Люксембурзька мова: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
в
 
(Не показано 4 проміжні версії 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Мова
{{Мова
| Колір= індоєвропейська
| Назва= '''Люксембурзька мова'''
| Назва= '''Люксембурзька мова'''
| Самоназва = Lëtzebuergesch
| Самоназва = Lëtzebuergesch
Рядок 10: Рядок 11:
[[Індоєвропейські мови|Індоєвропейська сім'я]]
[[Індоєвропейські мови|Індоєвропейська сім'я]]
: [[Германські мови|Германська група]]
: [[Германські мови|Германська група]]
:: [[Західногреманські мови|Західногерманська підгрупа]]
:: [[Західногерманські мови|Західногерманська підгрупа]]
::: [[Верхньонімецькі мови|Верхньонімецька підгрупа]]
::: [[Верхньонімецькі мови|Верхньонімецька підгрупа]]
:::: [[західно-центральні німецькі діалекти|Західно-центральна німецька група діалектів]]
:::: [[західно-центральні німецькі діалекти|Західно-центральна німецька група діалектів]]
Рядок 25: Рядок 26:
|}}
|}}


'''Люксембу́рзька мо́ва''' (''Lëtzebuergesch'')&nbsp;— [[Західногерманські мови|західногерманська мова]], з [[1984]] року національна мова [[Люксембург]]у. Вкупі з німецькою і французькою мовами є однією з трьох адміністративних мов країни. Кількість носіїв&nbsp;— 400 тисяч.<ref name=":0">{{Cite web|url=http://infolux.uni.lu/wp-content/uploads/2012/02/Presse-UNESCO-2010-2009.pdf|title=Le nombre de locuteurs du luxembourgeois revu à la hausse|last=Fernand Fehlen, Peter Gilles|first=|date=|website=www.uni.lu|publisher=|language=фран.|accessdate=|archive-date=30 квітня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140430033846/http://infolux.uni.lu/wp-content/uploads/2012/02/Presse-UNESCO-2010-2009.pdf}}</ref>
'''Люксембу́рзька мо́ва''' ({{lang-lb|Lëtzebuergesch}})&nbsp;— [[Західногерманські мови|західногерманська мова]], з [[1984]] року національна мова [[Люксембург]]у. Вкупі з німецькою і французькою мовами є однією з трьох адміністративних мов країни. Кількість носіїв&nbsp;— 400 тисяч.<ref name=":0">{{Cite web|url=http://infolux.uni.lu/wp-content/uploads/2012/02/Presse-UNESCO-2010-2009.pdf|title=Le nombre de locuteurs du luxembourgeois revu à la hausse|last=Fernand Fehlen, Peter Gilles|first=|date=|website=www.uni.lu|publisher=|language=фран.|accessdate=|archive-date=30 квітня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140430033846/http://infolux.uni.lu/wp-content/uploads/2012/02/Presse-UNESCO-2010-2009.pdf}}</ref>


== Класифікація ==
== Класифікація ==
Рядок 60: Рядок 61:
Люксембурзька є основною мовою повсякденного спілкування. Нею також вказують назви населених пунктів на дорожніх вказівниках після французького найменування (у тому числі й у районах Бельгії, де переважає люксембурзька мова). [[листування|Особисті листи]], [[запрошення]], [[листівка|листівки]] пишуться переважно люксембурзькою мовою, а офіційні повідомлення&nbsp;— переважно французькою. Продавці в традиційних магазинах говорять люксембурзькою, в той час, як у великих торгових центрах часто працюють жителі Франції чи Німеччини, які говорять французькою чи німецькою.
Люксембурзька є основною мовою повсякденного спілкування. Нею також вказують назви населених пунктів на дорожніх вказівниках після французького найменування (у тому числі й у районах Бельгії, де переважає люксембурзька мова). [[листування|Особисті листи]], [[запрошення]], [[листівка|листівки]] пишуться переважно люксембурзькою мовою, а офіційні повідомлення&nbsp;— переважно французькою. Продавці в традиційних магазинах говорять люксембурзькою, в той час, як у великих торгових центрах часто працюють жителі Франції чи Німеччини, які говорять французькою чи німецькою.


Через відносно обмежений словниковий склад люксембурзької мови, в різних ситуаціях мовці використовують слова з розповсюдженіших мов, в основному з французької, але також і з літературної німецької.
Через відносно обмежений словниковий склад люксембурзької мови, в різних ситуаціях мовці використовують слова з розповсюдженіших мов, переважно з французької, але також і з літературної німецької.


Люксембурзькі діалектизми вживають і в німецькій літературній мові в Люксембурзі. До них відносять лексичні діалектизми, наприклад ''Schmier''''&nbsp;— «хліб з маслом» ({{lang-de|Butterbrot}}), '' Karnickel''&nbsp;— «кріль» ({{lang-de|Kanninchen}}), і семантичні, наприклад ''Tracht''&nbsp;— «костюм» та «ноша» (у нім.&nbsp;— тільки «костюм»).
Люксембурзькі діалектизми вживають і в німецькій літературній мові в Люксембурзі. До них відносять лексичні діалектизми, наприклад ''Schmier''''&nbsp;— «хліб з маслом» ({{lang-de|Butterbrot}}), '' Karnickel''&nbsp;— «кріль» ({{lang-de|Kanninchen}}), і семантичні, наприклад ''Tracht''&nbsp;— «костюм» та «ноша» (у нім.&nbsp;— тільки «костюм»).
Рядок 66: Рядок 67:
У початковій школі Люксембурга заняття проводять люксембурзькою або німецькою мовою. Французьку вивчають із 2-го класу. З 10-го класу всі предмети (за винятком мовних) викладають французькою мовою.
У початковій школі Люксембурга заняття проводять люксембурзькою або німецькою мовою. Французьку вивчають із 2-го класу. З 10-го класу всі предмети (за винятком мовних) викладають французькою мовою.


У парламенті до [[Друга світова війна|Другої світової війни]] говорили німецькою і французькою. Після війни місце німецької мови зайняла люксембурзька. Сьогодні депутати вживають французьку мову рідко, в основному при цитуванні текстів законів і в протокольних випадках.
У парламенті до [[Друга світова війна|Другої світової війни]] говорили німецькою і французькою. Після війни місце німецької мови зайняла люксембурзька. Сьогодні депутати вживають французьку мову рідко, переважно при цитуванні текстів законів і в протокольних випадках.


== Примітки ==
== Примітки ==

Поточна версія на 06:26, 18 жовтня 2024

Люксембурзька мова
Lëtzebuergesch
Люксембурзька мова в смузі поширення франкомозельських діалектів
Люксембурзька мова в смузі поширення франкомозельських діалектів
Поширена вЛюксембург Люксембург, Бельгія Бельгія, Франція Франція, Німеччина Німеччина
РегіонЄвропа
Носії391 200 осіб (2012)[1]
79 000 осіб (2016)[1]
303 000 осіб (2012)[1]
79 000 осіб (2016)[1]
Писемністьлатиниця
КласифікаціяІндоєвропейська сім'я
Германська група
Західногерманська підгрупа
Верхньонімецька підгрупа
Західно-центральна німецька група діалектів
Офіційний статус
ДержавнаЛюксембург Люксембург
ОфіційнаЛюксембург Люксембург
РегулюєConseil Permanent de la Langue Luxembourgeoise (CPLL)
Коди мови
ISO 639-1lb
ISO 639-2ltz
ISO 639-3ltz
SILltz

Люксембу́рзька мо́ва (люксемб. Lëtzebuergesch) — західногерманська мова, з 1984 року національна мова Люксембургу. Вкупі з німецькою і французькою мовами є однією з трьох адміністративних мов країни. Кількість носіїв — 400 тисяч.[2]

Класифікація

[ред. | ред. код]

Належить до індоєвропейської сім'ї мов (германські мови). За німецької діалектології мова класифікується як західнонімецький, середньонімецький культурний діалект, що відноситься до мозельсько-франкських (середньонімецька група є підгрупою верхньонімецької).

За класифікацію люксембурзької як окремої мови говорить те, що носії стандартної німецької (верхньонімецької — Hochdeutsch) як рідної зазнають великих труднощів у розумінні люксембурзької мови. Проте, немає чітких мовних кордонів люксембурзької мови з сусідніми німецькими діалектами.

Існують різні діалектні форми люксембурзької: Areler, Eechternoocher, Kliärrwer, Miseler, Veiner, Weelzer тощо. Із заходу на схід люксембурзька поступово переходить в інші мозельсько-франкські діалекти.

Особливості люксембурзької мови

[ред. | ред. код]

До особливостей люксембурзької мови, що відрізняють її від стандартної німецької, можна віднести наступне:

  • Непослідовне здійснення «другого німецького пересування приголосних», характерне для багатьох середньонімецьких діалектів. Так, глухі фрикативні (щілинні) приголосні та африкати літературної німецької мови можуть відповідати глухим проривнним в люксембурзькій (тобто давніші форми): на середньонімецьких діалектів — was люкс. — wat — «що», нім. Apfel — люкс. Apel — «яблуко», але з ін. боку на середньонімецьких діалектах — Fuß люкс. —Fuß «нога».
  • Велика кількість запозичень з французької мови: у середньонімецьких діалектах vorschlagen — «пропонувати», але люкс. proposéieren, від франц. proposer.
  • Ряд слів відрізняються від відповідних у стандартній німецькій, але мають еквіваленти в діалектах, напр. люкс. Gromper — «картопля», але нім. Kartoffel, франц. pomme de terre.

Писемність на основі латинського алфавіту. Єдині та обов'язкові правила правопису затверджені указом від 10 жовтня 1976 року, невеликі зміни внесені 30 липня 1999 року.

Географічне положення

[ред. | ред. код]

Кількість носіїв у світі — близько 400 тис. людей, велика частина з них — у Великому Герцогстві Люксембург, інші — в Бельгії (т. з. Арлонські землі в провінції Люксембург), в Німеччині (прикордонні області на південному заході гір Айфель під Бітбург і в долині Мозеля в околицях Тріра), у Франції (частина департаменту Мозель під Тіонвіля), в Румунії (Трансильванія), в США (штати Іллінойс і Вісконсин).[2]

Використання мови

[ред. | ред. код]

Люксембурзький Закон про мову, затверджений 24 лютого 1984 р. (оригінал — французькою мовою), містить такі статті:

Стаття перша: Національна мова Люксембургу — люксембурзька.
Стаття друга: Тексти законів публікуються французькою мовою.
Стаття третя: Мови адміністрації — за вибором люксембурзька, німецька та французька.
Стаття четверта: Запити до адміністративних органів: якщо запит буде здійснено люксембурзькою, французькою або німецькою мовами, адміністрація за можливістю має відповісти мовою прохача.

Для отримання громадянства необхідно скласти тест на знання люксембурзької мови.

Люксембурзька є основною мовою повсякденного спілкування. Нею також вказують назви населених пунктів на дорожніх вказівниках після французького найменування (у тому числі й у районах Бельгії, де переважає люксембурзька мова). Особисті листи, запрошення, листівки пишуться переважно люксембурзькою мовою, а офіційні повідомлення — переважно французькою. Продавці в традиційних магазинах говорять люксембурзькою, в той час, як у великих торгових центрах часто працюють жителі Франції чи Німеччини, які говорять французькою чи німецькою.

Через відносно обмежений словниковий склад люксембурзької мови, в різних ситуаціях мовці використовують слова з розповсюдженіших мов, переважно з французької, але також і з літературної німецької.

Люксембурзькі діалектизми вживають і в німецькій літературній мові в Люксембурзі. До них відносять лексичні діалектизми, наприклад Schmier'' — «хліб з маслом» (нім. Butterbrot), Karnickel — «кріль» (нім. Kanninchen), і семантичні, наприклад Tracht — «костюм» та «ноша» (у нім. — тільки «костюм»).

У початковій школі Люксембурга заняття проводять люксембурзькою або німецькою мовою. Французьку вивчають із 2-го класу. З 10-го класу всі предмети (за винятком мовних) викладають французькою мовою.

У парламенті до Другої світової війни говорили німецькою і французькою. Після війни місце німецької мови зайняла люксембурзька. Сьогодні депутати вживають французьку мову рідко, переважно при цитуванні текстів законів і в протокольних випадках.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Ethnologue — 25, 19 — Dallas, Texas: SIL International, 1951. — ISSN 1946-9675
  2. ↑ а б Fernand Fehlen, Peter Gilles. Le nombre de locuteurs du luxembourgeois revu à la hausse (PDF). www.uni.lu (фран.) . Архів оригіналу (PDF) за 30 квітня 2014.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіпедія
Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
люксембурзькою мовою
Haaptsäit


Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Прапор Люксембургу Це незавершена стаття про Люксембург.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Люксембурзька_мова&oldid=43708163