Комітат Шарош
| Шарош | ||
|
| ||
| Герб комітату Шарош | ||
|
| ||
| Адміністративний центр (1910): Пряшів | ||
| Населення (1910): 174600 | ||
| Площа (1910): 3652 км² | ||
|
| ||
| Мапа комітата | ||
_v1.svg)
Ша́рош, Ша́роський коміт́ат (угор. Sáros vármegye, лат. comitatus Sarossiensis) — історичний комітат у північно-східній частині Угорського королівства, що межував з австрійською провінцією Галичина (до 1772 року — частина Польщі) на півночі, комітатом Спиш на заході, Абауй-Торна на півдні, а також Земплинським комітатом на сході. Існував до 1919 року.
Після утворення ЗУНР українська етнічна частина комітату повинна була увійти до її складу згідно з «Тимчасовим основним законом» від 13 листопада 1918 року.
До 1919 року Шарош був адміністративно-територіальною одиницею у складі Угорського королівства. З 1919 територія Шароша є частиною Словаччини.
Географічно територія комітату Шарош обмежувалась Левоцькими горами, містами Кошиці та Свидник. Через комітат протікала річка Ториса.
Головним містом регіону спершу був Шариський Град, а з XVIII століття — Пряшів. У 1910 році територія комітату становила 3652 км².
| Чисельність українців по роках у комітаті Шарош[1][2] | |
|---|---|
| Рік | Відсоток |
| 1720 | 70,1 % |
| 1782 | 43,4 % |
| 1795 | 36,7 % |
| 1810 | 36,6 % |
| 1820-ті | 33,9 % |
| 1840-ві | 33,8 % |
| 1857 | 27,6 % |
| 1900 | 19,5 % |
| 1910 | 22,0 % |
Як показують переписи до кінця XVIII століття Шарош був заселений ще переважно русинами-українцями.
У 1439 р. у Шаришському комітаті було зафіксовано 14 православних храмів.[3]
У XVIII столітті в комітаті Шарош русинів-українців у % від усього населення мешкало — 1720: 70,1 %, 1782: 43,4 %, а у 1795: 36,7 %[1].
Це було слідством мадяризації та набагато більше словакизації русинів-українців.
Вже наприкінці XIX-початку XX століть переважна частина Шароша була заселена словаками, менша, північна, входила до складу української етнічної території: 1 300 км², у 1914 — 46 700 населення, у тому числі 32 200 русинів, 9 700 словаків.
У 1910 році населення становило 174 600 осіб.
Кількість жителів Шароського комітату у 1900 році нараховувала 174,470 тис. осіб і складалася з наступних мовних спільнот[2], серед них:
- Словаки: 115,141 (66,0 %)
- Русини: 33,988 (19,5 %)
- Угорці: 10,926 (6,3 %)
- Німці: 10,886 (6,2 %)
- Хорвати: 63 (0,0 %)
- Румуни: 33 (0,0 %)
- Серби: 5 (0,0 %)
- Інші або невідомо: 3,428 (2,0 %)
За даними перепису 1900 року, комітат складався з таких релігійних громад:[4]
- Католики: 93,753 (53,8 %)
- Греко-католики: 53,434 (30,6 %)
- Лютерани: 14,494 (8,3 %)
- Євреї: 12,262 (7,0 %)
- Кальвіністи: 487 (0,3 %)
- Православні: 28 (0,0 %)
- Унітарії: 6 (0,0 %)
- Інші або невідомо: 6 (0,0 %)
Кількість жителів Шарошського комітату у 1910 році нараховувала 174 620 тис.осіб і складалася з таких мовних спільнот[2], серед них:
- Словаки: 101,855 (58,3 %)
- Русини: 38,500 (22,0 %)
- Угорці: 18,088 (10,4 %)
- Німці: 9,447 (5,4 %)
- Румуни: 321 (0,2 %)
- Хорвати: 15 (0,0 %)
- Серби: 2 (0,0 %)
- Інші або невідомо: 6,392 (3,7 %)
За даними перепису 1910 року, округ складався з таких релігійних громад:[5]
- Католики: 94,223 (54,0 %)
- Греко-католики: 52,938 (30,3 %)
- Лютерани: 14,224 (8,1 %)
- Євреї: 12,323 (7,1 %)
- Кальвіністи: 838 (0,5 %)
- Православні: 61 (0,0 %)
- Унітарії: 12 (0,0 %)
- Інші або невідомо: 1 (0,0 %)
- ↑ а б Казубан, Владимир (2006). Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века - 1989 год : формирование этнических и политических границ украинского этноса (рос.). М.: Наука. с. 135,192.
{{cite book}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка) - ↑ а б в A magyar szent korona orszagáinak 1910. KlimoTheca (угор.). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 10 серпня 2021.
- ↑ Toth S. Saros varmogye monografiaja. — Budapest. 1910. III. — S. 212.
- ↑ KlimoTheca :: Könyvtár. Kt.lib.pte.hu. Архів оригіналу за 28 липня 2011. Процитовано 26 червня 2012.
- ↑ KlimoTheca :: Könyvtár. Kt.lib.pte.hu. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 26 червня 2012.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
|
Це незавершена стаття з географії Словаччини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Угорщина | Абауй-Торна • Арад • Арва • Бараня • Барш • Бач-Бодрог • Бекеш • Берег • Бігар • Боршод • Ваш • Веспрем • Гемер-Кішхонт • Дьєр • Зала • Земплін • Зойом • Комаром • Крашшо-Серень • Ліпто • Мармарош • Мошон • Нітра • Ноград • Пешт-Піліш-Шольт-Кішкун • Пожонь • Сабольч • Сатмар • Спиш • Сіладь • Темеш • Толна • Торонтал • Тренчен • Туроц • Угоча • Унг • Феєр • Гайду • Гевеш • Хонт • Чанад • Чонград • Шарош • Шомодь • Шопрон • Естергом • Яс-Надькун-Солнок |  |
|---|---|---|---|
| Семигород | Алшо-Фехер • Бестерце-Насод • Брашшо • Кіш-Кюкюлле • Колож • Марош-Торда • Надь-Кюкюлле • Себен • Сольнок-Добока • Торда-Араньош • Удвархей • Фогараш • Гаромсек • Гуньяд • Чік | ||
| Хорватія-Славонія | |||
.svg){kind=small}