Сакське письмо: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Скасування редагування № 43369957 користувача SitizenX (обговорення) якщо ви почали писати цю статтю це не означає, що вона належить вам та тільки ви маєте право її редагувати. Я проти ігнорування наукового доробку таких безперечно визнаних авторитетів як Гаркавець, та використання замість нього застарілих поглядів радянських сталінських істориків як Абаєв чи радянського ж Лівшиця. Мітки: Скасування Скасовано |
Скасування редагування № 43369983 користувача Devlet Geray (обговорення) Перепрошую, Ви п'яний? Дякую. Мітки: Скасування Скасовано |
||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
Наразі відомо близько 30 написів, які походять переважно з території античної [[Бактрія|Бактрії]] (окрім Іссикської). Можна констатувати, що ''сакське письмо'' було однією з найпоширеніших та найуживаніших абеток на теренах [[Кушанська імперія|Кушанського царства]] за часів [[Віма Такту|Віми Такту]] та [[Віма Кадфіз|Віми Кадфіза]]. |
Наразі відомо близько 30 написів, які походять переважно з території античної [[Бактрія|Бактрії]] (окрім Іссикської). Можна констатувати, що ''сакське письмо'' було однією з найпоширеніших та найуживаніших абеток на теренах [[Кушанська імперія|Кушанського царства]] за часів [[Віма Такту|Віми Такту]] та [[Віма Кадфіз|Віми Кадфіза]]. |
||
За попереднім аналізом виділено три різних абетки, які відносяться до одного типу письма |
За попереднім аналізом виділено три різних абетки, які відносяться до одного типу письма. |
||
=== 1. Найдавніша === |
=== 1. Найдавніша === |
||
Версія за 10:52, 29 серпня 2024
Сакське письмо (ще Іссикське письмо) — частково дешифроване письмо іранського племені саків Семиріччя[1] чи одна «з груп абеток, створених кочовими спільнотами у різних частинах Азії»,[2], силабарія, відоме з низки пам'яток від щонайпізніше IV ст. до н. е. до V/VI ст. н. е.
У XX ст. було зроблено низку спроб перекладу написів, але жодну з них не визнано задовільною (як приклад — спроба прочитання тексту трилінгви з Дашт-і-Навура, яку зробив Я. Гарматта,[3] але «відповідність його прочитання є сумнівною»[4]).[5]
Від моменту, коли було знайдено Іссикський напис, та до останнього часу публікується велика кількість літератури, у якій 28 авторами 6 мовами робилися спроби помилкового прочитання написів[6]. Український тюрколог, доктор філологічних наук, професор Олександр Гаркавець зміг прочитати давньотюркський текст іссикського напису, який легко перекладався українською мовою[7].
Сучасний стан досліджень
Наразі відомо близько 30 написів, які походять переважно з території античної Бактрії (окрім Іссикської). Можна констатувати, що сакське письмо було однією з найпоширеніших та найуживаніших абеток на теренах Кушанського царства за часів Віми Такту та Віми Кадфіза.
За попереднім аналізом виділено три різних абетки, які відносяться до одного типу письма.
1. Найдавніша
Найдавніша абетка — напис з Есікського кургану[8] та напис з Ай-Ханума[9] (IV—II ст. до н. е.).[2] Обидва написи мають п'ять спільних знаків (за нумерацією C. Rapin — 4, 6, 12, 13, 18 (див. нижче)) й, можливо, походять від арамейського.[9]
Напис з кургану Есік
Іссикський напис на срібній чаші складається з 25-26 знаків (близько 16 відмінних), написаних справа ліворуч двома рядками. Радянський філолог—іраніст В. А. Лівшиц 1980 року вважав, що три знаки мають схожість з пізнішими тюрськими рунами. Щодо структури знаків — графемоутворюючими є короткі діагональні риски. Окремі знаки мають подібність до низки архаїчних писемностей (кхароштхі тощо), але тоді це не давало жодних підстав, за твердженням Лішвіца, для висновків щодо походження іссикських знаків.[1]
Проте 2018 року напис був дешифрований українським тюркологом О. М. Гаркавцем . Письмо цього напису в основному тотожно давньотюрському. За змістом це поминальна фраза, і її запис зроблено на чаші покійного під час поховання[10]. Після особистого ознайомлення з артефактом він з'ясував, що напис наносився не штихелем, а закругленим кінцем леза сталевого ножа і не подряпався, а продавлювався правою рукою від себе, не в один прийом і не дуже впевнено[11]. Визначившись із направленням письма, Олександр Гаркавець зміг прочитати наступний давньотюркський текст, який легко перекладався українською мовою[7]:
- Qïz-er, ičiŋ, oqu-sünügü čezib, (Дівчино-герою, випий, коли ми, відторочивши стріли-списи,)
- köčü aŋsaġ (поминатимемо кочівлю)
.jpg)
Напис з Ай-Ханума
Айханумський напис зроблено на срібному злитку. Як й іссикський, напис з Ай-Ханума написано справа ліворуч, він складається з 21 знака, з яких три останні (19-21) пошкоджено, а з решти вісімнадцяти — одинадцять оригінальних. Знак 16 безумовно є знаком поділу.[9]
2. Напис з Сурх-Коталу (поч. II ст.)[12]
У фрагментованому напису з Сурх-Коталу головною особливістю є введення в текст курсивних літер грецької абетки (α та β). Певні знаки мають подібність до знаків найдавнішого часу, певні — до знаків з Дешт-і-Навура тощо.
3. Найпоширеніша
Найпоширеніша — написи з Дашт-і-Навура,[13] Кара-Тепе, Хатин-Рабата, Кампир-Тепе та Кош-Тепе[14] саме ця абетка весь час доповнюється новими знахідками (I—V/VI ст.). Абетка складається з близько тридцяти знаків, які використано у різних написах, та декількох знаків, відомих лише з напису Дашт-і-Навура.[2]
С. Бонманн, Я. Халфманн, Н. Коробзов дійшли наступних висновків щодо написів із Дашт-і-Навура:
- сакське письмо, як і хароштхі, походить від імперського арамейського, яке свого часу було поширене в Перській імперії;
- мова письма — невідома середньоіранська мова;
- прочитано 15 знаків цього письма (близько половини).[15]
Примітки
- ↑ а б (рос.) В. А. Лившиц. О происхождении древнетюркской рунической письменности. Археологические исследования древнего и средневекового Казахстана. Алма-Ата. 1980.
- ↑ а б в (рос.) Вертоградова В. В. Неизвестное письмо в многоалфавитном пространстве древней Бактрии. Проблемы социоскрипторики. СПб. Изд-во СПбГУ. 2002. С.129-148.
- ↑ (англ.) J. Harmatta. «Languages and Literature in the Kushan Empire.» In Harmatta et al. 1994.
- ↑ англ. "The veracity of this reading is uncertain… " Michael C. Skinner. Marks of Empire: Extracting a Narrative from the Corpus of Kuṣāṇa Inscriptions. A dissertation submitted in partial fulfillment of the requirements for the degree of Doctor of Philosophy. University of Washington. 2017.
- ↑ цікавою є спроба прочитання початку другого рядку [ZN]H tšt де [ZN]H — пошкоджена ідеограмма «цей», а tšt від іранського «tašt» — «кубок». (рос.) Э. Хуршудян. Надпись на чаше из Иссыкского кургана. Иран-Наме № 4 (20). 2011
- ↑ Гаркавец, 2018, с. 5.
- ↑ а б Гаркавець, 2018, с. 12.
- ↑ (рос.) Акишев К. А. Курган Иссык, Искусство саков Казахстана. М., Искусство, 1978.
- ↑ а б в (фр.) P. Bernard, C. Rapin. Le Palais. La Trésorerie. Campagne de fouille 1978 à Aï Khanoum (Afghanistan), BEFEO, 68, p. 1-103, pl. XXIX-XL. 1980.
- ↑ Гаркавець, 2018, с. 5.
- ↑ Гаркавець, 2018, с. 10.
- ↑ (фр.) A. Maricq. Inscriptions de Surkh-Kotal (Baghlan): La grande inscription de Kaniska et l'étéotokjarien l'ancienne langue de la Bactriane. Grande inscription de Kaniska et l'etéotokharien l'ancienne langue de la Bactriane. mprimerie Nationale, 1958
- ↑ (фр.) G. Fussman. Documents épigraphiques kouchans. In: Bulletin de l'Ecole française d'Extrême-Orient. Tome 61, 1974.
- ↑ публікація останніх двох: (рос.) Э. В. Ртвеладзе. Новые надписи неизвестным письмом из Северной Бактрии. Адабий мерос. No1 (67) — 2(68). Ташкент. 1998
- ↑ (англ.) Svenja Bonmann, Jakob Halfmann, Natalie Korobzow. A Partial Decipherment of the Unknown Kushan Script / Частичная дешифровка неизвестного кушанского письма. Presentation at the International Scientific Work Seminar of the Academy of Sciences of Tajikistan on the topic «Discovery of the Almosi Inscriptions and Their Position among the Ancient Scripts of Central Asia», 1 March, 2023, цитата: By all appearances, the language represented by the script—at least at Dašt-i Nāwur and Almosi—is a previously unknown Middle Iranian variety
Література
- Гаркавець О. Н. Иссыкская руническая надпись: новое чтение // Тюркологические исследования. — 2018. — Т. 1, вып. 2. — С. 5—18.