Географія Куби
Географія Куби | |
---|---|
Географічне положення | |
Континент | Північна Америка |
Регіон | Вест-Індія |
Координати | 21°30′ пн. ш. 80°00′ зх. д. / 21.500° пн. ш. 80.000° зх. д. |
Територія | |
Площа | 110,86 тис. км² (106-те) |
• суходіл | 100 % |
• води | 0 % |
Морське узбережжя | 3735 км |
Державний кордон | 28,5 км |
Рельєф | |
Тип | рівнинний |
Найвища точка | пік Туркіно (1974 м) |
Найнижча точка | Карибське море (0 м) |
Клімат | |
Тип | тропічний |
Внутрішні води | |
Найдовша річка | Кауто (343 км) |
Найбільше озеро | Лагуна-де-Лече (67,2 км²) |
Інше | |
Природні ресурси | руди кольорових металів, залізні руди, кам'яна сіль, деревина, кремнезем, вуглеводні, родючі ґрунти |
Стихійні лиха | тропічні циклони, посухи |
Екологічні проблеми | забруднення повітря, забруднення вод, знеліснення |
Куба — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Великих Антильських островів (найбільший острів архіпелагу) Карибського регіону . Загальна площа країни 110 860 км² (106-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 109 820 км², а на поверхню внутрішніх вод — 1 040 км²[1]. Площа країни втричі більша за площу Одеської області України.
Офіційна назва — Республіка Куба, Куба (ісп. Republica de Cuba, Cuba)[2]. Назва країни походить від назви однойменного острова. Острів Куба був відкритий 1492 року Христофором Колумбом. Він був впевнений, що відкрита ним земля є частиною азійського материка, тому назвав її Хуана на ім'я спадкоємця іспанського королівського престолу[3]. Пізніше деякий час у вжитку була назви Фернандіна, на честь короля, і Сантьяго, на честь Святого Якова, покровителя Іспанії[3]. Проте найбільш вживаною залишився топонім індіанців-араваків таїно на позначення свого центральної землі — «кубана», яке незабаром було поширене на весь острів[3]. Подібну етимологію має китайське Чжун-го (Серединна держава).
Куба — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Проте на південному сході острова в затоці Гаунтанамо США на постійній основі орендують територію суходолу й акваторію прилеглих вод під військово-морську базу. Загальна довжина цього державного кордону — 28,5 км. Острів Куба простягається майже в широтному напрямі на 1200 км при ширині від 32 до 145 км. Куба омивається водами Атлантичного океану; на півдні водами Карибського моря; на півночі 150 км водами Флоридської протоки від півострова Флорида (США), Старої Багамської — від Багамських Островів; на сході 77 км водами Навітряної протоки від Гаїті; на півдні Ямайка (140 км) і Кайманові Острови (Велика Британія); на заході 200 км водами Юкатанської протоки від півострова Юкатан (Мексика); на північному заході омивається водами Мексиканської затоки[4]. Загальна довжина морського узбережжя 3735 км[1].
-
Порівняння розмірів території Куби та США
-
Морські кордони країн Карибського регіону
-
Гуантанамо (США)
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1].
Час на Кубі: UTC-5 (-7 годин різниці часу з Києвом)[6]. Літній час вводиться другої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в першу неділю листопада переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.
Частину території Куби займають субплатформні ділянки, складені вапняками і структурно пов'язані з вапняковим плато Юкатану, Флориди і Багамських островів. На південному сході острів перетинає основна складчаста система Антильської острівної дуги, яка творить гірський хребет Сьєрра-Маестра.
Надра Куби багаті на ряд корисних копалин: кобальт, нікель, залізну руду, хром, мідь, кам'яну сіль, кремнезем, нафту[7].
Середні висоти — 108 м; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — пік Туркіно (1974 м). Рельєф Куби визначається рядом субширотних кулісоподібно розташованих гірських гряд і хребтів, розділених слабкогорбистими та рівнинними площами.
- У західній частині острова виділяється хребет Гуанігуаніко, який складається з хребтів Сьєрра-де-лос-Органос і Сьєрра-дель-Росаріо (макимальна висота — гора Пан-де-Гуайбон, 699 м), де розвинений характерний рельєф «моготів» — ізольованих, складених вапняками гряд або горбів з майже вертикальними стінками, а східніше — гряди Бехукаль-Мадруга і пагорби Гавана-Матансас.
- У центральній частині підіймається гірський масив Ескамбрай (Гуамуая) з піком Сан-Жуан (1140 м).
- Найбільш розчленований рельєф характерний для сходу країни (хребет Сьєрра-Маестра з піком Туркіно, 1974 м).
- На півночі лежить гірський масив Маярі-Баракоа.
-
Рельєф Куби
-
Рельєф Куби
-
Супутниковий знімок поверхні країни
-
Карта країни (англ.)
-
Гора Піко-Туркіно
-
Сьєрра-Маестра
-
Долина Лос-Інхеньос
-
Долина Віньялес
-
Могот — тропічний вапняковий останець
-
Карст в провінції Гуантанамо
Головний острів оточений архіпелагами дрібних островів, серед яких найбільші — Сабана і Камагуей (близько 400 островів) на півночі, Хардінес-дель-Рей на південному сході і Лос-Канарреос (350 островів) на південному заході (у тому числі острів Хувентуд, колишній Пінос).
Територія Куби лежить у тропічному кліматичному поясі, трохи південніше тропіка Рака[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[9]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[9]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[9]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[9].
-
Сонячна радіація (англ.)
-
Хмарність над Кубою в листопаді
-
Кліматична карта Куби (за Кеппеном)
-
Штормові хмари над Гаваною
Куба є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 38,12 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 8,7 тис. км² зрошуваних земель[1].
-
Гідрографічна мережа Куби
-
Меандри річки Кауто
-
Річка Хатігуаніко
-
Природні стави на річці Кабурні
-
Лагуна-де-Лече
Річки країни належать басейну Атлантичного океану. Річки Куби не мають великого господарського значення. Найдовша річка — Кауто в гірській області південного сходу країни, довжиною близько 240 км, судноплавна для невеликих суден в нижній течії на відстані 120 км.
Земельні ресурси Куби (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 60,3 %,
- орні землі — 33,8 %,
- багаторічні насадження — 3,6 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 22,9 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 27,3 %;
- інше — 12,4 %[1].
Зоогеографічно територія країни належить до Антильської підобласті Неотропічної області[9].
-
Туркіно
-
Віньялес
-
Алехандро-де-Умбольдт
-
Десембарко-дель-Ґранма
-
Вид на Велику скелю/Гран-П'єдра у Баконао
Куба є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Договору про Антарктику,
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[11].
Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Конвенціїз охорони морських живих ресурсів[1].
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: східне узбережжя страждає від ураганів з квітня по листопад (загалом один руйнівний ураган на рік); часті посухи[1].
-
Після урагану Сенді
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- забруднення повітря і вод;
- збіднення біорізноманіття;
- знеліснення.
У фізико-географічному відношенні територію Куби можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
- ↑ а б в г д е ж и к Cuba, Geography. Factbook.
- ↑ Котляков В. М., 2006.
- ↑ а б в Поспелов Е. М., 2005.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 23 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Куба // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ а б в г д ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- ↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Куба // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
- (англ.) Donovan, Steven K.; Jackson, Trevor A. (1994). Caribbean Geology: An Introduction. University of West Indies. с. 289. ISBN 9764100333.
- (рос.) Куба // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1982. — Т. 2. К-Я. — 656 с.
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейн. — Л. : Гидрометеоиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Дорст Ж. Центральная и Южная Америка. — М. : Прогресс, 1977. — 318 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Куба // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
- (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
- Вікісховище : Атлас Куби.
- Карти Куби : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Cuba : [англ.] : [арх. 16 червня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 23 November. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Кубу : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Куби.
- https://web.archive.org/web/20110623233609/http://www.climate-charts.com/Locations/c/CU78325.php
- Karte der Gebirge Kubas [Архівовано 24 вересня 2010 у Wayback Machine.]