Гнильче (Тернопільський район)
| село Гнильче | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Підгаєцька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040370090059956 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1395 |
| Населення | 593 |
| Площа | 27,231 км² |
| Густота населення | 21.78 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48034 |
| Телефонний код | +380 3542 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°11′32″ пн. ш. 24°55′40″ сх. д. / 49.19222° пн. ш. 24.92778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
384 м |
| Відстань до районного центру |
21 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48000, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, м Підгайці, вул Шевченка, буд. 39 |
| Карта | |
  Гнильче | |
 Гнильче | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Гни́льче — село в Україні, у Підгаєцькій міській громаді, Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване у південній частині району поблизу межі з Івано-Франківською областю. До 1990 року належало до Бережанського району.
Поштове відділення — Гнильченське. Адміністративний центр колишньої Гнильченської сільради, якій були підпорядковані села Пановичі та Червень.
Населення — 593 особи (2001).
Назва походить, ймовірно, від болотистої (гнилої) місцевості, на якій колись було розміщене село. Згодом Гнильче пересунулося на родючіші і не болотисті землі. На території Гнильча і села Червень знаходиться урочище В'їзда, які, за легендою були в'їздом до Галицько-Волинського князівства.
Перша писемна згадка — 1395. Згадується в записах галицького суду 4 березня 1437 року[2].
У 1438 році Гнильче перебувало у власності Івана Завиші, старшого внука Іваниша Унгаруса (Іван Угрин), шляхтича гербу і роду Сас[3].
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 1/2 лану (близько 12 га) оброблюваної землі[4].
Діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Рідна школа».
У червні 1915 року в селі побував престолонаслідник ерцгерцог Карл Габсбург на перегляді сотні УСС під командою Романа Дудинського.
В ніч з 18 на 19 серпня 1944 року на релігійне свято СПАС на мирне населення села, більшість з яких були українців - напала банда-угрупування "ястребки" з території с. Пановичі де більшість населення були поляки за національністю і лишень дві, три хати українці. Дане угрупування було створено і підтримане членами НКВД в м. Підгайці. Також до цього угрупування ввішли військові Армії Крайової, радянські підпільники та члени НКВД. Приводом стала подія - зникнення та вбивство зв'язкового ОУН-УПА. Причинами цієї різні та різні в с. Пановичі: план НКВД по витісненню поляків, які проживали в Підгаєччини до Польщі; меркантильність членів угрупування "ястребків". Підгаєцьке НКВД дало 2 (дві) години "ястребками" для вчинення даного злочину. Після двох годин, з'явилося керівництво "визволителів" у с. Гнильче зафіксувати факт "злочину" військовими ОУН-УПА без слідства. Загинуло 22 українці, помешкання багатьох були пограбовані і спалені. У даному злочині НКВД поширило диверсійну версію - помста ОУН-УПА, а саме сотню "Бистрого" і сотню "Орла" у співпраці мешканців села з НКВД та вбивства ними зв'язкового ОУН-УПА.
Село почали заселяти знову в середині 1945 р.
У 1989 році була облаштована "Криниця пам'яті" в пам'ять до 45-річчя загиблих українців.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Підгаєцької міської громади[5].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Підгаєцького району, село увійшло до складу Тернопільського району[6].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 593 | 100% |
Є церква святого архістратига Михаїла (1950; мурована).
Споруджено пам'ятники:
- полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967)
- Борцям за волю України (1996)
- Почато будування пам'ятника до дня 65-річчя спалення села поляками (2009).
Діють загальноосвітня школа I-II ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.
- Григорович Іван (1876—1937) — актор, співак;
- Сроковський Станіслав[8]- польський письменник, громадський діяч
- Микола Плекан, соліст Національної капели бандуристів України ім. П.Майбороди. Разом з колективом капели і Київського академічного театру українського фольклору «Берегиня» гастролював з концертами в країнах Європи, гордо виконуючи твори українського кобзарського мистецтва на торбані, єдиному в Україні інструменті.
-
Церква Святого Архістратига Михаїла -
Костел 19ст. -
Школа -
Символічна могила Борцям за волю України. -
Автобусна зупинка
- ↑ Австругорські мапи 1:200 з року 1910. Архів оригіналу за 3 січня 2010. Процитовано 12 листопада 2009.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]… — T. XII. — S. 20. — № 165.
- ↑ Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. — Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. — Друкарня «Київ», Торонто, Канада. — С. 482
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa : Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — S. 170.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Adamski A. Stanisław Srokowski [Архівовано 27 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Encyklopedia Solidarności. (пол.)
- Скорик М., Уніят В. Гнильче // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 370. — ISBN 966-528-197-6.
- Колодницький С., Коропецька У. Гнильче // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 176—177. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Андрій Сміжак. Прикарпаття в період Першої світової війни 1914—1918 рр.
- Hnilcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 81. (пол.)
- Panowice, wś, pow. podhajecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 844. (пол.)
- https://www.youtube.com/watch?v=S3hm81fLeZw&t - Походження назви села. Авторка - польська професорка, яка нещодавно знайшла документи своїх бабусь і дідусів і таким чином знайшла своє коріння.
- https://www.youtube.com/watch?v=NpSRNMhA6bo&t=8s - Про королеву гектарів Підгаєцької землі - картоплю. Про скарби з городу, які потрапили до Львівського музею.....
- https://www.youtube.com/watch?v=BozvM8Aia94 - Як рідні оповідачки знайшли скарб в себе на городі обробляючи картоплю з сусідками (правдива історія).
- https://www.youtube.com/watch?v=QrWPtIj_SoI - Сватання в Гнильче. Як то було тоді. Яке придане давали молодятам.
- https://www.youtube.com/watch?v=u3WnegrsgdQ - Архітектура та побудова житла в с. Гнильче др 2 Світової війни.
