Ірвінг Ленгмюр

Ірвінг Ленгмюр
англ. Irving Langmuir
Ірвінг Ленгмюр вдома (прибл. 1900 р.) Ірвінг Ленгмюр вдома (прибл. 1900 р.)
Народився	31 січня 1881(1881-01-31)[…] Бруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Помер	16 серпня 1957(1957-08-16)[…] (76 років) Вудс-Гоул, Барнстейбл, Массачусетс, США ·серцево-судинні захворювання
Країна	США
Діяльність	фізик, хімік, науково-педагогічний працівник, метеоролог
Alma mater	Геттінгенський університет Колумбійська школа інженерії та прикладних наукd Springside Chestnut Hill Academyd
Галузь	хімія
Заклад	General Electric
Науковий керівник	Вальтер Герман Нернст
Аспіранти, докторанти	Кетрін Берр Блоджетт
Членство	Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук Національна академія наук США Леопольдина AAAS Американське фізичне товариство
Нагороди	Лекторська премія Фарадея (1939) медаль Вілларда Гіббза (1930) медаль В. Перкіна (1928) медаль Г'юза (1918) медаль Фарадея (1944) премія Румфорда (1920) Національна зала слави винахідників США (1989) премія Джона Карті (1950) медаль Голлі (1934) медаль Франкліна (1934) Член Американської академії мистецтв і наук іноземний член Лондонського королівського товариства (27 червня 1935) Медаль Вільяма Ніколса (1920) Медаль Вільяма Ніколса (1915) медаль Джона Скотта (1937)
Ірвінг Ленгмюр у Вікісховищі

Ірвінг Ленгмюр (англ. Irving Langmuir; 31 січня 1881, Нью-Йорк — 16 серпня 1957, Вудс-Хол, Массачусетс) — американський хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії в 1932 році «за відкриття і дослідження в галузі хімії поверхневих явищ».

З творчої біографії

Ірвінг Ленгмюр народився 31 січня 1881 р. у Брукліні (США), там і отримав початкову освіту. Коли йому було 11 років, сім'я переїхала до Франції. Там Ірвінг продовжив навчання в одному з паризьких пансіонів. Уже в цьому віці він відрізнявся здібністю з великою енергією віддаватися улюбленій справі. Після трирічного перебування у Франції сім'я Ленгмюрів повернулася до США.

Ірвінг вчився спочатку в академії Чеснат Хілл у Філадельфії, згодом в інституті Пратта у Брукліні, а потім — у гірничій школі при Колумбійському університеті. У 1903 Ленгмюр отримав диплом гірничого інженера. І ось він знову в Європі — навчається у Геттінгенському університеті (Німеччина) у професора В. Нернста й у 1906 стає доктором фізики. До 1909 р. Ленгмюр викладав хімію у технологічному інституті Стівенса у Хобокені, а потім вступив до дослідницької лабораторії «General Electric», де згодом став заступником директора. Все подальше життя й робота Ленгмюра були пов'язані з цією лабораторією.

Ленгмюр відзначався надзвичайною науковою активністю. Щоденник був з ним постійно, у ньому він робив записи та позначки, що становили собою детальні розробки його досліджень, записи розрахунків, теорій, ідей. За 37 років роботи у лабораторії ним було написано 54 щоденники по 330 сторінок кожний. Ленгмюром подано 138 заяв на винаходи, 63 з них запатентовані, багато мали важливе значення у практиці (конденсаційний насос, покриття торієм вольфрамової нитки, електрична дуга з сітковим керуванням та ін.).

Ірвінг Ленгмюр становив собою дійсно геніальне поєднання широкого наукового світогляду та широких наукових інтересів з високою майстерністю та інтуїцією експериментатора. Ось чому його ім'я збереглось і буде збережене в історії науки у зв'язку з найістотнішими питаннями науки та з низкою технічних застосувань її, та у повсякденному лабораторному вжитку. При всьому цьому йому був властивий саме хімічний метод мислення, за допомогою хімічного підходу вирішувались найрізноманітніші питання, а теорії, що він висував, носили назву хімічних, навіть коли вони відображали чисто фізичні явища.

Загалом роботи Ленгмюра у той чи іншій мірі виражали те коло питань, якими він займався як науковий керівник великої промислової дослідницької лабораторії першої третини XX століття. У зв'язку з цим ним було досліджено низку чисто фізичних процесів. Захоплення альпінізмом та лижами викликало у Ленгмюра зацікавленість метеорологією та призвело до вивчення питань створення штучного дощу та снігопаду і спроби пояснення механізмів живої природи.

Ленгмюр волів працювати з невеликою кількістю працівників, хоч обсяг експериментальних досліджень, що він проводив, був досить великий. Доступність та уважність до людей, щиросердя, прямота й цілеспрямованість — ось якості притаманні Ленгмюру.

Нагороди

Ірвінг Ленгмюр удостоєний багатьох наукових нагород: лауреат Нобелівської премії з хімії 1932 р. за відкриття та дослідження у галузі хімії поверхневих явищ, лауреат премії Румфорда, Франкліна, Фарадея та ін., а також почесний член низки університетів і академій світу, президент Американського хімічного товариства та Американської асоціації з успіхів науки.

Помер Ірвінг Ленгмюр 16 серпня 1957 року.

Див. також

• Плівки Ленгмюра — Блоджет
• Langmuir