Езельгофт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:40, 11 квітня 2021, створена В.Галушко (обговорення | внесок) (→Література: оформлення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 11 квітня 2021, заснована на цій версії.
Езельгофт з обухами і блоками
Езельгофт у вигляді металевої смуги

Езельго́фт (від нід. ezel hoofd або ниж.-нім. eselshoofd — «осляча голова»)[1] — деталь кріплення додаткових рангоутних дерев до основних (утлегаря до бушприта, стеньги до щогли, брам-стеньги до стеньги).

Езельгофти з'являються на кораблях з кінця XV століття, коли щогли стали надставляти стеньгами[2]. До XIX століття езельгофти виготовляли з деревини твердих порід, частіше в'яза. На початку XIX ст. їх починають робити із залізних штаб, на межі XIX—XX століть поширення набувають металеві литі езельгофти.

Первісно езельгофт являв собою складовий дерев'яний брус з ненаскрізною квадратною виїмкою, якою він надівався на нок або топ основного рангоутного дерева і круглим наскрізним отвором для пропускання крізь нього додаткового дерева. Пізніше з'явилися езельгофти, оковані залізною штабою, і залізні. На езельгофти ставили кілька римів або обухів для проведення снастей такелажу. На англійських вітрильних кораблях езельгофт мав форму паралелепіпеда, на континентальних — форму півциліндра з боковою квадратною приробкою; у півциліндричній частині стень-езельгофтів проходили кіпи (жолобки) і шків-гати для драйрепних марса-фалів (на англійських кораблях марса-фали проходили через шків-гати в чиксах або через прикріплені на топі блоки).

Іменують езельгофти за рангоутними деревами: стень-езельгофт кріпиться на топі щогли й утримує стеньгу (залежно від конкретної стеньги розрізняють фор-стень-езельгофт, грот-стень-езельгофт і крюйс-стень-езельгофт), брам-езельгофт — утримує брам-стеньгу, бом-брам-езельгофт — бом-брам-стеньгу. Бушпритний езельгофт з'єднує бушприт з утлегарем.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Эзельгофт // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
  2. ↑ Björn Landstöm, Seglande skepp, Bokförlaget Forum, Stockholm 1969 (швед.)

Література

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Езельгофт
  • Морской словарь: В двух томах. — М. : Военное Издательство МО СССР, 1959. (рос.)
  • Морской энциклопедический словарь: В трёх томах. — Л. : Судостроение, 1991. — 53000 прим. — ISBN 5-7355-0280-8 (рос.)
  • К. Х. Марквард. Рангоут, такелаж и паруса судов XVIII века. — Л. : Судостроение, 1991. — 288 с ил. с. — 81000 прим.— ISBN 5-7355-0131-3 (рос.)
  • Самойлов К. И. Эзельгофт, эзельговт // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
  • Ловягин Р. М. Паруса // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  • Karl Heinz Marquardt: Bemastung und Takelage von Schiffen des 18. Jahrhunderts, Bielefeld, Delius-Klasing, 1986, ISBN 3-7688-0526-3 (нім.)
  • Friedrich Ludwig Middendorf: Bemastung und Takelung der Schiffe, Springer, Berlin, 1903 (нім.)
  • Johann Hinrich Röding: Allgemeines Wörterbuch der Marine, Licentiat Nemnich / Hamburg & Gebauer / Halle, 1793 (нім.)
  • Ulrich Scharnow: Lexikon Seefahrt. Transpress VEB Verlag für Verkehrswesen, Berlin 1988, ISBN 3-344-00190-6, S. 140. (нім.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Езельгофт&oldid=31232753