Аймара
| Аймара Aymara | |
|---|---|
 | |
| Кількість | 1,6 млн.[1] |
| Ареал |  Болівія — 1,2 млн,  Перу — 300 тис.,  Чилі — 50 тис.,  Аргентина — 10 тис. |
| Близькі до | Кечуа |
| Мова | аймарська |
.png)
Айма́ра або аймари (Aymara) — індіанська народність, що живе у високогірних районах Болівії і Перу (Південна Америка) в Андах та Альтиплано.
Чисельність становить від 1,6 до 2,3 млн чоловік в Болівії, Перу, північній Чилі і північно-східній Аргентині (провінції Сальта). Цей народ населяв район багато століть, лише в XV столітті ця територія була підкорена інками, а пізніше, у XVI столітті, іспанцями.
Належать до американської парості монголоїдної раси. Традиційна мова належить до мовної сім'ї аймара.
Руїни стародавніх міст (доінківська культура Тіауанако VI — X ст.) свідчать про давню високу цивілізацію.
Відомим аймара є експрезидент Болівії Ево Моралес.
У доіспанський період були розселені до річки Вільканота на півночі, солончаків Койпаса і Уюні на півдні і тихоокеанського узбережжя на заході. У XIV — початку XV століть у аймара склалися племена: Канчі, Канна, Колі, Лупака, Пакахе та ін. У другій половині XV століття вони були підпорядковані інками, які надали їм деяку автономію у складі своєї держави. У XVI столітті вони потрапили під владу Іспанії. Частина аймара була асимільована кечуа.
Основні традиційні зайняття — землеробство (вирощують картоплю, кіноа, ячмінь), скотарство (розводять лам, овець), а на берегах озера Тітікака — рибальство (використовують очеретяні човни і плавучі острови з очерету). Традиційні ремесла — ткацтво (жінки — на традиційному горизонтальному верстаті, чоловіки — на педальному верстаті, запозиченому у іспанців) і в'язання (зокрема візерункове) з шерсті лами і альпаки (в'язані чоловічі конічні шапочки з навушниками лючо, сумки для листя коки, гаманці та інші вироби), виробництво ліпної розписної кераміки, металургія (збереглися традиційні центри металообробки Хесус-де-Мачака і Корокоро), виготовлення очеретяних човнів (уампу) тощо. Зараз у Болівії аймара — переважно робітники-гірники олов'яних копалень.
Традиційно селяни-аймара займалися також вирощуванням коки, листя якої вони жували, використовували в традиційній медицині, а також підносили як жертви сонячному богові Інті і богині землі Пачамамі.
Традиційний одяг чоловіків — короткі штани і туникоподібна сорочка, пончо, жінок — блуза, кілька широких сборчатих спідниць, шаль. Головні убори — солом'яні і фетрові капелюхи, у чоловіків — в'язані шапочки-лючо.
Для релігії характерний синтез католицизму з доіспанськими культами гір (апу), предків (ачачила), Матері-землі (Пачамама), підземного духу (Тіо) та інші. В результаті сформувалася синкретична «індіанська церква». Зберігаються звичай ряженія по католицьких святах в головні убори з пір'я, маски, шкури, костюмовані (присвячені твариною, за участю персонажів часів конкісти), театралізовані постановки «Дьяблади»), бурлескні танці та інші.
В аймара високо розвинуте прикладне мистецтво кераміка, карбування срібних прикрас, виготовлення орнаментованих тканин.
Популярні танці уайно, що виконуються в супроводі інструментального ансамблю, що складається з подовжніх флейт (пінкольйо, кена), барабанів (бомбо, тінья), «індіанської гітари» з панцира броненосця (чаранго) та інших. Зустрічаються ансамблі однорідних інструментів. Поширено сольне музичення на флейтах для потішання власної душі. Численні пастуші награші на флейтах. Поширені пісні-молитви к'очу (засновані на пентатонікі), звернені до божеств і духів доіспанських культів і католицьким святим (зокрема парауаках — моленія про дощ); календарно-обрядові пісні (зокрема чахра-какой в обряді початку землеробських робіт калья). Серед лірічних пісень — сольні любовні араві (що також існують у кечуа); групу цих пісень saucesito («верба») підлітки-аймара виконують також на флейті пінкольйо (зізнаючись в коханні обраницям).
- ↑ Tiawanaku, Bolivia, June 20, 2007 National Geographic
- Аймара (етнос) [Архівовано 25 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Аймара // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Aymara site in English
- Society: an essay
- Aymara worldview reflected in concept of time [Архівовано 5 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- NGO Chakana
- Якушенков С. Н. Духовная культура аймара Перу и Боливии. Астрахань, 1999.
- Якушенков С. Н. Семиотический анализ духовной культуры аймара. Астрахань, 2001.