Нейтрофіли

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нейтрофіли (англ. neutrophils ), або нейтрофільні гранулоцити - один з видів лейкоцитів - білих клітин крові, які беруть участь у підтримці імунітету організму людини.

  • Нейтрофіл, поглинаючий бактерію сибірської виразки
    Нейтрофіл, поглинаючий бактерію сибірської виразки
  • Нейтрофіл в 3d вигляді
    Нейтрофіл в 3d вигляді

У нейтрофілах містяться лізосомні ферменти, що руйнують бактерії, а також ферменти, за допомогою яких в крові утворюються активні протимікробні речовини. Останні мають жовто-зелений колір — колір нейтрофілів і гною, який утворюється в місці запалення із суміші збудників інфекції, нейтрофілів і продуктів розпаду клітин запальної тканини. При гострих інфекційних захворюваннях число нейтрофілів швидко наростає. Вони здатні отримувати енергію шляхом анаеробного гліколізу (одержання глюкози як джерела енергії без доступу кисню) і тому можуть існувати навіть у тканинах, бідних киснем (запалених, оточених, погано кровозабезпечується). Лізосомні ферменти, що вивільняються при розпаді нейтрофілів, викликають розм’якшення навколишніх тканин — формування гнійного вогнища запалення.

У нормі в крові є певна кількість не тільки дозрілих (сегментованих) нейтрофілів, але і їх попередників - незрілих клітин - , паличкоядерних (3-5%), юних (0-1%). При нейтрофільному лейкоцитозі число цих незрілих форм наростає. При цьому в крові можуть з'явитися попередники юних клітин - мієлоцити.

Будова

Нейтрофіли безперервно виробляється в кістковому мозку.

Зрілий нейтрофіл має сегментовані ядра, незрілий має стрічкоподібне ядро​​. Нейтрофілів плазматичної мембрани містить кілька мембранних каналів , адгезивні білки , рецептори для різних лігандів (молекул , які зв'язуються зі специфічними білками), іонні насоси та ектоферменти ( ферменти розташовані на зовнішній поверхні клітини).

Нейтрофіли мають складний цитоскелет, який відповідає за хемотаксис, фагоцитоз і екзоцитоз. Білки, що входять до складу цитоскелету включають, актин, актин -зв'язуючий білок , альфа- актінін, міозин, профілін і тропоміозин.

Нейтрофіли містять велику кількість глікогену в цитоплазмі. Глікоген забезпечує нейтрофіл енергією.

Нейтрофіли складають 65-70% від загального числа лейкоцитів. Діаметр клітини у свіжій краплі крові становить 7-9 мкм , в мазку - 10-12 мкм. Цитоплазма забарвлюється слабо оксифільно . Зернистість дрібна , її погано видно як на свіжих , так і на фіксованих забарвлених препаратах. При фарбуванні за методом Романовського - Гімза зернистість набуває рожево - фіолетового кольору. Розміри гранул 0,2-0,5 мкм. Гранули нейтрофілів поділяються на первинні ( азурофільних ) і вторинні ( нейтрофільні, специфічні ).

  • Первинні гранули - це лізосоми . Вони містять різні гідролази , мієлопероксидази , а також білки з бактерицидними властивостями, зокрема лізоцим.
  • Вторинні гранули - це специфічна зернистість , її зміст 80-90% від усієї зернистості в зрілих нейтрофілах . Для хімічного складу вторинних гранул нейтрофілів характерна наявність лужної фосфатази , основних катіонних білків , фагоцітинів , лізоциму , тут відсутні лізосомальні ферменти і пероксидаза .

У цитоплазмі нейтрофілів слабко розвинені органели : є небагато мітохондрій , невеликий комплекс Гольджі , іноді зустрічаються елементи ендоплазматичної сітки. Характерна наявність включень - глікогену , ліпідів. Таким чином , нейтрофіли містять повний набір речовин , за допомогою яких вони руйнують фагоцитовані мікроорганізми. Нейтрофіли мають здатність активно рухатися , переміщатися в тканинах до вогнища запалення і фагоцитувати мікроорганізми та інші дрібні частинки.

Різновид нейтрофілів

  • - Юні нейтрофіли - наймолодша форма , в крові з'являються рідко , тільки при наявності запалення ;
  • - Паличкоядерні нейтрофіли - мають велике ядро у вигляді букви С, S або Z ;
  • - Сегментноядерні нейтрофіли - ядро має від 3 до 7 сегментів , розділених тонкими перетяжками .

Порушення нормального співвідношення нейтрофілів бувають декількох видів.

Ядерний зсув нейтрофілів вліво - стан , коли в крові з'являється багато молодих , а саме юних і паличкоядерних нейтрофілів , а також з'являються дегенеративні форми нейтрофілів. Такий стан зазвичай характерно для :

  • Інтоксикації
  • Інфекційних захворювань
  • Запальних процесів
  • Злоякісних пухлин

При цьому розрізняють два види зсуву нейтрофілів вліво - регенеративний і дегенеративний .

  • Регенеративний зсув нейтрофілів - це означає , що збільшується кількість паличкоядерних та юних нейтрофілів на тлі лейкоцитозу . Це говорить про підвищену діяльності кісткового мозку , який , як відомо , є органом кровотворення. Такий стан організму характерно для гнійно- септичних і запальних процесів (пневмонія , апендицит) .

При дегенеративному зсуві збільшується кількість тільки паличкоядерних нейтрофілів ; при цьому з'являються дегенеративні зміни в клітинах. Це говорить про те , що функція кровотворення ( кісткового мозку) пригнічена.

Тривалість життя

Живуть нейтрофіли (в неактивній формі) 5,4 дні.[1] Після активації вони мігрують в тканини, де виживають протягом 1-2 днів.[2]

Функції

Головна функція нейтрофілів — фагоцитоз, тобто поглинання і розчинення чужорідних частинок, але вони здатні розчиняти тільки дрібні частинки або клітини і після їх розчинення гинуть. [3] Кожна клітина здатна тільки до однієї фагоцитарної події. Клітина створює певний респіраторний вибух.

Протягом дихального вибуху, NADPH (нікотинамід-аденін-динуклеотид фосфат) ензиму, який виробляє велику кількість супероксиду (реактивний кисень), активується. Супероксид спонтанно мутує до перекисю водню, який потім перетвориться в HOCI.

Хемотаксис

Нейтрофіли здійснюють процес хемотаксису, що дозволяє їм мігрувати в напрямку вогнищ інфекції або запалення. Рецепторами клітинної поверхні дозволяють нейтрофіли для виявлення хімічних градієнтів молекул, таких як інтерлейкін-8 (IL-8), інтерферон гамма (IFN-гамма), С5а, і лейкотриен B4, який ці клітини використовують, щоб направити на шлях міграції.

Нейтрофіли мають різні специфічні рецептори, включаючи рецептори комплементу, рецепторів цитокінів для інтерлейкінів і гамма-інтерферону (IFN-гамма), рецепторів для хемокінів, рецептори для виявлення які прилипають до ендотелію, рецепторів лектинів і білки, і Fc-рецепторів опсонін.[4]

Кількість нейтрофілів в крові

Норма нейтрофілів в крові

Кількість нейтрофілів у нормі в крові у дорослих коливається в межах від 45% до 70% від загальної кількості лейкоцитів у крові, або 1,8-6,5 · 109 / л.

Підвищення кількості нейтрофілів в крові

Збільшення кількості нейтрофілів в крові більше 6,5 * 109 / л призводить до нейтрофільозу.

Основною причиною підвищення нейтрофілів в крові є запальний процес в організмі, особливо при гнійних процесах. За збільшення вмісту абсолютної кількості нейтрофілів в крові при запальному процесі, можна судити про запалення та адекватності імунної відповіді на запальний процес в організмі. Підвищення нейтрофілів в крові до 10,0 * 109 / л розвивається при помірному або локалізованому запальному процесі, збільшення нейтрофілів до 20,0 * 109 / л відбувається при досить великому запаленні в організмі. При генералізованих запальних процесах в організмі, таких як сепсис (особливо стафілококової етіології), та адекватної імунної реакції збільшення нейтрофілів в крові може досягати 40,0-60,0 * 109 / л. Виражений лейкоцитоз в крові з вираженим нейтрофільозом називається лейкемоїдна реакція мієлоїдного типу. Виражений запальний процес в організмі супроводжується не тільки кількісними змінами, а й якісними. Так при обширних запальних процесах, особливо гнійних, відзначається зрушення лейкоцитарної формули вліво з появою в периферичній крові незрілих ( юних ) попередників нейтрофілів, таких як метамієлоцитів і мієлоцитів.

Помірне збільшення кількості нейтрофілів в крові може спостерігатися також і при деяких фізіологічних станах, наприклад при посиленій фізичній роботі, після прийому їжі, при сильних психоемоційних напружених, під час вагітності.

Зниження кількості нейтрофілів в крові

Зниження нейтрофілів у периферичній крові нижче 1,6 * 109 / л призводить до нейтропенії.

Причиною зменшення нейтрофілів у периферичній крові може бути пригнічення кістковомозкового кровотворення органічного або функціонального характеру , посилене руйнування нейтрофілів , виснаження організму на тлі тривалих захворювань.

Найбільш часто нейтропенія зустрічається при:

  1. Вірусних інфекціях (грип , кір , краснуха тощо), деяких бактеріальних інфекціях (черевний тиф , паратифи , бруцельоз) , протозойних інфекціях ( малярія , токсоплазмоз).
  2. Запальних захворюваннях, що протікають у важкій формі і набувають характеру генералізованої інфекції.
  3. Побічну дію деяких медикаментів ( цитостатики , сульфаніламіди , анальгетики )
  4. Радіаційному опроміненні , променевої терапії.
  5. Гипопластичній і апластичній анемії.
  6. Гіперспленізмі .
  7. Агранульоцитозі .
  8. Вираженому дефіциті маси тіла з розвитком кахексії.

Примітки

  1. ↑ Pillay J, den Braber I, Vrisekoop N, Kwast LM, de Boer RJ, Borghans JA, Tesselaar K, Koenderman L. In vivo labeling with 2H2O reveals a human neutrophil lifespan of 5.4 days Blood. 2010 Jul 29;116(4):625-7.
  2. ↑ Wheater, Paul R.; Stevens, Alan (2002). Wheater's basic histopathology: a colour atlas and text. Edinburgh: Churchill Livingstone. ISBN 0-443-07001-6.
  3. ↑ Edwards, Steven W. (1994). Biochemistry and physiology of the neutrophil. Cambridge University Press. p. 6. ISBN 0-521-41698-1.
  4. ↑ Charles N. Serhan, Peter A. Ward, Derek W. Gilroy (2010). Fundamentals of Inflammation. Cambridge University Press. pp. 53–54. ISBN 0-521-88729-1. Jump up ^
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нейтрофіли&oldid=14410418