Евріпід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Евріпід
дав.-гр. Εὐριπίδης
Народивсяне раніше 485 до н. е. і не пізніше 480 до н. е.
Саламін, Острови[d], периферія Аттика, Греція[1][2][…]
Померне раніше 407 до н. е. і не пізніше 405 до н. е.
Пелла, Пелла[d], Пелла, Центральна Македонія, Македонія та Фракіяd, Греція[1][2][4]
КраїнаСтародавні Афіни
Діяльністьавтор трагедій, драматург, письменник, поет, філософ
Галузьдрама[5], поезія[5] і філософія[5]
Знання мовдавньогрецька[5][6]
ЖанрДавньогрецька трагедія
Magnum opusАлкеста, Андромаха, Вакханки, Гекаба, Єлена, Електра, Геракліди, Геракл, Благальниці, Гіпполіт, Іфігенія в Авліді, Іфігенія у таврів, Іон, Циклоп, Медея, Орест, Рес[d], Троянки і Фінікіянки
БатькоMnesarchusd[7]
МатиCleitod[7]
ДітиЕвріпід Молодшийd
IMDbID 0262381

Евріпід (у багатьох джерелах Еврипід[8][9][10][11]; дав.-гр. Εὐριπίδης; близько 480/84 — 406 рр. до н. е.) — давньогрецький поет-драматург, молодший серед трьох великих афінських трагіків — Есхіла та Софокла.[12]

Біографія

[ред. | ред. код]

Згідно з Пароською хронікою Евріпід народився на острові Саламін у 484 році до н. е. За іншою версією поет народився в день Саламінської перемоги (28 вересня 480 року до н. е.), коли на острів висадилися афіняни під час війни проти персів. Його батько Мнесарх мав невелику земельну власність, але спромігся дати синам освіту. За Арістофаном, його мати — зеленщиця Клейто, але пізніший біограф Філохор заперечує це. Відомо, що він навчався у видатних філософів Протагора й Анаксагора, дружив з Архілаєм, Продиком та Сократом, мав значну бібліотеку. Хлопчиком майбутній поет брав участь у щорічному вшануванні Аполлона в його делоському храмі, що вважалося привілеєм давніх аттичних родів. Як свідчать біографи, замолоду Евріпід здобував перемоги як атлет, захоплювався малюванням.

Творчість Евріпіда, який сформувався в роки кризи афінської демократії, розкладу полісної моралі, посилення індивідуалізму, відрізняється різко критичним ставленням до міфології, етичних норм та інших традицій. Це викликало обурення сучасників і, цілком зрозуміло, що навколо нього склалася несприятлива атмосфера (відбита у творах Арістофана), внаслідок чого поет наприкінці життя залишив Афіни. Після нетривалого перебування у фессалійській Магнесії Евріпід поселився в Македонії, де й помер 406 до н. е. Недобрі плітки розповідали і про його смерть: нібито він був розірваний псами, або навіть розтерзаний жінками.

Є відомості, що Евріпід почав працювати над трагедіями вже у вісімнадцятирічному віці, але в змаганні драматургів він вперше взяв участь лише в 455 до н. е., коли йому було близько тридцяти років. У цьому змаганні драматург посів третє місце. За все життя йому вдалося здобути лише п'ять перемог (останню — посмертно). Евріпід, на відміну від Есхіла та Софокла, сам на сцені не виступав, а також, порушуючи традиції, не писав музику до своїх творів, доручаючи цю справу музикантам.

Особливості творчості

[ред. | ред. код]

Незрозумілий сучасниками, Евріпід набув слави великого трагіка, який підготував мистецтво нової драми. Він широко вводить до драматичної дії раціональні інтонації філософського диспуту (в дусі софістів) або судових розглядів, поєднуючи граничний раціоналізм з психологізмом. Евріпіду властиве незвичне для античної трагедії посилення побутового елементу, цікавість до приватного життя людей. Показові кінцівки драм. Автор нехтує природним розвитком і завершеністю дії і тому в фіналі часто відбувається несподівана розв'язка, зазвичай пов'язана з втручанням божества, яке з'являлося на спеціальній театральній машині (еорема). Цей прийом пізніше отримав назву «deus ex machina» («бог з машини»).

Творчість Евріпіда по-справжньому оцінили вже після його смерті; до падіння Римської імперії він залишався найвідомішим і найпопулярнішим драматургом античності. Простежується вплив на Менандра, трагедії Сенеки Молодшого та на європейську драматургію. Від трагедій «Медея», «Гіпполіт» та інших веде початок розвиток драми в бік патетичної, пафосної трагедії значних, часом патологічних пристрастей (цю лінію розвивають Сенека, Расін та інші). Від трагедій «Іон», «Єлена» та інших, де вперше з'являються мотиви загубленої й знайденої дитини тощо — веде шлях в сторону побутової драми, просторікуватих персонажів (через побутову комедію Менандра цей напрям веде до Плавта, а через нього до Мольєра). Трагедії Евріпіда час від часу з'являються і в репертуарі сучасного театру.

Трагедії Евріпіда

[ред. | ред. код]
Евріпід, що сидить, Лувр. Римська статуя ІІ ст.

З 92 п'єс, що приписувалися Евріпіду в давнину, можна відновити назви 80. До нас дійшло з них 18 трагедій, з яких «Рес», як вважається, написаний поетом, що жив пізніше, а сатирівська драма «Циклоп» є єдиним вцілілим зразком цього жанру. Найкращі за оцінкою древніх драми Евріпіда для нас втрачені; з уцілілих увінчаний був тільки «Гіпполіт». У числі збережених п'єс найбільш рання — «Алкеста» (вар. назви: «Алькеста», «Алкестида»), а до більш пізніх належать «Іфігенія в Авліді» і «Вакханки».

Розробка жіночих ролей у трагедії була нововведенням Евріпіда. Гекуба, Поліксена, Кассандра, Андромаха, Макарія, Іфігенія, Єлена, Електра, Медея, Федра, Креуса, Андромеда, Агава і багато інших героїнь сказань Еллади являють собою типи закінчені і життєві. Мотиви подружньої і материнської любові, ніжної відданості, бурхливої пристрасті, жіночої мстивості в сплаві з хитрістю, підступністю і жорстокістю займають в драмах Евріпіда чільне місце. Жінки Евріпіда перевершують його чоловіків силою волі і яскравістю почуттів. Також раби і рабині в його п'єсах не є бездушними статистами, але мають характери, людські риси і проявляють почуття подібно вільним громадянам, змушуючи глядачів співпереживати.

Лише деякі з уцілілих трагедій задовольняють вимогу закінченості і єдності дії. Сила автора перш за все в психологізмі і глибокому опрацюванні окремих сцен і монологів. У старанному зображенні душевних станів, зазвичай напружених до крайності, полягає головний інтерес трагедій Евріпіда.

Список повністю збережених творів

[ред. | ред. код]

Евріпідом було написано понад 90 драматичних творів, з них до нас дійшли 18 трагедій і одна сатирівська драма «Кіклоп». Деякі з них можуть бути точно датовані:

Фрагмент трагедії «Меланіпп в ув'язненні»

Список п'єс, що збереглися частково або втрачені

[ред. | ред. код]
  • «Авга»
  • «Автолік» (сатирична драма)
  • «Олександр» (415 р до н. е., збереглася частково)
  • «Алкмена»
  • «Алкмеон в Коринті» (близько 405 р.до н. е.)
  • «Алкмеон в Псофиді» (438 до н. е.)
  • «Алоп»
  • «Андромеда» (412 до н. е.)
  • «Антигона»
  • «Антиопа» (близько 408 м до н. е.)
  • «Архелай» (близько 407 м до н. е.)
  • «Беллерофонт» (до 425 м до н. е.)
  • «Бусирис» (сатирична драма)
  • «Гіпполіт закривається'» (434 до н. е.)
  • «Гіпсіпіла» (близько 408 м до н. е.)
  • «Диктіс» (431 до н. е.)
  • «Еврісфей»
  • «Ей»
  • «Едіп»
  • «Еномай» (410/409 р.до н. е.)
  • «Еол» (до 423 м до н. е.)
  • «Ерехтей» (близько 423 м до н. е.)
  • «Іксион»
  • «Іно»
  • «Кадм»
  • «Кресфонт»
  • «Критяни»
  • «Критянки» (438 до н. е.)
  • «Лікімнія»
  • «Скиросці»
  • «Меланіпп в ув'язненні»
  • «Меланіпп мудрий»
  • «Мелеагр»
  • «Ойней»
  • «Паламед» (415 до н. е.)
  • «Пеліади» (455 до н. е.)
  • «Плісфен» (сатирична драма)
  • «Polydios»
  • «Протесилай»
  • «Сізіф» (сатирична драма, 415 м до н. е.)
  • «Сілей» (сатирична драма)
  • «Скірон» (сатирична драма)
  • «Сфенебея»
  • «Телеф»
  • «Темен»
  • «Теменіди»
  • «Тесей»
  • «Фаетон» (бл. 420 р. до н. е..; збереглася частково)
  • «Фенікс I»
  • «Фенікс II»
  • «Фієст»
  • «Філоктет» (431 до н. е.)
  • «Фрікс»
  • «Хрисипп» (410/409 р.до н. е.)
  • «Женці» (сатирична драма, 431 до н. е.)

Музична діяльність

[ред. | ред. код]
Сцена з постановки трагедії «Медея»

Ймовірно, Евріпід сам писав музику для своїх трагедій. Зберігся фрагмент першої антистрофи з «Ореста» на папірусі III ст. до н. е.[13], який містить над віршованим текстом добре помітні нотні знаки. Фрагмент музики Евріпіда підтверджує приписувану йому в ряді немузичних трактатів славу зухвалого композитора-реформатора[14], який, за свідченням древніх, впровадив в трагедію хроматику і став широко використовувати кіфару (в більш давніх зразках трагедії стандартно застосовувався тільки авлос)[15]. Нотація фрагменту, що показує всі три роди мелосу греків — діатоніку, хроматику і енармоніку, свідчить про вишуканість і складність музичного письма Евріпіда.

Інший фрагмент Евріпіда, який зберігся, — з «Іфігенії в Авліді» (хоровий епод з другого музичного антракту; датований бл. 280 р. до н. е.)[16] — прикметний тим, що крім букв, що позначають висоту звуків, папірус містить знаки ритмічної нотації. Аналіз цього фрагменту показує, що музичний ритм змінює метрику вірша[17]. Таким чином, стає очевидно, що (прийнятий за традицією у філологів) запис тексту трагедії як «чистого» вірша (без урахування розспіву) не дає правильного уявлення про його звучання.

Цитати

[ред. | ред. код]

Евріпідові належать крилаті вислови:

  • «Ніколи не довіряй жінці, навіть якщо вона говорить правду»
  • «Той кращий пророк, хто передбачає хороше»
  • «Життя наше є боротьба»
  • «Справжня мужність — обережність»
  • «Немає гіршого зла ніж погана жінка і кращого добра ніж гарна»
  • «Кого Юпітер бажає згубити, того позбавляє розуму»
  • «Хтозна, чи життя, котрим живемо, не є смертю, а смерть — життям»

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Антична література//В. І. Пащенко, Н. І. Пащенко//2001, 717 ст.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б autori vari Enciclopedia Treccani — Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 1929.
  2. ↑ а б Istituto dell'Enciclopedia Italiana Enciclopedia on line
  3. ↑ R. C. J. Euripides // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 9. — P. 901–906.
  4. ↑ Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
  5. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  8. ↑ Еврипід // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
  9. ↑ Еврипід // Українська літературна енциклопедія: у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К.: Головна редакція УРЕ, 1988-1995.
  10. ↑ Еврипід // Універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. — 3-тє вид., перероб., доп. — К.: Всеувито. Новий друк. — 2003. — 1414 с.
  11. ↑ Словник-довідник професійного тезауруса майбутнього актора / наук. редакція: Г. В. Локарєва, Ю. В. Гончаренко. — Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2020. — (С. 45) 300 с. — ISBN 978-966-599-591-3
  12. ↑ Euripides, Encyclopædia Britannica on-line.[недоступне посилання з липня 2019]
  13. ↑ Wien, Österreichische Nationalbibliothek, G 2315. Кольорове факсиміле і розшифровка опубліковані в кн.: Documents of Ancient Greek Music. Oxford, 2001 (факсиміле на звороті титулу, транскрипція на сс.12-13).
  14. ↑ Див. гл.11 трактату Дионісія Галікарнаського «Про з'єднання слів»
  15. ↑ Музичний внесок Евріпіда в трагедію оцінює Пс.-Пселл в трактаті «Про трагедію» (можливо, брав свою інформацію з незбереженого трактату Прокла).
  16. ↑ Leiden, Rijksuniversiteit, Pap. Inv. 510.
  17. ↑ Mathiesen T. (1999). Apollo’s Lyre (англійська) . Lincoln and London. с. pp.113-114. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Евріпід&oldid=42713311