Мухаммад Ікбал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мухаммад Ікбал
علامه محمد اقبا
Ім'я при народженніМухаммад Ікбал
ПсевдонімПоет Сходу شاعر مشرق[1][2][3]
Народився9 листопада 1877(1877-11-09)
Сіялкот, Пенджаб, Британська Індія
Помер21 квітня 1938(1938-04-21) (60 років)
Лахор, Пенджаб, Британська Індія
ПохованняLahore Fortd
ГромадянствоБританська імперія
Місце проживанняЛахор
Сіялкот
Діяльністьпоет, філософ, громадський діяч, політик
Сфера роботипоезія[4], філософія[4] і політика[4]
Alma materMurray Colleged (1895), Кембриджський університет (13 червня 1907), Триніті-коледж (Кембридж) (1 липня 1908), Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана (20 липня 1907), Урядовий коледжd (1899), Урядовий коледжd (1897), Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла і Oriental Colleged
Мова творівурду, пенджабі, фарсі, англійська
Жанрпоезія, публіцистика, монографії
Magnum opusIlm Al-Iqtisadd[5], The Development of Metaphysics in Persiad, The Reconstruction of Religious Thought in Islamd, The Secrets of the Selfd, The Mysteries of Self­lessnessd, Message from the Eastd, The Call of the Marching Belld, Persian Psalmsd, Javid Namad, Gabriel's Wingd, The Rod of Mosesd, What should then be done O people of the Eastd і Gift from Hijazd
Конфесіяіслам
БатькоSheikh Noor Muhammadd
МатиImam Bibid
У шлюбі зKarim Bibid, Mukhtar Begumd і Sardar Begumd
ДітиJavid Iqbald
Автограф
Нагороди
Сайт: Алляма Ікбал
CMNS: Мухаммад Ікбал у Вікісховищі

Аллама Мухаммад Ікбал (урду علامه محمد اقبال, англ. Allama Muhammad Iqbal; 1877–1938) — поет, філософ і вчений[6][7], політик і адвокат, громадський діяч Британської Індії.

У більшості країн Південної Азії і світі урду Ікбал розглядається як Шайр-е-Машрик (урду شاعر مشرق, «Поет Сходу»). В цій якості він є однією із найважліших фігур в літературі урду[8], визнається видатним поетом пакистанців як його «національний поет» за визнанням уряду[9], іранців, індійців — автор популярної пісні Sare Jahan se Accha[10], пенджабці, сингалів та ін.[11][12][9] і в такій якості найкраще відомий.

Високо оцінений як «мусульманський філософ сучасності»[9].

Як політичний мислитель вважається «Духовним батьком Пакистану»[13], провісником створення держави.

Біографія

[ред. | ред. код]
Мавзолей Ікбала в Лахорі.

Родина Ікбала походить із пандітів Кашміру, брамінів клану Сапру, які прийняли іслам[2][14] і після вторгнення в Кашмір сикхів (у ХІХ ст.) переселились у Пенджаб. Походження родини із брамінів Кашміру Ікбал часто згадував у листах[2].

Ікбал народився 9 листопада 1877 р. в Сіалкоті, в сім'ї кравця Шейха Ноора Мухаммада (Sheikh Noor Muhammad)[15][16] та Імам Бібі (Imam Bibi)[17].

Батько поета, формально неписьменний був відомий набожністю. Мати — ввічлива і скромна жінка, яка допомагала бідним і вирішувала проблеми сусідів

Мати Аллами Ікбала — Імам Бібі (Imam Bibi) померла 9 листопада 1914 р. в Сіалкоті. На її смерть Ікбал відгукнувся поезією[1][2]
Мати Аллами Ікбала — Імам Бібі (Imam Bibi) померла 9 листопада 1914 р. в Сіалкоті. На її смерть Ікбал відгукнувся поезією[18][19]

Початкову освіту здобув у рідному місті. — В чотири роки прийнятий в Масджид, щоб вчити Коран.

Вчив арабську мову у вчителя Сайеда Мір Хассана (Syed Mir Hassan[en]), глави Медресе.

У 1892 р. вперше одружився (за домовленістю) на Карім-Бібі, дочці Гуджаратського лікаря Хан Бадур Ата Мухаммад Хана (Khan Bahadur Ata Muhammad Khan) — діда відомого пізніше композитора індійського субконтиненту, Британської та незалежної Індії Квая Хурід Анвар (Khwaja Khurshid Anwar[en]),[20][21]. В цьому шлюбі народились дочка Міраї Бегум (Miraj Begum) і син Афтаб Ікбал (Aftab Iqbal[en]).

Другий шлюб Ікбала з Сардар Бегум (Sardar Begum) — матір'ю Джавіда Ікбала (Javid Iqbal[en]). 1893 р. зарахований в коледж Scotch Mission College Сіалкот. Отримав проміжний диплом факультету мистецтв коледжу Мюррей (Murray College) Сіалкот в 1895 р.[2][19][22]. В цьому ж році вступає в урядовий коледж Лахора. Отримав у ньому ступінь бакалавра мистецтв у філософії, англійській літературі та арабській мові в 1897 р., здобув медаль the Khan Bahadurddin F.S. Jalaluddin як найкращий знавець арабської мови[19].

У 1899 р. отримав ступінь Магістр мистецтв в тому ж коледжі та посів перше місце в ун-ті Пенджабу — Східний Коледж в Лахорі. Ікбал після завершення магістратури почав кар'єру лектора з арабської мови в Східному Коледжі Лахора а незабаром — обраний молодшим професором філософії в Державному коледжі в Лахорі, в якому працював до поїздки в Англію в 1905 р.

Після повернення з Англії у 1908 р. повернувся у той же коледж як професор філософії та англійської літератури[23]. У цей же період Ікбал почав практику юриста у головному суді Лахора, але незабаром кинув її і присвятив себе літературі як активний член Anjuman-e-Himayat-e-Islam[en].[19].

З 1919 р. Ікбал — генеральний секретар Anjuman-e-Himayat-e-Islam[en].

Алама Ікбал у 1899 р.

Публіцист з кінця 1890-х рр.

Третій шлюб — з Мухтар Бегум (Mukhtar Begum) в грудні 1914 р.[1][19]

1922 р. посвячений королем Георгом V в лицарі[24] із даруванням титулу Сер[25].

1930 р. Аллама Ікбал із своїм сином Джавідом Ікбалом (Javid Iqbal) — майбутнім філософом і суддею Верховного суду
1930 р. Аллама Ікбал із своїм сином Джавідом Ікбалом (Javid Iqbal)  - майбутнім філософом і суддею Верховного суду

У 1933 р. після повернення з поїздок в Іспанію і Афганістан, Ікбал захворів на загадкову хворобу горла[26].

В останні роки життя Ікбал часто відвідував Дарга відомого суфія з Хазрату Алі Хайвері в Лахорі для духовного наставництва і допомагав Чаудхрі Ніяз Алі Хану Chaudhry Niaz Ali Khan[en], створити Інститут Довіри Ісламу Dar ul Islam Trust Institute в маєтку Джалампур (Jamalpur[en] недалеко від Патанакоту (Pathankot)[27][28] де планувалось отримати субсидії на дослідження класичного ісламу і сучасних соціальних наук.

1934 р. Ікбал припинив юридичну практику і отримав пенсію від Набоба Бхопалу Nawab of Bhopal[en].

Ікбал помер 21 квітня 1938 р. в Лахорі страждаючи від хвороби декілька місяців[29][2].

Могила Ікбала вночі

Сім'я

[ред. | ред. код]

Тричі одружений. Мав декілька синів і дочок.

Освіта

[ред. | ред. код]

У 1895 р. Ікбал поступив в урядовий коледж в Лахорі, де вивчав філософію, арабську та англійську літературу. Серед його вчителів був сходознавець Томас Вокер Арнольд, який порадив йому відвідати Європу для розширення світогляду.
У 1899 р. отримав магістерський ступінь.
1905 р. продовжив освіту в Англії Трініті-коледжі(Кембриджський університет) де мав право на стипендію. Під час навчання праву і філософії в Англії, Ікбал став членом Лондонського відділення Загальноіндійської Мусульманської ліги[9][29].
1906 р. отримує ступінь бакалавра мистецтв і вчиться на баррістера в Лінкольн-Інн.
1907 р. їде вчитись в Німеччині у (Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана) де вивчав філософію, а також юриспруденцію, літературу і арабську мову при підготовці докторської дисертації «Розвиток метафізики в Персії» під керівництвом Фрідріха Хоммеля Friedrich Hommel[2][30][31][32].
Завдяки Еммі Вейнгаст знайомиться із працями Гете (Фауст), Гейне і Ніцше[33].
З 1908 р. — професор філософії, доктор наук.

Ідеї

[ред. | ред. код]

Грудень 1930 р. — під час сесії Загальноіндійської Мусульманської ліги Ікбал, як її почесний голова (президент), виголосив свою найвідомішу промову — Аллахабадську Промову, в якій виступив за створення мусульманської держави Пакистан у складі незалежної індійської федерації в північно-західній частині тодішньої Британської Індії[9][29].
У соціально-революційний період творчості симпатизував ідеям соціалізму, відкидаючи «комуністичний атеїзм»: в його творчості Аллах зустрічається із Леніним і посилає архангела Джабраїл підняти пригноблених Землі на повстання.

Погляди Ікбала на іслам

[ред. | ред. код]

Зі східних мислителів на свідомість Ікбала найглибше вплинула поезія та філософії Маулану Румі. Глибоко закорінений в релігії з дитинства, Ікбал сприймає Румі як «керівника» інтенсивно вивчаючи іслам, культуру та історію ісламської цивілізації і її політичне майбутнє[15]. Ікбал зображатиме Румі провідником читача в багатьох власних віршах. Роботи Ікбал нагадують їх читачам колишню славу ісламської цивілізації, доносять до них чистий, духовний наголос на ісламі як джерелі соціально-політичного звільнення і величі.

Ікбал і об'єднання ісламського світу

[ред. | ред. код]

Ікбал засуджував і відкидав політичні розбіжності між мусульманськими народами і всередині них, часто виступав з т. з. глобального мусульманського співтовариства (умми)[29][15].

Єдність — найважливіший фактор могутності мусульман. На шляху до їх єдності безліч перешкод (внутрішніх і зовнішніх). Із зовнішні факторів він особливо виділяв імперіалізм, неонаціоналізм, колонізацію, економічну залежність і «зрівнювання» культур. Другою категорією чинників, що перешкоджають єдності, Ікбал вважав внутрішні чинники — основні: віддаленість мусульман від свого коріння і витоків, необізнаність випускників західних навчальних закладів у питаннях ісламської культури і відсутність прогресу мусульманських суспільств в науці і освіті. Аллама Ікбал вважав єдність і рівноправність двома основними і невіддільними стовпами Ісламського товариства. Ісламську єдність він розумів, як засновану на принципі єдиного Бога. Мислитель був упевнений, що при визначенні та тлумаченні демократії за допомогою ісламського вчення можна досягти бажаного, що відповідає запитам часу суспільства. Він також вважав, що чим більше мусульмани наближаєються до «істинного духу» і божественного ісламського вчення, тим краще демонструються їх міць, велич і єдність. Ікбал вважав єдність мусульман і їх обізнаність двома взаємодоповнюючими факторами, а необізнаність і невігластво — основною причиною розколу мусульманських суспільств. Ікбал вважав, що єдність мусульман має досягатись двома способами:

  1. Через інтеграцію правителів і урядів ісламських країн;
  2. через поінформованість народів.

Мислитель бачив трьома способи (шляхи) досягнення єдності мусульман: єдине керівництво ісламськими країнами; створення ісламської федерації, що з усіх ісламських держав, і врешті-решт — їх участь в союзах, альянсах, договорах і підвищення рівня культурних, економічних і політичних зв'язків.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Гробниця Ікбала в Хазурі Баг в саду перед входом в Мечеть Бадшахі у Форт Лахор офіційно охороняється урядом Пакистану. На честь поета в м. Фейсалабад названий крикетний стадіон.
Його день народження відзначався в Пакистані як свято — «день Ікбала» Yōm-e Welādat-e Muḥammad Iqbāl ({{lang-ur|{{|یوم ولادت محمد اقبال}}}})(9 листопада)[34].

Вулиця Мухаммада Ікбала у місті Гайдельберг (Німеччина)

19 грудня 2020 року зусиллями ГО «Українська Ініціатива», за всебічного сприяння керівництва Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, в місті Старобільськ відбулося відкриття меморіальної дошки на честь Мухаммада Ікбала.[35]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Дружба з Ікбалом і його погляди сприяли переходу в Іслам пакистанського проповідника і дипломата єврейського походження зі Львова Мухаммада Асада. 1953 р. засновано «Товариство Ікбала» («Базмі-е-Ікбал»).

Фрази

[ред. | ред. код]
  • «Суть життя — самого себе знайти»
  • «Будь то сяйво царства або видовище республіки, політика без релігії веде тільки до тиранії».

Твори

[ред. | ред. код]

Праці написані на урду, пенджабі, перською[36][8] і англійською. Думки Ікбала в його творах першу чергу зосереджені на духовності й розвитку людського суспільства, на враженнях від його подорожей і перебування в Зх. Європі і на Бл. Сході. Він перебуває під глибоким впливом західних філософів, таких як Фрідріх Ніцше, Анрі Бергсон і Йоганн Вольфганг фон Гете[15][33]. Писати вірші перською мовою Ікбал почав під час навчання в Європі і відтоді постійно писав перською — протягом усього життя. Він вважав, що знайшов легкий спосіб висловити свої думки цією мовою[2].Його поезія (на урду та перській), а також лекції і листи (на урду та англійській) вплинули на культурні, соціальні, релігійні і політичні суперечки сучасників. Поезія Ікбала переведена на багато європейських мов, відома з першої половини ХХ-го ст.[9]. Asrar-i-Khudi та Javed Nama перекладені на англійську Рейнольдом А. Нікольсоном R. A. Nicholson і Артуром Джоном Арберрі A. J. Arberry[9][3].

Твір Ікбала «Послання Сходу» (Пайам-е-Машрік) адресований королю Афганістану Амануллі-хану. На Сході його охрестили як «Зірка Сходу» (Сітора-е Шарк). Твори Ікбала популярні серед мусульман Пакистану, Афганістану і Середньої Азії.

Англомовніː

  • «Розвиток метафізики в Персії»ː Докторська дисертація (англ.);
  • Реконструкция религиозной мысли в исламе. Пер. с англ., предисл. и коммент. М. Т. Степанянц. Под ред. П. В. Густерина. — М.: Вост. лит., 2002.
  • «Секрети свого Я (Таємниці Я)» Асрар-е-Худі збірка — поетичний дебют (1915 р.);

Перськомовніː

  • «Іносказання про самозречення» (Румуз-й бехуді), (Пер з перс. на рос. «Иносказания о самоотречении», 1918);
  • «Послання Сходу» (Пайам-й Машрік) (Пер з перс. на рос. «Послание Востока», 1923);
  • «Книга вічності» (Джавід-наме) (Пер з перс. на рос. «Книга вечности», 1932);
  • «Крило Гавриїла» (Бал-і Джибріл Bal-i-Jibril) (Пер з перс. на рос. «Крыло Гавриила», 1935);

Урдуː

  • «Дзвін караванного дзвіночка» (Банг-е дару Bang-i-Dara) (Пер. з урду на рос. «Звон караванного колокольчика» М., 1964);

Переклади французькою:

  • Reconstruire la pensée de l'Islam, par Eva de Vitray-Meyerovitch, Adrien Maisonneuve, Paris, 1955.
  • Message de l'Orient, par Eva de Vitray-Meyerovitch et Mohammed Achena, Les Belles Lettres, Paris, 1956.
  • Le Livre de l’éternité, par Eva de Vitray-Meyerovitch, Albin Michel, coll. " Spiritualités vivantes, Paris, 1962.
  • Les Secrets du soi, par Eva de Vitray-Meyerovitch, Albin Michel, coll. " Spiritualités vivantes ", Paris, 2000.

Переклади англійською:

  • The Development of Metaphysics in Persia, Londres 1908.
  • The Reconstruction of Religious Thought in Islam, Londres 1934.

Переклади німецькою:

  • Das Buch der Ewigkeit (Javīdnāma), Übers. Annemarie Schimmel, München 1957
  • Botschaft des Ostens. Ausgewählte Werke (Originaltitel: Payāmi-i mašriq, übersetzt und herausgegeben von Annemarie Schimmel), Edition Erdmann, Tübingen 1977, S. 54–64, ISBN 3-7711-0268-5.
  • Steppe im Staubkorn. Texte aus der Urdu-Dichtung Muhammad Iqbals, ausgewählt, übersetzt und erläutert von Johann Christoph Bürgel, Freiburg im Üechtland 1982
  • Die Wiederbelebung des religiösen Denkens im Islam. Aus dem Englischen von Axel Monte und Thomas Stemmer, Verlag Hans Schiler, Berlin 2004
  • Streunende Gedanken. Aus dem Englischen übersetzt und mit Anmerkungen versehen von Axel Monte. Mit einer Einführung von Javid Iqbal und einem Nachwort von Christina Oesterheld, Books Ex Oriente, München 2012

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Батько Алама Ікбала - ейх Ноор Мухаммад (Shaikh Noor Muhammad)
    Батько Алама Ікбала - ейх Ноор Мухаммад (Shaikh Noor Muhammad)
  • Ікбал у Лондоні у 1931 р.
    Ікбал у Лондоні у 1931 р.
  • На ІІ-й конференції у Лондоні у 1931 р.
    На ІІ-й конференції у Лондоні у 1931 р.
  • Конференція в Єрусалимі, 1931 р. - Ікбал крайній справа у першому ряду.
    Конференція в Єрусалимі, 1931 р. - Ікбал крайній справа у першому ряду.
  • Ікбал на заході Ліги, Лондон, 1932 р.
    Ікбал на заході Ліги, Лондон, 1932 р.
  • Ікбал у 1933 р.
    Ікбал у 1933 р.
  • Ікбал з жителями Лахору у 1933 р.
    Ікбал з жителями Лахору у 1933 р.
  • Ікбал у 1934 р.
    Ікбал у 1934 р.
  • Ікбал у Афганістані із Сулмайном Надаві (Sulmain Nadavi) та сером Россом Масудом (Sir Ross Masood)
    Ікбал у Афганістані із Сулмайном Надаві (Sulmain Nadavi) та сером Россом Масудом (Sir Ross Masood)


Бібліографія (праці про Ікбала)

[ред. | ред. код]
  • Аникеев Н. П. Выдающийся мыслитель и поэт Мухаммад Икбал. — М., 1959.
  • Гордон-Полонская Л. Р. Мусульманские течения в общественной мысли Индии и Пакистана. — М., 1963. — Гл. 7.
  • Пригарина Н. И. Поэзия Мухаммада Икбала (1900—1924 гг.). — М., 1972.
  • Пригарина Н. И. Поэтика творчества Мухаммада Икбала. — М., 1978.
  • Творчество Мухаммада Икбала / Отв. ред. Н. И. Пригарина. — М., 1982.
  • Saïda Bennani a consacré un article à Muhammad Iqbal dans le deuxième numéro de la revue Aurora [Архівовано 22 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (automne-hiver 2006).
  • Souleymane Bachir Diagne, Islam et société ouverte: La Fidélité et le mouvement dans la philosophie d'Iqbal, Maisonneuve et Larose, Paris, 2001.
  • Le livre de Souleymane Bachir Diagne, Bergson postcolonial (CNRS éditions, 2011), montre l'influence de Bergson sur Iqbal.
  • Abdennour Bidar a écrit un livre intitulé : L'Islam face à la mort de Dieu (François Bourin, 2010), qui a pour but de mettre en valeur l'actualité de la pensée de Muhammad Iqbal.
  • Voir aussi l'article de Paul Arnaud: " Un Luther bergsonien musulman: Muhammad Iqbal ", Bulletin de L'Amitié Charles Péguy, No. 133-134, 2011. Cet article montre la parenté entre Iqbal et Péguy, tous deux profondément bergsoniens.
  • Annemarie Schimmel: Muhammad Iqbal. Prophetischer Poet und Philosoph. Eugen Diederichs, München 1989, ISBN 3-424-00962-8
  • Bettina Robotka: Iqbal und Deutschland, in Fremde Erfahrungen. Asiaten und Afrikaner in Deutschland, Österreich und in der Schweiz bis 1945. Hg. Gerhard Höpp. Das Arabische Buch, Berlin 1996 ISBN 3-86093-111-3[37] S. 347—358
  • Farid Hafez: Islamisch-politische Denker: Eine Einführung in die islamisch-politische Ideengeschichte. Peter Lang, Frankfurt 2014 ISBN 3-631-64335-7 S. 115—130
  • Stephan Popp: Mohammad Iqbal: ein Philosoph zwischen den Kulturen. Nordhausen 2007.
  • Muhammad Sameer Murtaza: Islamische Existenzialphilosophie. Muhammad Iqbal nietzscheanisch gelesen. Norderstedt 2016, ISBN 978-3-7412-4936-5.
  • Shafique, Khurram Ali (2014). Iqbal: His Life and Our Times. ECO Cultural Institute & Iqbal Academy Pakistan. ISBN 978-0-9571416-6-7.
  • Ram Nath, Kak (1995). Autumn Leaves: Kashmiri Reminiscences. India: Vitasta. ISBN 81-86588-00-0. Архів оригіналу за 30 червня 2006. Процитовано 20 жовтня 2016.
  • Mustansir, Mir (2006), Iqbal, I.B. Tauris, ISBN 1-84511-094-3
  • Muhammad, Munawwar. Iqbal-Poet Philosopher of Islam. ISBN 969-416-061-8.
  • Sailen, Debnath. Secularism: Western and Indian. New Delhi: Atlantic Publishers. ISBN 978-81-269-1366-4.
  • V.S., Naipaul (1998). Beyond Belief: Islamic Excursions Among the Converted Peoples. USA: Random House. ISBN 0-375-50118-5.
  • Annemarie, Schimmel (1963), Gabriel's Wing: a study of the religious ideas of Sir Muhammad Iqbal, Leiden, Netherlands: E. J. Brill
  • *Alessandro Bausani, ''Muhammad Iqbal, Il poema celeste'', Leonardo da Vinci, Bari 1965

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Samiuddin, Abida (2007). Encyclopaedic dictionary of Urdu literature (2 Vols. Set). Global Vision Publishing House. с. 304. ISBN 81-8220-191-8. Архів оригіналу за 9 травня 2015. Процитовано 21 жовтня 2016.
  2. ↑ а б в г д е ж Sharif, Imran (21 квітня 2011). Allama Iqbal's 73rd death anniversary observed with reverence. Pakistan Today. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 6 серпня 2012.
  3. ↑ а б Cam Diary: Oxford remembers the Cam man. Daily Times. 28 травня 2003. Архів оригіналу за 06-05-2005. Процитовано 9 листопада 2010.
  4. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ http://www.allamaiqbal.com/poet/prose/urdu/poet_introilm.html
  6. ↑ Rehman, Javaid (2005). Islamic State Practices, International Law and the Threat from Terrorism: A Critique of the 'Clash of Civilizations' in the New World Order. с. 15. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
  7. ↑ Allama Muhammad Iqbal Philosopher, poet, and Political leader. Aml.Org.pk. Архів оригіналу за 5 March 2012. Процитовано 2 березня 2012.
  8. ↑ а б Anil Bhatti. Iqbal and Goethe (PDF). Yearbook of the Goethe Society of India. Архів оригіналу за 30 October 2008. Процитовано 7 січня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1:Сторінки з посиланнями на джерела, що мають непридатні URL (посилання)
  9. ↑ а б в г д е ж Welcome to Allama Iqbal Site. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 21 жовтня 2016.
  10. ↑ Iqbal songs sung on I-Day. The Hindu. 16 серпня 2005. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 21 жовтня 2016.
  11. ↑ Love letter to Persia. The Friday Times. 25 квітня 2014. Процитовано 13 вересня 2016.
  12. ↑ Leading News Resource of Pakistan. Daily Times. 28 травня 2003. Архів оригіналу за 6 May 2005. Процитовано 7 січня 2011.
  13. ↑ al.], Albert M. Craig ... [et (2011). The heritage of world civilizations (вид. 9th). Harlow: Pearson Education. с. 800. ISBN 9780205803477.
  14. ↑ Sharma, Jai Narain (2008). Encyclopædia of eminent thinkers, volume 17. Concept Publishing Company. с. 14. ISBN 978-81-7022-684-0.
  15. ↑ а б в г Schimmel, Annemarie (1962). Gabriel's wing: a study into the religious ideas of Sir Muhammad Iqbal. Brill Archive. с. 34—45.
  16. ↑ Mir, Mustansir (2006). Iqbal. I.B. Tauris. ISBN 1-84511-094-3.
  17. ↑ Iqbal in years. Архів оригіналу (PHP) за 11 червня 2012. Процитовано 6 серпня 2012.
  18. ↑ Sharma, Jai Narain (2008). Encyclopædia of eminent thinkers, volume 17. Concept Publishing Company. с. 14. ISBN 978-81-7022-684-0.
  19. ↑ а б в г д Iqbal in years. Архів оригіналу (PHP) за 11 червня 2012. Процитовано 6 серпня 2012.
  20. ↑ Muḥammad Saʻīd, Lahore: A Memoir, Vanguard Books (1989), p. 175
  21. ↑ Harjap Singh Aujla, [1] [Архівовано 17 квітня 2017 у Wayback Machine.], Khurshid Anwar Biography, Academy of the Punjab in North America website, Retrieved 29 September 2015
  22. ↑ Taneja, V.R; Taneja, S. (2004). Educational thinkers. с. 151. ISBN 81-7156-112-8. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
  23. ↑ Schimmel, Annemarie (1963). Gabriel's wing. Brill Archive. с. 39.
  24. ↑ The London Gazette: (Supplement) no. 32782. p. 2. 29 December 1922. Retrieved 2016-02-22.
  25. ↑ Iqbal's pro Kashmir approach. GroundReport.com. 19 серпня 2009. Процитовано 24 січня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  26. ↑ Schimmel, Annemarie (1962). Gabriel's Wing. Brill Archive. с. 55. Архів оригіналу за 17 травня 2016. Процитовано 25 жовтня 2016.
  27. ↑ Azam, K. M., Hayat-e-Sadeed: Bani-e-Dar ul Islam Chaudhry Niaz Ali (A Righteous Life: Founder of Dar ul Islam Chaudhry Niaz Ali Khan), Lahore: Nashriyat, 2010 (583 pp., Urdu) [ISBN 978-969-8983-58-1]
  28. ↑ Allama Iqbal's 73rd death anniversary observed with reverence [Архівовано 16 грудня 2019 у Wayback Machine.]. Pakistan Today. Retrieved 30 October 2011.
  29. ↑ а б в г 1 in author list, Iqbal Academy (26 травня 2006). Allama Iqbal – Biography. Архів оригіналу (PHP) за 19 листопада 2010. Процитовано 7 січня 2011.
  30. ↑ Lansing, East; H-Bahai, Mi. (2001) [1908]. The development of metaphysics in persia (PDF). London Luzac and Company. Архів оригіналу (PDF) за 7 жовтня 2008. Процитовано 1 травня 2012.
  31. ↑ Mir, Mustansir (1990). Tulip in the desert: A selection of the poetry of Muhammad Iqbal. London. с. 2. ISBN 978-967-5-06267-4. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
  32. ↑ Jackso, Roy (2006). Fifty key figures in Islam. с. 181. ISBN 978-0-415-35467-7. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
  33. ↑ а б Popp, Stephan (6 травня 2010). Muhammad Iqbal. Архів оригіналу за 26 березня 2011. Процитовано 6 серпня 2012.
  34. ↑ National holiday November 9. Brecorder.com. 6 листопада 2010. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 7 серпня 2012.
  35. ↑ Бібліотечний корпус Луганського університету в Старобільську має меморіальну дошку на честь пакистанського мислителя Мухаммада Ікбала. Іслам в Україні (укр.). Процитовано 21 квітня 2023.
  36. ↑ Allama Muhammad Iqbal Philosopher, poet, and Political leader. Aml.Org.pk. Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 2 березня 2012.
  37. ↑ gesamtes Inhaltsverzeichnis des Sammelbands auf dem Server Deutsche Nationalbibliothek
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мухаммад_Ікбал&oldid=43837225