Алан Маклафлін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Алан Маклафлін
Особисті дані
Повне ім'я Алан Френсис Маклафлін
Народження 20 квітня 1967(1967-04-20)
  Манчестер, Англія
Смерть 4 травня 2021(2021-05-04) (54 роки)
  Дублін, Ірландія
Зріст 173 см
Громадянство Ірландія Ірландія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1985—1986 Англія «Манчестер Юнайтед» 0 (0)
1986—1990 Англія «Свіндон Таун» 106 (19)
1987—1988 → Англія «Торкі Юнайтед» 24 (4)
1990—1992 Англія «Саутгемптон» 24 (1)
1991 → Англія «Астон Вілла» 0 (0)
1992—1999 Англія «Портсмут» 309 (54)
1999—2001 Англія «Віган Атлетік» 22 (1)
2001—2002 Англія «Рочдейл» 18 (1)
2002—2003 Англія «Форест Грін Роверз» 12 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1990—1999 Ірландія Ірландія 42 (2)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2016—2021 Англія «Академія Свіндон Таун»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Алан Френсис Маклафлін (англ. Alan Francis McLoughlin; нар. 20 квітня 1967, Манчестер, Англія — пом. 4 травня 2021)[1] — ірландський футболіст та тренер, який виступав на позиції півзахисника в англійських клубах та національної збірної Ірландії. Відомий своїми виступами за «Свіндон Таун» та «Портсмут». Його найяскравішим моментом у міжнародній кар'єрі став гол (зрівняв рахунок) у матчі проти Північної Ірландії в Белфасті, який вивів Ірландію на чемпіонату світу 1994 року.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

«Манчестер Юнайтед»

[ред. | ред. код]

У липні 1983 року закінчив школу, після чого тренувався разом з «Манчестер Юнайтед». Напередодні старту сезону 1985/86 років переведений до першої команди, однак в її складі не зіграв жодного офіційного поєдинку. Натомість провів 40 матчів за резервну команду «червоних».

«Свіндон Таун»

[ред. | ред. код]

Після відходу з Олд Траффорд, Алан грав у товариському турнірі за «Сток Сіті», але до підписання контракту справа так і не дійшла. Взяв участь у виїзному товариському матчі проти «Даргем Юніверситі». Після цього «Олдем Атлетік» запросив Алана на тижневий перегляд, але в серпні 1986 року гравець обрав «Свіндон Таун», який напередодні цього виборов путівку до Третього дивізіону Футбольної ліги. У новій команді дебютував 12 вересня 1986 року в нічийному (2:2) поєдинку проти «Ньюпорт Каунті». Однак він не відповідав стилю гри «лонг болу» тодішнього тренера Лу Макарі, а через сім місяців та дев'яти зіграних перейшов в оренду до «Торкі Юнайтед». Його кар'єра в «Свіндоні», здавалося, закінчилася, коли він повернувся до «Торкі» на початку наступного сезону для чергової оренди, але дискваліфікації інших гравців означали, що Маклафлін отримав ще один шанс у першій команді, і незабаром він зарекомендував себе як стабільний гравець основи «Свідона».

Саме за наступника Макарі на посаді головного тренера клубу Освальдо Арділеса Маклафлін справді розквітнув. У дебютному для Арділеса сезоні на тренерському містку «Свідона» регуляно виходив на поле, відзначився 16-ма голами. Прекрасний для себе сезон завершив 28 травня 1990 року на Вемблі переможним голом у фіналі плей-оф проти «Садерленда». Однак напередодні початку наступного сезону городян понизили в Футбольній лізі за нерегулярні виплати гравцям. Це спочатку означало, що «Сандерленд» вийшов до Першого дивізіону, а Свіндон понижений до третього дивізіону; своє ж місце у Другому дивізіоні він втратив на користь представника Третього дивізіону «Транмер Роверз», який програв у фіналі плей-оф за право підвищитися в класі. Однак після подачі апеляції, «городянам» повернули місце в Другому дивізіоні.

«Саутгемптон»

[ред. | ред. код]

Тим часом «Свіндон» почав відчувати фінансові проблеми, через що довелося продавати гравців. У грудні 1990 року Алан перейшов з «городян» до «Саутгемптона» за рекордні для клубу 1 мільйон фунтів стерлінгів. Однак Маклафіну не вдалося набрати форми, яку він демонстрував у «Свіндон Таун», через що довелося відправитися в оренду спочатку до «Астон Вілли», а згодом — до «Портсмута»[1].

«Портсмут»

[ред. | ред. код]

в останньому з вище вказаних клубів добре зарекомендував себе, тому керівництво «Портсмута» вирішило зробити ставку на нього. У лютому 1992 року Алан переїхав на Фраттон Парк за 400 000 фунтів стерлінгів, провівши лише 29 виступів за «Святих». Він допоміг «Портсмуту» вийти в півфінал Кубку Англії 1992 року, відзначившись переможним голом у чвертьфінальному поєдинку проти «Ноттінгем Форест», але в півфіналі його команда зустрілася з «Ліверпулем» й поступилася в серії післяматчевих пенальті. Допоміг «Портсмуту» поборотися за вихід до Прем’єр-ліги 1992/93, але «Вест Гем Юнайтед» отримав автоматичне підвищення, а команда Маклафіна програла в плей-оф «Лестер Сіті».

«Віган Атлетік»

[ред. | ред. код]

у грудні 1999 року проданий у «Віган Атлетік» за 260 000 євро. Однак травми завадили йому закріпитися в основі команди, через що він провів лише 22 матчі за «Віган», в яких відзначився трьома голами. Єдиним голом у чемпіонаті відзначився в поєдинку проти «Джиллінгема», а також відзначився дублем у матчі Трофею Футбольної ліги проти «Олдем Атлетіка»[2].

«Рочдейл»

[ред. | ред. код]

У грудні 2001 року перейшов вільним агентом до «Рочдейла» й допоміг команді вийти в плей-оф у 2001/02, де двічі виконував пенальті в останньому турі чемпіонату проти «Бристоль Роверз»[3].

«Форест Грін Роверз»

[ред. | ред. код]

Наприкінці своєї кар’єри Маклафлін приєднався до «Форест Грін Роверз» чк гроаючий тренер на сезон 2002–2003 року. Взяв участь у поєдинку першого раунду Кубку Англії проти «Ексетер Сіті», який транслювався в прямому ефірі на BBC Match of the Day[4]. Наприкінці сезону Маклафлін завершив кар'єру гравця, щоб сконцентруватися на тренерській роботі в клубі.

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

Виступи Алана на клубному рівні принесли йому зацікавленість з боку головного тренера національної збірної Ірландії Джека Чарльтона до команди для виступів на чемпіонаті світу 1990 року в Італії. Дебютував за національну команду 2 червня 1990 року в переможному (3:0) товариському поєдинку проти Мальти[5]. На чемпіонаті світу 1990 року зіграв два поєдинки, виходив на заміну в матчах проти Англії та Єгипту[6][7] [8][9]. 17 листопада 1993 року Маклафлін вийшов на заміну та відзначився голом на 76-ій хвилині (зрівняв рахунок) у нічийному (1:1) матчі проти Північної Ірландії на Віндзор Парк в кваліфікації чемпіонату світу 1994 року; нічия в поєднанні з поразкою Іспанії від Данії означала, що збірна Ірландії пройшла кваліфікацію на чемпіонат світу 1994 року в США[10][11]. Алан став першим гравцем «Портсмута», якого викликали до будь-якої збірної для участі на чемпіонату світу з часів турніру 1958 року — за дев'ять років до народження самого Маклафліна. Загалом зіграв 42 матчі за збірної Ірландії Ірландія та відзначився двома голами, а своїм останнім голом голом за збірну відзначився 2 квітня 1997 року в програному (2:3) виїзному поєдинку проти Македонії[12].

Кар'єра на телебаченні

[ред. | ред. код]

Після закінчення кар'єри гравця Маклафлін повернувся до «Портсмута», де став співкоментатором нині вже неіснуючої в Портсмуті радіостанції The Quay. У лютому 2011 року перейшов на BBC Radio Solent на посаду співкоментатора матчів Портсмута. Призупинив кар'єру на радіо в 2011 році, після того як отримав пропозицію приєднатися до тренерського штабу «Портсмута». Іноді підміняв Гая Віттінгема як співкоментатор BBC Radio Solent.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

У липні 2011 року приєднався до «Портсмута» на посаду старшого тренера академії, працюючи разом з іншими улюбленцями клубу Енді Оуфордом та Полом Хардіманом. 8 липня 2013 року призначений тренером першої команди «Портсмута»[13]. Разом з менеджером Гаєм Віттінгемом працював асистентом головного терера в першому після пониження в класі в сезоні у Другій лізі. Віттінгема звільнили у листопаді 2013 року, а його місце зайняв Річі Баркер, який пропрацював лише три місяці[14]. Потім Енді Оуфорд очолив команду до кінця сезону, оскільки разом з Гардіманом і Маклафліном Портсмут залишався непереможеним в останніх семи матчах, зберігаючи своє місце в лізі та фінішував на 13-му місці. Оуфорда призначили головним тренером на постійній основі, а Маклафлін у травні 2014 року продовжив свою роботу в тренерському штабі першої команди разом з новим помічником Полом Гардіманом[15]. 4 грудня 2014 року звільнений з посади тренера першої команди «Портсмута»[16].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Народився 1967 року в Манчестері в родині етнічних ірландців, зростав на Мейн-Роуд, недалеко від тодішньої однойменного стадіону «Манчестер Сіті»[17]. Навчався в католицькій школі Святого Марка, того ж року, коли й колишній гітарист та співак Oasis Ноел Галлахер. Проживав у Свіндоні разом з дружиною та двома доньками.

У 2012 році в Алана діагностували пухлину нирки, він переніс успішну операцію. Однак 4 травня 2021 року у віці 54 років помер від раку в нирках, грудній стінці та легенях[18][19][20].

Досягнення

[ред. | ред. код]
«Свіндон Таун»
Індивідуальні
  • Ірландія Найкращий закордонний гравець Ірландії за версією ФАІ (1): 1996
  • Найкращий гравець сезону «Свіндон Таун» (1): 1990
  • Внесений до Зали слави «Свіндон Тауна»
  • Внесений до Зали слави «Портсмута» (2010)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Holley, Duncan (4 травня 2021). Alan McLoughlin: An appreciation. Southampton F.C. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
  2. ↑ Oldham 2-3 Wigan. BBC. 9 січня 2001. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 2 січня 2010.
  3. ↑ Rochdale 2-1 Bristol Rovs. BBC. 20 квітня 2002. Архів оригіналу за 20 вересня 2003. Процитовано 2 січня 2010.
  4. ↑ More goals for McLoughlin. The Observer. 17 листопада 2002. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
  5. ↑ Malta 0 Republic of Ireland 3. Soccerscene. 2 червня 1990. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
  6. ↑ England 1 Republic of Ireland 1. Soccerscene. 11 червня 1990. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
  7. ↑ Egypt 0 Republic of Ireland 0. Soccerscene. 17 червня 1990. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
  8. ↑ Lethal Dose of Sheedy. New Straits Times. 13 червня 1990. с. 26. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 18 червня 2013.
  9. ↑ Egypt Block Irish Hustle. New Straits Times. 18 червня 1990. с. 32. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 18 червня 2013.
  10. ↑ I generated millions for the FAI; put up with crap hotels; suffered death threats from Combat 18: you name it. Irish Independent. 14 листопада 2018. Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 14 листопада 2018.
  11. ↑ 'A complete oversight' - FAI issues apology to Windsor Park hero Alan McLoughlin over friendly match snub. Irish Independent. 14 листопада 2018. Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 14 листопада 2018.
  12. ↑ Macedonia 3 Republic of Ireland 2. Soccerscene. 2 квітня 1997. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
  13. ↑ Portsmouth: Alan McLoughlin named as first-team coach [Архівовано 12 липня 2013 у Wayback Machine.]; BBC Sport, 8 July 2013
  14. ↑ McLoughlin Appointed First Team Coach - News - Portsmouth. www.portsmouthfc.co.uk. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
  15. ↑ Awford set for Pompey manager talks. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 14 липня 2021 — через www.bbc.co.uk.
  16. ↑ Alan McLoughlin: Portsmouth coach leaves Fratton Park. BBC Sport. 7 грудня 2014. Архів оригіналу за 7 грудня 2014. Процитовано 7 грудня 2014.
  17. ↑ Shannon, Kieran (4 травня 2021). The big interview with Alan McLoughlin: After football comes real life. Irish Examiner (англ.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 6 травня 2021.
  18. ↑ McDonnell, Daniel (4 травня 2021). Ireland football hero Alan McLoughlin dies at the age of 54. Irish Independent. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
  19. ↑ Alan McLoughlin: Former Republic and Portsmouth midfielder dies aged 54. BBC Sport. 4 травня 2021. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
  20. ↑ Alan McLoughlin: A proud Irishman who instantaneously etched his name into the history books. The 42. 4 травня 2021. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 6 травня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алан_Маклафлін&oldid=37430800