Залізна дивізія (Латвія)

Залізна дивізія
Прапор Залізної дивізії
Гасло	«І все ж» (Und doch)
Тип	піхотна дивізія
Засновано	грудень 1918
Розпущено	31 грудня 1919
Ідеологія	Біла армія
Країна	Німеччина
Керівник	Йозеф Бішоф

Залізна дивізія (Dzelzsdivīzija) — добровільне військове з'єднання, укомплектоване в грудні 1918 в основному з військовослужбовців 8-ї німецької армії для боротьби з озброєними силами Латвійської РСР. Командиром був призначений полковник Куммер, потім майор Йозеф Бішоф. Девіз — «І все ж» (Und doch). Всі чини Залізної дивізії носили на головних уборах череп з кістками.

Брала участь в боях як проти сил Латвії, так і проти естонської армії і Північно-латвійської бригади у битві під Винну. У складі Західної добровольчої армії Бермондта-Авалова воювала проти латвійської армії. Після розгрому військ Бермондт-Авалова Залізна дивізія покинула територію Латвії та за наказом майора Бішофа була розпущена 31 грудня 1919.

Джерела

• Erich Balla: Landsknechte wurden wir… Tradition, Berlin 1932.
• Josef Bischoff: Die letzte Front 1919. Geschichte der Eisernen Division im Baltikum 1919. Buch und Tiefdruck Gesellschaft, Berlin 1935.
• Rüdiger von der Goltz: Meine Sendung in Finnland und im Baltikum. Koehler, Leipzig 1920, (Deutsche Denkwürdigkeiten).(online)
• Gustav Noske: Von Kiel bis Kapp. Zur Geschichte der deutschen Revolution. Verlag für Politik und Wirtschaft, Berlin 1920.
• M. Peniķis: Latvijas atbrīvošanas kaŗa vēsture. 4 Bände. Austrālijas latviešu balva Jaunsargiem, Riga 2006, ISBN 9984-19-951-7.
• Bernhard Sauer: Mythos eines ewigen Soldatentums, Der Feldzug deutscher Freikorps im Baltikum im Jahre 1919 [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.] (pdf, 7,4 Mbyte) In: Zeitschrift für Geschichtswissenschaft (ZfG), 43. Jahrgang 1995, Heft 10, 1995, Heft 10, S. 869—902
• Hagen Schulze: Freikorps und Republik. 1918—1920. Boldt, Boppard 1969, (Wehrwissenschaftliche Forschungen — Abteilung Militärgeschichtliche Studien 8, ZDB-ID 1173304-4).