Банов Іван Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Банов Іван Миколайович
Народження29 серпня 1916(1916-08-29)
Тацинськаd, Область Війська Донського, Російська імперія
Смерть9 лютого 1982(1982-02-09) (65 років)
Москва, СРСР
ПохованняХімкінське кладовищеd
Країна СРСР
ОсвітаВійськова академія імені М. В. Фрунзе
ПартіяКПРС
Званнягенерал-майор
Війни / битвиДруга світова війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня медаль «За бойові заслуги» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «Партизанові Вітчизняної війни» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Партизанський Хрест Хрест Грюнвальда

Банов Іван Миколай (29 серпня 1916 — 9 лютого 1982, Москва) — радянський розвідник, в роки Німецько-радянської війни один з організаторів партизанського руху в Білорусії, командир партизанського з'єднання. Герой Радянського Союзу (4.02.1944), генерал-майор (1969).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 29 серпня 1916 року. Із селян.

У Червоній Армії з 1935-го. Член компартії із 1939-го.

Закінчив два курси сільгосптехнікуму, Орджонікідзевське військове піхотне училище (1938), Військову академію ім. М. Ст Фрунзе (1949). Секретар комсомольської організації колгоспу.

Учасник Німецько-радянської війни із червня 1941-го. З серпня 1942-го виконував завдання у тилу ворога. Створив кілька партизанських загонів, що об'єдналися у велике поєднання. Партизани, діючи під керівництвом майора Банова, у 1942—1943 роках розгромили низку ворожих гарнізонів на території Білорусії та Польщі, скоїли сотні аварій військових ешелонів противника, підірвали близько двох десятків залізничних мостів, зібрали чимало цінних відомостей.

Заступник начальника (1949—1951), виконуючий обов'язки начальника (1951—1952), начальник (1953—1957) направлення спеціальної розвідки (спецназ) ГРУ Генштабу ЗС СРСР. Одночасно викладав на курсах спецназу у Підмосков'ї. Після закордонного відрядження у 1960-ті роки — викладач, начальник факультету військової академії. 1979 року вийшов у відставку.

Помер 9 лютого 1982 року у Москві. Похований на Хімкінському цвинтарі.