Очікує на перевірку

Нафтопровід Баку — Тбілісі — Джейхан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нафтопровід Баку — Тбілісі — Джейхан
Дата створення / заснування 13 липня 2006
Зображення
Названо на честь Гейдар Алієв
Країна  Туреччина
Власник TotalEnergies
Початкова точка маршруту Баку
Оператор British Petroleum
Дата офіційного відкриття 13 липня 2006
Розташування кінцевого пункту Джейган
Довжина або відстань 1768 км
CMNS: Нафтопровід Баку — Тбілісі — Джейхан у Вікісховищі

Нафтопровід Баку — Тбілісі — Джейхан — трубопровід для транспортування каспійської нафти до турецького порту Джейхан, розташованому на березі Середземного моря. Офіційне урочисте відкриття всього нафтопроводу пройшло 13 липня 2006 у Джейхані.

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Довжина 1760 кілометрів[1]. Нафтопровід проходить по території трьох країн — Азербайджану (445 км), Грузії (245 км) і Туреччини (1070 км)[2].
  • Проєктна пропускна потужність — 50 мільйонів тонн нафти на рік, або один мільйон барелів на добу[2]. У 202т року вдалося досягти підвищення пропускної потужності до 1,2 млн. барелів на добу[3].
  • Вартість - 3,7 млрд доларів[2].
  • Власником нафтопроводу є міжнародний консорціум BTC Co, його акціонери - BP (30 %), Державна нафтова компанія Азербайджану (SOCAR) (25 %), Unocal (8,9 %), Statoil (8,71 %), TPAO (6,53 %), ENI (5 %), Itochu (3,4 %), ConocoPhillips (2,5 %), Inpex (2,5 %), Total-FINA-ELF (5 %) і Amerada Hess (2,36 %[2]).
Маршрут трубопроводу Баку - Тбілісі - Джейхан

Історія

[ред. | ред. код]

Будівельні роботи почалися у квітні 2003 року. Нафтопровід вступив у дію 25 травня 2005 року, коли була відкрита його азербайджанська ділянка. 12 жовтня 2005 року відбулося урочисте відкриття грузинської ділянки.

Передбачається, що надалі нафтопровід буде продовжений до східного узбережжя Каспійського моря й по ньому буде перекачуватися нафта й з Казахстана[4].

У липні 2006 відбулося перше прокачування нафти. З тих пір щоденна кількість транспортованої по трубах нафти становить 1,2 млн барелів. 5 серпня 2008 року через вибух трубопроводу й наступної великої пожежі в районі компресорної станції в селищі Рефахйя провінції Ерзинджан подача нафти була припинена й відновлена тільки 25 серпня[5][6].

Геополітичне значення

[ред. | ред. код]

Ще до свого завершення трубопровід впливав на світову нафтову політику. Південний Кавказ, який раніше вважався заднім двором Росії, тепер є регіоном великого стратегічного значення. США та інші західні країни стали набагато активніше залучатися до справ трьох країн, через які буде проходити нафта. Країни намагалися використати участь як противагу економічному та військовому домінуванню Росії та Ірану в регіоні.[7][8] Російські фахівці стверджують, що трубопровід послабить російський вплив на Кавказі. Голова комітету російського парламенту у закордонних справах Костянтин Косачов заявив, що США та інші країни Заходу планують розмістити військових на Кавказі під приводом нестабільності в регіонах, через які проходить трубопровід[9].

Проєкт піддався критиці через обхід та регіональну ізоляцію Вірменії[10][11], а також через проблеми з правами людини та безпекою[12]. Ільхам Алієв, президент Азербайджану, який перебуває у конфлікті з Вірменією, сказав: «Якщо ми досягнемо успіху в цьому проєкті, вірмени опиняться в повній ізоляції, що створить додаткову проблему для їхнього майбутнього, їх і без того похмурого майбутнього».[11]

Проєкт також є важливою ланкою енергетичного коридору Схід-Захід, що надає Туреччині більшого геополітичного значення. Трубопровід підтримує незалежність Грузії від російського впливу. Колишній президент Едуард Шеварднадзе, один із архітекторів та ініціаторів проєкту, бачив будівництво через Грузію як запоруку майбутньої економічної та політичної безпеки та стабільності країни. Цю думку поділяє і президент Михайло Саакашвілі. «Всі стратегічні контракти в Грузії, особливо контракт на каспійський трубопровід, є питанням виживання грузинської держави», — сказав він журналістам 26 листопада 2003 року[13].

Уведення в експлуатацію нафтопроводу дає можливість більш активно освоювати ресурси Каспійського басейну. В Азербайджані це в першу чергу освоєння блоку родовищ Азери-Гюнешли, у Казахстані — Кашаган[2].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ В Азербайджані урочисто відкрили нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан, яким каспійська нафта незабаром надходитиме на Захід, оминаючи Росію, а також і Україну. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 25 травня 2021.
  2. ↑ а б в г д Baku-Tbilisi-Ceyhan (BTC) Caspian Pipeline - Hydrocarbons Technology. www.hydrocarbons-technology.com. Процитовано 25 травня 2021.
  3. ↑ Затраты BTC Co по проекту Баку-Тбилиси-Джейхан в январе-сентябре сократились на 27,5%. interfax.az. Процитовано 25 травня 2021.
  4. ↑ Зануда, Анастасія. Казахська нафта може й не потекти до Бродів. https://www.bbc.com/.
  5. ↑ Нефтепровод Баку-Тбилиси-Джейхан полностью восстановлен, началась загрузка нефти в первый танкер — представитель ВР, prime-tass.ru, 25 август 2008[недоступне посилання з липня 2019]
  6. ↑ Нефтепровод Баку-Тбилиси-Джейхан полностью восстановлен. Архів оригіналу за 1 вересня 2008. Процитовано 9 вересня 2008.
  7. ↑ Svante E. Cornell, Fariz Ismailzade (2005). «The Baku-Tbilisi-Ceyhan Pipeline: Implications for Azerbaijan» (PDF). The Baku-Tbilisi-Ceyhan Pipeline: Oil Window to the West: 61–84.
  8. ↑ Vladimer Papava (2005). «The Baku-Tbilisi-Ceyhan Pipeline: Implications for Georgia» (PDF). The Baku-Tbilisi-Ceyhan Pipeline: Oil Window to the West: 85–102.
  9. ↑ Can Karpat (15 вересня 2005). Baku-Tbilisi-Ceyhan: Pipeline of Friendship or War?. Axis Information and Analysis. Процитовано 30 грудня 2007.
  10. ↑ Boland, Vincent (26 травня 2005). BTC pipeline the 'new Silk Road'. Financial Times. Архів оригіналу за 10 грудня 2022. Процитовано 6 листопада 2012.
  11. ↑ а б Sherman Joins Amendment to Block Funds For Railroad Route Bypassing Armenia. Bradsherman.house.gov. 14 червня 2006. Архів оригіналу за 17 жовтня 2012. Процитовано 6 листопада 2012. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  12. ↑ The Baku Ceyhan Pipeline: BP's Time Bomb. Gnn.tv. Архів оригіналу за 16 грудня 2008. Процитовано 5 червня 2010.
  13. ↑ Georgia's Saakashvili backs oil-pipeline plan. Seattle Times. 27 листопада 2003. Процитовано 12 серпня 2008.

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нафтопровід_Баку_—_Тбілісі_—_Джейхан&oldid=43393926