Очікує на перевірку

Аландські острови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Аланд.

Аландські Острови
швед. Landskapet Åland

Прапор Герб
Девіз: «Острови миру»
Гімн: «Ålänningens sång»
Розташування Аландських Островів
Розташування Аландських Островів
Столиця Марієгамн
Офіційні мови шведська
Форма правління Автономна провінція у складі Фінляндії
Губернатор
Прем'єр-міністр		 Петер Ліндбек
Камілла Гунелл
Площа
 - Загалом 1 552,57 км² ( —)
 - Внутр. води 1,74 %
Населення
 - перепис 2012  28 361
 - Густота 18,27/км² ( —)
Валюта Євро (EUR)
Часовий пояс +2 (UTC+3)
Коди ISO 3166 AX / ALA / 248
Домен .ax
Телефонний код +358 18
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Аландські острови
Знімок островів з космосу

Аландські острови (Аланди, швед. Åland — Оланд, фін. Ahvenanmaa — Агвенанмаа) — архіпелаг в Балтійському морі на вході в Ботнічну затоку, автономія у складі Фінляндії, населена фінськими шведами і має особливий демілітаризований та мономовний статус.

Чисельність населення архіпелагу на 31 січня 2021 року становила 30 005 осіб. Єдине місто та столиця автономної провінції — Марієгамн (11 тис. осіб у 2008 році).

Єдина офіційна мова шведська: для 91,2 % населення — це рідна мова (в побуті використовується аландський діалект шведської мови), для 5 % населення рідна фінська, інші мови складають 3,8 %. Більшість віруючих — лютерани.

Використовувана валюта — євро.

Назва

[ред. | ред. код]

Етимологія

[ред. | ред. код]

Шведське слово å означає маленьку річку (наприклад: Åbo), але оскільки на архіпелазі практично немає річок, тому походження від шведської назви Åland малоймовірне. Ларс Гульден (швед. Lars Huldén) припустив, що початок слова Åland походить від давньоскандинавського «ahva», що означає те ж, що й латинське aqua (вода). Також він не виключає можливість запозичення з фінського слова ahven (окунь), з якого за законами лінгвістики міг з'явитися перший звук å[3]

Географія

[ред. | ред. код]
Топографічна карта Аландських островів
Аландські острови
Докладніше: Географія Аландських островів

Географічне положення

[ред. | ред. код]

Архіпелаг розташований на вході з Балтійського моря в Ботнічну затоку. На сході Аландські острови межують по морю (в районі Архіпелагового моря) з провінцією Споконвічна Фінляндія, на заході — зі шведським леном Стокгольм, на крайньому північному заході зі шведським леном Уппсала (в тому числі маючи та сухопутний кордон на острові Меркет площею близько 3 гектарів).

Протяжність архіпелагу з півночі на південь — 130 км. Архіпелаг складається з 6757 островів (з яких 60 заселені), будучи найбільшим скупченням островів на Землі. територія — 1552 км² з яких близько 27 км² складають річки та озера. Найбільший з островів архіпелагу — острів Аланд, що займає площу 685 км². Найвища точка архіпелагу — пагорб Оррдальсклінт, висота якого складає 129 метрів.

Серед великих островів архіпелагу площею понад 5 км²:

Назва Площа (км²) Найвища точка (м) Населення (осіб)
Аланд 685 129 21 400
Лемланд 92 77 1849
Екерьо 91 36 978
Лумпарланд 33 61 397
Ворде 29 48 400
Естерсокнен[sv] 23
Кумлінґе 23 238
Гуммерселандет 17,33 9 37 (2016)
Деґере[sv] 14 35
Геллсе 12,8
Енклінґе[sv] 12,2 87
Соннбудаландет[sv] 10,4
Чекар 10,3 232 (2018)
Сеґлінґе[sv] 9,7 46
Соттунґа 9,3 93 (2018)
Чіркландет[fi] 6,8 17

Часовий пояс

[ред. | ред. код]

Аланди, як і вся Фінляндія, знаходяться в часовому поясі, що позначається за міжнародним стандартом як Eastern European Time (EET/EEST). Зсув відносно Всесвітнього координованого часу UTC становить +2:00 (зимовий час) і +3:00 (літній час).

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат помірний, прохолодний, має свої особливості: будучи одним із найбільш сонячних регіонів серед Північних країн, Аланди можуть похвалитися довгою та м'якою осінню, коли нагріте літнім сонцем Балтійське море поступово віддає тепло. Однак навесні повітря прогрівається істотно довше, ніж на континенті. Льодостав зазвичай відбувається в середині січня, сходить лід у другій половині квітня або початку травня. Середня температура січня — 4 °С, липня 15 °С; опадів 550 мм на рік[4]. Флора представлена ​​сосновими та широколистяними (переважно ясеневими) лісами, чагарниками, луками. На островах є кілька резервацій.

Історія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Історія Аландських островів
Прапор Аландських островів 1922

У XVIII — початку XX ст. через Аланди проходив важливий поштовий шлях із Петербурга в Стокгольм. У 1809—1917 роках в Екерьо, на західному краю Головного острова, розташовувалося найзахідніше поштове відділення Російської імперії (нині музей). У 1718—1719 рр. на островах проходив Аландський конгрес, де обговорювалися умови завершення Північної війни (закінчився безрезультатно).

18 березня 1809 року під час Російсько-шведської війни російський корпус під командуванням князя Багратіона зайняв Аландські острови, які після закінчення війни у складі Великого князівства Фінляндського були приєднані до Російської імперії.

У 1832 році було розпочато будівництво російської фортеці Бомарсунд, навколо якої виросло перше місто. Під час Кримської (Східної) війни 1854—1856 років недобудована фортеця взята штурмом, російський гарнізон взято в полон[5].

У 1856 році Паризький мирний договір присвоїв Аландським островам статус демілітаризованої зони, який зберігається і останнім часом. Однак російські військові частини стояли на островах до 1917 року.

Новим центром Аландських островів став Марієгамн (фін. Maarianhamina), спеціально вибудуваний в 1861 році з цією метою і до теперішнього часу залишається єдиним містом островів. 2 листопада 2011 року в Марієгамні був відкритий пам'ятник імператриці Марії Олександрівні, на честь якої названо місто[6].

Після Першої світової війни та проголошення незалежності Фінляндії Аландські острови роблять спроби перейти до складу Швеції, на островах висаджуються шведські війська, над островами піднімається власний прапор, що складався з трьох смуг — верхньої блакитної, середньої золотої та нижньої блакитної. Прапор повторював кольори шведського прапора, але розташовувалися вони горизонтально, без вертикальної жовтої смуги, як на шведському прапорі.

Але ці спроби закінчуються невдачею. У 1921 р. Ліга Націй визнає приналежність островів Фінляндії, але на правах широкої автономії. Між двома світовими війнами острови зберігають свій демілітаризований статус.

У січні 1939 року в Стокгольмі був підготовлений проєкт угоди між фінським та шведським урядами, за яким Фінляндія мала одержати право вжити заходів для оборони цих островів. Швеція залишала за собою право брати участь в обороні островів на прохання Фінляндії. Згодом, шведський міністр закордонних справ Рікард Сандлер проінформував фінську сторону, що його уряд ухвалив рішення відкликати з парламенту Швеції законопроєкт про Аландські острови[7].

Ключове положення островів у Балтійському морі визначило те, що однією з умов Угоди СРСР і Фінляндії про Аландські острови, після Радянсько-фінської війни 1939—1940 років, було створення радянського консульства в Марієгамні (російське консульство існує там і донині).

Економічний розвиток островів визначається головним чином їх транспортно-географічним положенням у вузлі морських комунікацій Балтійського моря. У 1954 році приймається нинішній прапор Аландських островів, створений на основі шведського прапора. Відмінність у тому, що на аландському прапорі поверх золотого шведського хреста накладено червоний, що символізує власне Аланди. На початку 2010-х років Аландські острови являли собою одну з найбільш благополучних у соціально-економічному відношенні частин Фінляндії[8].

Особливий статус

[ред. | ред. код]

Після Кримської війни 1853—1856 років, під час якої 1854 року була захоплена, а пізніше підірвана фортеця Бомарсунд, Аландські острови отримали за Паризьким мирним договором, згодом підтвердженим Аландською конвенцією 1921 року особливий статус:

Аландські острови — повністю демілітаризована територія (спочатку, згідно з договором 1856 року — «дефортифікована»). Тут немає військових частин, військово-морських або авіаційних баз збройних сил. Також острови мають статус нейтральної території і не можуть бути залучені до військових дій у випадку збройних конфліктів. На відміну від всіх інших громадян Фінляндії, жителі Аландських островів не призиваються на військову службу, що пов'язане, втім, не з демілітаризованою статусом, а з умовами підтримки мовної та культурної самобутності. Також заборонено зберігання та носіння будь-якої вогнепальної зброї, крім мисливської (виняток — поліція).

Аландські острови мають особливий автономний статус, який вони отримали 1921 року після Аландської кризи. Зокрема:

  • Єдиною офіційною мовою Аландських островів є шведська мова. Вона використовується в державних, регіональних та муніципальних установах на території автономії, а також при комунікації із центральними органами влади держави. Шведська також є мовою навчання в державних навчальних закладах на островах.
  • На островах існує місцеве громадянство (швед. Åländsk hembygdsrätt), яке дає право голосувати та виставляти свою кандидатуру на виборах до місцевого парламенту — лагтінгу (швед. Ålands lagting), а також мати у власності нерухомість на островах та займатися підприємництвом (сенс цього обмеження полягає в тому, щоб земля на островах залишалася у власності у місцевого населення, а не у приїжджих та чужинців). Відсутність місцевого громадянства не є, все ж, перешкодою простому проживанню на території автономії. Місцеве громадянство набувається з народження (якщо один з батьків його має) або за клопотанням особи (за умови володіння громадянством Фінляндії, проживання на території автономії не менше п'яти років та задовільного володіння шведською мовою).
  • Статус автономії у складі ЄС регулюється особливими положеннями в договорі про приєднання Фінляндії до союзу. Так, у питаннях непрямого оподаткування автономія розглядається, як територія третьої сторони.
  • З 1970 року острови мають власне незалежне представництво в Північній раді.
  • Місцевий парламент — лагтінг (буквально «законодавчі збори») не підпорядкований у своїх рішеннях парламенту Фінляндії. Рамки компетенції законодавчих зборів Аландських островів визначаються спеціальними угодами між Аландською автономією та Фінляндією про розмежування областей відповідальності. Лагтінг здійснює власне правове регулювання, зокрема, у таких сферах як: освіта, культура, захист пам'яток старовини, охорона здоров'я та медичне обслуговування, охорона навколишнього середовища, внутрішній транспорт, місцеве самоврядування, поштова служба, радіо та телекомунікації. У цих сферах Аландські острови вирішують питання практично як незалежна держава. На закони, прийняті лагтінгом, може бути накладено вето Президентом Фінляндії, але лише в тих випадках, коли лагтінг вийшов за межі автономії провінції, або прийнятий закон несе загрозу внутрішній чи зовнішній безпеці Фінляндії. Центральні органи влади Фінляндії відповідають за зовнішню політику, цивільне та кримінальне право, судоустрій, митницю та державне оподаткування. Вибори в лагтінг проходять раз на чотири роки (останні вибори [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] відбулися 16 жовтня 2011 року);
  • Аландські острови з 1984 року випускають власні поштові марки.
  • Аландські острови мають спеціального представника в парламенті Фінляндії.
  • Жителі провінції звільнені від служби у фінській армії, але в разі проживання поза Аландськими островами протягом п'яти років втрачають цей імунітет.

Відвідавши Аландські острови 15 серпня 2012 року, президент Фінляндії Саулі Нійністе виступив із пропозицією про оновлення закону 1991 року про самоврядування архіпелагу в складі Фінляндії.

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]
Адміністративний поділ Аландів
Адміністративна одиниця — комуна. Всього на Аландах 16 комун.

Складається з 3 регіонів: Марієгамн, архіпелаг, село.

Населення

[ред. | ред. код]
Докладніше: Населення Аландських островів

Останнім часом населення Аландських островів становить приблизно 27 000 осіб, переважно шведськомовних. З них приблизно 10 800 осіб проживають в єдиному місті, столиці Аландів, Марієгамні. Місто було засноване в 1861 році і відтоді є центром економічного та політичного життя.

Економіка

[ред. | ред. код]
Відділення банку Аландів (швед. Ålandsbanken) у Гельсінкі
Докладніше: Економіка Аландських островів

Основні галузі: рибальство, молочне тваринництво, туризм (морські курорти).

Транспорт

[ред. | ред. код]

З материкової частини Фінляндії на Аландські острови можна добратися на регулярних невеликих поромах компанії Ålandstrafiken[9] двома шляхами:

  • «Північний маршрут» починається з гавані Оснес міста Куставі (Густавс), розташованого за 70 км на захід від міста Турку. Звідси можна потрапити на поромі на острів Бранде, а з південної частини острова Бранде ходить пором через Кумлінге в порт Гуммельвік (Hummelvik) муніципалітету Ворде (Vårdö). Від Гуммельвіка до Марієгамна всього близько 40 км.
  • «Південний маршрут» починається з гавані Галтбі на острові Корппоо (80 км на північний захід від Турку). Щоб дістатися до цієї гавані, потрібно подолати декілька поромних переправ в архіпелазі Турку, всі вони безкоштовні. З Галтбі на поромі, наступному через Чекарь (Kökar) і Фегле (Föglö), можна дістатися порту Лонгнес в муніципалітеті Лумпарланд. Від Лонгнеса до Марієгамна всього близько 30 км.

Крім того, в Марієгамні та Лонгнесі роблять зупинку пороми компаній Viking Line[10] і Silja Line[11] на маршрутах Таллінн-Стокгольм, Гельсінкі-Стокгольм та Турку-Стокгольм (заходять або в Марієгамн, або в Лонгнес)[12].

У Марієгамні розташовується єдиний на островах аеропорт. Авіасполучення підтримується зі столицею Фінляндії (аеропорт Гельсінкі-Вантаа) та столицею Швеції (аеропорт Стокгольм-Арланда). основний авіаперевізник — компанія Air Åland[13].

Громадський транспорт представлений п'ятьма автобусними маршрутами по Головному острову, на яких працюють автобуси компанії Ålandstrafiken. Початковим пунктом усіх автобусних маршрутів є Марієгамн[14]. При цьому проїзд на автобусі в межах Марієгамна є безкоштовним абсолютно для всіх, але в силу незначності внутрішньоміських відстаней це не має великого значення.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • В Україні, в Херсонській області, з XIX століття проживають переселенці з Аландських островів — так звані «таврійські шведи».
  • Половина території Меркет, найзахіднішого острова архіпелагу, що має площу 3,3 га, належить Швеції, що робить його найменшим у світі морським островом, розділеним між двома країнами[16]. Через те, що на шведську частину острова не поширюється дія конвенції з демілітаризації Аландів, питання демаркації кордону виходить за рамки двосторонніх угод Фінляндії та Швеції, припускаючи (крім згоди самих Аландів — чинності положення про статус автономії у складі Фінляндії) участь третіх країн, зокрема: Великої Британії, Німеччини, Данії, Італії, Польщі та Франції.[17]
  • Займає 3-тє місце за швидкістю завантаження, 4-те місце за швидкістю віддачі інтернету в світі (станом на 11 липня 2010 року)[18].
  • У 1991 році організація PAF запланувала випуск власних монет (далерів)[19], які могли б використовуватися нарівні з офіційними монетами (фінськими марками і пенні). Дані плани викликали збурення і подальшу заборону «далерів», а вже виготовлені монети було переплавлено у монетному дворі Фінляндії[20], але фірма PAF отримала компенсацію у розмірі 6 мільйонів марок[19]. Пізніше (у 1994 році) було викарбувано серію сувенірних монет у 10, 50 і 100 «далерів», з позначкою «CASINO». Ніякого офіційного статусу дані монети не мають[21].

Фотогалерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Plechl, Helmut. Lexikon lateinischer geographicher Namen des Mittelaters und der Neuzeit. 1972, p. 39.
  2. ↑ Ducatus Uplandia // Theatrum Orbis Terrarum, sive Atlas Novus in quo Tabulæ et Descriptiones Omnium Regionum, Editæ a Guiljel et Ioanne Blaeu, 1645.
  3. ↑ Lars Huldén (2001). Finlandssvenska bebyggelsenamn (швед.). ISBN 951-583-071-0.
  4. ↑ Аландські острови (рос.). Архів оригіналу за 11 листопада 2012. Процитовано 30 квітня 2013. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
  5. ↑ Бомарзунд, пам'ятник російським солдатам. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 квітня 2013.
  6. ↑ Кічеджі відкрив пам'ятник дружині імператора Олександра II на Аландських островах. БалтІнфо.ru (рос.). Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 30 квітня 2013.
  7. ↑ Вехвіляйнен, Оллі (2010). Фінляндія в Другій світовій війні: між Німеччиною і Росією (Українською) . Темпора. с. 35. ISBN 978-966-8201-47-9.
  8. ↑ Страна Оландия. Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 30 квітня 2013.
  9. ↑ Ålandstrafiken. Архів оригіналу за 22 липня 2007. Процитовано 30 квітня 2013.
  10. ↑ Viking Line. Архів оригіналу за 1 квітня 2013. Процитовано 30 квітня 2013.
  11. ↑ Silja Line. Архів оригіналу за 20 квітня 2013. Процитовано 30 квітня 2013.
  12. ↑ Åland Official Travel Guide. Архів оригіналу за 19 червня 2014. Процитовано 30 квітня 2013.
  13. ↑ Air Åland. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019. Процитовано 30 квітня 2013.
  14. ↑ Розклад автобусних маршрутів (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 травня 2011. Процитовано 19 лютого 2019.
  15. ↑ екером, найзахідніша пошта Імперії — Фотографії на 100 Доріг. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 30 квітня 2013.
  16. ↑ Island Superlatives. Архів оригіналу за 18 лютого 2017. Процитовано 30 квітня 2013.
  17. ↑ En gränsrevision måste därmed godkännas av..: Tyskland, Storbritannien, Frankrike, Italien, Danmark och Polen. Архів оригіналу за 3 січня 2006. Процитовано 30 квітня 2013.
  18. ↑ The Global Broadband Speed Test. Speedtest.net (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2007.
  19. ↑ а б Rescue boat PAF saves lives (англійською мовою) . PAF. 2005. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 31.12.2011.
  20. ↑ Talvio, Tuukka (1993). Metalliraha vuoden 1917 jälkeen. Suomen rahat (фінською мовою) . Helsinki: Bank of Finland. с. 111. ISBN 951-686-379-5. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  21. ↑ 1994 ÅLAND DALER SERIES, 10, 50 and 100 Daleria (фінською та шведською і англійською мовами) . Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 31.12.2011.

Література

[ред. | ред. код]
Аландські острови
у сестринських Вікіпроєктах
П: Портал «Географія»
voy: Аландські острови у Вікімандрах?
CMNS: Аландські острови у Вікісховищі?

Посилання

[ред. | ред. код]


Фінляндія Це незавершена стаття з географії Фінляндії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аландські_острови&oldid=42321588