Марі Лорансен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марі Лорансен
Marie Laurencin
Народження31 жовтня 1883(1883-10-31)
Франція
Смерть8 червня 1956(1956-06-08) (72 роки)
 Париж, Франція
(зупинка серця)
ПохованняПер-Лашез і Grave of Marie Laurencind
Національністьфранцуженка
КраїнаФранція Франція
Жанрхудожник, скульптор, графік
Діяльністьхудожниця, художниця-граверка, сценографка, ілюстраторка, поетеса, мисткиня, графікеса
Напрямоккубізм, арт-деко
ВчительМадлен Лемер
У шлюбі зOtto von Wätjend
Роботи в колекціїМіннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Фінська національна галерея, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd[1], Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Музей мистецтва Метрополітен[2], Aberdeen Art Galleryd, Saarland Museumd, Hiroshima Museum of Artd, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Музей мистецтв Індіанаполіса, Національний музей образотворчого мистецтва[3], Музей образотворчих мистецтв, Фонд Барнса, Музей мистецтв Карнегіd, Національна галерея, Музей мистецтв Цинциннаті, Музей мистецтва Сан-Паулу, Балтиморський музей мистецтв, Національний музей сучасного мистецтва, Музей Пікассо, Rhode Island School of Design Museumd, Детройтський інститут мистецтв, McNay Art Museumd, The Museum of Modern Art, Gunmad, Morohashi Museum of Modern Artd, Frances Lehman Loeb Art Centerd, Національний музей Сербії, Далласький музей мистецтв, Pola Museum of Artd, Tokyo Fuji Art Museumd, Columbus Museum of Artd, Haggin Museumd, San Diego Museum of Artd, Chazen Museum of Artd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Southampton City Art Galleryd, Ашмолеан музей, Yamadera Gotō Museum of Artd, Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Художня галерея Південної Австралії, New Otani Art Museumd, Otani Memorial Art Museum, Nishinomiya Cityd, University of Iowa Stanley Museum of Artd, Mildred Lane Kemper Art Museumd, Паризький міський музей сучасного мистецтва, Музей Оранжері[4], Королівські музеї витончених мистецтв[5], Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[6], Гетеборзький художній музей, Musée des beaux-arts de Lièged, Museum van Bommel van Damd, Художня галерея Вінніпега, Musée d'Art moderne et d'Art contemporaind, Strasbourg Museum of Modern and Contemporary Artd, Vanderbilt Museum of Artd, Chimei Museumd, Центр Жоржа Помпіду, Музей мистецтва Нортона, Палац витончених мистецтв, Нантський музей образотворчого мистецтва, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Музей Ґренобляd, Musée d'art moderne Richard-Anacréond, Nakata Museumd, Colby College Museum of Artd, Музей образотворчих мистецтв (Ніцца), Musée des Beaux-Arts d'Orléansd, Національна галерея, Musée des Arts décoratifsd, Музей д'Орсе, Print Collectiond[7], Музей Бойманса - ван Бенінгена[8], Nagoya City Art Museumd, Тель-Авівський музей мистецтв, Куммерський музей мистецтв і сади, Kumamoto Prefectural Museum of Artd, Kagoshima City Museum of Artd, Nakanoshima Museum of Artd, Artizon Museumd і Northampton Museum and Art Galleryd
СайтSite de Musée Marie Laurencin
CMNS: Марі Лорансен у Вікісховищі

Марі Лорансен (фр. Marie Laurencin нар. 31 жовтня 1883 — пом. 8 червня 1956) — французька художниця і граверка, художниця театру.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Дитячі та юнацькі роки

[ред. | ред. код]

В дитинстві Марі відвідувала заняття в ліцеї, потім брала уроки живопису на порцеляні в Севрі. Навчалася в Академії Ембер, де зустрілася з Жоржем Браком. Але, разом з тим, систематичної професійної освіти не отримала. За порадою Анрі-П'єра Роше вона у 1907 році брала участь в Салоні незалежних. Гертруда Стайн, розповідаючи про знайомство з Марі, малює її портрет:

Пікассо всі називали Пабло, а Фернанду — Фернанда, і Гійома Аполлінера всі називали Гійом, а Макса Жакоба — Макс, але Марі Лорансен всі називали Марі Лорансен... Вона була худа і незграбна, як середньовічна француженка з французького примітиву. Вона говорила високим голосом з красивими модуляціями...[9].

Знайомство з Гійомом Аполлінером

[ред. | ред. код]

В тому ж році Пікассо, який не сподівався, що між молодими людьми з'являться пристрасні почуття, познайомив її з Гійомом Аполлінером.Аполлінер так описував Лорансен в листі до однієї із знайомих:

Це паризька дитина... Вона вся сповнена дитячого чарівності. Уявіть собі, що вона прийшла провідати мене на вулиці Гро, проскакавши на мотузочці вздовж усього саду.[10]

Стосунки закоханих були перемінними і повними протиріч. Лоранс, хоча і мала твердий характер, часто висловлювала незадоволення, не бажаючи терпіти не завжди адекватні вчинки коханого. Гійом декілька раз намагався порвати із дівчиною, проте знову повертався.[11] По дорозі до дівчини, часто пересікав міст Мірабо. Саме з цим місцем і пов'язаний один із найкращих віршів«Міст Мірабо» .

Любов сплива як та вода бігуча...[12]

Здавалось, що роман має закінчитись законним шлюбом, однак постійні суперечки охолодили почуття Марі. Поет все сподівався, що кохання можна повернути. Кінцевий розрив відбувався у 1912 році: Гійом Аполлінер назавжди пішов від Марі Лорансен. Він присвячував їй вірші і став натхненником її картини «Аполлінер і його друзі» (1912), серед яких Пікассо і Гертруда Стайн.[11]

картина «Аполлінер і його друзі»

Творчі пошуки

[ред. | ред. код]

Протягом декількох років Марі брала участь у виставках кубістів, запозичивши у них деякі стильові риси. Однак кубізм по суті був чужим для жіночного і ліричного мистецтва Лорансен. В червні 1914 року вона одружилась із німецьким художником і бароном Отто фон Ветьєна, з яким познайомилась роком раніше у Монпарнасі. Після того, як розпочалась Перша світова війна подружжя поїхало до Іспанії. В Париж Марі Лорансен повертається у 1920 році. Тут вона розлучилась із чоловіком і починає будувати кар'єру незалежної художниці. З головою поринає у бурхливе артистичне життя Парижу 20-х років. Марі налагоджує стосунки з багатьма письменниками і поетами, твори яких ілюструє. Серед них найяскравіші: Поль Моран, Андре Жід, Марсель Жуандо, Жан Кокто, Сомерсет Моем. Лорансен також мала романтичні стосунки з жінками.[13] Художниця займалася гравюрою і різьбою по дереву, відчувши вплив африканської скульптури. Вона стає популярною художницею, яка найбільш яскраво втілила естетику арт-деко. Її роботи на виставці декоративних мистецтв у 1925 році викликали захоплення глядачів. Марі Лорансен також малювала картини для театру Комеді-Франсез (1928) і балету, в тому числі для Російського балету Сергія Дягілєва[14]. Віддаючи перевагу світло-рожевим і блакитним тонам, Марі Лорансен створила численні портрети жінок і дітей. Жіночі образи художниці, названі «істотами країни фей» надзвичайно чарівні. Свій талант спробувала й у книжковій графіці, створивши близько 30 ілюстративних циклів. Писала вірші під псевдонімом Луїза Лаланн. Померла Марі Лорансен у власному домі в Парижі 8 червня 1956 року.

Творчий доробок художниці

[ред. | ред. код]

Найвідоміші картини Марі Лорансен:

  • Вентилятор
  • Поцілунок
  • Троє молодих жінок
  • Портрет мадмуазель Шанель. 1923
  • Іспанські танцівниці
  • Квіти, Подруги
  • Дівчата з собаками
  • Голова дівчини
  • Дві дівчини
  • Портрет баронеси Гурго
  • Пейзаж з дівчатами
  • Валентина. 1924
  • Дівчинка з собакою
  • Принцеси
  • Молоді жінки 1910—1911
  • Дівчина з гітарою
  • Букет. 1922
  • Голова молодої жінки 1926[15]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Роботи Марі Лорансен

Марі Лорансен онлайн

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://collections.mnbaq.org/fr/artiste/600001398
  2. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
  3. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  4. ↑ Pionnières, Artistes dans le Paris des années folles — 2022. — С. 208.
  5. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/laurencin-marie-1
  6. ↑ Artists + Artworks
  7. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/398520
  8. ↑ колекція Бойманса онлайн — 2010.
  9. ↑ Стайн Гертруда Автобиография Элис Б.Токлас. Пикассо. Лекции в Америке / Пер. с англ.; Составление и послесловие Е.Петровской. — М.: Б.С.Г.-ПРЕСС, 2001. - 607 с.
  10. ↑ Гийом Аполлинер"Собрание сочинений в 3 томах" Том 3 Несобранные рассказы. О художниках и писателях. Литературные портреты и зарисовки, М., Книговек, 2011 г.
  11. ↑ а б Гийом Аполлинер и Мари Лорансен | Истории любви http://www.lovesto.ru/gijom-apolliner-mari-loransen.html/2 [Архівовано 5 липня 2011 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Переклад Миколи Лукаша
  13. ↑ Laurençin, Marie. web.archive.org. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 10 квітня 2020.
  14. ↑ Академик http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_colier/1514/ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Мари Лорансен, виртуальный альбом. Архів оригіналу за 4 вересня 2011. Процитовано 2 грудня 2011.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Стайн Гертруда

Автобиография Элис Б.Токлас. Пикассо. Лекции в Америке / Пер. с англ.; Составление и послесловие Е.Петровской. — М.: Б. С. Г.-ПРЕСС, 2001. — 607 с.

  • Гийом Аполлинер"Собрание сочинений в 3 томах" Том 3

Несобранные рассказы. О художниках и писателях. Литературные портреты и зарисовки, М., Книговек, 2011 г.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марі_Лорансен&oldid=43159738