Адміністративний поділ Османської імперії
,_Persia_and_Arabia_-_Geographicus_-_MagniTurcarum-seutter-1740.jpg)
_-_Geographicus_-_TurkeyAsia-m-1849.jpg)
Адміністративний поділ Османської імперії засновано на військовій адміністрації з цивільними виконавчими функціями. Поза цією системою були васальні відносини.
В історії імперії є дві епохи адміністративного устрою та управління: перша була початковою організацією, що виникла ще зі створенням османського держави, другий — після великих адміністративних реформ та європеїзації управління в 1864.
Османська імперія під час свого розширення завойовувала багато дрібних тюркських держав — бейликів.
На основі бейликів почалося будівництво адміністративної системи молодої імперії. Імперія ділилася на бейлики; в кожному певному, бейлику правил бей, який у свою чергу був васалом турецького султана.
Також в імперії існували санджаки, області, доручені синам султана. Але безпосереднім управлінням санджаків займалися не сини султана, а губернатори, які одержували спеціальний штандарт — «санджак» (означає «від султана»).
Імперії після розширилася в Європі були потрібні додаткові, проміжні рівні адміністративного управління. У правління султана Мурада I (1359-1389) бейлербей або генерал-губернатор був призначений керувати Румелією, європейською частиною імперії. Незабаром бейлербей був також встановлений для Анатолії, за винятком області навколо Амації, що знаходилася у той час під прямим управлінням турецького султана.
Від 1453 до початку XIX століття система органів місцевої влади в Османській імперії була погано впорядкована. Імперія спочатку була поділена на своєрідні провінції, що називалися еялетами, кожним з яких керував паша «трьох хвостів». За призначення найвищих державних посадовців як у столиці, так і в провінціях відповідав великий візир. У період між 1861 та 1866 еялети скасовані, а територія держави адміністративно переподілена на вілаєти.[1]
Завоювання султанів Селіма I і Сулеймана I Пишного в XVI столітті потребували збільшення числа адміністративних одиниць. До кінця XVI століття число еялетів досягло 42.
| Назва провінції | Оригінальна назва на османському та сучасному турецькому | Рік створення | Займані території | Примітки |
|---|---|---|---|---|
| Абіссінський еялет | Habeş | прибл. 1554 | Саудівська Аравія, Судан, Еритрея, Сомалі | |
| Адана | آضنهAżana (Adana) | прибл. 1608 | Туреччина | |
| Алеппо | حلبḤaleb (Halep) | прибл. 1516—1521 | Сирія, Туреччина | |
| Алжир | جزاير غربCezâyîr-i Ġarb (Cezayir Garp) | 1519 | Алжир | |
| Анатолія | Anadolu | прибл. 1365 | Туреччина | |
| Ар-Ракка | Rakka | прибл. 1500-і | Ірак, Сирія, Туреччина | Також називалася Урфа |
| Багдад | بغدادBaġdâd (Bağdat) | 1535 | Ірак | |
| Басра | بصرهBaṣra (Basra) | прибл. 1552 | Ірак, Кувейт | |
| Боснія | Bosna | 1520-і | Боснія і Герцеговина, Сербія, Хорватія, Чорногорія | |
| Буда | Budin | 1541 | Угорщина, Сербія, Хорватія | |
| Ван | Van | 1548 | Туреччина | |
| Діярбакир | دياربكرDiyârbekir (Diyarbakır) | 1515 | Туреччина, Ірак | |
| Єгипет | مصرMıṣır (Mısır) | 1517 | Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Саудівська Аравія | |
| Ємен | Yemen | 1517-18, 1539 | Ємен, Саудівська Аравія | |
| Кафа (Феодосія) | Kefe | прибл. 1581 | Україна | |
| Каніжа | Kanije | 1600 | Угорщина, Хорватія | |
| Караман | Karaman | c. 1470 | Туреччина | |
| Карс | Kars | 1579 | Туреччина | Об'єднана з Ерзурум в 1845. |
| Кіпр | قبرصḲıbrıṣ (Kıbrıs) | 1571 | Кіпр, Туреччина | прибл. 1660—1703 і в 1784 частина Егейській провінції. |
| Мараш | Maraş, Dulkadır | прибл. 1522 | Туреччина | |
| Мосул | Musul | 1500-і | Ірак | |
| Румелія | Rumeli | прибл. 1365 | Болгарія, Греція, Північна Македонія, Албанія, Сербія, Чорногорія, Туреччина | Розташовувалася в європейських володіннях Османської імперії |
| Самцхе | Çıldır | прибл. 1579 | Грузія, Туреччина | Інша назва — Мешхеті. |
| Сілістра | Silistre | прибл. 1599 | Болгарія, Румунія, Молдова, Україна | Включала в себе фортецю Очаків; першим бейлебегом провінції був кримський хан. |
| Сівас | Sivas | 1500-і | Туреччина | |
| Сирія | Şam | 1516-17 | Сирія, Ліван, Ізраїль, Палестина, Йорданія, частина Туреччини та Іраку. | |
| Тімішоара | Tımışvar | 1552 | Румунія, Сербія, Угорщина | Також називалася провінція Темешвар |
| Трабзон, Лазистан | Trabzon | 1500-і | Грузія, Туреччина | Також носила назву провінція Трапезунт |
| Триполі (Триполі на Сході) | Trablus-ı Şam (Trablusşam) | прибл. 1570-і | Ліван, Сирія | |
| Триполітанія (Триполі на Заході) | Trablus-ı Garb (Trablusgarp) | 1551 | Лівія | |
| Туніс | Tunus | 1574 | Туніс | |
| Шаразор | Şehrizor | 1500-і | Ірак, Іран | Також відомий як Шерізор або Кіркук. |
| Егейські | Cezayir | 1500-і | Греція | Область капудан-паші (командувач флотом); також називалася Деніз, пізніше Джезаір-і Бахр-і Сефід |
| Егер | اكرEgir (Eğri) | 1596 | Угорщина, Словаччина | |
| Ель-Хаса | Lahsa | прибл. 1579 | Саудівська Аравія | Рідко управлялася безпосередньо |
| Ерзурум | Erzurum | прибл. 1514—1534 | Туреччина |
- Санджак
- Еялет
- Османська імперія
- Перелік територій Османської імперії
- Васальні держави та держави-данники Османської імперії
- Завоювання Османської імперії
- Варад (пашалик)
- Карта Європи 1500 року, адміністративний поділ Османської імперії [Архівовано 27 січня 2014 у Wayback Machine.]
- Історія Туреччини [Архівовано 1 березня 2015 у Archive.is] (англійською)
- ↑ A handbook of Asia Minor. Naval Staff. Intelligence Department. 1919. с. 203.