Валентин Йорданов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валентин Йорданов
Валентин Димитров Йорданов
Загальна інформація
Національністьболгарин
Громадянство Болгарія
Місце проживанняСофія
Народження26 січня 1960(1960-01-26) (64 роки)
Сандрово, Русенська область, Народна Республіка Болгарія
Зріст156 см
Вага55 кг
Спорт
КраїнаБолгарія Болгарія
Вид спортуборотьба
Дисциплінавільна боротьба
КлубЦСКА, «Славія-Літекс» Софія
Нац. збірнаБолгарія Болгарія
ТренериЙордан Христов
Нагороди
Кавалер ордена «Стара Планина»
Кавалер ордена «Стара Планина»
Спортивні медалі
Представник Болгарія Болгарія
Олімпійські ігри
Бронза Барселона 1992 Вільна боротьба, 52 кг
Золото Атланта 1996 Вільна боротьба, 52 кг
Чемпіонати світу з боротьби
Золото Київ 1983 Вільна боротьба, 52 кг
Золото Будапешт 1985 Вільна боротьба, 52 кг
Бронза Будапешт 1986 Вільна боротьба, 52 кг
Золото Клермон-Ферран 1987 Вільна боротьба, 52 кг
Золото Мартіньї 1989 Вільна боротьба, 52 кг
Срібло Токіо 1990 Вільна боротьба, 52 кг
Срібло Варна 1991 Вільна боротьба, 52 кг
Золото Торонто 1993 Вільна боротьба, 52 кг
Золото Стамбул 1994 Вільна боротьба, 52 кг
Золото Атланта 1995 Вільна боротьба, 52 кг
Чемпіонати Європи з боротьби
Бронза Лодзь 1981 Вільна боротьба, 52 кг
Золото Варна 1982 Вільна боротьба, 52 кг
Золото Будапешт 1983 Вільна боротьба, 52 кг
Срібло Єнчепінг 1984 Вільна боротьба, 52 кг
Золото Лейпциг 1985 Вільна боротьба, 52 кг
Золото Пірей 1986 Вільна боротьба, 52 кг
Золото Велико Тирново 1987 Вільна боротьба, 52 кг
Золото Манчестер 1988 Вільна боротьба, 52 кг
Золото Анкара 1989 Вільна боротьба, 52 кг
Чемпіонати Європи з боротьби серед юніорів
Золото Бурса 1980 вільна боротьба, до 52 кг
CMNS: Валентин Йорданов у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Йорданов.

Валентин Димитров Йорданов (болг. Валентин Димитров Йорданов; нар. 26 січня 1960(19600126), Сандрово, Русенська область) — болгарський борець вільного стилю, семиразовий чемпіон світу, семиразовий чемпіон Європи, чемпіон Олімпійських ігор. Єдиний борець у світі (вільна і греко-римська боротьба), який виграв 10 медалей на чемпіонатах світу — 7 золотих, 2 срібні і 1 бронзову.

Біографія

[ред. | ред. код]

Боротьбою почав займатися з 1970 року в рідному селі. Першим наставником, що тренував Валентина протягом 8 років до закінчення ним спортивної школи в Русе був Георгій Ачев. У 1978 Валентина Йорданова призвали на строкову службу, яку він проходив у спортивній школі ЦСКА (Софія), тренувався там під керівництвом Янчо Патрикова. У 1980 стає чемпіоном Європи серед юніорів. По закінченні строкової служби у 1980 році залишається на надстрокову службу в клубі ЦСКА до 1990 року.

У 1990 році Валентин Йорданов переїжджає до США, до маєтку Foxcatcher Farm американського мультимільйонера Джона Дюпона, члена родини Дюпонів, що є засновниками і власниками однієї з найбільших хімічних компаній світу «DuPont». Джон Дюпон — фанат вільної боротьби організовує там борцівську команду за назвою маєтку — «Foxcatcher» («Мисливець на лисиць»), в якому спортсмени готуються до Олімпійських ігор. Тренером команди був Марк Шульц — американський борець, чемпіон світу і Олімпійських ігор 1984 року в Лос-Анджелесі, що вже завершив спортивну кар'єру. Разом з Йордановим тренувався також старший брат Марка Шульца Дейв, що також був чемпіоном світу і Олімпійських ігор в Лос-Анджелесі. Тренуючись у США, Йорданов одночасно виступав за болгарський борцівський клуб «Славія-Літекс» із Софії. Між Валентином і власником маєтку склались дуже близькі, дружні стосунки. Мультимільйонер супроводжував Йорданова на багатьох змаганнях, в спортивному костюмі з написом «Болгарія» і навіть сидів у кутку килима під час його поєдинків. У той час він був одним з найщедріших благодійників болгарської Федерації боротьби і кілька разів робив пожертвування по 100 000 доларів.

Джон Дюпон мав дуже складний характер, до того ж він зловживав алкоголем і наркотиками, що врешті призвело до трагедії. 26 січня 1996 року в день, коли Валентину Йорданову виповнилося 36 років, Джон Дюпон вбиває Дейва Шульца з револьвера. На осонові цих подій у 2013 році Беннетом Міллером був знятий художній фільм «Мисливець на лисиць», що став володарем кількох престижних кінопремій. Мультимільйонер, що був поміщений у в'язницю, і звідти продовжував фінансово підтримувати Валентина Йорданова і болгарську Федерацію боротьби, останнє пожертвування для неї він зробив у 2006 році.

Незважаючи на цю трагедію і немолодий вік Валентину Йорданову того ж року вдається нарешті виграти Олімпійські ігри в Атланті. У фіналі він переміг Наміка Абдуллаєва з Азербайджану. У 1984-мі, вже будучи чемпіоном світу, він не зміг поїхати на Олімпіаду в Лос-Анджелесі через бойкот ігор Радянським Союзом та його сателітами, до яких входила і Болгарія. На Олімпійських ігор 1988 року в Сеулі Валентин посів лише восьме місце через програш радянському борцеві Володимиру Тогузову. Через чотири роки на Олімпійських іграх 1992 в Барселоні Йорданов зумів взяти реванш у Тогузова, але поступився Лі Хак Сону з КНДР. Північнокореєць пробився до фіналу, де і став чемпіоном, через що Валентин тримав можливість поборотися за бронзову нагороду, якою відмінно скористався. У поєдинку за третє місце він подолав Кім Сон Хака з Південної Кореї.

Після тріумфу 1996 року в Атланті Валентин Йорданов завершує свою спортивну кар'єру, за роки якої він провів 685 офіційних поєдинків, одержавши перемоги у 673 з них. З 1997 року він є членом Комітету FILA. У 1998 році він був вперше обраний на пост президента федерації боротьби Болгарії, на який декілька разів переобирався. У 2000 році він став членом бюро Болгарського олімпійського комітету. У 2014 році після 16-річного керування болгарською федерацією боротьби вирішив не балотуватися на пост президента цієї організації. Він очолив федерацію у критичний для неї період, коли вона відчувала великі фінансові труднощі, а у борців цієї країни не було результатів. З його приходом ситуація поліпшилася в усіх напрямках. У 2013 році Йорданов був визнаний найуспішнішим керівником національної спортивної федерації в країні.[1]

У 2010 році мільйонер-вбивця Джон Дюпон помирає в пенсільванській в'язниці. Згідно заповіту 80 % його статків, що за оцінками ЗМІ складає від 200 до 400 млн доларів, переходить до Валентина Йорданова. Це спричинило судові позови від родичів померлого мільйонера.[2]

Закінчив Національну академію спорту Болгарії за фахом «Боротьба». Вільно володіє англійською та російською мовами. Одружений, має двох дітей.

Державні нагороди та визнання

[ред. | ред. код]

Найкращий борець вільного стилю 1984 і 1995 років за версією Міжнародної федерації боротьби (FILA). Цією ж організацією визнавався борцем вільного стилю № 1 XX століття. Включений до Всесвітньої Зали слави Міжнародної федерації об'єднаних стилів боротьби (FILA).[3]

Десять разів входив до десятки найкращих спортсменів Болгарії (1983, 1985, 1986, 1987, 1989, 1992, 1993, 1994, 1995, 1996 рр.).

Спортсмен 20-го століття, який обирається Національною академією спорту Болгарії (2000). Спортсмен століття міста Русе. Володар Золотого пояса «Дан Колов» за 1984 рік.

Спортивні результати

[ред. | ред. код]

Виступи на Олімпіадах

[ред. | ред. код]
Змагання Збірна Вагова категорія Місце
Літні Олімпійські ігри 1988 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг 8
Літні Олімпійські ігри 1992 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг Бронза
Літні Олімпійські ігри 1996 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото

Виступи на Чемпіонатах світу

[ред. | ред. код]
Змагання Збірна Вагова категорія Місце
Чемпіонат світу з боротьби 1982 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг 13
Чемпіонат світу з боротьби 1983 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото
Чемпіонат світу з боротьби 1985 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото
Чемпіонат світу з боротьби 1986 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг Бронза
Чемпіонат світу з боротьби 1987 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото
Чемпіонат світу з боротьби 1989 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото
Чемпіонат світу з боротьби 1990 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг Срібло
Чемпіонат світу з боротьби 1991 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг Срібло
Чемпіонат світу з боротьби 1993 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото
Чемпіонат світу з боротьби 1994 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото
Чемпіонат світу з боротьби 1995 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото

Виступи на Чемпіонатах Європи

[ред. | ред. код]
Змагання Збірна Вагова категорія Місце
Чемпіонат Європи з боротьби 1981 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг Бронза
Чемпіонат Європи з боротьби 1982 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото
Чемпіонат Європи з боротьби 1983 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото
Чемпіонат Європи з боротьби 1984 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг Срібло
Чемпіонат Європи з боротьби 1985 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото
Чемпіонат Європи з боротьби 1986 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото
Чемпіонат Європи з боротьби 1987 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото
Чемпіонат Європи з боротьби 1988 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото
Чемпіонат Європи з боротьби 1989 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото

Виступи на інших змаганнях

[ред. | ред. код]
Змагання Збірна Вагова категорія Місце
Балканські ігри 1979 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг Срібло
Балканський чемпіонат з боротьби 1980 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото
Суперчемпіонат світу з боротьби 1986 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото
Гала гран-прі FILA 1988 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото
Великі майстри олімпійської боротьби 1990 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото

Виступи на змаганнях молодших вікових груп

[ред. | ред. код]
Змагання Збірна Вагова категорія Місце
Чемпіонат світу з боротьби серед юніорів 1979 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг 5
Чемпіонат Європи з боротьби серед юніорів 1980 Болгарія Болгарія вільна боротьба, до 52 кг  Золото

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Йорданов уходит. Валентин Йорданов не будет баллотироваться в президенты Федерации борьбы Болгарии после 16 лет пребывания на этом посту. // «PROспорт Кахахстан», № 2 від 17.01.2014 (рос.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27.04.2016. Процитовано 20.04.2016.
  2. ↑ Валентин Йорданов наследи $400 милиона от убиеца Дюпон! // Вестник Марица. 14.11.2011 (болг.). Архів оригіналу за 11.10.2015. Процитовано 18.11.2019.
  3. ↑ Hall of Fame — Freestyle // United World Wrestling ({{lang-uk|[[Об'єднаний світ боротьби]] |accessdate=20 квітня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160514053447/https://unitedworldwrestling.org/organization/hall-of-fame/freestyle?page=1 |archivedate=14 травня 2016 |deadurl=yes }}). Архів оригіналу за 14 травня 2016. Процитовано 20 квітня 2016.

Література

[ред. | ред. код]

Нелюбин B. B. Миндиашвили Д. Г., Мищенко Н. М. «Мастера большого ковра», М.: 1993 (рос.)

Зовнішні відеофайли
Відео поєдинків Валентина Йорданова
Відеофільм, присвячений Валентину Йорданову
Чемпіонський поєдинок проти Наміка Абдуллаєва на літніх Олімпійських іграх 1996 року в Атланті

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Валентин_Йорданов&oldid=42318191