Лодія: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Загальний опис: переписано бо авторські права
 
Рядок 4: Рядок 4:
== Загальний опис ==
== Загальний опис ==


З [[літопис]]ів відомо про кілька типів суден: [[човен]], ладя, що відрізнялися одне від одного розмірами<ref name="ІСЗЗІ">Історія війн і сучасного військового мистецтва: конспект лекцій: / О.&nbsp;В.&nbsp;Уваркіна та ін. Київ: ІСЗЗІ [[Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»|КПІ ім. Ігоря Сікорського]], 2021. 304 с. (стор.: 100)</ref>. Слов'янські князі пізніших часів не вдовольняючись лише ладдями, запозиченими у варягів, удосконалили морські судна свого флоту до крупних кораблів, які б могли на повних змагатись з візантійськими [[галера]]ми<ref name="ІСЗЗІ"/>. Таким чином, при Київському князеві [[Ізяслав Мстиславич|Ізяславу Мстиславовичу]] в 1151 році був збудований бойовий корабель, який з однаковим успіхом використовувався як у річкових так і в морських військово-десантних операціях і характерною рисою була суцільна крита палуба, що накривала зверху гребців.<ref name="ІСЗЗІ"/> Корабель міг пересуватись як на [[Весло|веслах]] так і за допомогою [[Вітрило|вітрила]], і він мав стати лідером морських десантних операцій.<ref name="ІСЗЗІ"/> В цей час виникають в київській державі два центра мореплавства і кораблебудування&nbsp;— Київ і Новгород, з'являється виготовлення унітарних деталей, кріплень, дощок-обшивки, бантів, гаків, уключин, з'явився прототип «конвеєрної» зборки військових бойових десантних суден.<ref name="ІСЗЗІ"/>
[[Літопис]]и розповідають про кілька типів суден: [[човен]], ладя, які відрізнялися одне від одного за розмірами<ref name="ІСЗЗІ">Історія війн і сучасного військового мистецтва: конспект лекцій: / О.&nbsp;В.&nbsp;Уваркіна та ін. Київ: ІСЗЗІ [[Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»|КПІ ім. Ігоря Сікорського]], 2021. 304 с. (стор.: 100)</ref>. Пізніше слов'янські князі не задовольнялися запозиченими у варягів ладдями, і вдосконалювали морські судна свого флоту до великих кораблів, які могли конкурувати з візантійськими [[галера]]ми<ref name="ІСЗЗІ"/>.
Так, у 1151 році за київського князя [[Ізяслав Мстиславич|Ізяслава Мстиславовича]] було побудовано військовий корабель, який з однаковим успіхом використовувався в десантних операціях як на річках, так і на морі, а його характерною особливістю була суцільна крита палуба, що прикривала гребців зверху.<ref name="ІСЗЗІ"/> Корабель міг рухатися як [[Весло|веслами]] так і [[Вітрило|вітрилами]], і він мав стати лідером морських десантних операцій.<ref name="ІСЗЗІ"/> У цей час у Київській державі з'являються два центри мореплавства і суднобудування&nbsp;— Київ і Новгород, з'являється виробництво унітарних вузлових деталей, кріплень, обшивки, носових частин, бантів, гаків, уключин, з'являється [[Прототип (техніка)|прототип]] «транспортера» для збирання військових десантних кораблів для бою.<ref name="ІСЗЗІ"/>


== Етимологія ==
== Етимологія ==

Поточна версія на 09:38, 20 травня 2024

Варязька лодія на картині М. К. Реріха

Лодія,[1][2] лодья (д.-рус. лодья — «човен»)[3] — морське та річкове судно давніх часів, яке пересувалось як на веслах так і за допомогою вітрила.

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Літописи розповідають про кілька типів суден: човен, ладя, які відрізнялися одне від одного за розмірами[4]. Пізніше слов'янські князі не задовольнялися запозиченими у варягів ладдями, і вдосконалювали морські судна свого флоту до великих кораблів, які могли конкурувати з візантійськими галерами[4]. Так, у 1151 році за київського князя Ізяслава Мстиславовича було побудовано військовий корабель, який з однаковим успіхом використовувався в десантних операціях як на річках, так і на морі, а його характерною особливістю була суцільна крита палуба, що прикривала гребців зверху.[4] Корабель міг рухатися як веслами так і вітрилами, і він мав стати лідером морських десантних операцій.[4] У цей час у Київській державі з'являються два центри мореплавства і суднобудування — Київ і Новгород, з'являється виробництво унітарних вузлових деталей, кріплень, обшивки, носових частин, бантів, гаків, уключин, з'являється прототип «транспортера» для збирання військових десантних кораблів для бою.[4]

Етимологія

[ред. | ред. код]

Слово лодія, лодья має те ж саме походження, що й лодь, лодка. Споріднене з біл. і рос. лодка, ладья (останнє походить від д.-рус. лодья, що змінилося внаслідок акання)[5], староцерк.-слов. алъдии, лодии, пол. łódź, łódka, чеськ. lod', словен. ladja, прасл. *oldi- («човен»), пра-і.є. *aldh- («видовбана колода») і порівнюється з лит. aldija, eldija («човен»); споріднене з литовським aldija, eldila(«човен»), дав.-ісл. alda («хвиля»), норвезьке lolda («корито»), шведське lalla («продовгувата заглибина»), дан. olde і дав.-англ. ealdoþ («корито»), індоєвропейське *aldh- «„корито“»[3]. Окрім того, відомі застарілі українські слова, що також пов'язані з лодья: лодя («місце під зовнішнім колесом водяного млина»)[6], лодва («дошка»)[7], лодяк («плавучий млин»)[8].

Найбільш розповсюдженим типом лодії у східних слов'ян, що здійснювали походи по ріках, Чорному та Каспійському морях, була довбанка, видовбана з великого стовбура дуба чи липи. Для збільшення надводного борту звичайну лодію нарощували дошками і отримували «набійну, побойну лодію». Лодія мала весла, невелике вітрило, характеризувалась малою осадкою, яка давала змогу долати пороги. Розміри сягали до 20 м в довжину і 3 м в ширину (зверху). Для перетягування через волоки застосовувались котки з колод чи колеса.

Для бойових дій лодія мала дерев'яний таран. Кінці лодії робили загостреними, що дозволяло їм рухатись як носом, так і кормою, не розвертаючись, що мало велике значення в бойовій обстановці.

Південні лодії могли вміщувати до 60 осіб та до 15 тонн вантажів. На півночі лодія для дальніх морських плавань («заморська лодья») була плоскодонним судном, яке мало палубу для захисту гребців та воїнів, а також вітрильне спорядження. У XIIIXV століттях лодію будували довжиною до 25 м, шириною до 8 м, вантажопідйомністю 200 т та більше, з осадкою 1,2-3 м. Лодії, що використовувались в прибережних районах, мали менші розміри.

Розвиток мореплавства вимагав побудови кораблів великих розмірів. Кільові конструкції виявились при цьому міцнішими та мали кращі мореплавні якості. У зв'язку з цим будівництво лодій у XVIII столітті було припинено.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Лодія // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  2. Лодія. ridnamova.org. Словник мови Стуса. Архів оригіналу за 11 червня 2017. Процитовано 14 липня 2017.
  3. а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  4. а б в г д Історія війн і сучасного військового мистецтва: конспект лекцій: / О. В. Уваркіна та ін. Київ: ІСЗЗІ КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2021. 304 с. (стор.: 100)
  5. Ладья // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 14 липня 2017.
  6. Лодя // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  7. Лодва // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  8. Лодяк // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Посилання

[ред. | ред. код]