Координати: 31° пн. ш. 62° сх. д. / 31° пн. ш. 62° сх. д. / 31; 62

Сістан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:24, 9 квітня 2022, створена Vittalio (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сістан
Зображення
Країна  Аббасидський халіфат
Мапа розташування
Мапа

31° пн. ш. 62° сх. д. / 31° пн. ш. 62° сх. д. / 31; 62

Руїни фортеці в Насретабаді, Сістан

Сіста́н (перс. سیستان‎), раніше Сакастан (буквальний переклад: країна саків) — географічна область на південному сході Ірану та південному заході Афганістану.

Західний Сістан є частиною іранської провінції Сістан і Белуджистан, натомість східний — афганської провінції Німроз.

Історія

[ред. | ред. код]

У першій половині I тисячоліття до н. е. регіон входив до складу Мідійської держави, після чого був включений до складу Ахеменідської держави.

У IV столітті до н. е. Сістан завойований Александром Македонським, який заснував тут місто Александрія в Арахозії, (сучасний Кандагар).

З приходом саків наприкінці II століття до н. е. назва Сакистан поступово поширюється на Дрангіану (грец. Δραγγιανή, в античних та іранських джерелах також Заранг) — давньоіранську область у басейні озера Хамун та низов'ях річки Гільменд (у сусідніх районах сучасного Ірану й Афганістану), за часів Ахеменідів та в елліністичний період — одну з основних східноіранських областей.

По смерті Александра регіон послідовно переходив до Селевкідів та Маур'їв у 305 до н. е.. Згодом регіон входив до складу Греко-Бактрійського царства (зі 180 до н. е.).

У середині I століття до н. е. Сістан заселили племена саків. Останніх приблизно у 100 до н. е. підкорила Парфія, у 20 — Кушанська держава, потім Сасандіська держава.

У 640 Сістан захопили араби.

З 861 до 1003 Сістаном керували Саффариди.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Найбільші археологічні розкопки розташовані на острові, оточеному водами озера Хамун, який у період розквіту зороастризму слугував одним з основних паломницьких напрямків.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Енциклопедія Британіка [Архівовано 18 листопада 2008 у Wayback Machine.]
  • Daryaee, Touraj (2009). Sasanian Persia: The Rise and Fall of an Empire. I.B.Tauris. с. 1—240. ISBN 0857716662. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 6 липня 2017.
  • Greatrex, Geoffrey; Lieu, Samuel N. C. (2002). The Roman Eastern Frontier and the Persian Wars (Part II, 363–630 AD). New York, New York and London, United Kingdom: Routledge (Taylor & Francis). ISBN 0-415-14687-9. Архів оригіналу за 19 квітня 2020. Процитовано 6 липня 2017.
  • Pourshariati, Parvaneh (2008). Decline and Fall of the Sasanian Empire: The Sasanian-Parthian Confederacy and the Arab Conquest of Iran. London and New York: I.B. Tauris. ISBN 978-1-84511-645-3. Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 6 липня 2017.
  • Zarrinkub, Abd al-Husain (1975). The Arab conquest of Iran and its aftermath. The Cambridge History of Iran, Volume 4: From the Arab Invasion to the Saljuqs. Cambridge: Cambridge University Press. с. 1—57. ISBN 978-0-521-20093-6. Архів оригіналу за 8 грудня 2016. Процитовано 6 липня 2017.
  • Morony, M. (1986). ʿARAB ii. Arab conquest of Iran. Архівована копія. Encyclopaedia Iranica, Vol. II, Fasc. 2. с. 203—210. Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 6 липня 2017.{{cite encyclopedia}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  • Christensen, Peter (1993). The Decline of Iranshahr: Irrigation and Environments in the History of the Middle East, 500 B.C. to A.D. 1500. Museum Tusculanum Press. с. 1—351. ISBN 9788772892597. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 липня 2017.
  • Shapur Shahbazi, A. (2005). SASANIAN DYNASTY. Encyclopaedia Iranica, Online Edition. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 3 April 2014.
  • Frye, Richard Nelson (1984). The History of Ancient Iran. C.H.Beck. с. 1—411. ISBN 9783406093975. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 6 липня 2017.
  • Schmitt, R. (1995). DRANGIANA. Архівована копія. Encyclopaedia Iranica, Vol. II, Fasc. 5. с. 534—537. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 6 липня 2017.{{cite encyclopedia}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  • Bosworth, Clifford Edmund (1997). Sīstān. The Encyclopedia of Islam, New Edition, Volume IX: San–Sze. Leiden, and New York: BRILL. с. 681—685. ISBN 9789004082656. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 6 липня 2017.
  • Gazerani, Saghi (2015). The Sistani Cycle of Epics and Iran’s National History: On the Margins of Historiography. BRILL. с. 1—250. ISBN 9789004282964. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 липня 2017.
  • Bosworth, C. E. (2011). SISTĀN ii. In the Islamic period. Архівована копія. Encyclopaedia Iranica. Архів оригіналу за 4 грудня 2016. Процитовано 6 липня 2017.{{cite encyclopedia}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  • Barthold, W. (1986). ʿAmr b. al-Layth. The Encyclopedia of Islam, New Edition, Volume I: A–B. Leiden and New York: BRILL. с. 452—453. ISBN 90-04-08114-3.
  • Bosworth, C.E. (1975). The Ṭāhirids and Ṣaffārids. У Frye, R.N. (ред.). The Cambridge History of Iran, Volume 4: From the Arab Invasion to the Saljuqs. Cambridge: Cambridge University Press. с. 90—135. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 6 липня 2017.
  • Bosworth, C. E. (1975). The rise of the new Persian language. У Frye, R. N. (ред.). The Cambridge History of Iran, Volume 4: From the Arab Invasion to the Saljuqs. Cambridge: Cambridge University Press. с. 595—633. ISBN 0-521-20093-8. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 6 липня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]