Мансур Алі (Бангладеш)
| Мансур Алі бенг. মোঃ মনসুর আলী | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 26 січня — 15 серпня 1975 року | |||
| Попередник: | Муджибур Рахман | ||
| Наступник: | Машиур Рахман (в.о.) | ||
| Народження: |
16 січня 1919 Сіраджгандж (зіла), Бенгальське президентство, Британська Індія, Британська імперія | ||
| Смерть: |
3 листопада 1975 (56 років) Дакка, Бангладеш | ||
| Національність: | Бенгалець | ||
| Країна: | Бангладеш, Британська Індія і Пакистан | ||
| Релігія: | Іслам | ||
| Освіта: | Maulana Azad Colleged, Аліґархський мусульманський університет і Калькуттський університет | ||
| Партія: | БАКСАЛ і Авамі Ліг | ||
| Нагороди: |  | ||
Мансур Алі (бенг. মোঃ মনসুর আলী) — державний діяч Бангладеш. Був прем'єр-міністром країни 1975 року. Соратник Муджибура Рахмана.
Народився 1919 року в селі Куріпара, Східна Бенгалія. Закінчив коледж Ісламія в Калькутті, потім здобув ступінь магістра економіки в мусульманському університеті Алігарху. 1951 року влаштувався на роботу до районного суду Пабна і приєднався до політичної партії Авамі Ліг. Наступного року був заарештований за участь в акціях протесту проти утисків бенгальської мови[1].
Мансура Алі було обрано членом Провінційної Асамблеї Східного Пакистану 1954 року. Потім займав посаду міністра продовольства та сільського господарства, торгівлі й промисловості в коаліційному кабінеті. 1958 року його знову заарештували і протримали під вартою до 1959 року.[1]
Мансур Алі відіграв важливу роль в організації визвольної війни. Після здобуття незалежності він став міністром зв'язку, а потім міністром внутрішніх справ. 1973 року його було обрано членом Національної Асамблеї від Авамі Ліг.[1]
Після убивства Муджибура Рахмана 15 серпня 1975 року влада в країні змінилась. Мансур Алі, Таджуддін Ахмед і ще два національних лідери відмовились приєднатись до повстанців, за що були заарештовані 23 серпня 1975 року. Їх посадили до Центральної в'язниці Даки, де їх було жорстоко вбито 3 листопада 1975 року.[1]
 | ||
