Очікує на перевірку

Збройні сили М'янми

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Збройні сили М'янми
Tatmadaw
တပ်မတော်
Прапор Збройних сил М'янми
Прапор Збройних сил М'янми
Засновані27 березня 1945
Види збройних сил
Сухопутні війська

Військово-морські сили
Повітряні сили

Поліцейські сили
ШтабНайп'їдо, М'янма
Командування
Міністр оборониГенерал М'я Тун У
Головнокомандувач Збройних силГенерал Мін Аун Хлайн
Людські ресурси
Віквід 15 до 48 рік
Призовз 18 років
Активні службовці406 000 чол. [1] (9-е місце)
Резерв72000 (військовий резерв)
Витрати
Бюджет2.4 мільярдів доларів (2014
Відсоток у ВВП4% (2014)

Збройні сили М'янми у Вікісховищі

Збройні сили М'янми (бірм. တပ်မတော်, трансліт. tap ma. taw IPA: taʔmədɔ̀, букв. "Збройні сили") — сукупність військ М'янми, призначених для захисту свободи, незалежності та територіальної цілісності держави.

Складаються з сухопутних військ, військово-морських і військово-повітряних сил.

Основна мета військової політики — оборона.

Історія

[ред. | ред. код]
Військова пропаганда

Армія існує вже сотні років, починаючи з сімнадцятого століття. У ХІХ ст. контроль над Бірмою хотіли здобути португальці і французи. Після воєн з Британською імперією інститут армії перестав існувати, і Бірма увійшла до складу Британської Індії. 

У 1948 році Бірма здобула незалежність, а після перевороту у 1962 році, армія захопила владу (офіційно, країна керувалася не за допомогою військової хунти, а з допомогою соціалістичної партії), і залишалася з нею до 1988 року, коли відбулось повстання. Замість введення демократії в країні, армія здійснила ще один переворот і влада перейшла до Партії Розвитку і Відбудови. У 2011 року введено інститут президента М'янми та проведено перші вибори.

У 2011 році армія відновила боротьбу з повстанцями регіону Качин, а наприкінці 2012 року вона перейшла в наступ із застосуванням авіації.[2]

Склад Збройних сил

[ред. | ред. код]

Сухопутні війська

[ред. | ред. код]

Чисельність сухопутних військ — близько 406 тис. чол.

Склад:

  • 12 регіональних командувань,
  • 10 легких піхотних дивізій,
  • 34 тактичних оперативних командування,
  • 14 військових оперативних командувань,
  • 4 регіональних оперативних командування.

Всього:

  • 437 піхотних батальйонів;
  • 10 танкових батальйонів;
  • 7 зенітних артилерійських дивізіонів;
  • 7 артилерійських дивізіонів;
  • 34 окремих артилерійських батарей.

Озброєння:

Основні танки Транспортери Артилерія Зенітні системи
Марка Кількість (шт)

Марка

Кількість (шт)

Марка

Кількість (шт)

Марка

Кількість (шт)

Т-72 14 (екс-українські) Тип-85 200 NORINCO SH-1 155 mm 150 Bristol Bloodhound 60 (з Сінгапуру)
Т-55 10 (подарунки з Індії) Тип-90 50 Nora B-52 155 mm 30 2K12 Kub 24
Тип-80 200 MTLBM 26 (екс-українські) M2A1 105 mm 172 (екс-американські та екс-югославські) S-125 24
Тип-69-II 80 БТР-3 12 D-30 122 mm 100 (екс-російські) S-75 48
Тип-62 105 KH-179 155mm 100 2K22 Тунгуска 24
Тип-59D 160 M-46 130 mm 160 9K38 Ігла 400
Soltam M-68 155mm 16 9K310 Igła-1 100 (з Болгарії)
BM-21 Grad 320 HN-5 (Strzała-2) 200
Всього: 569 Всього: 288 Всього: 1048 Всього: 880

Протитанкові гранатомети Carl Gustaf — 1000 шт.

Структура управління збройними силами

Військово-морські сили

[ред. | ред. код]

Чисельність ВМС — близько 16 тис. чол. Склад:

  • Десантний вертолітний корабель-док (UMS «Moattama» (1501))
  • корвети — 3 од.;
  • ракетні катери «Хусін» пр. 037 / 1G — 6 од.;
  • патрульні кораблі (10 «Хайнань» пр.037, 2 «Оспрі», 6 «М'янма») — 18 од.;
  • малі десантні кораблі — 5 од.;
  • десантні катери — 13 од.;
  • патрульні катери — 18 од.;
  • річкові патрульні катери — 39 од.;
  • гідрографічні судна — 3 од.;
  • допоміжні судна, в тому числі, 6 транспортних, танкер, водолазне судно, урядова яхта.

Повітряні сили

[ред. | ред. код]

Чисельність і склад ПС: 15 тис. чол., 125 бойових літаків.

Парк літаків та вертольотів:

  • F-7 — 50 од.;
  • МіГ-29 — 10 од.;
  • А-5М — 22 од.;
  • FT-7 — 10 од.;
  • РС-7 — 12 од.;
  • РС-9 — 9 од.;
  • G4 «Супер Галеб» — 10 од.;
  • FH-227 — 4 од.;
  • F.27 — 3 од.;
  • РС-6А і В — 5 од.;
  • Y-8D — 2 од.;
  • Сессна-180 — 4 од.;
  • Сессна-550 «Сайт-2» — 1 од.;
  • К-8 — 12 од.;
  • Y-8D — 2 од.;
  • Белл 205 — 12 од.;
  • Белл 206 — 6 од.;
  • SA-316 — 9 од.;
  • Мі-17 — 11 од.;
  • Мі-2 — 18 од.;
  • PZL W3 «Сокіл» — 10 од.

Література

[ред. | ред. код]
  • Dun, Smith (1980). Memoirs of the Four-Foot Colonel, Volumes 113–116. Ithaca, New York: Cornell University SEAP Publications. ISBN 978-0-87727-113-0.
  • Hack, Karl; Tobias Rettig (2006). Colonial armies in Southeast Asia (вид. illustrated). Psychology Press. ISBN 9780415334136.
  • Seekins, Donald M. (2006). Historical dictionary of Burma (Myanmar), vol. 59 of Asian/Oceanian historical dictionaries. Т. 59 (вид. Illustrated). Sacredcrow Press. ISBN 978-0-8108-5476-5.
  • Steinberg, David I. (2009). Burma/Myanmar: what everyone needs to know. Oxford University Press. ISBN 9780195390681.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Список країн за чисельністю збройних сил
  2. Katastrofa Mi-35 w Mjanmie. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 16 листопада 2014.