Клячківський Дмитро Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття може містити оригінальне дослідження. Будь ласка, удоскональте її, перевіривши сумнівні твердження й додавши посилання на джерела. Твердження, які містять лише оригінальне дослідження, мають бути вилучені. (вересень 2024)
Дмитро-Роман Клячківський
 Полковник
Загальна інформація
Народження4 листопада 1911(1911-11-04)[1]
Збараж, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смерть12 лютого 1945(1945-02-12)[1] (33 роки)
Оржів, Ровенський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР
Alma MaterСтаниславівська українська гімназія
Псевдо«Блонд», «Охрім», «Роман», «Клим Савур», «Білаш», «Панас Мосур», «Омелян Кримський»
Військова служба
Роки служби1942–1945
Війни / битвиДруга світова війна
Командування
УПА-Північ
Нагороди та відзнаки
Золотий Хрест Бойової Заслуги 1 класу Золотий Хрест Заслуги
CMNS: Клячківський Дмитро Семенович у Вікісховищі

Дмитро́-Рома́н Семе́нович Клячкі́вський, псевдо: «Блонд», «Охрім», «Роман», «Клим Савур», «Білаш», «Панас Мосур», «Омелян Кримський» та інші (4 листопада 1911, м. Збараж, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 12 лютого 1945, біля села Суськ, Костопільський район, Рівненська область, УРСР) — український військовий діяч, член ОУН та УПА. Полковник УПА, лицар Золотого Хреста Заслуги та Золотого Хреста бойової заслуги 1 класу (посмертно).

Життєпис

Народився 4 листопада 1911 року в Збаражі (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільської області, Україна). 1932 року закінчив Станиславівську гімназію, де став членом ОУН. 1933 року закінчив торгові курси у Львові. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету. З 1932 по 1934 року служив у польській армії.

До 1939 року Клячківський працював в кооперативних організаціях Галичини, зокрема у «Народній торговлі» у Збаражі та Станіславі. З 1938 по 1939 роки був членом Управи спортової організації «Сокіл» у Збаражі, де перебував під сильним впливом українських націоналістів з ОУН. У жовтні 1937 р. був заарештований польською поліцією, деякий час перебував в ув'язненні. Його звинувачували в антиурядовій діяльності, але через відсутність доказів невдовзі звільнили. З 1939 по 1940 року Клячківський був обласним провідником «Юнацтва» ОУН Станіславівщини, де підпільно займався організаційною роботою серед молоді під псевдом «Блонд».

Був заарештований енкаведистами 10 вересня 1940 в Долині. В січні 1941 у Львові відбувся Процес 59-ти, в якому 59 молодих українців звинувачували у приналежності до ОУН та антирадянській діяльності. 18 січня Клячківський був засуджений до смертної кари, яка була замінена на 10 років тюремного ув'язнення та 5 років заслання. Після початку війни його вивезли до тюрми в Бердичеві, Житомирська область, звідки йому вдалося втекти у липні 1941 року.

Керівництво ОУН Степана Бандери спочатку відкидало можливість створення власних мілітарних структур, але у квітні 1942 року на ІІ-й Конференції ОУН(б) під Львовом, було прийнято рішення про створення власних «військових сил». У другій половині 1941 року Клячківський — Провідник ОУН м. Львова, під псевдо «Охрім» Крайовий Провідник ОУН ПЗУЗ (01.1942—02.1945); член Проводу ОУН, організатор і перший командир УПА на Волині (05.1943—11.1943). Причетний до необґрунтованих репресій щодо вояків УПА та цивільного (українського й польського) населення[2].

Крайовий командир УПА-Північ (11.1943-02.1945). Член ГВШ УПА. Майор (22.01.1944), полковник УПА (посмертно). З лютого по серпень 1944 Дмитро Клячківський перебував на німецькій частині за лінією фронту, тому керував усім повстанським рухом краю Яків Бусел («Галина»), як заступник провідника ОУН і заступник командира УПА-Північ. Відіграв значну роль в організації та розбудові відділів УПА на Поліссі і Волині. Займався розробкою тактики боротьби з гітлерівцями, формуванням кінних підрозділів УПА, організацією самооборони.

12 лютого 1945 року загинув у бою з переважаючими силами НКВС біля Оржівських хуторів Клеванського району на Рівненщині. Ймовірно, похований у Рівному[3]. Посмертно іменований УГВР полковником УПА. 1946 року «Охрім» нагороджений Золотим хрестом бойової заслуги УПА 1 класу. 1952 року «Клим Савур» нагороджений Золотим хрестом заслуги УПА[4][5][6].

Пам'ятник Климу Савуру у Рівному

На місці смерті в урочищі Лісничівка, поблизу селища Оржів на Рівненщині встановлено пам'ятний знак. 9 липня 1995 року на батьківщині Дмитра Клячківського у місті Збаражі йому було встановлено пам'ятник. Ще один пам'ятник було встановлено у місті Рівному. На честь Клима Савура названі вулиці у Володимирі, Тернополі, Ковелі, Костополі, Стрию. На честь нього також названий 83 курінь Уладу пластунів-юнаків та пластунок-юначок імені Клима Савура.

Роль у Волинській трагедії

Докладніше: Волинська трагедія

На думку частини польських та українських істориків[джерело?][7][відсутнє в джерелі], зокрема Ігоря Ільюшина[джерело?][8][відсутнє в джерелі], Ярослава Грицака[джерело?][9][відсутнє в джерелі], Володимира В'ятровича[джерело?][10][відсутнє в джерелі], Ґжегожа Мотики[джерело?][11][відсутнє в джерелі], а також за матеріалами міжнародної наукової конференції "Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни[джерело?]"[12][відсутнє в джерелі] та проекту "Волинь-43" Історичної Правди[джерело?][13][відсутнє в джерелі], Дмитро Клячківський провів перші масові антипольські акції, які переросли в обопільні етнічні чистки, відомі як Волинська трагедія[джерело?].

Спірним залишається питання кінцевого наміру та скоординованості антипольських акцій[джерело?]. Польські[11] та деякі українські історики[12][13], зокрема Ігор Іллюшин[8], посилаються на існування наказу Клячківського щодо масового знищення польського населення на території. Про такий наказ згадується в допитах НКВС членів ОУН, зокрема Юрія Стельмащука[11][8][10] та в його листі Миколі Лебедю[11]. Володимир В'ятрович та інші дослідники[14] вважають, що джерела щодо такого письмового наказу були сфальсифіковані, а протоколи допиту могли бути редаговані радянськими службами[10]. Володимир В'ятрович, розглядаючи допит Стельмащука, висуває гіпотезу, що антипольські акції були місцевою ініціативою Дмитра Клячківського і що рішення керівництва ОУН проводити їх не було[10], він також наводить протокол допиту Олександра Луцького, в якому той зазначає, що він і Центральний Провід були проти масового знищення населення[10]. Польські та українські історики зазначають, що також інші члени проводу ОУН та УПА висловлювались проти політики Клячківського[11][8][10][12].

Антипольські акції стали причиною розгляду дій Дмитра Клячківського на III Великому Зборі ОУН, де його дії засуджували Микола Лебедь і Михайло Степаняк. На думку Ігоря Іллюшина[8] наслідком загострення суперечок між керівниками ОУН стало те, що замість Миколи Лебедя головою бюро Центрального проводу в квітні 1943 р. було обрано Романа Шухевича, який встав на захист політики Клячківського[11][10]. Восени 1943 р. Провід ОУН на чолі з Романом Шухевичем ухвалив рішення про подальше реформування структури УПА, організувавши УПА-Північ на чолі з Д. Клячківським, що цілком охоплювала своєю діяльністю Волинь і Полісся і де в 1943-1944 рр. відбулися найбільш драматичні події українсько-польської війни[8].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1037950585 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Веденєєв Д. В. Клячківський Дмитро-Роман Семенович [Архівовано 5 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — С. 369. — ISBN 978-966-02-6814-2.
  3. ↑ Олещук І., Ханас М. Клячківський Дмитро-Роман Семенович… — С. 92.
  4. ↑ Збараж: події, дати, імена: рекомендаційний бібліографічний посібник [Архівовано 15 лютого 2016 у Wayback Machine.] / уклад.: В. Радовська, Н. Сенчишин. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2013. — 80 с. — ISBN 978-966-07-2423-5.
  5. ↑ Клячківський Дмитро (Клим Савур) (1910—1945). Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 11 грудня 2015.
  6. ↑ Верифікація старшинських ступенів УПА. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 11 грудня 2015.
  7. ↑ Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси / НАН України; Інститут історії України / С. В. Кульчицький (відп.ред.). — Київ, Наукова думка, 2005. с.248, 252, 253
  8. ↑ а б в г д е Іллюшин, Ігор. Волинська трагедія 1943–1944 рр. Національна Академія Наук України. с. 158, 191, 198. ISBN 966-02-2872-4.
  9. ↑ Ярослав Грицак. Коротка історія насильства - ZBRUC, 17.11.2021
  10. ↑ а б в г д е ж В'ятрович, Володимир (2016). За лаштунками Волині-43. Центр досліджень визвольного руху. с. 92, 95, 120, 155. ISBN 978-617-12-2096-6.
  11. ↑ а б в г д е Мотика, Ґжеґож (2013). Від Волинської Різанини до операції "Вісла" (PDF). Київ: Дух і Літера. с. 74, 78, 81, 139, 140.
  12. ↑ а б в Збірник матеріалів міжнародної наукової конференції “Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни: генезис, характер, перебіг і наслідки". Волинський державний університет імені Лесі Українки. 2003. с. 169, 198. ISBN 966-600-130-6.
  13. ↑ а б Волинь-1943: Сімдесята річниця злочину (PDF).
  14. ↑ «Друже Рубан!» Використання фальсифікатів в дискусіях про Волинь

Джерела

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клячківський_Дмитро_Семенович&oldid=43520762