Генерал-капітанство Куба
Capitanía General de Cuba (іспанська) Генерал-капітанство Куба | |||||
Колонія Іспанської імперії | |||||
| |||||
| |||||
Гімн Marcha Real (Королівський марш) | |||||
Віце-королівство Нової Іспанії в 1794, з генерал-капітанством Куби, зображеним фіолетовим кольором | |||||
Столиця | Гавана | ||||
Релігії | римо-католицизм | ||||
Форма правління | монархія | ||||
Король | |||||
- 1759–1788 | Карл III | ||||
- 1886–1898 | Альфонсо XIII Марія Крістіна Австрійська (регент) | ||||
Генерал-капітан | |||||
- 1764–1779 | Граф де Рікла[en] | ||||
- 1887–1898 | Рамон Бланко-і-Еренас[en] | ||||
Історичний період | Ранньомодерна Європа[en] | ||||
- Адміністративна реорганізація | 1607 | ||||
- Паризька угода | 10 грудня 1898 | ||||
Валюта | іспанський долар, іспанська песета | ||||
Сьогодні є частиною | Куба | ||||
|
Генерал-капітанство Куба (ісп. Capitanía General de Cuba) — адміністративна одиниця іспанської колоніальної імперії, що існувало з 1607 до 1898 року, з 1764 року включало в себе також генерал-капітанства Пуерто-Рико, Гватемала та Юкатан.
До 1764 року Генерал-капітанство Куба було підпорядковане Генерал-капітанству Санто-Домінго[1]. Після реформ Бурбонів до Генерал-капітанства було приєднано провінції Флорида та Луїзіана і надання їм більшої автономії[2]. Ці зміни були здійснені графом Хосе Флоридабланка у часи Карла III, для того щоб зміцнити позиції Іспанії в Карибському регіоні по відношенню до Великої Британії.
Новий губернатор, генерал-капітан, який знаходився у Гавані здійснював контроль над управлінням справами нового району. Місцеві губернатори Генерал-капітанства колись були під контролем (в політичному і військовому відношенні) президента аудіенсій Санто-Домінго. Аудіенсії зберегла контроль над судовими справами поки не були утворені нові аудіенсії у Пуерто-дель-Принсіпі (1800) і Гавані (1838).
У 1825 році, в результаті втрати володінь на материку, Іспанське уряд надав губернаторам Генерал-капітанства Куби надзвичайні повноваження в частині адміністративних, судових та фінансових функцій, а у другій половині XIX століття надав їм титул генерал-губернатора.
Після підписання Паризького мирного договору у 1898 році Іспанія відмовилась від претензій на суверенітет Куби. Звільнені території зайняли США, які взяли на себе зобов'язання щодо охорони життя та майна, згідно з міжнародним правом.
- José Gregorio Cayuela Fernández y Ángel Bahamonde Magro, Hacer las Américas. Las elites coloniales españolas en el siglo XIX. Alianza Editorial, 1992. ISBN 84-206-4231-2
- José Gregorio Cayuela Fernández, Bahía de Ultramar. España y Cuba en el siglo XIX. El control de las relaciones coloniales. Siglo XXI Editorial, 1992. ISBN 84-323-0788-2
- Allan J. Kuethe Cuba, 1753–1815: Crown, Military, and Society. Knoxville, University of Tennessee Press, 1986. ISBN 978-0-87049-487-1
- ↑ Negroni, Héctor Andrés; en "Historia militar de Puerto Rico" (p. 43, Ed. Siruela, año 1992). ISBN 84-7844-138-7(ісп.)
- ↑ COMMONS DE LA ROSA, Áurea. «La organización territorial de España y sus posesiones en América durante el siglo de las luces». — México: Instituto de Geografía, UNAM. (ісп.)
Це незавершена стаття з історії Іспанії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з історії Куби. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |