Елвін Гейз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гейз.
Елвін Гейз
Elvin Hayes

Гейз у грі за «Вашингтон Буллетс»
Завершив кар'єру
Центровий, Важкий форвард
Особисті дані
Прізвиська: Великий Е (англ. The Big E)
Зріст: 206 см
Вага: 107 кг
Громадянство: США США
Народився: 17 листопада 1945 (79 років)(19451117)
  Рейвілл, Луїзіана, США
Коледж: Х'юстон (1965–1968)
Драфт: 1 раунд / 1 номер, 1968 рік, «Сан-Дієго Рокетс»
Статистика в НБА
Очки: 27313 (21,0 за гру)
Підбирання: 16279 (12,5 за гру)
Блокшоти: 1171 (2,0 за гру)
Виступав за команди

«Сан-Дієго / Х'юстон Рокетс» (1968—1972)
«Балтимор Буллетс» (1972—1981)
«Х'юстон Рокетс» (1981—1984)

Особисті нагороди та досягнення
Баскетбольна Зала Слави
CMNS: Елвін Гейз у Вікісховищі

Елвін Ернест Гейз (англ. Elvin Ernest Hayes, нар. 17 листопада 1945, Рейвілл, Луїзіана, США) — американський професіональний баскетболіст, що грав на позиціях центрового і важкого форварда за декілька команд НБА, зокрема за «Вашингтон Візардс», яка навіки закріпила за ним ігровий №11. Чемпіон НБА.

Введений до Баскетбольної Зали слави та входить до «50 найвизначніших гравців в історії НБА».

Ігрова кар'єра

[ред. | ред. код]

На університетському рівні грав за команду Х'юстон (1965–1968). Разом з Доном Чейні був першим афроамериканським гравцем в історії закладу. Двічі включався до символічної збірної NCAA.

1968 року був обраний у першому раунді драфту НБА під загальним 1-м номером командою «Сан-Дієго Рокетс». Захищав кольори команди із Сан-Дієго, а згодом з Х'юстона протягом наступних 4 сезонів. У своєму дебютному сезоні відразу став найкращим бомбардиром ліги, набираючи 28,4 очка за гру, додаючи при цьому 17,1 підбирання. 11 листопада 1968 року встановив особистий рекорд результативності, набравши 54 очки в матчі проти «Детройт Пістонс». Наступного сезону став лідером ліги вже за підбираннями, збираючи 16,9 відскоків за гру. 1971 року команда переїхала до Х'юстона, міста, де Гейз прославився як баскетболіст в коледжі.

З 1972 по 1981 рік також грав у складі «Балтимор Буллетс», куди перейшов в обмін на Джека Маріна. Там разом з Весом Анселдом сформував потужну передню лінію, яка допомогла команді тричі виходити до фіналу НБА (1975, 1978 та 1979) та одного разу його виграти в 1978 році. 27 травня 1979 року в одному з матчів фінальної серії проти Сіетла встановив рекорд НБА, зробивши 11 підбирань в атаці. Стільки підбирань в атаці у матчі Фіналу НБА згодом підкорювались лише Деннісу Родману 1996 року.

Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Х'юстон Рокетс», до складу якої він повернувся 1981 року і за яку відіграв 3 сезони. Закінчив кар'єру, зігравши загалом точно 50,000 хвилин. У його активі 16,279 підбирань, що є четвертим результатом в історії, після Вілта Чемберлейна, Білла Расселла та Каріма Абдул-Джаббара.

Кар'єра після НБА

[ред. | ред. код]

Після завершення спортивної кар'єри певний час володів автосалоном в місті Кросбі, Техас. 2010 року почав роботу радіо коментатора матчів студентської команди Х'юстон Кугарс.[1]

Статистика виступів в НБА

[ред. | ред. код]
Скорочення
  GP Ігор провів   GS  Ігор у стартовій п'ятірці  MPG  Хвилин за гру
 FG%  Відсоток влучень з гри  3P%  Відсоток триочкових  FT%  Відсоток штрафних кидків
 RPG  Підбирань за гру  APG  Результативних передач за гру  SPG  Перехоплень за гру
 BPG  Блокшотів за гру  PPG  Очок за гру  Жирний  Особистий рекорд
† Позначає сезон, в якому Елвін Гейз ставав чемпіоном НБА
* Лідер ліги

Регулярний сезон

[ред. | ред. код]
Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
1968–69 «Сан-Дієго Рокетс» 82 - 45.1 .447 - .626 17.1 1.4 - - 28.4*
1969–70 «Сан-Дієго Рокетс» 82* - 44.7* .452 - .688 16.9* 2.0 - - 27.5
1970–71 «Сан-Дієго Рокетс» 82 - 44.3 .428 - .672 16.6 2.3 - - 28.7
1971–72 «Х'юстон Рокетс» 82 - 42.2 .434 - .649 14.6 3.3 - - 25.2
1972–73 «Балтимор Буллетс» 81 - 41.3 .444 - .671 14.5 1.6 - - 21.2
1973–74 «Кепітал Буллетс» 81 - 44.5* .423 - .721 18.1* 2.0 1.1 3.0 21.4
1974–75 «Вашингтон Буллетс» 82 - 42.3 .443 - .766 12.2 2.5 1.9 2.3 23.0
1975–76 «Вашингтон Буллетс» 80 - 37.2 .470 - .628 11.0 1.5 1.3 2.5 19.8
1976–77 «Вашингтон Буллетс» 82 - 41.0 .501 - .687 12.5 1.9 1.1 2.7 23.7
1977–78† «Вашингтон Буллетс» 81 - 40.1 .451 - .634 13.3 1.8 1.2 2.0 19.7
1978–79 «Вашингтон Буллетс» 82* - 37.9 .487 - .654 12.1 1.7 .9 2.3 21.8
1979–80 «Вашингтон Буллетс» 81 - 39.3 .454 .231 .699 11.1 1.5 .8 2.3 23.0
1980–81 «Вашингтон Буллетс» 81 - 36.2 .451 .000 .617 9.7 1.2 .8 2.1 17.8
1981–82 «Х'юстон Рокетс» 82 82 37.0 .472 .000 .664 9.1 1.8 .8 1.3 16.1
1982–83 «Х'юстон Рокетс» 81 43 28.4 .476 .500 .683 7.6 2.0 .6 1.0 12.9
1983–84 «Х'юстон Рокетс» 81 4 12.3 .406 .000 .652 3.2 .9 .2 .3 5.0
Усього за кар'єру 1303 ? 38.4 .452 .147 .670 12.5 1.8 1.0 2.0 21.0
В іграх усіх зірок 12 4 22.0 .403 0 .647 7.7 1.4 .4 .5 10.5

Плей-оф

[ред. | ред. код]
Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
1969 «Сан-Дієго Рокетс» 6 – 46.3 .526 – .660 13.8 0.8 – – 25.8
1973 «Балтимор Буллетс» 5 – 45.6 .505 – .697 11.4 1.0 – – 25.8
1974 «Кепітал Буллетс» 7 – 46.1 .531 – .707 15.9* 3.0 0.7 2.1 25.9
1975 «Вашингтон Буллетс» 17* – 44.2 .468 – .677 10.9 2.2 1.5 2.3 25.5
1976 «Вашингтон Буллетс» 7 – 43.6 .443 – .582 12.6 1.4 0.7 4.0* 20.0
1977 «Вашингтон Буллетс» 9 – 45.0* .428 – .695 13.6 1.9 1.1 2.4 21.0
1978† «Вашингтон Буллетс» 21* – 41.3* .491 – .594 13.3* 2.0 1.5 2.5 21.8
1979 «Вашингтон Буллетс» 19 – 41.4 .429 – .669 14.0 2.0 0.9 2.7 22.5
1980 «Вашингтон Буллетс» 2 – 46.0 .390 – .800 11.0 3.0 0.0 2.0 20.0
1982 «Х'юстон Рокетс» 3 – 41.3 .340 – .533 10.0 1.0 0.7 3.3 14.0
Усього за кар'єру 96 ? 43.3 .464 – .652 13.0 1.9 1.1 2.6 22.9

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Elvin Hayes to Join Men's Basketball Radio Broadcast Crew. University of Houston Athletics (англ.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Елвін_Гейз&oldid=42849510