Варені раки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Варені раки

Раки — закуска з цілих варених річкових раків з додатковими інгредієнтами або без них.

Приготування

[ред. | ред. код]

Раків кладуть у посуд з холодною водою або молоком на кілька хвилин, потім живцем кидають у киплячу підсолену воду і варять близько 10–15 хвилин.[1]. У каструлю може також додаватися морква, цибуля, зелень (петрушка, кріп), лавровий лист), листя кропиви.

Складніші способи приготування — обсмажування в олії, додавання при варінні білого вина, сметани, гвоздики, кмину, перцю та ін. Раки у слов'ян традиційно вважаються однією з найкращих закусок до пива, але скандинави використовують їх з аквавітою.

Всі частини тушки раку їстівні, крім панцира, вусів і травного тракту, але нерідко їдять тільки м'ясо клешнів і черевця (називається в побуті «хвостом» або «раковими шийками»).

Подача

[ред. | ред. код]

Раки при подачі на стіл можуть поливатися відваром, в якому вони варилися, а також може готуватися спеціальний раковий соус (суміш відвару, борошна та олії).

До раків подається спеціальний ніж і виделочка, великі серветки - підв'язувати, достатню кількість паперових серветок і миски з водою для миття рук, а також нарізаний лимон, якщо раків їдять руками. Насамперед відламують клешні, потім ножем відокремлюють їх кінчики. М'ясо з клешні витягають виделочкою. Після цього відокремлюють ноги від тулуба і розламують рака між грудним панциром і хвостовою частиною.[1].

Поширення

[ред. | ред. код]

Завдяки простоті практикується по всьому ареалу річкових раків. Однак найбільшою любов'ю користується у кухнях слов'янських та скандинавських народів. У скандинавів серпневі літні застілля з поїданням раків називаються «Свято раків» (Rapujuhlat). Традиція свята зародилася у Швеції[2].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Похлёбкин В. В. Р. Раки // Кулинарный словарь от А до Я. — ISBN 5-218-00252-6. Архівовано з джерела 6 жовтня 2021
  2. КЛАССИЧЕСКАЯ ФИНСКАЯ ЕДА НА ВСЕ ВРЕМЕНА. visitfinland.com. 2018. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 20 липня 2020.