Ганс Урс фон Бальтазар
| Ганс Урс фон Бальтазар | |
|---|---|
| нім. Hans Urs von Balthasar | |
 | |
| Народився | 12 серпня 1905[1][2][…] Люцерн, Швейцарія[4] |
| Помер | 26 червня 1988[1][2][…] (82 роки) Базель, Швейцарія[4] |
| Поховання | Церква святого Леодегараd |
| Країна |  Швейцарія[5] |
| Діяльність | богослов, письменник, католицький священник, перекладач |
| Alma mater | Цюрихський університет |
| Посада | кардинал[6][7] |
| Нагороди | |
| Автограф |  |
| Особ. сторінка | balthasarbooks.com |
 Ганс Урс фон Бальтазар у Вікісховищі | |
Ганс Урс фон Бальтазар (нім. Hans Urs von Balthasar; 12 серпня 1905, Люцерн, Швейцарія — 26 червня 1988, Базель, Швейцарія) — швейцарський кардинал, католицький богослов і священник. Кардинал-диякон с титулярною дияконією Сан-Нікола-ін-Карчере.
Професор, член-кореспондент Британської академії (1973), іноземний член французької Академії моральних і політичних наук (1974).
Народився Ганс Урс фон Бальтазар в Люцерні 12 серпня 1905 року в католицькій сім'ї. З дитинства цікавився літературою і музикою. Середню освіту здобув в єзуїтській школі (Фельдкірх, Австрія). Вивчав германістику та філософію в університетах Цюриха, Берліна і Відня. У Цюріху з відзнакою (summa cum laude) захистив докторську дисертацію «Історія есхатологічної проблеми в сучасній німецькій літературі» (1928 рік). У 1929 році став послушником ордена єзуїтів. У 1933—1937 роках вивчав богослов'я на єзуїтському богословському факультеті в Ліоні (Ліон-Фурв'єр), де познайомився з французьким теологом Анрі де Любаком. У 1936 році в Мюнхені був висвячений кардиналом Фаульхабером в священицький сан.
У травні 1988 року Папа Римский Іван Павло II оголосив, що має намір піднести Ганса Урса фон Бальтазара в сан кардинала-диякона с титулярною дияконією церкви Сан-Нікола-ін-Карчере, проте 26 червня 1988 року кардинал Бальтазар, не доживши два дні до консисторії — накладання кардинальської червоної беретки, несподівано помер у Базелі, перед подготовкою до ранкової меси.
- «Geschichte des eschatologischen Problems in der modernen deutschen Literatur» (1930)
- «Apokalypse der deutschen Seele» (в 3-х томах, 1937—1939)
- «Das Herz der Welt» (1945)
- «Therese von Lisieux. Geschichte einer Sendung» (1950)
- «Karl Barth. Darstellung und Deutung seiner Theologie» (1951)
- «Reinhold Schneider. Sein Weg und sein Werk» (1953)
- «Bernanos» (1954)
- «Einsame Zwiesprache. Martin Buber und das Christentum» (1958)
- «Augustinus, Die Gottesbürgerschaft» (1961)
- «Cordula oder der Ernstfall» (1966)
- «Herrlichkeit. Eine theologische Ästhetik» (в 3-х томах, 1961—1969)
- «Theodramatik» (в 5-ти томах, 1971—1983)
- «Theologik» (в 3-х томах, 1985—1987)
- «Epilog» (1987)
- Apokatastasis (= Neue Kriterien; Band 1) (1999)
- «Насамперед Царство Боже» // пер. Н. Лозинської (Львів: «Місіонер», 2005)
- «Пасхальне таїнство» (Львів: «Місіонер», 2011)
- «Варта віри лише любов» // пер. з нім. Наталі Комарової (Київ: «Дух і літера», 2015)
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118506323 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2018.
- ↑ BeWeB
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- M. Kehl and W. Loser. The Von Balthasar Reader, translated by R. J. Daly and F. Lawrence (New York, 1982).
- L.S. Chapp, The God Who Speaks: Hans Urs von Balthasar.s Theology of Revelation (Bethesda, Md. 1996).
- E. T. Oakes, Pattern of Redemption: The Theology of Hans Urs von Balthasar. (2d rev. ed. New York, 1997).
- David Schindler, ed., Hans Urs von Balthasar: His Life and Work (Notre Dame, Ind., 1991).
- Присухін С. І. Бальтазар, Ганс Урс фон [Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія (дата звернення: 16.12.2021).
- Інформація на сайті catholic-hierarchy [Архівовано 16 грудня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
|
Це незавершена стаття про теолога або теологиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |