Горбачов Дмитро Омелянович
| Дмитро Омелянович Горбачов | |
|---|---|
 | |
| Народився | 13 жовтня 1937 (87 років) м. Алапаєвськ, Свердловська область, Росія |
| Місце проживання | м. Київ |
| Країна | СРСР, Україна |
| Діяльність | мистецтвознавець, викладач університету |
| Alma mater | Київський державний університет |
| Галузь | мистецтвознавство, педагогіка, історія живопису |
| Заклад | Національний художній музей України, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | кандидат мистецтвознавства |
| Відомий завдяки: | як мистецтвознавець, педагог, експерт живопису, дослідник авангарду в живописі |
| Нагороди | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
Дмитро Омелянович Горбачов (* 13 жовтня 1937, м. Алапаєвськ Свердловської області, Росія) — український мистецтвознавець, історик мистецтва [Архівовано 18 січня 2015 у Wayback Machine.] України, міжнародний експерт мистецьких творів, професор. Почесний академік Національної академії мистецтв України (2023).
В дошкільному віці разом з родиною приїхав у Київ на постійне проживання.
З 1944 по 1954 рік навчався в київській середній школі № 71.
Після закінчення школи поступив на історико-філософський факультет Київського університету[1], який закінчив у 1959 році.
Після закінчення університету працює в Музеї українського образотворчого мистецтва (Київ), займається науковою роботою.
Захистив дисертацію на ступінь кандидата мистецтвознавства.
З 1973 по 2011 рік викладав у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. З 2001 року — член редколегії Енциклопедії Сучасної України.
Автор більше 15 мистецтвознавчих книг, художніх альбомів та документальних фільмів.
Користується авторитетом в Європі та Україні як експерт мистецьких творів і є консультантом аукціонів «Крістіз» (Christie's) та «Сотбіс» (Sotheby's), київського «Мистецького Арсеналу».
Організовує виставки українських художників авангардистів в Україні та за кордоном.
Член Українського ПЕН.
Дмитро Омелянович Горбачов спеціалізується на історії та теорії образотворчого мистецтва.
До кола зацікавлень належить мистецтво доби бароко XVII-XVIII ст., романтизму та реалізму XIX ст., сецесії та авангарду 1900-1930 років.
Дослідник «бойчукістів».
Впродовж більш ніж 40 років однією з провідних тем наукових зацікавлень є творчість Т. Г. Шевченка.
- «Анатолій Галактіонович Петрицький» (Київ, 1970);
- «Анатолий Петрицкий» (Москва, 1971);
- «Анатолій Петрицький. Спогади про художника» 1981;
- «Олександр Хвостенко-Хвостов (альбом)» 1987;
- «Avantgarde und Ukraine» (Мюнхен, 1993);
- «Український авангард» (Київ, 1996);
- «Будинок з левами» (Київ, 2005);
- «Українські авангардисти як теоретики і публіцистики» (Київ, 2005);
- «Малевич та Україна» (антологія) (Київ, 2006);
- «Авангард Йогансена» (Львів, 2007);
- «Шедеври українського живопису. Від Алімпія Печерського до Казимира Малевича. Українське малярство останнього тисячоліття» (альбом) (Київ, 2009);
- «Лицарі голодного Ренесансу» (Київ, 2020);
- «Мистецтво світу. Внесок України» (Київ, 2022)
- «Будинок із левами: Нариси історії українського візуального мистецтва XI—XX століть» (За заг. ред. Андрія Пучкова, Київ, 2024, співавтор: Паола Утевська)
Твори, які зберігаються в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України[2]
[ред. | ред. код]- Монографії: «Анатолий Петрицкий», «Я відчуваю життя…» (дослідження про життя та творчість А Г. Петрицького) (1970-і);
- статті: «О символах и эмблемах европейского изобразительного искусства», «Українська книжкова графіка поміж з'їздами художників. 1968—1972», (1963—1985, б/д), «Импрессионизм вечного», «Козак-парижанин», «Розмова з художником-сценографом»–про життя і творчість О. Г. Венеціанова, С. П. Конончука, Ф. Ф. Мануйла, Г. І. Нарбута, Ф. Ф. Нірода (1964—1985, б/д),
- вступні статті до спогадів К. М. Редька «Мобілізовані революцією», збірки «Олександр Хвостенко-Хвостов. Сценограф, живописець, графік» (1975, б/д); текст лекції «Новаторство Т. Г. Шевченка» (1964);
- нариси: «Хроніка успіху» (про розвиток українського мистецтва 20-х–30-х рр. ХХ ст.) (1970-і), «Будинок з левами» (у співавторстві з П. В. Утевською), «Хроніка успіху» (1970-і, 1988);
- рецензії на твори П. О. Білецького «Украинская портретная живопись XVII—XVIII вв.», І. С. Диченка «Євген Лисин», П. М. Жолтовського «Український живопис XVII—XVIII ст.», дипломні роботи студентів КХІ (1979, б/д); розширена заявка на сценарій повнометражного неігрового фільму «Передчуття» (у співавторстві з Р. М. Корогодським) та ін..
- «Казимир великий, або Малевич селянський»[3] (1994)
- «Олександра Екстер»[4] (2005)
- «Український кубофутуризм та Олександр Богомазов»[5] (2006)
- Академрізніця [Архівовано 21 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Кубофутуризм як передчуття (про Екстер) [Архівовано 11 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- О.Богомазов — один із найбільших футуристів Європи. [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Дмитро Горбачов: Що мої очі власноручно бачили. Спомини (шість лекцій) [Архівовано 21 травня 2014 у Wayback Machine.]
- «Олександр Богомазов» (Франція: Тулуза, 1991);
- «Українське мистецтво» (Франція: Тулуза, 1993);
- «Україна і авангард» (Німеччина: Мюнхен, 1993);
- «Арт-фест» (Україна: Київ, 1996);
- «Арт-фест» (Данія: Оденсе, 1996);
- «Мистецтво України ХХ століття» (Україна: Київ, 1999-2000);
- «Дух України. 500-ліття живопису» (Канада: Вінніпег, 2000);
- «Олександр Архипенко. Збережено в Україні» (Україна: Київ, 2001);
- «Феномен українського авангарду 1910—1935» (Канада: Вінніпег, 2001-2002);
- «Феномен українського авангарду 1910—1935» (Україна: Київ, 2002);
- «Перехрестя: Український модернізм. 1910—1930» (США: Чикаго, Нью-Йорк, 2006-2007)
та інші.
- Батько — Горбачов Омелян Григорович, партійний, профспілковий та державний діяч Української РСР. Народився, більшу частину життя прожив і помер у Києві. Його іменем названа одна з вулиць Святошинського району м. Києва.
- Дружина — Горбачова Лілія, журналіст (завідувала дитячою редакцією на УТ-1, створювала передачу «На добраніч, діти». Померла 1990 року).
- Донька — Ганна, отоларинголог.
- Сестра — Горбачова Ірина Омелянівна, мистецтвознавець.
- ↑ У 1955 році за наказом міністра вищої освіти УРСР філософський та історичний факультети університету були об'єднані в один — історико-філософський, який проіснував до 1964 року, а потім його знову розділено на два окремих підрозділи. У складі історико-філософського факультету існували відділення історії та філософії, з окремими вченими і редакційними радами, але без чіткого адміністративного поділу. 1959 року на факультеті було створено кафедру історії та теорії атеїзму, на яку покладалося завдання координації науково-дослідних робіт у галузі атеїзму в усіх вищих і середніх спеціальних навчальних закладах України.
- ↑ Рукописи, Ф. 1174; оп. 1; од. зб. 120; 1949—1994 рр.
- ↑ Казимир Великий або Малевич Селянський (1994) (укр.), процитовано 17 вересня 2023
- ↑ Олександра Екстер та світова сценографія (укр.), процитовано 17 вересня 2023
- ↑ Український кубофутуризм і Олександр Богомазов (укр.), процитовано 17 вересня 2023
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Горбачов Дмитро Омелянович
- Платформа [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Дмитрий Горбачев. Возмутитель трех континетов. Выставка живописи Давида Бурлюка. [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Малевич та Україна [Архівовано 12 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Державний архів
- Киевский календарь [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Наталія Космолінська. Дмитро Горбачов: Жартувати з Шевченком можна! [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Академрізниця: Дмитро Горбачов [Архівовано 21 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Дмитро Горбачов. Авторська екскурсія «Малевич й Україна». (укр.)
- Дмитро Горбачов обміняв натюрморт на двокімнатну квартиру [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- «Присвячується тим, кого я не хотячи знеславлюю», Дмитро Горбачов: що мої очі власноручно бачили (спомини). Частина п'ята [Архівовано 24 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Д. Горбачев. Анатолий Петрицкий. Москва, Советский художник, 1971. [Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.]
- Дмитро Горбачов. Вічний мандрівець шукає оази серед пустелі» [Про творчість Дмитра Нагурного] [1] [Архівовано 11 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Категорії:
- Народились 13 жовтня
- Народились 1937
- Кандидати мистецтвознавства
- Українські мистецтвознавці
- Українські куратори
- Історики мистецтва
- Історики мистецтва України
- Експерти живопису
- Педагоги Києва
- Професори
- Випускники історико-філософського факультету Київського університету
- Лауреати премії імені Івана Огієнка
- Лауреати премії імені Олеся Білецького
- Уродженці Свердловської області
- Члени Українського центру Міжнародного ПЕН-Клубу
- Автори Енциклопедії сучасної України