Ізюмський краєзнавчий музей імені М. В. Сібільова: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
доповнення |
||
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
У 1950-х роках музей отримав нові колекції завдяки проведеним кільком археологічним експедиціям.<ref name="esu"/> |
У 1950-х роках музей отримав нові колекції завдяки проведеним кільком археологічним експедиціям.<ref name="esu"/> |
||
2022 року |
2022 року у ході [[бої за Ізюм (2022)|боїв за Ізюм]] постраждав від прямого влучання снаряда. Було пробито дах, пошкоджено стіни, вибито вікна, зникла електроенергія та опалення. Окупанти викрали з музею директорське крісло, кілька самоварів і муляжні шаблі<ref name=Obstril_muzeiv/><ref>{{cite web |url=http://kharkivoda.gov.ua/news/120526 |title=На Харківщині реставрують Євангеліє початку XVIII століття |date=2023-04-14 |publisher=Харківська обласна військова адміністрація}}</ref>. |
||
== Експозиція == |
== Експозиція == |
||
| Рядок 66: | Рядок 66: | ||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist |
{{reflist|refs= |
||
<ref name=Obstril_muzeiv>{{cite web |url=https://www.alterpravo.org.ua/wp-content/uploads/2021/10/Attacking-museums-as-an-attempt-to-destroy-Ukrainian-identity_ukr.pdf#page=31 |title=Обстріл музеїв як спроба знищення української ідентичності |date=2023 |publisher=Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» |archive-url=https://web.archive.org/web/20240515093309/https://www.alterpravo.org.ua/wp-content/uploads/2021/10/Attacking-museums-as-an-attempt-to-destroy-Ukrainian-identity_ukr.pdf#page=31 |archive-date=2024-05-15 |deadurl=no}}</ref> |
|||
}} |
|||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
Поточна версія на 16:14, 2 серпня 2024
| Ізюмський краєзнавчий музей імені М. В. Сібільова | |
|---|---|
 | |
| 49°11′44″ пн. ш. 37°16′33″ сх. д. / 49.195639178575° пн. ш. 37.275925169003° сх. д. | |
| Тип | краєзнавчий |
| Назва на честь | Сібільов Микола Вікентійович |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Ізюм Харківська область |
| Адреса | 64300 вул. Соборна, 12 |
| Засновник | Сібільов Микола Вікентійович |
| Засновано | 14 січня 1920 |
| Відкрито | 20 травня 1920 |
| Директор | Іванова Галина Анатоліївна |
| Сайт | ikm2002.narod.ru |
  Ізюмський краєзнавчий музей імені М. В. Сібільова (Україна) | |
 | |
 Ізюмський краєзнавчий музей імені М. В. Сібільова у Вікісховищі | |
Ізю́мський краєзна́вчий музе́й і́мені М. В. Сібільо́ва — краєзнавчий музей у місті Ізюмі Харківської області. Заклад підпорядковується Управлінню культури Ізюмської міської ради.[1]
Адреса музею: вулиця Соборна, 12.
Ізюмський краєзнавчий музей з 2009 року носить ім'я свого засновника і першого директора, українського вченого, музейника, археолога і дослідника археологічних пам'яток Слобожанщини, Донеччини та Донщини — Миколи Вікентійовича Сібільова.[1]
Музей створений 14 січня 1920 року з ініціативи ізюмського краєзнавця та археолога Миколи Сібільова, якого призначили директором і зберігачем музею.[2] 20 травня 1920 року музей відкрився для відвідувачів.[3]
З моменту утворення музейна експозиція складалася з картинної галереї та 3-х відділів: природи, історичного й історико-революційного. Згодом сформований археологічний відділ. До музею потрапили збережені від воєнних дій 1918–1920 років культурні цінності, зокрема частина архіву ізюмського міського врядування; предмети з поміщицьких маєтків: старовинні книги, картини, твори прикладного мистецтва; військові нагороди козаків Ізюмського полку; палеонтологічна та зоологічна колекції Ізюмського реального училища; зібрані земством в Ізюмському повіті корисні копалини.[1][2][3] У музей був переданий портрет громадського діяча XVIII ст., найбільшого землевласника Ізюмського повіту А. О. Самборського пензля австрійського портретиста Й. Б. Лампі.[3] 1921 року фонд музею складали 1039 експонати.[1][2] За 1920 рік з колекціями музею ознайомилися 3815 відвідувачів.[2]
У 1920-х роках музейна експозиція збільшилася завдяки надходженням після проведених на території Ізюмщини археологічних експедицій під керівництвом Олександра Федоровського, Петра Єфименка та Сергія Гамченка.[1] У музеї виставляються приватні археологічні колекції лісничого Ю. В. Богдановича та інженера О. Ф. Запоріна. Музей видає друком низку краєзнавчих збірок. Через 3 роки після відкриття музею професор О. С. Федоровський писав: «Прикладом великої культурної роботи, присвяченої справі краєзнавства, є Ізюмський музей».[2]
1925 року музей отримав статус державного.[1]
Поступово тематика експонатів, що зберігались у музеї, розширювалась і тому були створені три нові музейні відділи: побуту, сільського господарства та місцевої промисловості. 1929 року музейний фонд становив 28122 одиниці зберігання.[1] У 1928 році музей відвідали 39634 особи.[2]
Під час 2-ї світової війни музей втратив більшу частину своєї колекції, а приміщення, де містилась установа, було зруйновано. Після війни влада відвела під музей іншу будову — старовинний житловий будинок.[1]
У 1950-х роках музей отримав нові колекції завдяки проведеним кільком археологічним експедиціям.[1]
2022 року у ході боїв за Ізюм постраждав від прямого влучання снаряда. Було пробито дах, пошкоджено стіни, вибито вікна, зникла електроенергія та опалення. Окупанти викрали з музею директорське крісло, кілька самоварів і муляжні шаблі[4][5].
Музейна експозиція розміщується в житловому будинку, побудованому 1818 року.[6]
Постійно діють три демонстраційні зали:[2]
- Історія краю (XVIII–XIX ст.ст.):
- предмети побуту, портрет А. О. Самборського, пейзажі ізюмських художників.
- Історія краю (XIX–XX ст.ст.):
- предмети, що ілюструють життя Ізюмщини за радянських часів, колекція грошових знаків, зброя часів німецько-радянської війни.
- Етнографічна експозиція народних майстрів:
- роботи ізюмських майстрів.
У 2011 році музейні фонди налічували близько 12 тис. одиниць зберігання.[1]
Серед унікальних експонатів музею:[1][2][3]
- нумізматична колекція рідкісних монет;
- видане 1707 року напрестольне Євангеліє в срібному з позолотою окладі — надруковане, ймовірно, за кошт гетьмана Івана Мазепи.
- речі сім'ї декабриста Андрія Розена.
Картинна галерея містить етюди Сергія Васильківського, картини Митрофана Федорова, Василя Забашти, Івана Плиса та Ф. Коган[6][3].
У залах музею працюють виставки: «Історія Ізюмщини», «Ізюм — повітове місто», фотовиставка «Ізюм з висоти пташиного польоту».[3]
Разом з Музеєм археології та етнографії Слобідської України та Святогірським історико-архітектурним заповідником проводяться спільні виставки.[3]
У рамках святкування Дня міста на березі Сіверського Дінця проходить фестиваль «Меч Святослава», присвячений подіям XII століття на Ізюмщині.[3]
Музей організовує екскурсії містом Ізюм, а також надає науково-методичну допомогу навчальним закладам міста.[1]
- Сібільов Микола Вікентійович 1920–1934[1]
- …
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р З. С. Нетребенко, О. О. Павлюк. Ізюмський краєзнавчий музей ім. М. Сібільова // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ а б в г д е ж и Изюмский краеведческий музей (рос.). Архів оригіналу за 19 квітня 2022.
- ↑ а б в г д е ж и Музеї Харківщини. Ізюмський краєзнавчий музей імені М.В.Сібільова (укр.). Архів оригіналу за 21 листопада 2017.
- ↑ Обстріл музеїв як спроба знищення української ідентичності (PDF). Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива». 2023. Архів (PDF) оригіналу за 15 травня 2024.
- ↑ На Харківщині реставрують Євангеліє початку XVIII століття. Харківська обласна військова адміністрація. 14 квітня 2023.
- ↑ а б в Ізюм інформаційний. Ізюмський краєзнавчий музей ім. М. В. Сибільова (укр.). Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 19 травня 2022.
- Управління культури Ізюмської міської ради. Музеї Ізюмщини (укр.). Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 19 травня 2022.
- Федоровський О. С. Ізюмський музей // ЧШ. 1923. № 1–3
- Федоровський О. С. Труды экспедиции для изучения Изюмского края под руководством профессора Федоровского. Изюм, 1923
- Сібільов М. В. Старовинності Ізюмщини. Ізюм, 1926. Вип. 1–2; 1930. Вип. 4
- Дєдов В. Вчений-подвижник // Комуніст. 1982, 10 берез.
- Анапченко Н. С. З історії музейної справи Ізюмщини // Мат. 8-ї Всеукр. наук. конф. «Істор. краєзнавство і культура». Х., 1997.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |