Кальченко Галина Никифорівна
Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Kamelot (внесок, журнали) о 06:17 UTC (1291282 хвилини тому). |
Кальченко Галина Никифорівна | |
---|---|
Народилася | 4 лютого 1926[1] Борзна, Конотопська округа, Українська СРР, СРСР |
Померла | 11 березня 1975 (49 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР |
Діяльність | скульпторка |
Alma mater | Київський державний художній інститут (1953) |
Вчителі | Єлева Костянтин Миколайович, Лисенко Михайло Григорович і Муравін Лев Давидович |
Членство | Спілка радянських художників України |
Партія | ВКП(б) |
Батько | Кальченко Никифор Тимофійович |
У шлюбі з | Білаонов Павло Семенович |
Діти | Кальченко Микита Павлович |
Нагороди | |
Гали́на Никифо́рівна Ка́льченко (нар. 4 лютого 1926, Борзна — пом. 11 березня 1975, Київ) — українська радянська скульпторка; член Київської організації Спілки радянських художників України з 1958 року (у 1968—1970 роках її голова). Дочка українського радянського партійного і державного діяча Никифора Кальченка, сестра економіста Володимира Кальченка, мати скульптора Микити Кальченка, дружина Героя Радянського Союзу Павла Білаонова.
Життєпис
Народилася 4 лютого 1926 року в містечку Борзні (нині місто у Ніжинському районі Чернігівської області, Україна). Член ВКП(б) з 1948 року. 1953 року закінчила Київський художній інститут, де її викладачами були зокрема Михайло Лисенко, Костянтин Єлева, Лев Муравін. У 1958 році там же закінчила аспірантуру.
Жила в Києві, в будинку на Михайлівському провулку, № 9, квартира № 5. Померла в Києві 11 березня 1975 року. Похована в Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 2). Могила і надгробний пам'ятник, роботи скульптора Анатолія Фуженка[2], є пам'яткою культурної спадщини України національного значення (охоронний № 260003/32-Н)[3].
Творчість
Працювала в галузі станкової та монументальної скульптури. Авторка пам'ятників, паркових статуй, портретів, надгробків, меморіальних дощок, медалей. Серед робіт:
- станкові твори
- композиції
- «Подруги» (1953, поліхлорвініл);
- «Після допиту» (1957, бронза; Національний музей українського народного декоративного мистецтва);
- «Тарас Шевченко» (1964, оргскло);
- портрети
- двічі Героя Соціалістичної Праці Галини Буркацької (1960, мармур; Національний музей українського народного декоративного мистецтва);
- Лесі Українці (1962; Музей Лесі Українки у Києві);
- Ольги Кобилянської (1962; Музей Лесі Українки у Києві);
- Ванди Василевської (1965; Національний музей українського народного декоративного мистецтва);
- Георгія Майбороди (1966);
- Миколи Леонтовича (1966);
- Левка Ревуцького (1966);
- Семена Гулака-Артемовського (1966);
- Тетяни Яблонської (1967);
- Івана Кавалерідзе (1967);
- Тетяни Голембієвської (1968);
- Григорія Косинки (1969);
- Олесандра Ільченка (1970);
- «Автопортрет» (1971);
- Катерини Білокур (1973).
- монументальні твори
- Пам'ятник Ванді Василевській у Києві (1966);
- Пам'ятник Василю Порику в містечку Енен-Льєтарі у Франції (1967, граніт; у співавторстві з Валентином Знобою);
- Пам'ятник Івану Нечую-Левицькому в селі Стеблеві Черкаської області (1968);
- Пам'ятник Миколі Леонтовичу у Тульчині (1970, граніт, архітектор Анатолій Ігнащенко);
- Пам'ятник Володимиру Леніну у Кам'янці-Подільському (1970, у співавторстві з Анатолієм Білостоцьким і Оксаною Супрун);
- Пам'ятник Кирилу Стеценку в селі Квітках Черкаської області (1970);
- Пам'ятник Семену Гулаку-Артемовському в Городищі (1971, граніт, архітектор Анатолій Ігнащенко);
- Пам'ятник Лесі Українці в Ялті (1971);
- Пам'ятник Марії Заньковецькій у Києві в Маріїнському парку (1973);
- Пам'ятник Лесі Українці у Києві (1973);
- Пам'ятник Івану Котляревському у Києві (1975);
- Пам'ятник Лесі Українці в Саскатуні в Канаді (1976);
- Меморіальний комплекс «Пагорб Слави» в Черкасах (1977, у співавторстві).
Брала участь у республіканських та зарубіжних виставках з 1954 року, всесоюзних — з 1957 року. Персональна посмертна виставка відбулася у Києві у 1976 році.
Дечкі роботи скульпторки зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї Тараса Шевченка, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Державному музеї театрального, музичного та кіно-мистецтва України, Музеї Лесі Українки у Києві, Дніпровському, Запорізькому, Луганському, Одеському, Сумському, Харківському художніх музеях, Державному музеї мистецтв Республіки Казахстан імені Абилхана Кастеєва в Алмати, Музеї Лесі Українки в селі Колодяжному Волинської області, Шевченківському національному заповіднику в Каневі.
У мистецтві
Скульпторка послугувала прообразом київської скульптури «Батьківщина-Мати» Василя Бородая[4].
Відзнаки
- Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1964 року;
- Народний художник УРСР з 1967 року;
- Республіканська премія ЛКСМУ імені Миколи Островського за 1970 рік;
- Срібна медаль імені Митрофана Грекова (1970);
- Державна Премія УРСР імені Тараса Шевченка за 1974 рік (разом з архітектором Анатолієм Ігнащенком за пам'ятник Лесі Українці в Києві)[5];
- Орден Трудового Червоного Прапора;
- Орден «Знак Пошани».
Примітки
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Могила Кальченко Г. Н. ( — 1975) та її родичів / Прадідівсбька слава.
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 року № 928-2009-п «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України».
- ↑ Чернігівщина у вогні: Календар 2003 / Чернігівське земляцтво; Автор-упорядник І. М. Корбач. — Київ: Український центр духовної культури, 2002. — 768 с.: іл. ISBN 966-628-051-5
- ↑ Кальченко Галина Никифорівна / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Література
- Кальченко Галина Никифорівна // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966—1968.;
- Верба І. І. Галина Кальченко. — К., 1969;
- Кальченко Галина Никифорівна: альбом репродукцій. — К., 1969;
- Кальченко Галина Никифорівна // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 185—186.;
- Кальченко Галина Никифорівна // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- Кальченко Галина Никифорівна // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Кальченко Галина Никифорівна // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк. — Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : «Поліграфкнига», 1976. — Т. 1 А—Мол. — С. 416 с. ., сторінка 272;
- Народний художник Української РСР Галина Кальченко: каталог. — К., 1976.
- Авраменко А. Этюд о скульпторе // Радуга. — 1977. — № 3 (рос.);
- Яценко В. Немеркнучий талант // Образотворче мистецтво. — 1977. — № 6.
- Кальченко Галина Никифорівна // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 285 . — ISBN 5-88500-042-5.;
- Жадько В. О. Український некрополь: іст. наук. довід. — К. : СПД Жадько В. О., 2005. — С. 190. — ISBN 966-8567-01-3.;
- Жадько В. О. Некрополь на Байковій горі: літ.-публіц. вид. — К. : Фенікс, 2008. — С. 107, 268. — ISBN 978-966-8567-13-1.;
- Бондарчук П. М. Кальченко Галина Никифорівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 45. — ISBN 978-966-00-0692-8.;
- Видатний майстер скульптурного портрета. До 90-річчя від дня народження Г. Кальченко (1926—1975) // Дати і події, [Архівовано 30 квітня 2016 у Wayback Machine.] 2016, перше півріччя: календар знамен. дат № 1 (7) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2016. — С.41-44;
- Лисенко Л. О. Кальченко Галина Никифорівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.
- Народились 4 лютого
- Народились 1926
- Уродженці Борзни
- Померли 11 березня
- Померли 1975
- Померли в Києві
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники НАОМА
- Члени Національної спілки художників України
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Лауреати Республіканської премії ЛКСМУ імені Миколи Островського
- Народні художники УРСР
- Заслужені діячі мистецтв УРСР
- Лауреати Шевченківської премії
- Скульпторки
- Українські скульптори
- Радянські скульптори
- Українські скульптори-монументалісти
- Радянські скульптори-монументалісти
- Скульптори Києва
- Лауреати Шевченківської премії 1974 року