Шамов Володимир Миколайович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta15)
Немає опису редагування
 
(Не показано 4 проміжні версії 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{науковець}}
{{науковець}}
'''Володи́мир Микола́йович Ша́мов ''' ({{ДН|3|6|1882|22|5}}–[[30 березня]] [[1962]]), хірург, учений лікар, дійсний член [[Академія медичних наук СРСР|Академії медичних наук СРСР]] (з 1945), родом з м. [[Мензелінськ]]а (Уфімської губернії).
'''Володи́мир Микола́йович Ша́мов ''' ({{ДН|3|6|1882|22|5}}, [[Мензелінськ]], Уфимська губернія – [[30 березня]] [[1962]], [[Санкт-Петербург|Ленінград]]) - видатний [[хірург]], [[Трансфузіологія|трансфузіолог]], вчений, дійсний член [[Академія медичних наук СРСР|Академії медичних наук СРСР]] (з 1945 року), лауреат [[Ленінська премія|Ленінської премії]], завідувач кафедри хірургії [[Харківський медичний інститут|Харківського медичного інституту]] (1923-1939)<ref>{{Cite web|url=https://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/16215|title=Володимир Миколайович Шамов|publisher=Скарбниця Харківської медицини. Постаті : біографічний довідник / за заг. ред. В. М. Лісового. – Харків: ХНМУ, 2015. – С. 120.}}</ref>.


== Життєпис ==
⚫
Закінчив Петербурзьку військово-медичну академію (1908), завідувач кафедри хірургії [[Харківський медичний інститут|Харківського медичного інституту]] (1923—1939), хірургічної клініки Всеукраїнського інституту експериментальної медицини, директор Харківської обласної клінічної лікарні та Українського центрального інституту переливання крові (1930—1939).
Народився 22 травня (за старим стилем 3 червня) 1882 року м. [[Мензелінськ]], Уфімська губернія (зараз [[Татарстан|Республіка Татарстан]]) у родині лікаря і фельдшерки. По закінченні гімназії у Пермі у 1901 році вступає в [[Військово-медична академія імені С. М. Кіров%D|Петербурзьку військово-медичну академію]]. Бере участь у революційному русі, в 1905 заарештований та висланий з Петербургу. Лише у 1908 Володимир Миколайович закінчує академію з відзнакою. За конкурсом його залишають на три роки у шпитальній клініці (яка була створена на базі хірургічного відділення 2-го Санкт-Петербурзького військово-сухопутного шпиталю) під керівництвом [[Федоров Сергій Петрович|С.&nbsp;П.&nbsp;Федорова]]. З 1909 роек В.&nbsp;М.&nbsp;Шамов виконує обов'язки ординатора в цій клініці. У 1913 році захищає докторську «О значении физических методов для хирургии злокачественных новообразований»,&nbsp; яка пізніше стає монографією.


Після захисту дисертації, у тому ж році, молодий вчений на півтора року вирушає у відрядження до Англії та США, де працює у найвідоміших хірургів та нейрохірургів того часу: [[Гарві Кушинг|Г. Кушинга]], [[Алексіс Каррель|А. Карреля]], Д. Крайля та інших. Також бере участь у роботі IV Міжнародного хірургічного конгресу, знайомиться з роботою клінік Лондона, Нью-Йорка, Бостона, Чикаго. Саме в цей час Шамов В. М. починає цікавитися питаннями переливання крові.
З 1939 на науковій і адміністративній роботі в Росії.


З початком [[Перша світова війна|Першої Світової війни]] Володимир Миколайович повертається з відрядження до Петербургу, де стає старшим асистентом в клініці С.&nbsp;П.&nbsp;Федорова. Під час громадянської війни, як завідувач хірургічного відділення В.&nbsp;М.&nbsp;Шамов стикається з необхідністю переливання крові тяжко пораненим. У цей період він створює стандартні сироватки для визначення [[Група крові|групи крові]]. 20 липня 1919 року вчений першим в вітчизняній практиці проводить успішне [[Переливання крові|перепливання крові]]. Надалі це стає основним напрямом наукової діяльності Володимира Миколайовича<ref name=":0">{{Cite web|url=http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/28094|title=Выдающийся отечественный хирург Владимир Николаевич Шамов и его вклад в развитие учения о переливании крови|last=Лесовой|first=В.Н.|publisher=Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів / за ред. В. М. Лісового, В. А. Капустника, Ж. М. Перцевої ; Харківський національний медичний університет. – Харків : ХНМУ, 2020. – С. 513-519.}}</ref><ref name=":1">{{Cite book
== Праці ==
|title=Шамов Володимир Миколайович (1882-1962)
|last=Сивожелізов
|first=А. В.
|year=2003
|publisher=Вчені Харківського державного медичного університету / за ред. акад. А. Я. Циганенка. – ХДМУ
|location=Харків
|pages=274-276
|isbn=966-7100-35.9.
}}</ref>.


⚫
У 1923&nbsp;р. В.&nbsp;М.&nbsp;Шамов був одностайно обраний професором та очолив кафедру факультетської хірургії №&nbsp;2 [[Харківський медичний інститут|Харківського медичного інституту]] (1923—1939), а згодом&nbsp;— хірургічну клініку Українського інституту експериментальної медицини. Також він був директором Харківської обласної клінічної лікарні (з 1932 року) та Українського центрального інституту переливання крові (1930—1939).
Автор бл. 140 праць, присвячених питанням [[знеболювання]], [[переливання крові]], пересадці тканин й органів, [[онкологія|онкології]] та різним проблемам хірургії.

У 1939 році В.&nbsp;М.&nbsp;Шамов повертається до Ленінграда, де після смерті свого вчителя, професора С.&nbsp;П.&nbsp;Федорова, обраний керівником кафедри факультетської хірургії Військово-медіцинської академії.

Під час [[Друга світова війна|Другої Світової війни]], з березня 1943, працює заступником головного хірурга Радянської Армії з питань нейрохіругії та переливання крові. По закінченні війни, з 1947 року Володимир Миколайович призначений директором Ленінградського нейрохирургічного інституту, де на нього покладені обов'язки головного нейрохірурга РФСР.

Помер 30 березня 1962 року у [[Санкт-Петербург|Ленінграді]], де і похований на Богословському кладовищі<ref name=":0" /><ref name=":2">{{Cite web|url=https://liksprava.com/index.php/journal/issue/view/2|title=Выдающийся отечественный хирург Владимир Николаевич Шамов и его вклад в развитие учения о переливании крови (к 130-летию со дня рождения и 50-летию со дня смерти|last=Лесовой|first=В.Н.|publisher=Лікарська справа. – 2012. – №5. – С. 147–152.}}</ref>.

== Наукова та педагогічна робота ==
Володимир Миколайович Шамов визначив шляхи подальшого розвитку хірургії: вплив на [[Кровотворення|гемопоез]] та його обмінні процеси у вигляді переливання крові, з урахуванням її ізогемагглютинаційних властивостей, хірургія системи ендокринно-вегетативної регуляції та центральної нервової системи, [[Трансплантологія|трансплантаційна хірургія]]. Роки роботи вченого в [[Україна|Україні]] стали періодом розквіту його наукової, суспільної, організаторської  діяльності, які успішно поєднувалися з хірургічною практикою.

Загалом Харківський період діяльності В. М. Шамова (1923-1939) був дуже продуктивним. Цьому сприяло і його переміщення у 1925 році на звільнену після смерті професора М. П. Трінклера кафедру факультетської хірургії  №1. Під керівництвом В. М. Шамова обидві ці кафедри (факультетської хірургії № 1 і 2) злилися в одну, розташовану в новому приміщенні. Також саме у [[Харків|Харкові]]  Володимир Миколайович організував перше в Україні [[Нейрохірургія|нейрохірургічне]] відділення, експериментальну лабораторію та урологічне відділення. У цей період В. М. Шамов активно оперує, та перший в країні в 1927 році успішно проводить панкреатодуоденальну резекцію. У 1928  він розробив оригінальний метод переливання фібринозної (трупної) крові і експериментально (на собаках) довів можливість та безпечність такого виду переливання.

У 1930 році В. М. Шамов заснував у Харкові Український інститут гематології та переливання крові (в 1931 реорганізований у Всеукраїнський інститут гематології, невідкладної хірургії та переливання крові). Ця установа була всього другим (після московського) інститутом такого профілю в країні. Вчений спочатку очолив інститут, а потім став керівником його науково-дослідного сектора. Пізніше Володимир Миколайович став завідувачем хірургічної клініки Українського інституту експериментальної медицини.

У Харкові вчений працює над поглибленням і поширенням теорії та практики переливання крові та її компонентів з урахуванням її групової сумісності: переливання консервованої крові, крапельне переливання, імунотрансфузія. Вивчає питання донорства та його організації. У 1934 році за пропозицією Володимира Миколайовича регламентовані права та обов’язки [[Донорство органів і тканин|донора]], які потім були поширені на всю країну.

Професор В. М. Шамов був одним із основоположників хірургії нервової системи в СРСР, він започаткував вивчення проблеми трофічних процесів. У роботі «О влиянии раздражения верхнего симпатического нервного узла на секрецию гипофиза» Володимир Миколайович уперше встановив надзвичайно важливий факт нервового збудження секреції [[гіпофіз]]а. У 1932 Володимир Миколайович уперше в країні організовує курс нейрохірургії для студентів при факультетській клініці. Під його керівництвом успішно вивчалися найскладніші питання клінічної хірургії (аллотрансплантація, черепно-мозкова, ендокринна хірургія). За ініціативою професора В. М. Шамова створено Товариство хірургів УССР, першим головою якого він став.

Володимир Миколайович є автором близько 140 праць, присвячених питанням [[знеболювання]], [[переливання крові]], пересадці тканин й органів, [[Онкологія|онкології]] та різним проблемам хірургії. Був співредактором, а також членом редколегії 8 журналів, таких як: [https://liksprava.com/index.php/journal «Врачебное дело»] (зараз «Лікарська справа»), [https://umv.com.ua/ «Українські медичні вісті»], «Український медичний архів», «Новая хирургия» ( теперішня «Хирургия. Журнал им. Н. И. Пирогова»).

За розробку і впровадження в практику методу заготовки та використання фібринозної крові В. М. Шамов посмертно був нагороджений Ленінською премією в 1962 році<ref name=":0" /><ref name=":1" />.

== Звання ==
·      1913 р. – доктор медичних наук

·      1916 р. – приват-доцент

·      1923р. – професор

·      1945 р. – дійсний член Медичної академії СРСР

== Нагороди та відзнаки ==
·      1935 р. – [[Заслужений діяч науки і техніки УРСР|заслужений діяч науки УССР]]

·      1935 р. – [[Орден Трудового Червоного Прапора]]

·      1962 р. – Ленінська премія посмертно (за розробку та впровадження у практику методу заготівлі та використання фібринолізованої крові)

·      [[Орден Леніна]] (двічі)

·      [[Орден Червоної Зірки]]<ref name=":0" /><ref name=":2" />

== Пам'ять ==
У 1971 році у місті Санкт-Петербург на будівлі Військово-медичної академії встановлено меморіальну дошку.

10 жовтня 1984 року у Санкт-Петербурзі на будівлі Нейрохірургічного інституту ім. А. Л. Поленова встановлено меморіальну дошку.

15 листопада 2007 року у дворі петербурзької станції переливання крові встановлено бюст В. М. Шамова<ref name=":2" />.


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist}}


=== Література ===
== Література ==
* {{ЕУ}}
* {{ЕУ}}
* [http://presscenter.ukrinform.ua/history.php?day=3&month=6&year=2012 Прес-центр]{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://presscenter.ukrinform.ua/history.php?day=3&month=6&year=2012 Прес-центр]{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}



{{лікар-доробити}}
{{лікар-доробити}}

Поточна версія на 07:42, 25 червня 2024

Шамов Володимир Миколайович
Народився22 травня 1882(1882-05-22)
Мензелінськ, Уфимська губернія, Російська імперія
Помер30 березня 1962(1962-03-30)[1] (79 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР[1]
ПохованняБогословське кладовище
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьхірург
Alma materІмператорська медико-хірургічна академіяd
ЗакладBurdenko Neurosurgery Instituted
Науковий ступіньдоктор медичних наук
Аспіранти, докторантиВороний Юрій Юрійович
Війнанімецько-радянська війна
Військове званнягенерал-лейтенант
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією»
Ленінська премія заслужений діяч науки РРФСР

Володи́мир Микола́йович Ша́мов (22 травня (3 червня) 1882(18820603), Мензелінськ, Уфимська губернія – 30 березня 1962, Ленінград) - видатний хірург, трансфузіолог, вчений, дійсний член Академії медичних наук СРСР (з 1945 року), лауреат Ленінської премії, завідувач кафедри хірургії Харківського медичного інституту (1923-1939)[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 22 травня (за старим стилем 3 червня) 1882 року м. Мензелінськ, Уфімська губернія (зараз Республіка Татарстан) у родині лікаря і фельдшерки. По закінченні гімназії у Пермі у 1901 році вступає в Петербурзьку військово-медичну академію. Бере участь у революційному русі, в 1905 заарештований та висланий з Петербургу. Лише у 1908 Володимир Миколайович закінчує академію з відзнакою. За конкурсом його залишають на три роки у шпитальній клініці (яка була створена на базі хірургічного відділення 2-го Санкт-Петербурзького військово-сухопутного шпиталю) під керівництвом С. П. Федорова. З 1909 роек В. М. Шамов виконує обов'язки ординатора в цій клініці. У 1913 році захищає докторську «О значении физических методов для хирургии злокачественных новообразований»,  яка пізніше стає монографією.

Після захисту дисертації, у тому ж році, молодий вчений на півтора року вирушає у відрядження до Англії та США, де працює у найвідоміших хірургів та нейрохірургів того часу: Г. Кушинга, А. Карреля, Д. Крайля та інших. Також бере участь у роботі IV Міжнародного хірургічного конгресу, знайомиться з роботою клінік Лондона, Нью-Йорка, Бостона, Чикаго. Саме в цей час Шамов В. М. починає цікавитися питаннями переливання крові.

З початком Першої Світової війни Володимир Миколайович повертається з відрядження до Петербургу, де стає старшим асистентом в клініці С. П. Федорова. Під час громадянської війни, як завідувач хірургічного відділення В. М. Шамов стикається з необхідністю переливання крові тяжко пораненим. У цей період він створює стандартні сироватки для визначення групи крові. 20 липня 1919 року вчений першим в вітчизняній практиці проводить успішне перепливання крові. Надалі це стає основним напрямом наукової діяльності Володимира Миколайовича[3][4].

У 1923 р. В. М. Шамов був одностайно обраний професором та очолив кафедру факультетської хірургії № 2 Харківського медичного інституту (1923—1939), а згодом — хірургічну клініку Українського інституту експериментальної медицини. Також він був директором Харківської обласної клінічної лікарні (з 1932 року) та Українського центрального інституту переливання крові (1930—1939).

У 1939 році В. М. Шамов повертається до Ленінграда, де після смерті свого вчителя, професора С. П. Федорова, обраний керівником кафедри факультетської хірургії Військово-медіцинської академії.

Під час Другої Світової війни, з березня 1943, працює заступником головного хірурга Радянської Армії з питань нейрохіругії та переливання крові. По закінченні війни, з 1947 року Володимир Миколайович призначений директором Ленінградського нейрохирургічного інституту, де на нього покладені обов'язки головного нейрохірурга РФСР.

Помер 30 березня 1962 року у Ленінграді, де і похований на Богословському кладовищі[3][5].

Наукова та педагогічна робота

[ред. | ред. код]

Володимир Миколайович Шамов визначив шляхи подальшого розвитку хірургії: вплив на гемопоез та його обмінні процеси у вигляді переливання крові, з урахуванням її ізогемагглютинаційних властивостей, хірургія системи ендокринно-вегетативної регуляції та центральної нервової системи, трансплантаційна хірургія. Роки роботи вченого в Україні стали періодом розквіту його наукової, суспільної, організаторської  діяльності, які успішно поєднувалися з хірургічною практикою.

Загалом Харківський період діяльності В. М. Шамова (1923-1939) був дуже продуктивним. Цьому сприяло і його переміщення у 1925 році на звільнену після смерті професора М. П. Трінклера кафедру факультетської хірургії  №1. Під керівництвом В. М. Шамова обидві ці кафедри (факультетської хірургії № 1 і 2) злилися в одну, розташовану в новому приміщенні. Також саме у Харкові  Володимир Миколайович організував перше в Україні нейрохірургічне відділення, експериментальну лабораторію та урологічне відділення. У цей період В. М. Шамов активно оперує, та перший в країні в 1927 році успішно проводить панкреатодуоденальну резекцію. У 1928  він розробив оригінальний метод переливання фібринозної (трупної) крові і експериментально (на собаках) довів можливість та безпечність такого виду переливання.

У 1930 році В. М. Шамов заснував у Харкові Український інститут гематології та переливання крові (в 1931 реорганізований у Всеукраїнський інститут гематології, невідкладної хірургії та переливання крові). Ця установа була всього другим (після московського) інститутом такого профілю в країні. Вчений спочатку очолив інститут, а потім став керівником його науково-дослідного сектора. Пізніше Володимир Миколайович став завідувачем хірургічної клініки Українського інституту експериментальної медицини.

У Харкові вчений працює над поглибленням і поширенням теорії та практики переливання крові та її компонентів з урахуванням її групової сумісності: переливання консервованої крові, крапельне переливання, імунотрансфузія. Вивчає питання донорства та його організації. У 1934 році за пропозицією Володимира Миколайовича регламентовані права та обов’язки донора, які потім були поширені на всю країну.

Професор В. М. Шамов був одним із основоположників хірургії нервової системи в СРСР, він започаткував вивчення проблеми трофічних процесів. У роботі «О влиянии раздражения верхнего симпатического нервного узла на секрецию гипофиза» Володимир Миколайович уперше встановив надзвичайно важливий факт нервового збудження секреції гіпофіза. У 1932 Володимир Миколайович уперше в країні організовує курс нейрохірургії для студентів при факультетській клініці. Під його керівництвом успішно вивчалися найскладніші питання клінічної хірургії (аллотрансплантація, черепно-мозкова, ендокринна хірургія). За ініціативою професора В. М. Шамова створено Товариство хірургів УССР, першим головою якого він став.

Володимир Миколайович є автором близько 140 праць, присвячених питанням знеболювання, переливання крові, пересадці тканин й органів, онкології та різним проблемам хірургії. Був співредактором, а також членом редколегії 8 журналів, таких як: «Врачебное дело» (зараз «Лікарська справа»), «Українські медичні вісті», «Український медичний архів», «Новая хирургия» ( теперішня «Хирургия. Журнал им. Н. И. Пирогова»).

За розробку і впровадження в практику методу заготовки та використання фібринозної крові В. М. Шамов посмертно був нагороджений Ленінською премією в 1962 році[3][4].

Звання

[ред. | ред. код]

·      1913 р. – доктор медичних наук

·      1916 р. – приват-доцент

·      1923р. – професор

·      1945 р. – дійсний член Медичної академії СРСР

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

·      1935 р. – заслужений діяч науки УССР

·      1935 р. – Орден Трудового Червоного Прапора

·      1962 р. – Ленінська премія посмертно (за розробку та впровадження у практику методу заготівлі та використання фібринолізованої крові)

·      Орден Леніна (двічі)

·      Орден Червоної Зірки[3][5]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У 1971 році у місті Санкт-Петербург на будівлі Військово-медичної академії встановлено меморіальну дошку.

10 жовтня 1984 року у Санкт-Петербурзі на будівлі Нейрохірургічного інституту ім. А. Л. Поленова встановлено меморіальну дошку.

15 листопада 2007 року у дворі петербурзької станції переливання крові встановлено бюст В. М. Шамова[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Шамов Владимир Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Володимир Миколайович Шамов. Скарбниця Харківської медицини. Постаті : біографічний довідник / за заг. ред. В. М. Лісового. – Харків: ХНМУ, 2015. – С. 120.
  3. ↑ а б в г Лесовой, В.Н. Выдающийся отечественный хирург Владимир Николаевич Шамов и его вклад в развитие учения о переливании крови. Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів / за ред. В. М. Лісового, В. А. Капустника, Ж. М. Перцевої ; Харківський національний медичний університет. – Харків : ХНМУ, 2020. – С. 513-519.
  4. ↑ а б Сивожелізов, А. В. (2003). Шамов Володимир Миколайович (1882-1962). Харків: Вчені Харківського державного медичного університету / за ред. акад. А. Я. Циганенка. – ХДМУ. с. 274—276. ISBN 966-7100-35.9.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  5. ↑ а б в Лесовой, В.Н. Выдающийся отечественный хирург Владимир Николаевич Шамов и его вклад в развитие учения о переливании крови (к 130-летию со дня рождения и 50-летию со дня смерти. Лікарська справа. – 2012. – №5. – С. 147–152.

Література

[ред. | ред. код]


Атрибути лікаря Це незавершена стаття про практикуючого лікаря.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Це незавершена стаття про радянського науковця чи науковицю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шамов_Володимир_Миколайович&oldid=42885339