Даніеле Ганзер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 00:43, 22 червня 2024, створена Poti Berik (обговорення | внесок) (+Категорія:Конспірологи; +Категорія:Антиамериканізм за допомогою HotCat)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Даніеле Ганзер
нім. Daniele Ganser
Народився29 серпня 1972(1972-08-29)[1][2][3] (52 роки)
Лугано, Тічино, Швейцарія[4]
Місце проживанняБазель-Штадт
Країна Швейцарія
Діяльністьісторик Нового часу, письменник, письменник-документаліст, лектор, історик, публіцист, подкастер
Alma materБазельський університет
Амстердамський університет
Waldorf schoold
Gymnasium Leonhardd (1992)
Галузьполітична історія[5], військова історія[5], воєнна політика[5], history of ward[5], глобалізація[5], права людини[5] і теорія змови[5]
ЗакладAvenir Suissed
Федеральна вища технічна школа Цюриха
Базельський університет
Університет Санкт-Галлена
Науковий ступіньліценціат (1998) і доктор філософії (2001)
Науковий керівникGeorg Kreisd
ЧленствоRubikond[6]
БатькоGottfried Ganserd[7]
Нагороди
Особ. сторінкаdanieleganser.ch
CMNS: Даніеле Ганзер у Вікісховищі

Даніеле Ганзер (нар.. 29 серпня 1972 року, Лугано, Тічино, Швейцарія) — швейцарський історик, публіцист та конспіролог[8].

Найбільш відомий завдяки книзі «Секретні армії НАТО: Операція „Гладіо“ і тероризм у Західній Європі» (з передмовою історика Георга Крейса 2004), в якій, зокрема, обговорюється операція «Гладіо» і глава «9/11 та американська Імперія» в книзі під редакцією Девіда Гріффіна .

Життєпис

[ред. | ред. код]

Даніеле Ганзеранродився 29 серпня 1972 року в Лугано в родині пастора Готфріда Ганзера (1922—2014) і його дружини Жаннет.

Дванадцять років навчався у Вальдорфській школі, де навчання велося за антропософською педагогікою Рудольфа Штайнера, а потім перейшов до Гольбейнської гімназії яку закінчив у 1992 році, отримавши атестат зрілості і відправившись на військову службу[9] .

Потім навчався в Базельському університеті, Амстердамському університеті і Лондонській школі економіки, де вивчав давню та нову історію, філософію та англійську мову зі спеціалізацією міжнародні відносини . У 1998 році отримав ліценціат, закінчивши факультет гуманітарних наук Базельського університету, проводячи дослідження в Базельському університеті і Лондонській школі економіки . Його науковим керівником був Юсси Ханхімякі[10] . У 2000—2001 роках під науковим керівництвом Георга Крейса в Базельському університет Даніеле Ганзер підготував і захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора в галузі філософії (нім. Doktor der Philosophie insigni cum laude на тему «Операція „Гладіо“ в Західній Європі і Сполучених Штатах» . Ганзер мав намір пройти габілітацію у Швейцарській вищій технічній школі Цюріха і Базельському університеті, захистивши дисертацію «Пік нафти» . Однак, як стверджує в своїй книзі «Змова! Фанатична полювання за злом у світі» журналіст і письменник Роже Шавинський, Крейс та інші професори, до яких звертався здобувач, вирішили, що в представленому вигляді робота не повною мірою відповідає науковим стандартам[11]

З 2001 по 2003 роки Ганзер відповідав за міжнародні відносини і політичний аналіз у Цюріхському аналітичному центрі Avenir Suisse .

У 2003 році був членом Консультативної ради Міністерства закордонних справ Швейцарії з громадянського миру і прав людини .

У 2003—2006 роках Даніеле Ганзер працював старшим науковим співробітником Центр з вивчення питань безпеки Швейцарської вищої технічної школи Цюріха . За словами Ганзера, у 2006 році ректор університету написав йому лист в якому сказав, що виступи і дослідження Гасера кидають тінь на репутацію навчального закладу, тому трудовий договір не був продовжений.[12]

У 2006 році спільно з іншими вченими заснував швейцарське відділення Асоціації з вивчення пікової нафти і газу (ASPO), де до 2012 року був членом правління.

З 2007 по 2010 роки Даніеле Ганзер працював викладачем історичного факультету Базельського університету, де також брав участь в проекті дослідження «піку нафти»[13] . До числа його наукових інтересів входили «Міжнародна новітня історія з 1945 року», «Таємна війна і геостратегія», «Таємні служби і спеціальні служби», «Пік нафти і ресурсні війни» та «Бізнес і права людини» .

У 2011 році він став засновником і очолив «Швейцарський інститут миру і дослідження енергетики»[14], що займається питаннями державного тероризму і відновлюваної енергії .

У 2012—2017 роках викладав критичне мислення в інституті при Університеті Санкт-Галлена[11] . Також там вів разом з Рольфом Вюстенхагеном курс з історії та майбутнього енергетичних систем[15] .

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

Ганзер поширює наратив російського державного уряду про те, що розширення НАТО на схід порушило обіцянку Заходу та поставило Росію під тиск. Протести Євромайдану в Україні в 2013/2014 не були продемократичним рухом[16], а були організовані «американськими акторами», щоб привести до влади прозахідного бізнесмена Петра Порошенка. Про це Ганзер також заявив на російському пропагандистському порталі Sputnik у 2015. Російсько-українську війну 2014 він трактує як можливу проксі-війну з боку США[17]. Він продовжує дотримуватись цієї точки зору після російського вторгнення в Україну в 2022 році, в тому числі в російських пропагандистських ЗМІ, таких як RT[18]. Його анонс лекції на тему "Чому почалася війна в Україні?" жодного разу не згадав Росію-агресора, а шість разів США[19].

Віце-прем’єр-міністр і міністр оборони Люксембургу Франсуа Бауш у листопаді 2022 року розкритикував: інтерпретація Ганзером Євромайдану як перевороту та причини війни була «фальсифікацією історії». Ганзер припускає, що переговори також мали відбутися з Гітлером, і прирівнює демократично обраних політиків до таких деспотів, як Володимир Путін[20].

Історики Східної Європи Франциска Девіс, Клаус Гезтва, Юлія Обертрайс, Мартіна Вінклер[16] і Фрітьоф Беньямін Шенк відкидають тези Ганзера про війну Росії проти України як неспроможні, сумнівні та такі, що переймають російську державну пропаганду. За словами Шенка, Ганзеру бракує «технічної експертизи» з цього питання; він ніколи не досліджував Східну Європу[21].

Секретні армії НАТО

[ред. | ред. код]

У 2004 році Даніеле Ганзер опублікував книгу, «Секретні армії НАТО: Операція „Гладіо“ і тероризм у Західній Європі», в якій стверджує, що підрозділи Гладіо тісно співпрацювали з НАТО і ЦРУ та були відповідальні за теракти проти цивільного населення Італії. Офіційно США відкидають ці звинувачення. Маркус Лінден каже: під гаслом дослідження миру він розпалює антиамериканізм, на той час як він представляє Росію як односторонній позитив.[22]

9/11 та американська Імперія

[ред. | ред. код]

Даніеле Ганзер написав главу «9/11 та американська Імперія» в книзі під редакцією Девіда Гріффіна. У ній Ганзер сумнівається, що «Аль-Каїда» стоїть за атаками 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку та Вашингтоні. Також в своєму виступі у травні 2017 року в Тюбінгені (Німеччина) він звернув увагу на невідповідності щодо висвітлення засобами масової інформації подій 11 вересня 2001 року. У центрі його критики знаходиться WTC 7 (7-й корпус Всесвітнього торгового центру, англ. World Trade Center 7, скор. WTC 7), флігель вежі-близнюка, який впав, хоча він не був вражений ніякими літаками. «У нас є три вежі і два літаки, WTC 7 падає симетрично, це був вогонь або знесення», — сказав Даніель Ганзер[23]

Він також ставить під сумнів висновки комісії 9/11, він заявляє, що «офіційна версія подій 11 вересня, викладена у висновках комісії, не заслуговують на довіру». Наприклад, Курт Спіллманн, заслужений професор політики безпеки в ETH, класифікував свого колишнього колегу Гансера як «спокусника і спекулянта».[24]

Наукові праці

[ред. | ред. код]
  • Reckless Gamble-The Sabotage of the United Nations in the Cuban Conflict and the Missile Crisis of тисяча дев'ятсот шістьдесят-дві. University Press of the South, New Orleans, December 2000,
  • Der Alleingang-Die Schweiz 10 Jahre nach dem EWR-Nein. (Uwe Wagschal, Daniele Ganser, Hans Rentsch) Orell Füssli, December 2002
  • NATO's Secret Armies: Operation Gladio and Terrorism in Western Europe. Cass, London 2004.
  • Peak Oil: Erdöl im Spannungsfeld von Krieg und Frieden. In: Phillip Rudolf von Rohr, Peter Walde, Bertram Battlog (Hrsg.): Energie. vdf Hochschulverlag an der ETH Zürich, Zürich 2009[25]
  • «America is Addicted to Oil»: USSecret Warfare and Dwindling Oil Reserves in the Context of Peak Oil and 9/11. In: Eric Wilson (Hrsg.): The Dual State: Parapolitics, Carl Schmitt and the National Security Complex. Ashgate 2012, (4. Kapitel)
  • Europa im Erdölrausch: Die Folgen einer gefährlichen Abhängigkeit. Orell Füssli, Zürich 2012.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ ČSFD — 2001.
  3. ↑ Babelio — 2007.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #132802511 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ https://www.rubikon.news/artikel/friedensnobelpreis-2-0
  7. ↑ https://www.google.de/books/edition/Imperium_USA/9GnWDwAAQBAJ?hl=de&gbpv=1&dq=gottfried+ganser&pg=PT10&printsec=frontcover
  8. ↑ Alles, nur nicht die Wahrheit: Ein Abend unter Verschwörungstheoretikern. Neue Zürcher Zeitung (нім.). 8 квітня 2023.
  9. ↑ Scheidegger L. Daniele Ganser. Ein ehemaliger Schüler im Portrait und Interview. // Jahrbuch Gymnasium Leonhard 2009/2010. S. 52 f.
  10. ↑ Daniele Ganser: NATO-Geheimarmeen in Europa. 2. Auflage, Zürich 2008, S. 9 f. (Vorwort von Georg Kreis)
  11. ↑ а б Maurer A. Verschwörungsstar verliert Lehrauftrag: Auch Uni St. Gallen lässt Daniele Ganser fallen. [Архівовано 4 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Basellandschaftliche Zeitung, 09.04.2018
  12. ↑ Christian Maurer, Andrea Bleicher:. .
  13. ↑ Profil: Daniele Ganser // Historisches Seminar Basel
  14. ↑ Handelsregister des Kantons Basel-Stadt. Eintrag CHE-360.989.239 vom 6. [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.] Juni 2011.
  15. ↑ Lehrveranstaltungen im Center for Energy Innovation, Governance and Investment (EGI-HSG) [Архівовано 22 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Universität St. Gallen
  16. ↑ а б Daniele Ganser: Darum ist er so gefährlich (нім.). 9 лютого 2023. Процитовано 19 лютого 2023.
  17. ↑ Andreas Maurer (14 лютого 2015). Die Ganser-Verschwörung. Schweiz am Sonntag. Архів оригіналу за 20 квітня 2017. Процитовано 7 серпня 2022.
  18. ↑ Der Abgedriftete und die Promis – Daniele Ganser führt zahlreiche Toppolitiker als «Partner» (нім.). Процитовано 19 лютого 2023.
  19. ↑ "Verschwörungsguru" und Putin-Versteher Daniele Ganser: Grüne wollen Vortrag verhindern (нім.). 21 січня 2023. Процитовано 19 лютого 2023.
  20. ↑ "Das ist Geschichtsverfälschung" (фр.). 14 листопада 2022. Процитовано 19 лютого 2023.
  21. ↑ Daniele Ganser an Steiner-Schule: «Brandgefährlich, einen solchen ‹Wissenschaftler› an Schule einzuladen» (нім.). 3 червня 2022. Процитовано 19 лютого 2023.
  22. ↑ Historiker Daniele Ganser begeistert mit Verschwörungen [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.], Вельт, 8 июня 2018 г
  23. ↑ Medial vermittelte Feindbilder und die Anschläge vom 11. September 2001 — Vortrag von Daniele Ganser — YouTube
  24. ↑ Рейнхард Мейер: Verschwörungstheorien: Ganser, Trump, Putin und andere [Архівовано 21 вересня 2020 у Wayback Machine.], Журнал 21, 09.04.2018
  25. ↑ /Energie_1256554366.html Energie. Danieleganser.ch. Процитовано 18 липня 2016.[недоступне посилання з Сентябрь 2018]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Даніеле_Ганзер&oldid=42857977