го окремого розвідувального батальйону морської піхоти ЗCУ. Обіймав посаду радиста-розвідника роти спеціальної розвідки. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».

Похорон відбувся 18 червня у Львові. Залишилися батьки, сестра та брат ^[38].

18275

Однокоз Антон Юрійович

29 років, м. Горішні Плавні.

Загинув внаслідок артилерійського обстрілу в районі острова Козацький у Херсонській області ^[10]

18276

Пилипишин Андрій

5.02.1988, м. Львів. Навчався у Ліцеї №70 Львівської міської ради, згодом вступив до Заставненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Львівської області. Після завершення навчання працював на пекарні у Львові. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від російських окупантів. Виконував бойові завдання із захисту територіальної цілісності та незалежності держави на Донеччині у складі 67-ї окремої механізованої бригади.

Похорон відбувся 19 червня 2024 в місті Львів. Похований на Личаківському цвинтарі. Залишилися бабуся, мама, дружина, троє дітей та сестра ^[39].

9 червня

18730

Варення Святослав

(«Свят»)

13 листопада 1977. Долучився до Пласту в 1995 році. Активний учасник Помаранчевої та Революції Гідності. Працював економістом, пізніше займався цивільними дронами у Dronarium Україна. Навесні 2022 зголосився добровольцем до війська. Вступив до 49-го окремого штурмового батайльону «Карпатська Січ». Брав участь у боях за Київщину, Луганщину, Лиман, а також воював на Куп`янському напрямку.

Загинув внаслідок прямого попадання в бліндаж при обороні Часового Яру ^[40]

18731

Тяжлов Євген Андрійович

Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»

18 квітня 1993, с. Сазонівка Оржицької громади. Навчався у Чевельчанській школі та в одному з черкаських ПТУ, де здобув професію плиточника-облицювальника. Працював охоронцем на молочно-товарній фермі групи «Кернел», згодом — фермерського господарства «Світанок». У вересні 2022 року мобілізований до лав ЗСУ. За успішне виконання бойових завдань нагороджений Золотим хрестом — почесною відзнакою головнокомандувача ЗСУ. Молодший сержант, командир відділення артилерійської батареї аеромобільного батальйону.

Загинув в районі села Катеринівка Мар’янського району Донецької області ^[10]

18732

Рідкобород Микола Миколайович

Нагрудний знак «Учасник АТО»

3 листопада 1986, м. Хорол. Навчався у школі № 4, здобув професійно-технічну освіту за спеціальністю слюсаря з ремонту с/г техніки. Після строкової служби працював на Хорольському елеваторі та трактористом у ТОВ «Астарта-Прихоролля». Вперше став до лав ЗСУ у 2015 році й понад 5 років життя віддав захисту Вітчизні в зоні проведення АТО/ООС. У 2020 році повернувся в рідний Хорол. Два роки пропрацював у дорожній компанії «Онур» на Київщині. З перших днів повномасштабного вторгнення повернувся на службу: спочатку ніс варту на блокпостах. Згодом брав участь у будівництві фортифікаційних споруд на підступах до ЧАЕС. Після проходження військової підготовки в Англії, захищав країну від рашистських окупантів на Харківському, Авдіївському, Бахмутському напрямках. Мав низку нагород та відзнак за зразкове виконання військового обов’язку: нагрудний знак «Учасник АТО», медаль «Ветеран війни», іменний годинник голови Львівської облради за участь в АТО. Старший солдат, водій-гранатометник Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького.

Загинув біля м. Святогірськ Краматорського району Донецької області. Залишилися батьки, брат, сестра, дружина та донька ^[10]

18733

Дорошенко Руслан Федорович

Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»

29 серпня 1978, с. Войниха Лубенського району. Закінчив місцеву школу та ПТУ № 53, де здобув спеціальність тракториста. Працював на залізниці та на Лубенському меблевому комбінаті. Певний час жив із сім’єю і працював у Києві. Був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест» та пам’ятним знаком «43 окрема артилерійська бригада імені Гетьмана Тараса Трясила». Солдат, номер обслуги гармати самохідно-артилерійського дивізіону.

Загинув у селищі Шевченко Донецької області ^[10]

18734

Грик Микола

1990, м. Калуш.

^[41]

18735

Міхєєва Дар`я Вікторівна

Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»

21 липня 1979, м. Запоріжжя. Навчалася у школі №75 у Запоріжжі. Медикиня, молодший сержант. У 2023 році військова була нагороджена нагрудним знаком "Золотий хрест".

Загинула під час виконання бойового завдання внаслідок ракетно-артилерійського обстрілу зі сторони російських окупаційних військ на Куп’янському напрямку на передовій під час виконання бойового завдання ^[42].

10 червня

18750

Коханівський Микола Миколайович («Буревій»)

Медаль «За жертовність і любов до України»

25 травня 1971, Приазовське, Запорізька область. У січні 2014 встановив намет на Хрещатику та створив Першу Київську сотню ОУН ім. Євгена Коновальця^[43]^[44]. Був учасником боїв на Грушевського та Інститутській, в тому числі 18—19 лютого 2014 року на Майдані Незалежності. Загалом, під час революції був поранений 8 разів. Командир добровольчого батальйону ОУН. У 2014 році воював у Бахмуті. У 2016 році Коханівський та його громадська організація ініціювали регулярні масові акції прямої дії щодо московських фінансових установ: "Сбербанку Росії" та "Альфабанку". У лютому 2022 року його батальйон обороняв Лютіж у Київській області, згодом брав участь у боях на Донеччині.

Загинув біля Вовчанська в окопі ^[45]^[46]

18751

Федосенко Арсен Петрович

21 вересня 1977. До ЗСУ приєднався навесні 2022 року. Був протягом кількох місяців військовослужбовцем 518-го батальйону у складі 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна. Згодом капітан Арсен Федосенко служив фотографом у Медіацентрі СтратКому ЗСУ, фотографував воєнні злочини росіян.

Загинув 10 червня 2024 року на Харківщині внаслідок удару керованої авіабомби^[47]

18752

Дубеня Святослав

27 лютого 1997, с. Підмихайля Новицької громади. Його мобілізували до лав ЗСУ влітку 2023 року. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила.

Помер 10 червня 2024 року у лікарні міста Дніпро після важких поранень, отриманих під час бойових завдань в місті Часів Яр на Донеччині. Залишилися батьки, дружина, дворічна донечка та сестра ^[48].

18753

Ленда Вадим Григорович

14 грудня 1985, с. Попівка Оржицької громади. Навчався у місцевій школі. Закінчив курси тракториста. Потім працював у Комишнянському лісництві, а згодом — у ТОВ «Батьківщина-Нива». З осені 2023 року продовжив трудову діяльність у виробничо-господарській фірмі «СПМК-516 ЛТД». Солдат, водій кулеметного взводу роти вогневої підтримки.

Загинув в районі селища Новодонецьке Волноваського району Донецької області^[10]

18754

Кока Микола Григорович

Нагрудний знак «За доблесну службу»

16 березня 1978, с. Піски Лубенського району. Закінчив Засульську школу, а потім ПТУ № 53 у селі Войниха, де отримав професію тракториста-машиніста. Працював у ТОВ «Фактор», на Укрзалізниці, у ТОВ «Екотеплоресурс» на Київщині. У березні 2023 року став на захист України. Молодший сержант, мінометник НГУ. Спочатку воював поблизу Кремінної на Луганщині, а згодом на найгарячішому Харківському напрямку. Був нагороджений відомчою відзнакою — нагрудним знаком «За доблесну службу».

Загинув в районі села Липці Харківської області ^[10]

18755

Ковтун Роман Миколайович

Проживав у Сєвєродонецьку. З початку повномасштабного наступу у березні 2022 року разом з тіткою виїхав до Полтави. Згодом родина переїхала до Кременчука і разом облаштовували нове місце проживання. У листопаді 2023 долучився до лав ЗСУ і звільняв рідну Луганщину. У лютому отримав поранення, але після шпиталю повернувся до військової частини.

Загинув на Запорізькому напрямку ^[10]

18756

Авраменко Дмитро Борисович

15 лютого 1996, м. Кременчук. Був сиротою, бо мати померла від хвороби у дитинстві. Його виховувала бабуся. Солдат

Загинув в районі села Степова Новоселівка Куп’янського району Харківської області ^[10]

18757

Дидяк Олексій

18 серпня 2000, селище Борова. Після школи навчався у Київському вищому професійному училищі будівництва і дизайну, де здобув професію електромонтажника та електрозварювальника. У 2020 році був призваний на строкову службу в лавах НГУ, отримав звання "старший солдат". 5 жовтня 2022 року Олексій підписав контракт, проходив службу в бригаді оперативного призначення Нацгвардії. 23 лютого 2024 отримав осколкове поранення внаслідок застосування FPV-дрону. Після одужання повернувся до служби. В травні 2024 року перевівся до відділення розвідувальних безпілотних комплексів взводу безпілотних комплексів спеціального призначення батальйону оперативного призначення НГУ.

Загинув внаслідок застосування противником FPV-дрону на Запорізькому напрямку. ^[49]

11 червня

18770

Рязанцева Олександра Юріївна

(«Ялта»)

2 червня 1984, Крим. За порадою Андрія Кузьменка стала стилістом потроху й дійшла до того, що я стала в 5 найкращих стилістів України й РФ. Працювала стилісткою, одягаючи, зокрема, акторів "Кварталу 95" і президента України Володимира Зеленського та ведучих телешоу Орел і Решка. Коли вона везла костюми до Жовтневого палацу вночі 30 листопада, вона стала свідком побиття студентів на Майдані Незалежності. Під час Революції Гідності вона витягувала поранених на вулиці Інститутській. У березні 2014 року Шура разом з іншими активістками вирушила до Криму, який вже був окупований російськими військовими без розпізнавальних знаків. На одному з блокпостів їх затримали, і вона провела п’ять днів у полоні. До повномасштабного вторгнення РФ вона відкрила власну костюмерну і працювала з відомими артистами: з гуртами Бумбокс, O’Torvald і Kozak system, співачками Тіною Кароль та Ламою, з журналом Viva. 9 березня 2022 приєдналася до лав ТРО. Виконувала завдання в Київській області та під Бахмутом.

Померла від серцевої недостатності в навчальному центрі в Житомирській області ^[50]^[51]^[52]

18770

Вергун Дмитро Степанович

4 листопада 1982 .

18771

Бурмай Олександр

15 травня 1974, с. Угорники Коломийського району. Служив з 2 червня 2022 року навідником 140 роти охорони військової частини А0742. Солдат

Загинув внаслідок вогневого зіткнення із російськими військами. Він отримав поранення, несумісне з життям. Залишилися дружина і три доньки ^[53]

18772

Приймачук Орест

м. Коломия. На початку повномасштабного вторгнення РФ пішов воювати. Служив розвідником у зенітному артилерійському взводі.

Загинув у бою у місті Вовчанськ на Харківщині ^[48]

18773

Погорілець Ігор

1.03.1972, с. Підгородне, Тернопільський район. Був мобілізований на військову службу в липні 2023 року

Загинув 11 червня поблизу населеного пункту Кам’янське Запорізької області ^[54]^[55]

18774

Саковський Владислав

25 років, м. Ковель.

Загинув під час виконання бойового завдання біля села Терни Краматорського району Донецької області. Залишилися батьки, брат, дружина і донька ^[56]

12 червня

18790

Балатюк Віктор

м. Коломия. Служив у 43 окремій механізованій бригаді. Боронив українські землі на Харківщині.

^[57]

18791

Яковлєв Максим

2003 р.н., загинув внаслідок отриманих травм.

^[58]

18792

Зеленський Василь Васильович

7 січня 1980, с. Греблі Семенівської громади. Його дитинство і юність минули в с. Товсте. У 1996 році він закінчив Товстівську восьмирічну школу. Навчання продовжив у професійно-технічному училищі міста Кременчука, де здобув професію столяра. Наприкінці 1990-х проходив строкову службу в лавах Збройних сил України. З 2011 по 2017 роки трудився у ФГ «Товсте». З 2017 року працював на автозаправній станції. Солдат, кулеметник стрілецької роти.

Загинув внаслідок тяжких поранень, отриманих під час боїв у районі села Уманське Покровського району Донецької області ^[10]

19793

Гавриленко Петро Михайлович.

1977, с. Постав-Мука Чорнухинської громади. Старший солдат

^[10]

19794

Яцик Михайло

32 роки, с. Бучали Комарнівської громади. Воював у складі Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького.

Помер 12 червня 2024 року в лікарні міста Харкова від травм, отриманих у бою біля Вовчанська ^[59]

19795

Зосімчук Максим

2001, с. Великі Цепцевичі, Рівненська область. був стрільцем-санітаром 2-го відділення 1-го взводу 1-ї роти 5-го батальйону спеціального призначення бригади НГУ АЗОВ, служив за контрактом.

Загинув під час виконання бойових завдань, внаслідок обстрілу противником позицій з реактивної системи залпового вогню під час бою на території Серебрянського лісництва у районі Григорівки на Сіверському напрямку ^[60].

13 червня

18800

Рибалко Святослав Володимирович

7 вересня 1976, м.Мерефа Харківська область. У 1993 році завершив навчання у Мереф’янській Середній школі №2 та вступив до Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія», який успішно закінчив у 1998 році, отримавши повну вищу освіту. Після закінчення вишу працював провідним інженером відділу матеріально-технічного постачання ВАТ транспортного будівництва «ПІВДТРАНСТЕХМОНТАЖ», а з 2004 року – директором приватного підприємства «Ностро». Мав хист до спорту, завзято тренувався та отримав звання майстра спорту з боротьби. 17 квітня 2023 року вступив до лав ЗСУ. Вірно служив Батьківщині солдатом 1-го відділення 1-го взводу зенітно-артилерійської батареї в/ч А1376.^[61]

13 червня 2024

Загинув під Волновахою Донецька область.^[62]

18801

Бєляков Віталій

51 рік, Бориспіль. Капітан, начальник групи регламенту та ремонту авіаційного озброєння і десантного обладнання технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки. Як кадровий військовий, повномасштабне вторгнення РФ разом з колегами-військовими зустрів на службі у Мелітополі на посаді начальника групи регламенту та ремонту авіаційного озброєння і десантного обладнання технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки.

13 червня 2024

Похований на Рогозівському кладовищі у місті Бориспіль ^[63].

14 червня

18720

Козимка Назарій

24 роки, селище Гірник Червоноградської громади. Був старшим солдатом, оператором відділення радіорозвідки 110 окремої механізованої бригади.

14 червня 2024

Загинув 14 червня біля села Новоолександрівка на Донеччині ^[59]

18721

Бокієв Олег Олександрович

(«Борода»)

12 липня 1991, старший навідник 1 відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону старший солдат. З 2015 року стояв на захисті держави. У Захисника залишилися батьки похилого віку та дружина з дитиною.

14 червня 2024

Загинув під час штурмових дій противника в районі с. Костянтинівка (Покровський район). Попрощалися з загиблим Героєм 19 червня в с.Новогригорівка (Новоукраїнський район).^[64]

18722

Попик Андрій

25.01.1984, с. Дев’ятники Львівської області. Навчався у Середній загальноосвітній школі №22 ім. Василя Стефаника міста Львова. Згодом вступив до Вищого професійного училища №36 міста Львова (сьогодні – Львівський фаховий коледж харчових технологій та бізнесу НУХТ), де здобув освіту техніка-технолога за спеціальністю «Виробництво молочних продуктів». Далі продовжив навчання у Національному університеті харчових технологій за напрямом підготовки «Харчова технологія та інженерія», отримав кваліфікацію бакалавра з харчової технології та інженерії. Працював за спеціальністю у Приватному акціонерному товаристві «Львівський міський молочний завод» та у ПрАТ «Концерн Хлібпром». Впродовж 2013-2022 років працював у Польщі. У той самий час розпочав навчання на асистента лікаря-стоматолога. Після 24 лютого 2022 повернувся з-за кордону. Виконував бойові завдання у складі 15-ї бригади оперативного призначення НГУ («Кара-Даг»). Проходив військову службу на посаді командира 2-го відділення розвідувальних безпілотних комплексів взводу безпілотних комплексів спеціального призначення. Боронив державу на території Запорізької області.

14 червня 2024

Похорон відбувся 20 червня 2024 у Львові. Залишилися мама і сестра ^[65].

15 червня

18740

Баб’як Ярослав

с. Бистриця Дрогобицького району. Служив у 24 окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Був стрільцем стрілецького батальйону військової частини А0998.

15 червня 2024

Загинув 15 червня 2024 року через артилерійський обстріл біля Часового Яру Донецької області ^[59]

16 червня

18760

Приступа Ігор Миколайович («Корнет»)

Орден «За мужність» ІІІ ступеня

29 грудня 1978, м. Луцьк. Долучився до Пласту на початку 1990-х. Учасник АТО. Активний волонтер. Головний сержант роти ударних безпілотних комплексів 25 ОПДБр.

Загинув при виконанні бойового завдання ^[66]^[56]

18761

Лук`янюк Микола В’ячеславович

25 листопада 1996, с. Комарове Ратнівської громади. У 18 років залишив університет та добровольцем пішов захищати Батьківщину від російських окупантів в АТО. Він мав численні нагороди та знищив велику кількість ворожої техніки та особового складу. Старший сержант 3ОШБр.

^[67]^[68]^[69]^[70]^[71]

18762

Мхітарян Рубен-Владислав Олександрович

25.08.1992, м. Львів. Навчався у Ліцеї №52 Львівської міської ради. Здобув освіту у Вищому професійному училищі №20 міста Львова. Після завершення навчання почав займатися будівельно-ремонтними роботами. Спершу працював у Франції, а згодом продовжив займатися ремонтами у Львові. Із початком повномасштабного вторгнення рф став на захист Батьківщини від загарбників. Після завершення вишколу проходив військову службу на посаді бойового медика у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Виконував завдання на території Запорізької і Донецької областей та двічі отримував складне поранення.

Похорон відбувся 19 червня у Львові. Залишилися батьки, дві сестри та племінниця ^[39].

18763

Генелюк Микола

Волинь. Був заступником командира бойової машини навідником-оператором.

Загинув під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку ^[56]

17 червня

18780

Хемій Любомир

29.09.1986, м. Львів. Навчався у Ліцеї №21 Львівської міської ради та у Навчально-виховному комплексі «Інженерно-економічна школа - Львівський економічний ліцей». Здобув ступінь магістра у колишньому Університеті банківської справи. Після завершення навчання працював у торгівельній сфері у місті Львові. У 2015 році добровольцем став на захист держави та виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації повернувся до лав ЗСУ. Проходив військову службу у складі військової частини А4152 ЗСУ.

17 червня 2024

Похорон відбувся 20 червня 2024 у Львові. Залишилися мама й син ^[65].

18781

Романюк Петро

1982, селище Отинія. Служив водієм у 109 батальйоні 10 гірсько-штурмової бригади "Едельвейс".

17 червня 2024

Загинув на Бахмутському напрямку поблизу села Веселе Бахмутського району ^[72].

18 червня

18800

Карпенюк Андрій

м. Коломия. Стрілець роти охорони

Військовослужбовці загинули 18 червня 2024 року внаслідок удару російського FPV-дрона на Харківському напрямку ^[73]

18801

Черкас Віталій

м. Коломия. Стрілець-зенітник роти охорони

Військовослужбовці загинули 18 червня 2024 року внаслідок удару російського FPV-дрона на Харківському напрямку ^[73]

18802

Макарчук Василь

м. Коломия. Кулеметник роти охорони

Військовослужбовці загинули 18 червня 2024 року внаслідок удару російського FPV-дрона на Харківському напрямку ^[73]

18803

Яковішак Ігор

1976, с. Пнів Надвірнянського району. Воював з 2014 року. Був командиром відділення бригади швидкого реагування Національної гвардії України "Рубіж", був командиром 3-го відділення 3-го зенітного ракетного взводу 2-ї зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини 3018.

Загинув на Бахмутському напрямку поблизу села Спірне Донецької області ^[74].

18804

Клак Олексій Володимирович

28 років, м. Золочів, Львівська область. Служив слюсарем ремонтно-відновлювального батальйону артилерійського озброєння 146-го окремого ремонтно-відновлювального полку.