Глушков Віктор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:15, 23 вересня 2024, створена Yuri V. (обговорення | внесок) (оформлення Файл:Глушков депутат.jpg |40px|right)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Миха́йлович Глушко́в
рос. Виктор Михайлович Глушков
Народився24 серпня 1923(1923-08-24)
Ростов-на-Дону, Донська область
Помер30 січня 1982(1982-01-30) (58 років)
Москва
ПохованняБайкове кладовище
КраїнаСРСР СРСР,  УРСР
Національністьросіянин[1]
Діяльністьматематик, інформатик, політик, інженер, викладач університету
Alma materПівденно-Російський державний політехнічний університет (НПІ) імені М. І. Платова
Південний федеральний університет
Уральський державний університет імені О. М. Горького[2]
МДУ[2]
Ростовський державний університетd
Галузькібернетика, математика
ЗакладІнститут кібернетики АН УРСР
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
Вчене званняпрофесор[d] і академік АН СРСР[d]
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук (1956)
ВчителіКурош Олександр Геннадійович і Дмитро Дмитрович Мордухай-Болтовськийd
Відомі учніДеркач Віталій Павлович
Аспіранти, докторантиШор Наум Зуселевич
Анісімов Анатолій Васильович
Деркач Віталій Павлович
Сергієнко Іван Васильович
Ющенко Катерина Логвинівна
Редько Володимир Никифорович
Летичевський Олександр Адольфович
Капітонова Юлія Володимирівна
Малиновський Борис Миколайович
Шкурба Віктор Васильович
István Peákd[2]
Вершинін Костянтин Петровичd[2]
Дегтярьов Анатолій Івановичd[2]
Юрчишин Василь Володимирович[2]
Шевченко Володимир Петрович
Ставровський Андрій Борисович
Вінцюк Тарас Климович
ЧленствоАкадемія наук НДР
Леопольдина
Російська академія наук
Академія наук СРСР
НАНУ
Болгарська академія наук
Польська академія наук
ПартіяКПРС
Відомий завдяки:Глава наукової школи кібернетики
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці Державна премія СРСР Ленінська премія Державна премія УРСР у галузі науки і техніки — 1970
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Автограф
Особ. сторінкаglushkov.org
Дошка В. Глушкову на будинку Ярославів Вал, 15а, Київ

Ві́ктор Миха́йлович Глушко́в (24 серпня 1923, Ростов-на-Дону, Донська область, РСФРР, СРСР — 30 січня 1982, Москва[3]) — український радянський науковець, піонер комп'ютерної техніки, автор фундаментальних праць у галузі кібернетики, математики і обчислювальної техніки, ініціатор і організатор реалізації науково-дослідних програм створення проблемно-орієнтованих програмно-технічних комплексів для інформатизації, комп'ютеризації і автоматизації господарської та оборонної діяльності країни. Депутат Верховної Ради СРСР 8—10-го скликань. Член ЦК КПУ в березні 1966 — січні 1982 р.

Глава наукової школи кібернетики. Лауреат численних премій і нагород. Дійсний член АН СРСР (1964), АН УРСР (1961). Почесний член багатьох іноземних академій. Засновник Інституту кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України, який і очолював до 1982 р.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 24 серпня 1923 року в Ростові-на-Дону у родині службовців. Батько Михайло Іванович Глушков родом зі Станиці Луганської, Україна[4]. Мати зі станиці Каменської (Шахтська округа, Українська РСР, натепер Каменськ-Шахтинський, Ростовської області, Росія).

У 1941 році із золотою медаллю закінчив середню школу № 1 в місті Шахти. На початку німецько-радянської війни працював на оборонних роботах. Трудову діяльність розпочав у 1943 році начальником відділу технічного контролю шахтоуправління тресту «Шахтаантрацит» міста Шахти Ростовської області.

Вищу математичну освіту отримав у Новочеркаському політехнічному інституті (1943—1948) та Ростовському державному університеті (1947—1948).

З жовтня 1948 по 1954 рік працював асистентом, викладачем, доцентом, завідувачем кафедри теоретичної механіки в Уральському лісотехнічному інституті, водночас проводив інтенсивну науково-дослідну роботу.

У 1951 році захистив кандидатську, а у грудні 1955 року — докторську дисертацію у Московському державному університеті.

1-й корпус Інституту кібернетики імені В. М. Глушкова

Наступні 25 років активного життя науковця найтіснішим чином пов'язані з Академією наук УРСР та Інститутом кібернетики АН УРСР.

На запрошення академіка Бориса Гнєденка у 1956 році став завідувачем лабораторії обчислювальної техніки Інституту математики Академії наук УРСР. Саме у цій лабораторії у 1950 році під керівництвом Сергія Лебедєва було розроблено перший радянський комп'ютер («МЭСМ»).

З 1957 року — директор Обчислювального центру АН УРСР. Член КПРС з 1958 року.

У 1958 році обраний членом-кореспондентом АН України за спеціальністю Алгебра. У лютому 1961 обраний дійсним членом Академії наук Української РСР, а у 1962 році став віцепрезидентом АН УРСР.

У 1962 на базі Обчислювального центру Глушков створив Інститут кібернетики АН УРСР. Будучи його директором, він збудував цілий комплекс корпусів на краю Києва («Кібцентр») та житлові багатоповерхові будинки для співробітників Інституту. Так, за 20 років кількість працівників інституту зросло з кількох сотень до кількох тисяч. Значну увагу приділяв популяризації кібернетики як науки, та автоматизації економіки Радянського Союзу. В Інституті кібернетики під його науковим керівництвом було розроблено ЕОМ «Киев» і першу в Україні та колишньому СРСР напівпровідникову керуючу машину широкого призначення «Днепр». Попередниками персональних комп'ютерів стали машини для інженерних розрахунків «Промінь» (1963), «Мир-1» (1966), «Мир-2» (1969), у яких було реалізовано запропоновану В. М. Глушковим ідею ступеневого мікропрограмного управління[3]. Практично всі розроблені в Інституті ЕОМ за його керівництва в свій час майже не поступалися закордонним аналогам і мали оригінальну архітектуру (лише на початку 1980-х років СРСР перейшов на копіювання закордонних аналогів обчислювальної техніки, що згодом призвело до серйозного відставання радянських взірців від закордонних).

Під його керівництвом Головна редакція «Української радянської енциклопедії» видала першу в світі «Енциклопедію кібернетики» у 2-х томах українською (1973) та російською (1974) мовами.

Помер у Москві, куди був перевезений для лікування. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1) [4].

Боротьба з хворобою

[ред. | ред. код]
Могила Віктора Глушкова. Скульптор В. І. Зноба, архітектор О. К. Стукалов

За спогадами дочки Ольги Китової[4][5] ускладнення зі здоров'ям у науковця почались ще з 1980 року. Скаржився на головний біль, особливо в потилиці, мучив кашель, аритмії серця, стрибав тиск, не було апетиту. Попри це Глушков продовжував працювати у звичному йому насиченому ритмі. При проходженні медоглядів лікарі заявляли, що погіршення здоров'я — результат перевтоми. Восени 1981 року, коли прояви почали проявлятися сильніше, госпіталізований для обстеження в лікарню «Феофанія» (околиця Києва). Там спочатку був поставлений діагноз остеохондроз і защемлення нервів шийного відділу хребта. Пізніше припускалось вірусне ураження судин головного мозку. Консиліуми лікарів призначали різні процедури і засоби для лікування. Проте хворобу так і не могли визначити, стан лише погіршувався. Врешті-решт було прийнято рішення перевезти Глушкова в Москву у Центральну кремлівську лікарню. Туди був госпіталізований 20 жовтня 1981 року, було короткочасне поліпшення. Проте пізніше стан погіршився. Глушков пережив кілька колапсів та втрат свідомості. Московські лікарі також не змогли визначити причини недуги.

7 січня 1982 з Глушковим у Москві зустрівся відомий німецький нейрохірург професор Клаус-Йоахім Цюльх(інші мови), який прибув з Кельна, (ФРН). Він за результатами призначених ним додаткових аналізів діагностував смертельний діагноз — запущену пухлину довгастого мозку, яка почала поширюватись по спинному мозку. Зранку 30 січня 1982 об 11 годині 7 хвилин Глушкова не стало[6]. У лікарні аж до смерті він надиктовував на магнітофон власні спогади та ідеї.

На прохання сім'ї його тіло було перевезено в Київ і поховано на центральній алеї Байкового кладовища.

Родина

[ред. | ред. код]

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

У 1964 у за цикл праць з теорії автоматів присуджена Ленінська премія.

У 1967 нагороджений орденом Леніна та премією ім. Крилова за цикл праць з теоретичної кібернетики, присвячених формальним методам проєктування електронних обчислювальних машин.

У 1968 присуджена Державна премія СРСР (в складі авторського колективу) за розробку нових принципів побудови структур малих ЕОМ для інженерних розрахунків та математичного забезпечення для них, впроваджених в обчислювальних машинах серії «МИР».

У 1969 за великі успіхи у розвитку науки і підготовці кадрів присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

У 1970 присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки (в складі авторського колективу) за розробку та впровадження автоматизованої системи управління радіотехнічним підприємством масового виробництва (див. Державна премія України в галузі науки і техніки — лауреати 1970 року).

23 серпня 1973 року нагороджений орденом Жовтневої Революції за заслуги в розвитку кібернетики та обчислювальної техніки.

У 1975 нагороджений орденом Леніна за заслуги в розвитку радянської науки та в зв'язку з 250-річчям АН СРСР.

У 1976 нагороджений орденом НДР за видатний внесок в співробітництво спеціалістів СРСР та НДР в розробку прогнозів розвитку технічних засобів електронних інформаційних систем.

У 1977 присуджена Державна премія СРСР (в складі авторського колективу) за цикл праць з теорії дискретних перетворювачів та методів автоматизації проєктування ЕОМ, які знайшли застосування в діючих системах.

У 1978 присвоєне звання «Заслужений діяч науки УРСР»

У 1979 присуджена премія ім. С. О. Лебедєва за цикл робіт з теорії перспективних ЕОМ та створення швидкодіючих засобів обчислювальної техніки і систем управління.

У 1980 присуджена премія ім. Крилова за цикл праць з методів оптимізації в плануванні та управлінні.

У 1981 присуджена премія Ради Міністрів СРСР за розробку та впровадження в народне господарство комплексу програмно-технічних засобів зі створення автоматизованих систем збирання, передавання та обробки даних. Присуджена Державна премія України (в складі авторського колективу) за розробку та впровадження в народне господарство базової АСК на магістральних нафтопроводах.

У 1997 Міжнародне комп'ютерне товариство (IEEE Computer Society) присудило медаль «Піонер комп'ютерної техніки» за заснування першого в СРСР інституту кібернетики (Інституту кібернетики АН УРСР), створення теорії цифрових автоматів та роботи в галузі макроконвеєрних архітектур обчислювальних систем. Медаль буда отримана сім'єю В. М. Глушкова.

Був членом програмних комітетів таких найвідоміших організацій, як Міжнародна федерація з обробки інформації (IFIP) і автоматичного керування (IFAC), виконував обов'язки консультанта урядів Болгарії, НДР, ЧРСР, був експертом ООН, суттєво впливав на формування тематики міжнародного інституту прикладного системного аналізу (IIASA). Багато з його численних наукових статей і монографій було перекладено іноземними мовами. Його запрошували читати лекції до США, Англії, Франції, Іспанії, Італії, Індії, Мексики, Японії та інших країн.

Був іноземним членом Болгарської (1974), Німецької (НДР, 1975), Польської (1977) академій наук.

Монографії

[ред. | ред. код]
  • Глушков В. М. Синтез цифровых автоматов. — М.: Физматгиз, 1962. — 476 с., ил.
  • Глушков В. М. Введение в теорию самосовершенствующихся систем. — Киев: Изд-во КВИРТУ. — 1962. — 109 с.[16]
  • Глушков В. М. Введение в кибернетику. — Киев: Изд-во АН УССР, 1964. — 324 с.
  • Вычислительные машины с развитыми системами интерпретации / В. М. Глушков, А. А. Барабанов, Л. А. Калиниченко, С. Д. Михновский, З. Л. Рабинович; под общ. ред. В. М. Глушкова. — К., Наукова думка, 1970. — * Глушков В. М. Введение в АСУ. — К., Технiка, 1972. —312 с. : рис., табл. — (Б-ка инженера).
  • Глушков В. М., Цейтлин Г. Е., Ющенко Е .Л. Алгебра, языки, программирование. — Институт кибернетики АН УССР. К., Наукова думка, 1974. — 328 с.
  • Глушков В. М. Макроэкономические модели и принципы построения ОГАС. 1975.
  • Глушков В. М. Основы безбумажной информатики. — Москва, Наука. Главная редакция физико-математической литературы, 1982. — 552 с., рис. — Библиогр.: с. 538—540.
  • Глушков В. М. Основы безбумажной информатики. Изд. 2-е, испр. — М.: Наука. Гл. ред. физ.-мат. лит., 1987. — 552 с.
    Введение. (Теория трех информационных барьеров) // ogas.kiev.ua © 2011
  • Глушков В. М. Избранные труды: В 3 т. 1990.

Діяльність

[ред. | ред. код]

Сформулював поняття кібернетики як наукової дисципліни з комплексною методикою досліджень, визначив проблеми найефективнішої взаємодії людини з машиною і шляхи їх розв'язання. Запропоновані ним побудови «око-рука», «читаючий автомат», самоорганізуюча структура поклали початок новим прикладним технологіям, унікальним розробкам, пов'язаних зі створенням так званого штучного інтелекту.

Під безпосереднім керівництвом академіка Глушкова розроблені та впроваджені в практику унікальні автоматизовані системи управління, що на той час не мали аналогів у світі. Це, зокрема, АСК «Львів» та «Гальванік», які успішно працювали на львівському заводі «Електрон», київському «Арсеналі», інших підприємствах колишнього Радянського Союзу. В очолюваному ним інституті розроблена серія відомих ЕОМ, серед яких — «Київ», «Дніпро», «Промінь», «МИР» та інші.

Віктор Глушков своїми фундаментальними працями в галузі алгебри, математичної логіки, теорії автоматів та алгоритмів, теорії математичних машин і їх практичного втілення ще за життя здобув визнання міжнародної наукової громадськості.

Теорія топологічних груп та топологічна алгебра

[ред. | ред. код]

Проводив інтенсивну науково-дослідну роботу в галузі алгебраїчних структур. Його вчителями були провідні алгебраїсти країни С. М. Черніков і О. Г. Курош. 1951 В. М. Глушков захистив кандидатську дисертацію «Локально-нільпотентні групи без кручення з умовою обриву деяких ланцюгів підгруп», а у грудні 1955 — докторську дисертацію «Топологічні локально-нільпотентні групи». Отримані ученим математичні результати вивели його у ряд провідних алгебраїстів світу, оскільки ним була розв'язана узагальнена п'ята проблема Гільберта, а також досліджені властивості і будова локально бікомпактних груп і алгебр Лі, що дало змогу значно розвинути теорію топологічних груп і топологічну алгебру в цілому. Ці високі (на той час) абстракції перетворилися на інструментарій пізнання багатьох процесів матеріального світу, наприклад, плазмових потоків або спільної поведінки взаємодіючих об'єктів різної природи.

Теорія цифрових автоматів

[ред. | ред. код]

Ще на початку своєї наукової діяльності наприкінці 50-х В. М. Глушков сформулював чітке та алгебраїчно просте поняття цифрового автомата і отримав майже всі результати, які були опубліковані в свій час фундаторами цієї теорії Кліні та Муром. В лабораторії Глушкова в Інституті кібернетики активно вивчались як загальнотеоретичні проблеми, так і практичні питання застосування теорії автоматів для синтезу схем ЕОМ. Базовою ідеєю, яка об'єднувала більшість праць Глушкова з цієї теми, була можливість застосування алгебраїчного апарату для формалізації таких об'єктів, якими є компоненти ЕОМ, схеми та програми. Глушков побудував необхідний математичний апарат та показав, що компоненти ЕОМ можуть бути репрезентовані як математичні вирази. В 1961 р. як певний підсумок наукової діяльності була видана відома монографія Глушкова «Синтез цифровых автоматов».

Теорія програмування та системи алгоритмічних алгебр

[ред. | ред. код]

У галузі теорії програмування та систем алгоритмічних алгебр В. М. Глушковим був зроблений фундаментальний внесок — алгебра регулярних подій (рос. алгебра регулярных событий). Був розвинений апарат систем алгоритмічних алгебр, в рамках якого Глушковим була сформульована концепція, аналогічна принципу структурного програмування Дейкстри (1968) та доведена фундаментальна теорема про регуляризацію (зведення до структурованої форми) довільного алгоритму, зокрема програми чи мікропрограми. Глушковим був сформульований фундаментальний принцип мікропрограмного управління, згідно з яким абстрактна модель ЕОМ може розглядатись як взаємодія двох автоматів — управляючого та операційного.

В 1974 за результатами цих досліджень була опублікована монографія Глушкова (в складі авторського колективу Цейтлін Г. О. та Ющенко К. Л.) «Алгебра, языки, программирование».

Теорія проєктування ЕОМ

[ред. | ред. код]

Сучасні засади теорії проєктування ЕОМ, зокрема розробка методики блочного синтезу, були закладені в статтях В. М. Глушкова, опублікованих в журналі «Кібернетика» у 1965—1966 та у Віснику АН СРСР у 1967. На базі цих теоретичних праць в Інституті кібернетики була створена спеціалізована мова опису алгоритмів та структур ЕОМ та методика проєктування ЕОМ, які знайшли своє практичне застосування в ряді систем автоматизованого проєктування циклу «Проєкт» та «Проєкт-2». Монографія В. Глушкова (в складі авторського колективу) «Автоматизация проектирования вычислительных машин», яка узагальнювала досвід створення систем «Проєкт», була видана у 1975.

Створення ЕОМ та нових архітектур обчислювальної техніки

[ред. | ред. код]

Керуючі ЕОМ

[ред. | ред. код]

У 1958 В. М. Глушковим була запропонована концепція універсальної керуючої машини (УМШН, рос. управляющая машина широкого назначения), яка згодом була реалізована в серійній ЕОМ Дніпро та в наступних серіях керуючих машин. В основі моделі УМШН — напівпровідникова елементна база (до того практично всі ЕОМ використовували електронні лампи), апаратний захист програм та даних, невелика розрядність, оптимальна для завдань управління технологічними процесами. Одночасно з розробками машини «Днепр» з ініціативи В. М. Глушкова було розпочато спорудження в Києві спеціалізованого заводу (пізніше відомого як ВО «Електронмаш»), який серійно випускав цю ЕОМ. Машина «Днепр» була гідним конкурентом найкращим американським аналогам, і понад 10 років її використовували у виробництві.

ЕОМ для інженерних обчислень

[ред. | ред. код]

Паралельно з проєктуванням управляючих обчислювальних систем, в Інституті кібернетики під керівництвом Глушкова набули розвитку ініціативи зі створення ЕОМ для інженерних розрахунків. Першою машиною цього класу стала ЕОМ «Промінь» зі ступінчатим мікропрограмним керуванням. Ідеї Глушкова зі створення інтелектуальної обчислювальної системи певною мірою були реалізовані в таких без перебільшення унікальних обчислювальних системах, як «МИР-1» (1965), «МИР-2» (1969) та «МИР-3». Головною їхньою відмінністю від інших ЕОМ була апаратна реалізація мови, близької до мови програмування високого рівня, унікальні можливості ведення чисельних та аналітичних інженерних розрахунків.

Новаторські архітектури ЕОМ

[ред. | ред. код]

Наприкінці 60-х під керівництвом В. М. Глушкова були розпочаті роботи зі створення універсальної ЕОМ "Україна" на базі архітектури, відмінної від звичних принципів фон Неймана, але ця система не була реалізована за відсутності в той час необхідної елементної бази. Базові ідеї зі створення розвинених архітектур ЕОМ з розвиненими засобами підтримки високорівневого програмування були узагальнені в монографії Глушкова (в складі авторського колективу) «Вычислительная машина с развитыми системами интерпретации». Наприкінці 70-х Глушков запропонував принцип макроконвейерної архітектури ЕОМ з багатьма потоками команд та даних (в сучасній класифікації Флінна — MIMD) як принцип реалізації нефоннейманівської архітектури. Саме в таких архітектурах Глушков бачив перспективи розвитку систем з надвисокою продуктивністю обчислень. Макроконвейерна ЕОМ була розроблена Інститутом кібернетики та впроваджена в серію як ЕС-2701 (1984) та ЕС-1766 (1987). На той час це були найбільш швидкодіючі в СРСР системи з номінальною продуктивністю, яка перевищувала 1 млрд оп/с. Ці системи дозволяли ефективне масштабування за рахунок багатопроцесорної архітектури та динамічну реконфігурацію. Вони не мали аналогів у світі.

Кібернетика

[ред. | ред. код]
Факультет кібернетики

Під керівництвом В. М. Глушкова була створена унікальна «Енциклопедія кібернетики» (українською в 1973 , російською в 1974 ), яка не мала аналогів у світі та стала першою фундаментальною працею, в якій висвітлювались теоретичні аспекти кібернетичної науки, її застосування до таких галузей як економіка, біологія, техніка. Певною мірою така всеохопність енциклопедії характеризує і діяльність самого Глушкова в цій сфері, яка була різнобічною і нетривіальною.

Меморіальна дошка Віктору Глушкову на будівлі факультету кібернетики КНУ

Глушковим були розроблені принципово нові підходи до створення систем обробки інформації, які кардинально змінили уяву про теорію систем управління та теорію обчислювальних систем, підготували основу для нового етапу розвитку науки про інформацію. Ще на початку становлення обчислювальної техніки, В. М. Глушков ініціював дослідження з моделювання інтелектуальної діяльності. Він багато уваги приділяв розробці ідеї «мозкоподібних» структур ЕОМ, за якими йому вбачалися у майбутньому велетенські можливості. Численні проблеми штучного інтелекту ставилися і розв'язувалися в Обчислювальному Центрі АН УРСР. І серед них такі, як моделювання еволюції, автоматичне доведення теорем, побудова перших робототехнічних систем, розпізнавання зорових образів і усної мови, розпізнавання змісту фраз тощо. Всесоюзна школа з розпізнавання образів у м. Києві у 1962 р. зібрала практично всіх спеціалістів країни з цих питань.

Монографія В. М. Глушкова «Введение в кибернетику» була видана в 1964.

За ініціативи В. М. Глушкова, в 1969 на базі Київського університету імені Тараса Шевченка відкрито перший в СРСР факультет кібернетики.

Автоматизовані системи управління технологічними процесами

[ред. | ред. код]

За безпосередньої участі В. М. Глушкова в Інституті кібернетики проводились інтенсивні розробки автоматизованих систем управління, зокрема систем управління технологічними процесами, автоматизації наукових досліджень та випробувань складних промислових об'єктів, систем організаційного управління промисловими підприємствами.

Ці дослідження були систематизовані в монографії «Введение в АСУ» (2 вид. 1974)

Загальнодержавна автоматизована система управління народним господарством

[ред. | ред. код]

1962 В. М. Глушков розпочав роботи над проєктом, масштаби якого в галузі інформаційних технологій не мали і не мають аналогів по сьогодні — Загальнодержавної автоматизованої системи (ЗДАС). Беручись за цю роботу, Глушков особисто вивчив специфіку функціонування більше тисячі об'єктів народного господарства різних галузей. В. М. Глушков розрахував, що використання ЗДАС протягом 15 років коштуватиме близько 20 млрд карбованців. Але за ці ж роки ЗДАС принесе країні більше, ніж 100 млрд карбованців прибутку. По суті це було намагання створити науково-технічну базу керування економікою країни й організацію інформаційної індустрії, аналогічну тій, яка нині успішно функціонує у провідних країнах Заходу. Це безсумнівно був безпрецедентний виклик звичним канонам керування господарством країни. Під керівництвом В. М. Глушкова колективом спеціалістів багатьох інститутів був створений ескізний проєкт Єдиної мережі обчислювальних центрів. Передбачалося побудувати близько ста головних і понад 10 тисяч районних центрів для безперервної обробки, аналізу економічної інформації і прийняття обґрунтованих рішень. Однак цей проєкт так і не був реалізований, оскільки він не знайшов відповідної підтримки у вищого керівництва країни, яку жахали масштаби задумів Глушкова та перспектива кардинальної перебудови усталених методів господарювання. Для В. М. Глушкова, який вважав створення ЗДАС справою життя, це рішення було фатальним.

Цитати

[ред. | ред. код]

В післямові (висновках) до книги «Основи безпаперової інформатики» (1982) В. М. Глушков пророче пише:

Безпаперова інформатика розвивається винятково швидкими темпами <...> Зрощування засобів телекомунікації з машинною інформатикою (що реалізуються в мережах ЕОМ і ВЦ з віддаленими терміналами) вже призвело до появи нового терміну телематика. Найпалкіші апологети телематики пророкують, що вже недалеко той день, коли зникнуть звичайні книги, газети і журнали. Натомість кожна людина буде носити з собою «електронний блокнот», що становитиме собою комбінацію плоского дисплея з мініатюрним радіоприйомопередавачем. Набираючи на клавіатурі цього «блокнота» потрібний код, можна (перебуваючи в будь-якому місці на нашій планеті, викликати з гігантських комп'ютерних баз даних, пов'язаних в мережі, будь-які тексти, зображення (у тому числі і динамічні), які й замінять не тільки сучасні книги, журнали і газети, а й сучасні телевізори.[17]

Оригінальний текст (рос.)
Безбумажная информатика развивается исключительно быстрыми темпами. Во всех развитых странах темпы увеличения числа ЭВМ, АСУ, терминалов и особенно суммарной производительности ЭВМ и объемов накопленной в них информации резко опережают темпы роста всех других показателей, характеризующих экономику и научно-технический прогресс. Сращивание средств телекоммуникации с машинной информатикой (реализующихся в сетях ЭВМ и ВЦ с удаленными терминалами) уже привело к появлению нового термина телематика. Наиболее рьяные апологеты телематики предсказывают, что уже недалек тот день, когда исчезнут обычные книги, газеты и журналы. Взамен каждый человек будет носить с собой «электронный блокнот», представляющий собой комбинацию плоского дисплея с миниатюрным радиоприемопередатчиком. Набирая на клавиатуре этого «блокнота» нужный код, можно (находясь в любом месте на нашей планете, вызвать из гигантских компьютерных баз данных, связанных в сети, любые тексты, изображения (в, том числе и динамические), которые и заменят не только современные книги, журналы и газеты, но и современные телевизоры.


Сучасні планшетні комп'ютери та інші подібні пристрої і є втіленням описаного «електронного блокнота».

Сучасники про В. Глушкова

[ред. | ред. код]

Іван Сергієнко:

В. Глушков виростав у місті Шахти, на пограниччі України і Росії, а отже, в українсько-російському середовищі. Як розповідає його донька Ольга, мав українське коріння. Дуже любив українську пісню — це пам'ятають усі, хто його знав. Тоді, при становленні інституту, кожен успіх відзначали як загальний тріумф, всеінститутське свято, й жодного разу не обходилося без знаменитих «Двох кольорів». Заводив пісню саме Віктор Михайлович. Чи не бачилася йому власна доля у цих двох кольорах?[18]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У місті Київ є проспект Академіка Глушкова.

У місті Володимир є вулиця Академіка Глушкова.

У місті Лисичанськ є вулиця Віктора Глушкова.

У місті Херсон вулицю Академіка Павлова перейменували на вулицю Академіка Глушкова.[19]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. "русский", див. стор. 114 // Депутаты Верховного Совета СССР. 9 созыв. Издание Президиума Верховного Совета СССР. — М., 1974. — 550 с.
  2. а б в г д е Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  3. а б Глушков Віктор Михайлович // Сайт НБУ ім. В. І. Вернадського. Архів оригіналу за 27 листопада 2010. Процитовано 18 листопада 2010.
  4. а б в Академик В. М. Глушков — пионер кибернетики (Щоденник дочки). — С. 265—286
  5. Глушков Віктор Михайлович, презентація // Економіко-правничий коледж ЗНУ (ЕПК ЗНУ)
  6. Щоправда в книзі «Академик В. М. Глушков — пионер кибернетики» вказана дата 31 січня. Скоріше всього це друкарська помилка, оскільки у всіх інших джерелах фігурує 30 січня
  7. а б в г Из воспоминаний В. М. Глушкова — Детство
  8. а б в Дочь академика Глушкова: «Прочтя 20 страниц математического текста, отец запоминал его наизусть» // Ігор Осипчук, fakty.ua, 23 серпня 2013 7:30
  9. а б Вера Глушкова. Интервью музейному проекту DataArt // IT museum DataArt © 2023
  10. Юрій Мушкетик. На круті гори: художньо-дукументальна повість. — Дніпро, 1976. — 174 стор.
  11. 24 травня 2023 року на 65-ому році життя перестало битися серце Віри Вікторівни Глушкової
  12. Віра Вікторівна Глушкова (1958—2023)
  13. Глушкова Віра Вікторівна
  14. 15 мая 2012г. вышел 1 номер журнала по истории IT — «Кибертония»
  15. Надія Міщенко. Інститут кібернетики НАНУ: Лисогірський період (1959—1965) — Спогади, ч. 2. Зібрала й упорядкувала Надія Михайлівна Міщенко, кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник. Київ, 2012
  16. Надежда Мищенко. Об одной идее академика В. М. Глушкова, опередившей время / В. М. Глушков: Минуле, що лине у майбутнє; Прошлое, устремленное в будущее. — К.: Академперіодика, 2013. — С. 194-207.
  17. http://pseudology.org/people/..%5C/science/Glushkov_Osnovy_bezbumazhnoi_informatiki.pdf Цитується за виданням другим, виправленим, М.: Наука, 1987. — С. 539.
  18. Сергієнко І. Провісник інформаційного суспільства
  19. В Херсоні завершилось фінальне перейменування вулиць. Кавун.Сity (укр.). Процитовано 24 квітня 2024.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]