Бела Ростиславович

Бела Ростиславович
Бан Мачви
1262 — 1272
Попередник:	Ростислав Михайлович
Наступник:	Роланд I Ратот
Бан Боснії
1270 — 1272
Попередник:	Михайло Ростиславич
Наступник:	Іштван Гуткелед
Народження:	1243 невідомо
Смерть:	листопад 1272 Маргіт, Budapest District XIIId, Будапешт
Країна:	Угорське королівство
Релігія:	католицтво
Рід:	Рюриковичі
Батько:	Ростислав Михайлович
Мати:	Анна Угорська

Бела Ростиславович (після 1243 — листопад 1272) — представник династії Рюриковичів, бан Мачви (1262—1272) та Боснії (1266/1271-1272). Таким чином, був правителем південних провінцій Угорського королівства.

Життєпис

Син руського князя Ростислава Михайловича, що боровся за владу в Галичині з князем Данилом, онук чернігівського князя Михайла Всеволодовича. Онук угорського короля Бели IV за лінією матері Анни. Після смерті князя Ростислава в 1262 році його володіння поділили два сини: Бела став баном Мачви, а його молодший брат Михайло — Боснії. Король Бела IV, зробивши такий поділ володінь, також перерозподілив інші периферійні володіння свого королівства: Славонію, Далмацію та Хорватію, які доти належали його старшому синові й наступникові Стефанові V, він передав своєму молодшому синові Белі.

Стефан V одразу ж підняв повстання проти батька; під час цієї війни Бела Ростиславович та його матір допомагали Белі IV. Його дід та дядько (Бела IV та Стефан V) уклали мир 5 грудня 1262 року, згідно з яким королівство було поділене по Дунаю на дві частини, східна з яких опинилася під владою Стефана V. Після укладення миру Стефан також захопив володіння, успадковані Белою та Михайлом Ростиславичами у східній частині королівства (колишні королівські володіння — комітат Береґ та замок Фізер). Їхня матір подала формальну скаргу на свого брата папі Урбану IV, проте Стефан не повернув Ростиславичам їхні володіння.

У грудні 1264 року війська Бели IV почали вторгнення у східну частину королівства. Він призначив свого онука Белу керівником частини своїх військ, проте фактичним керівником королівських сил був Генрік Кесеґі. У битві під Ішасегом у березні 1265 року Стефан завдав поразки силам батька, а Бела Ростиславич покинув поле бою.

Два королі уклали новий мир 23 березня 1266 року на острові Маргіт на Дунаї (нині Будапешт), за яким старий поділ королівства зберігався. У той час помер Михайло Ростиславич, і Бела перейняв його володіння в Боснії. 1268 року король Сербії Стефан Урош I відправив свої війська, щоб сплюндрувати Мачву; вони завдали значної шкоди регіонові перед прибуттям угорської допомоги. Угорським військам, надісланим Белою IV, вдалося взяти в полон Стефана Уроша, і йому довелося заплатити за своє звільнення.

Після того як 3 травня 1270 року Бела IV помер, Бела Ростиславович, на відміну від матері та більшості прихильників свого діда у боротьбі проти дядька, що перейшли до двору чеського короля Оттокара II, навпаки, підтримав Стефана V у боротьбі з Оттокаром. Під час кампанії Белу Ростиславича від убивства ворогами поблизу замку Мошон врятував Петер Чак, про що 1274 року в своїй грамоті писав король Ласло IV.

Після смерті Стефана V 6 серпня 1272 року і вступу на престол його неповнолітнього сина Ласло IV колишні прихильники покійного Бели IV, зокрема матір Бели Ростиславича та Генрік Кесеґі, повернулися до Угорщини. З того часу кілька угорських дворянських груп боролися за вплив при королівському дворі й за владу в королівстві. Під час однієї із сутичок у листопаді 1272 року люди з оточення Генріка Кесеґі вбили Белу Ростиславича, який на той час був найближчим родичем короля чоловічої статі.

Після вбивства Бели його володіння були поділені між членами правлячої дворянської еліти.

Родовід

Святослав Всеволодович, Великий князь Київський

Всеволод Чермний, князь Чернігівський

Марія Васильківна

Михайло Всеволодович, князь Чернігівський

Казимир II, князь Краківський

Марія-Анастасія Казимирівна

Олена Зноймо

Ростислав Михайлович

Мстислав Ізяславич, Великий князь Київський

Роман Мстиславич, князь Галицький і Волинський

Агнешка Болеславна

Олена Романівна

Рюрик Ростиславич, Великий князь Київський

Предслава Рюриківна

Анна Юріївна

Бела Ростиславович

Бела III, король Угорщини

Андрій II, король Угорщини

Агнеса Антіохійська

Бела IV, король Угорщини

Бертольд IV, герцог Меранський

Гертруда Меранська

Агнеса Рохліцька

Анна Угорська

Невідомий представник родини Ласкарисів

Феодор I Ласкаріс, імператор Нікеї

Невідомо

Марія Ласкарина

Олексій III Ангел, візантійський імператор

Анна Ангеліна Комніна

Євфросинія Дукена Каматирена

Джерела

• Харди, Ђура (2014). О смрти господара Мачве кнеза Ростислава Михаилович. Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Історичні науки. Т. 24. Кам’янець-Подільський. с. 183—194.

• Bataković, Dušan T., ред. (2005). Histoire du peuple serbe [History of the Serbian People] (French) . Lausanne: L’Age d’Homme. ISBN 9782825119587.
• Bernert, Zsolt; Buzár, Ágota (2018). 80 év után kerültek elő az Árpád-házi herceg elveszettnek hitt csontmaradványai [Bones of the Prince from the House of Árpád, Believed to be Lost, were Rediscovered after 80 Years]. Határtalan Régészet. Móra Ferenc Múzeum. 3 (4): 84—87. ISSN 2416-3074.
• Ćirković, Sima (2004). The Serbs. Malden: Blackwell Publishing.
• Engel, Pál (2001). The Realm of St. Stephen: A History of Medieval Hungary, 895-1526. London & New York: I.B.Tauris.
• Fine, John Van Antwerp Jr. (1994). The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest. Ann Arbor, Michigan: University of Michigan Press.
• Font, Márta (2020). Rostislav, Dominus de Macho. Stefan the First-Crowned and His Time. Belgrade: Institute of History. с. 309—326.
• Isailović, Neven (2016). Living by the Border: South Slavic Marcher Lords in the Late Medieval Balkans (13th–15th Centuries). Banatica. 26 (2): 105—117.
• Jireček, Constantin (1911). Geschichte der Serben. Т. 1. Gotha: Perthes.
• Kádár, Tamás (2009). Egy rejtélyes politikai gyilkosság és háttere a XIII. század végi Magyarországon: Béla macsói és boszniai herceg pályája [A Mysterious Political Murder and its Background at the End of 13th Century in Hungary: Career of Béla, Duke of Macsó and Bosnia]. Fons. Szentpétery Imre Történettudományi Alapítvány. 16 (4): 411—429. ISSN 1217-8020.
• Kontler, László (1999). Millennium in Central Europe: A History of Hungary. Atlantisz Publishing House. ISBN 963-9165-37-9.
• Kristó, Gyula (1979). A feudális széttagolódás Magyarországon [Feudal Anarchy in Hungary] (угор.). Akadémiai Kiadó. ISBN 963-05-1595-4.
• Kristó, Gyula: Középkori históriák oklevelekben (1002—1410) (Medieval Stories in Royal Charters /1002-1410/); Szegedi Középkorász Műhely in association with the Gondolat Kiadó, 1992, Szeged; ISBN 963-04-1956-4.
• Petrovics, István (1994). Béla 5. Magyar herceg. У Kristó, Gyula; Engel, Pál; Makk, Ferenc (ред.). Korai magyar történeti lexikon (9–14. század) [Encyclopedia of the Early Hungarian History (9th–14th centuries)] (угор.). Akadémiai Kiadó. с. 93. ISBN 963-05-6722-9.
• Szűcs, Jenő (2002). Az utolsó Árpádok [The Last Árpáds] (угор.). Osiris Kiadó. ISBN 963-389-271-6.
• Ternovácz, Bálint (2017). A macsói és barancsi területek története 1319-ig [Te Territories of Macsó and Barancs until 1319]. У Fábián, Laura та ін. (ред.). Micae Mediaevales VI (угор.). Eötvös Loránd University. с. 227—240. ISBN 978-963-284-826-6.
• Zsoldos, Attila (2007). Családi ügy: IV. Béla és István ifjabb király viszálya az 1260-as években [A family affair: The Conflict between Béla IV and Junior King Stephen in the 1260s] (угор.). História, MTA Történettudományi Intézete. ISBN 978-963-9627-15-4.
• Zsoldos, Attila (2011). Magyarország világi archontológiája, 1000–1301 [Secular Archontology of Hungary, 1000–1301] (угор.). História, MTA Történettudományi Intézete. ISBN 978-963-9627-38-3.