Кліматгейт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок відділення кліматології

Кліматгейт (від англ. Climategate, названий по аналогії з Уотергейтом) — скандал, пов'язаний з витоком архіву з електронним листуванням, файлами даних і програмами їх обробки з відділення кліматології університету Східної Англії в Нориджі.

Історія

[ред. | ред. код]

У листопаді 2009 року невідомі особи розповсюдили через інтернет архівний файл, який містив інформацію, викрадену з відділення кліматології (англ. Climatic Research Unit, CRU) університету Східної Англії (англ. University of East Anglia, UEA)[1]. Цей відділ є одним з трьох основних постачальників кліматичних даних для Міжурядової групи експертів по зміні клімату (МГЕЗК, англ. IPCC) при ООН.

Зміст архіву дав можливість критикам теорії антропогенного глобального потепління (АГП) стверджувати, що, як вони і говорили раніше, кліматологи-прибічники теорії АГП:

  • приховують інформацію про клімат від супротивників теорії[2][3];
  • видаляють файли і листування, аби не розкривати їх зміст відповідно до законів про свободу інформації[3];
  • спотворюють результати спостережень з тим, щоб підтвердити глобальне потепління[4];
  • перешкоджають публікації наукових праць, не згідних з їх поглядами[3][5].

Кліматологи, причепні до скандалу, заперечували ці звинувачення і пропонували безневинні пояснення опублікованого листування.

Поліція Норфолку провела розслідування комп'ютерного зламу в CRU[6]. 24 листопада 2009 року університет Східної Англії почав незалежне розслідування з приводу змісту листування. На час розслідування керівник CRU, професор Філ Джонс, тимчасово залишав свій пост[7]. Розслідування проводилося також в університеті Пенн Стейт, де працює Майкл Манн[8]. Попри те, що усі офіційні розслідування підтвердили безпідставність висунених проти кліматологів звинувачень, скандал сприяв посиленню настроїв недовіри і кліматичного скептицизму серед громадськості.[9]

Широкомасштабне поширення файлу з архівом розпочалося з сервера в Томську. Тому були висловлені підозри про причетність до скандалу російських комп'ютерних зламників[10].

Цитати з архіву з коментарями критиків і авторів

[ред. | ред. код]

За інформацією газет The Daily Telegraph і «Christian Science Monitor», наступні фрагменти з листування викликали найбільшу критику[11]:

  • 16 листопада 1999 року Філ Джонс писав: «Я тільки що використав трюк Майка з журналу Nature і додав справжні температури до кожного ряду значень, щоб приховати зниження». Критики стверджують, що цей лист — визнання в обмані з боку Джонса. Джонс стверджує, що цей монтаж двох різнорідних графіків був описаний ним в літературі, і він використав слово «трюк» (англ. trick) не в сенсі «фокус» або «обман», а як опис складної операції, доступної тільки професіоналам.
  • 11 березня 2003 року Джонс написав: «Я напишу в журнал і скажу їм, що доки вони не позбавляться від цього проблемного редактора, я з ними не матиму справи». Критики стверджують, що Джонс демонструє свою готовність йти на будь-які заходи, щоб запобігти появі статей критично налагоджених авторів у шанованих журналах. Джонс стверджує, що редактор допускав публікацію «сміття» і він намагався просто поліпшити якість журналу «Climate Research».
  • 4 червня 2003 року Майкл Манн написав: «було б добре постаратися обмежити уявний середньовічний теплий період, хоч у нас і немає доки реконструкції температури для півкуль для того часу»[12]. Критики стверджують, що прибічники теорії АГП безпідставно занизили температури середньовічного теплого періоду з тим, щоб представити сучасні температури безпрецедентно високими.
  • 8 липня 2004 року Джонс писав: «Я не можу собі уявити жодної з цих статей в наступному звіті МГЕЗК. Я і Кевін не пропустимо їх туди, навіть якщо доведеться переглянути поняття літератури», що рецензується. Критики стверджують, що Джонс тим самим визнається в підриванні наукового процесу в кліматології. Джонс стверджує, що це твердження — чисто риторичне. Обидві статті, про які він говорить в листі, увійшли до звіту.
  • 29 травня 2009 року Джонс написав: «Не могли б Ви видалити листування з Кевіном із приводу AR4? Кевін теж це виконає». Критики стверджують, що Джонс намагався приховати листування з приводу звіту МГЕЗК AR4 від своїх опонентів, які намагалися отримати від нього дані відповідно до закону про свободу інформації. При цьому Джонс пропонував цей закон порушити.
  • 12 жовтня 2009 року Кевін Тренберт написав: «Це факт, що ми не можемо пояснити відсутність потепління зараз і це абсолютно карикатурно … Наша система спостережень неадекватна». Критики стверджують, що Тренберт погоджується з однією з їх основних тез — що клімат за останні десять років не потеплів і признається в недостатній визначеності накопичених даних.

Результати офіційних розслідувань

[ред. | ред. код]

Проведені декілька незалежних розслідувань, вивчалася діяльність учених, що брали участь в електронному листуванні. Усі ці розслідування виправдали учених:

  • У лютому 2010 року університет штату Пенсильванія видав доповідь про результати розслідування, проведеного відносно усіх е-мэйлів за участю д-ра Майкла Манна, професора кафедри метеорології цього університету. Розслідування показало, що «не існує переконливих доказів того, що доктор Манн нині або коли-небудь у минулому займався, або брав участь, прямо або побічно, в яких-небудь діях з наміром приховати або фальсифікувати наукові дані». Про «трюк Майка» розслідування дійшло висновку, що «так званий „трюк“ був не більше ніж статистичним методом, використовуваним для зведення двох або більше різних наборів даних правомірним чином з використанням прийомів, які були відомі раніше і обговорювалися широким колом фахівців в цій області»[13].
  • У березні 2010 року комітет з науки і техніки палати громад Великої Британії опублікував доповідь з висновком, що критика відділення кліматології (CRU) була безпідставною, і що «дії професора Джонса відповідали звичайній практиці, прийнятій в кліматологічному співтоваристві»[14].
  • У квітні 2010 року університет Східної Англії спільно з Королівським товариством заснував Міжнародну групу задля наукової оцінки під керівництвом професора Рона Оксбурга. Доповідь Міжнародної групи оцінила рівень сумлінності досліджень, опублікованих відділенням кліматології (CRU) і констатувала, що не існує «жодних доказів навмисно недобросовісної наукової практики в якій-небудь з робіт CRU»[15].
  • У червні 2010 року університет штату Пенсильванія опублікував свою остаточну доповідь про результати розслідування, де визначив, що «немає підстав для звинувачень відносно д-ра Майкла Манна»[16].
  • У липні 2010 року університет Східної Англії опублікував результати незалежної перевірки листування CRU. Електронна пошта вивчалася для оцінки ознак маніпуляції або приховання даних. Був зроблений висновок, що «сумлінність і чесність учених не викликають сумнівів»[17].
  • У липні 2010 року Агентство з охорони довкілля США досліджувало електронні листи і дійшло висновку, що «це просто відверта дискусія учених, працюючих над питаннями, що виникають при компіляції і представленні великих і складних наборів даних»[18].
  • У вересні 2010 року уряд Великої Британії надав відповідь на доповідь комітету з науки і техніки палати громад під головуванням сера Рассела. З питання розкриття даних уряд дійшов висновку, що «у випадку з CRU вченим не було офіційно дозволено видавати дані». З питання про спроби спотворити процес експертної оцінки в документі вказано, що «представлені докази не означають, що професор Джонс намагався підірвати процес експертного розгляду. Учені не повинні піддаватися критиці за їх неофіційні коментарі наукових робіт»[19].
  • У лютому 2011 року генеральний інспектор Міністерства торгівлі США провів незалежний аналіз листів і не виявив «в електронному листуванні CRU ніяких доказів того, що Національна адміністрація по дослідженню океану і атмосфери США (NOAA) неналежно маніпулює даними»[20].
  • У серпні 2011 року, Національний науковий фонд США (NSF) опублікував своє рішення: «Зважаючи на відсутність неправомірних дій в ході наукових досліджень або інших питань, що виникають в силу різних правил і законів про яких говорилося вище, справу закрито»[21].

Доступ до інформації

[ред. | ред. код]

Архів листів доступний в Інтернеті з назвою файлу FOIA.ZIP[22] чи FOIA2009.zip[12]. FOI у назві файлу — це скорочення слів англ. Freedom Of Information, «свобода інформації»[23][24].

Детальні обговорення ведуться фахівцями-кліматологами в основному у блогах:

Для програмістів особливий інтерес представляє файл HARRY_READ_ME.txt[25], який містить записки програміста, який в 2006–2009 роках розбирався в програмах CRU.

Дуже детальний (150 сторінок) розбір листування з позиції скептиків був написаний Джоном Костелла ([1] [Архівовано 11 лютого 2010 у Wayback Machine.]).

Див. також

[ред. | ред. код]

Кліматгейт 2.0

[ред. | ред. код]

Повторний витік стався у 2011 році: файл об'ємом 173 МБ під назвою «FOIA2011» з 5000 листів усередині був розміщений на сервері Sinwt.ru[26].

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Кліматгейт: науковий трилер. [Архівовано 13 грудня 2009 у Wayback Machine.] inoСМИ (по матеріалах Russia Today)
  2. ↑ AP IMPACT: Science Not Faked, but Not Pretty. NYT по материалах AP. several mainstream scientists repeatedly suggested keeping their research materials away from opponents who sought it under American and British public records law
  3. ↑ а б в Climate-Gate Heats Up But Mainstream Media Ignore Firestorm [Архівовано 7 грудня 2009 у Wayback Machine.] Fox News. scary list includes plans to avoid freedom of information requests, efforts to delete data and discussions of ways to intimidate the peer review process of scientific publications
  4. ↑ Global Warming With the Lid Off [Архівовано 21 грудня 2009 у Wayback Machine.] WSJ. we do now have hundreds of emails that give every appearance of testifying to concerted and coordinated efforts by leading climatologists to fit the data to their conclusions
  5. ↑ Global Warming With the Lid Off [Архівовано 21 грудня 2009 у Wayback Machine.] WSJ. It also seems Mr. Mann and his friends weren't averse to blacklisting scientists who disputed some of their contentions, or journals that published their work
  6. ↑ climate gate.shtml «Кліматгейт»: експерти ООН проведуть своє розслідування. Бі-Бі-Сі[недоступне посилання з липня 2019]
  7. ↑ Climate scientist at center of e-mail controversy to step down. The Washington Post. Архів оригіналу за 10 листопада 2015. Процитовано 15 жовтня 2015.
  8. ↑ Furor Over Climate Triggers U.K. Probe [Архівовано 6 грудня 2009 у Wayback Machine.] WSJ
  9. ↑ Poortinga et al. Uncertain climate: An investigation into public scepticism about anthropogenic climate change [Архівовано 7 червня 2017 у Wayback Machine.] // Global Environmental Change, Vol. 21, Issue 3, August 2011, pp. 1015–1024.
  10. ↑ «Кліматгейт»: за хакерами стоїть Росія? Інопресса (по матеріалах [[Таймс]]). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 жовтня 2015.
  11. ↑ University of East Anglia emails: the most contentious quotes. Архів оригіналу за 26 листопада 2009. Процитовано 15 жовтня 2015.
  12. ↑ а б в Hacked climate emails: conspiracy or tempest in a teapot?. Christian Science Monitor. Архів оригіналу за 26 серпня 2010. Процитовано 15 жовтня 2015.
  13. ↑ Mann Inquiry.pdf RA-10 Inquiry Report: Concerning the Allegations of Research Misconduct Against Dr. Michael E. Mann, Department of Meteorology, College of Earth and Mineral Sciences, The Pennsylvania State University[недоступне посилання з липня 2019]
  14. ↑ climate31.html? 'Climategate' inquiry largely clears scientists. Seattle Times. Associated Press (London).
  15. ↑ Report of the International Panel set up by the University of East Anglia to examine the research of the Climatic Research Unit. Архів оригіналу за 22 квітня 2010. Процитовано 15 жовтня 2015.
  16. ↑ Investigation Report.pdf RA-1o Final Investigation Report Involving Dr. Michael E, Mann The Pennsylvania State University June 4, 2010[недоступне посилання з липня 2019]
  17. ↑ REPORT.pdf The Independent Climate Change E-mails Review July 2010 Chair: Sir Muir Russell[недоступне посилання з липня 2019]
  18. ↑ EPA Rejects Claims of Flawed Climate Science. EPA News Release. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 15 жовтня 2015.
  19. ↑ Government Response to the House of Commons Science and Technology Committee 8th Report of Session 2009-10 : The disclosure of climate data from the Climatic Research Unit at the University of East Anglia (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 липня 2013. Процитовано 15 жовтня 2015.
  20. ↑ ig to inhofe.pdf The Inspector General of United States Departament of Commerce. Letter on issues related to the internet posting of email exchanges taken from the CRU[недоступне посилання з липня 2019]
  21. ↑ NATIONAL SCIENCE FOUNDATION OFFICE OF INSPECTOR GENERAL OFFICE OF INVESTIGATIONS CLOSEOUT MEMORANDUM Case Number: A09120086 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 червня 2015. Процитовано 15 жовтня 2015.
  22. ↑ Andrew Orlowski. climategate/ Info commissioner finds saintly CRU crew guilty[недоступне посилання з липня 2019]. The Register. 8 серпня 2010.
  23. ↑ viikon mot/transcript english Climategate[недоступне посилання] Транскрипт передачі YLE, 7 грудня 2009.
  24. ↑ American Heritage® Abbreviations Dictionary, Third Edition Copyright © 2005 by Houghton Mifflin Company. Архів оригіналу за 8 січня 2010. Процитовано 15 жовтня 2015.
  25. ↑ The Real Problem With the Climate Science Emails. The Atlantic. Архів оригіналу за 7 грудня 2009. Процитовано 15 жовтня 2015.
  26. ↑ Leo Hickman. science-emails Fresh round of hacked climate science emails leaked online. Гардіан, 22 листопада 2011 року.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Кліматгейт