Атлаські гори

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Атлас
Idurar n leṭles
جبال الأطلس
Джебель-Тубкаль
Джебель-Тубкаль
Джебель-Тубкаль
Країна Марокко, Алжир, Туніс
Період 300 млн років тому
Гороутворення Зіштовхнення Євразійської та Африканської плит
Довжина 2 400 км
Найвища точка Джебель-Тубкаль
 - висота 4167 м
Топографічна мапа Атлас
Топографічна мапа Атлас
Топографічна мапа Атлас
CMNS: Атлас у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Атлас.

Атлаські гори — гірський хребет у Магрибі, що відокремлює узбережжя Середземного моря і Атлантичного океану від пустелі Сахара. Він простягається приблизно на 2500 км через Марокко, Алжир та Туніс. Найвища вершина хребта — Тубкаль, що перебуває в центрі Марокко, з висотою 4167 м. [1] Атлаські гори переважно населені берберами. [2] У деяких берберських мовах терміни для «гори» — adrar і ​​adras. Ймовірно, що ці терміни споріднені з топонімом Атлас. Гори також є домом для низки тварин і рослин, які здебільшого зустрічаються в Африці, але деякі з них можна знайти в Європі. Багато з цих видів перебуває під загрозою зникнення, а деякі вже вимерли.

Атлаські гори
Супутниковий знімок снігового покриву в Сахарі, на південних схилах Сахарського Атласу, 7 січня 2018 року

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Атлаські гори простягнулися на 2400 км від Атлантичного узбережжя Марокко до затоки Габес у Тунісі і розташовані між Середземним морем на півночі і Сахарою на півдні. Єдиної назви для всієї гірської системи у місцевого населення не існує, є лише назви окремих гірських хребтів і плато. Довжина близько 2000 км. Найбільші висоти — у Марокко, де Атлас складений складчасто-бриловими, загалом паралельними хребтами (Середній Атлас, Високий Атлас, Антиатлас та ін.), внутрішніми останцевими плато (Високі Плато, Марокканська Месета), денудаційними і акумулятивними рівнинами. Середня висота хребтів 2000—2500 м, найвищі — у Високому Атласі (г. Тубкаль, 4165 м). В зоні Алжиру Атлас звужується і знижується, в Тунісі представлений системою пагорбів Туніського Атласу та низьких гір, які розбиті скидами.

Гори Атлас були підняті на значну висоту найновішими тектонічними рухами, що сталися переважно в кінці палеогену і неогену — тут і дотепер часті землетруси. Атлаські гори складені переважно вапняками, мергелями, строкатими глинами, зустрічаються древні вулканічні породи. Є родовища залізних, свинцево-цинкових, кобальтових (род. Бу-Аззер) та ін. руд, а також поклади фосфоритів, нафти. Атлас розташований у субтропічному поясі, клімат середземноморський поблизу узбережжя, напівпустельний у інших районах. В Атласі починаються довгі, але маловодні річки Драа і Шеліф.

Рослинність Атлаських гір — від чагарникової, до лісів. Ландшафти північних районів Атласу сильно змінені людиною. На північних схилах зарості вічнозелених чагарників, кам'яного і коркового дуба, змішаних і хвойних лісів, внутрішні хребти і плато напівпустельні.

До центральної частини Високого Атласу примикає Середній Атлас. Це один із найвологіших районів Атлаських гір. Влітку тут буває жарко — до +30 С. Взимку, головним чином уночі, відчувається легенький морозець. Зимовий день, особливо, якщо світить сонце, загалом досить теплий. Сніг швидко тане.

Віковічні кедрові ліси — одна з головних прикмет Середнього Атласу. Кедри є в горах Ер-Рифу, але там частіше трапляються середземноморська сосна і кам'яний дуб. Тому, коли кажуть про кедрові ліси Атлаських гір, уявляєш тінистий гірський шлях у Середньому Атласі, сонячні галявини, які заросли м'ятою, лавандою, шавлією, прозорі гірські річки, що утворюють каскади водоспадів, блакитні озера, в яких водиться форель.

Найпоширеніша в Атлаських горах деревна порода — кам'яний дуб, за ним ідуть арган і берберська туя. У Високому Атласі розселилися і споріднені з туєю кипариси і запашний кедр.

Склад

[ред. | ред. код]

Гори

[ред. | ред. код]
Гори Антиатлас

Рівнини

[ред. | ред. код]

Річки

[ред. | ред. код]

Національні парки

[ред. | ред. код]
Національний парк Хеніфра (Марокко)
Національний парк Джурджура взимку (Алжир)
Національний парк Джебель-Бу-Хедма (Туніс)

Марокко:

  • Національний парк східного Високого Атласу (490 км²)
  • Національний парк Іфран (500 км²)
  • Національний парк Ірікі (1230 км²)
  • Національний парк Хеніфра (2027 км²)
  • Національний парк Тазекка (137 км²)
  • Національний парк Тубкаль (380 км²)

Алжир:

Туніс:

  • Національний парк Джебель-Бу-Хедма (164,88 км²)
  • Національний парк Букорнін (19,39 км²)
  • Національний парк Шамбі (67,23 км²)
  • Національний парк Дхомес (80 км²)
  • Національний парк Ель-Фейя (26,32 км²)
  • Національний парк Джебель-Орбата (57,46 км²)
  • Національний парк Джебель-Мгілла (162,49 км²)
  • Національний парк Джебель-Серж (17,2 км²)
  • Національний парк Джебель-Загдод (17,92 км²)
  • Національний парк Джебель-Загуан (20,4 км²)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Atlas Mountains – Students | Britannica Kids | Homework Help. kids.britannica.com (амер.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 7 липня 2017.
  2. ↑ Atlas Mountains: Facts and Location | Study.com. Study.com (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 7 липня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Atlas Mountains

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Атлаські_гори&oldid=42987648