Операція «Барбаросса»

Операція «Барбаросса»
Східний фронт Другої світової війни
За годинниковою стрілкою вгорі зліва: німецькі солдати просуваються через Північну РРФСР, німецька вогнеметна команда в Радянському Союзі, радянські літаки, що летять над німецькими позиціями під Москвою, радянські військовополонені на шляху до німецьких таборів в'язнів, радянські солдати обстрілюють німецькі позиції. За годинниковою стрілкою вгорі зліва: німецькі солдати просуваються через Північну РРФСР, німецька вогнеметна команда в Радянському Союзі, радянські літаки, що летять над німецькими позиціями під Москвою, радянські військовополонені на шляху до німецьких таборів в'язнів, радянські солдати обстрілюють німецькі позиції.
Дата: 22 червня — 4 грудня 1941 року Місце: СРСР Результат: Поразка радянських військ в прикордонних областях і відступ вглиб країни; провал плану розгрому СРСР
Сторони
СРСР	Третій Рейх
Командувачі
Йосип Сталін Семен Тимошенко Георгій Жуков Борис Шапошников Дмитро Павлов † Михайло Кирпонос † Андрій Єрьоменко Яків Черевиченко Іван Тюленєв	Адольф Гітлер Вальтер фон Браухіч Герд фон Рундштедт Гайнц Вільгельм Гудеріан Федор фон Бок Еріх фон Манштейн Антонеску Йон

Операція «Барбаросса» (нім. Unternehmen Barbarossa) — стратегічна наступальна операція збройних сил Німеччини та її союзників проти СРСР. План операції передбачав швидкоплинну військову кампанію з повним розгромом Червоної армії та захопленням європейської частини СРСР по лінії Волга — Архангельськ. Незважаючи на початковий успіх німецьких військ, завершити операцію у встановлені терміни Вермахту не вдалося, війна переросла в широкомасштабну та довготривалу.

22 липня 1940 року головнокомандувач сухопутними військами Вальтер фон Браухіч вперше отримав вказівку Гітлера розпочати «теоретичну підготовку» плану військової кампанії проти СРСР.

Під час наради 22 липня Гітлер особисто озвучив політичні та військові цілі майбутньої операції: Швидко розгромити Червону Армію або принаймні зайняти таку територію, яка убезпечить Берлін і Сілезький промисловий район від авіанальотів радянської авіації та дозволить проводити бомбардування промислових центрів противника.

Розгромом СРСР примусив Велику Британію визнати гегемонію Німеччини в Європі. Утворити ряд підконтрольних держав — Українську державу, федерацію Балтійських держав, Білорусь. Збільшити територію Фінляндії до Білого моря.

31 липня 1940 року Гітлер уточнив майбутню долю СРСР: «Операція матиме сенс тільки в тому випадку, якщо ми одним стрімким ударом розгромимо всю державу цілком. Тільки захоплення певної частини території недостатньо»

Приготування

Під час приготувань нападу на Радянський Союз перед Гітлером і перед німецьким верховним командуванням стояло питання про оцінку військово-промислового потенціалу Радянського Союзу і зокрема бойової потужності і боєздатності Червоної Армії. Головним постачальником такої інформації були військова розвідка — Абвер і 6-е управління РСХА. У своїй роботі ці структури багато в чому дублювали одна одну, але інформація, що ними надавалася політичному і військовому керівництву рейху, часто була суперечлива. Більше того, військовим, відповідальним за планування бойових дій, було важко правильно оцінювати всю інформацію, що до них надходила. «Якщо матеріал суперечив їх основному задуму, вони просто не брали його до уваги. Що стосується головного командування, то з цим справа була ще гіршою. До кінця 1944 року Гітлер відмовлявся використовувати небажану інформацію, навіть якщо вона підтверджувалася фактами»

У результаті німецький генеральний штаб був упевнений у перевазі німецьких військ над Червоною армією, як в кількісному співвідношенні, так і в технічному оснащенні, і, особливо, в частині військового керівництва. На основі цього було зроблено висновок, що поки Червона армія буде тільки готуватися до бойових дій, вермахт завдасть їй раптового нищівного удару, і буде громити на її ж території. Це дозволило б Німеччині закінчити війну з Радянським Союзом протягом двох з половиною місяців,принаймні, до 25 грудня 1941 року. Такі розрахунки базувалися на тому, що в бойових діях вермахтом у великій кількості будуть використовуватися моторизовані частини. Тому Гітлер вважав, що жодні невдачі при проведенні операції «Барбаросса» неприпустимі і німецька армія з самого початку отримає успіх.

Кейтель стверджував, що дії, заплановані Гітлером, будуть настільки стрімкими і потужними, що радянська система, якою б сильною вона не була, не вистоїть. У цілому ж німецьке командування вважало, що Червона армія не здатна провести масштабну операцію проти Німеччини. А у випадку нападу Німеччини на СРСР Червона армія буде відступати в глиб країни, намагаючись затягнути війну, щоб виграти час і провести мобілізацію. Щоб цього не допустити Гітлер планував знищити Червону Армію ще в прикордонних битвах.

Планом «Барбаросса» передбачався розгром Радянського Союзу в одній швидкій кампанії. Операцію передбачалося провести таким чином, щоб знищити радянські війська, що знаходилися в західній частині СРСР шляхом швидкого просування вперед танкових груп і завадити відходу боєздатних військ вглиб території.

Спочатку, в рамках поставлених завдань, необхідно зламати лінію фронту, який утримувався основними силами радянської армії, що знаходилися в Білорусі, шляхом швидкого і глибокого вклинення потужних рухомих з'єднань північніше і південніше від Прип'ятських боліт і використання цього вклинення для знищення ворожих угрупувань.

Південніше Прип'ятських боліт (група армій «Південь» генерал-фельдмаршала фон Рундштеда) необхідно використати швидкий прорив танкових сил із району Любліна в напрямку на Київ з метою перерізати комунікації військ супротивника, що знаходились в Галичині і Західній Україні, які зв'язували їх з Дніпром, оволодіти переправами через Дніпро біля Києва і південніше нього, тим самим забезпечити свободу маневрування для наступної взаємодії групи армій «Південь» з діючими в північній частині СРСР німецькими військами або для вирішення нових завдань на півдні СРСР.

Північніше Прип'ятських боліт група армій «Центр» (генерал-фельдмаршал фон Бок) введенням крупних рухомих сил із району Варшави і Сувалок використовує досягнутий прорив у напрямку Смоленська для повороту значних сил на північ, щоб взаємодіючи з групою армій «Північ» (генерал-фельдмаршал фон Лєб), яка діяла в Східній Прусії, виступити в спільному напрямку на Ленінград, знищити діючі в Балтиці війська противника і в подальшому, з'єднавшись з фінськими і при сприятливих умовах з німецькими військами, перекинутими сюди з Норвегії, ліквідувати останню можливість опору ворожих військ в північній частині СРСР та тим самим забезпечити свободу маневрування для вирішення подальших завдань по взаємодії з німецькими військами, що діяли на півдні СРСР.

При раптовому і повному провалі ворожих спроб чинити опір на півночі СРСР постане питання про заміні повороту військ на північ невідкладним ударом в напрямку Москви.

Завдання армії «Норвегія»: оточити по мірі сил опорний пункт Мурманськ (базу для наступальних дій зосереджених там повітряних, сухопутних і морських сил ворога) і в подальшому при наявності достатніх сил оволодіти ним.

Але почавши війну Гітлер та німецьке командування швидко зрозуміли, що їх плани починають ламатися.

Готовність Третього Рейху

Елементи 2-ї танкової групи Німеччини на дорозі під Пружанами, червень 1941 року

Німецьке керівництво розташувало велику кількість військ біля радянського кордону ще до того, як закінчилася кампанія на Балканах. До третього тижня лютого 1941 року 680 000 німецьких солдатів були зібрані на складах на румунсько-радянському кордоні. Готуючись до нападу, Гітлер таємно перемістив до радянських прикордонних районів 3 мільйони німецьких військ та приблизно 690 000 солдатів. Додаткові операції Люфтваффе включали численні місії повітряного спостереження над радянською територією за багато місяців до нападу.

Хоча Радянське верховне командування цим стривожилося, віра Сталіна, що Третій Рейх навряд чи нападе лише через два роки після підписання пакту Молотова — Ріббентропа, призвела до повільної радянської підготовки. Цей факт, окрім Рад, не зовсім не помічав загрози свого німецького сусіда. Задовго до вторгнення Третього Рейху, маршал Семен Тимошенко назвав німців «найважливішим і найсильнішим ворогом», а вже в липні 1940 р. Начальник штабу Червоної армії Борис Шапошников склав попередній тристоронній план атаки за тим, як може виглядати вторгнення Німеччини, надзвичайно схожа на фактичну атаку. Починаючи з квітня 1941 року, німецькі війська розпочали операцію «Гайфіш» та «Гарпун», щоб обґрунтувати свої твердження, що Британія була реальною ціллю. Ці імітовані підготовки в Норвегії та узбережжі Ла-Маншу включали такі заходи, як концентрація суден, розвідувальні польоти та навчальні вправи.

Обговорюються причини відстрочки Барбаросси від спочатку запланованої дати 15 травня до фактичної дати вторгнення 22 червня 1941 року (затримка на 38 днів). Причиною, яку найчастіше цитують, є непередбачена ситуація вторгнення в Югославію у квітні 1941 року. Історик Томас Б. Буел вказує, що Фінляндії та Румунії, які не були залучені до початкового планування Німеччини, потрібен був додатковий час для підготовки до участі у вторгненні. Буель додає, що незвично волога зима тримала річки в повному розливі до пізньої весни. Повені, можливо, стримували попередній напад, навіть якщо вони сталися до закінчення Балканської кампанії.

Командир ОКГ фельдмаршал Вальтер фон Браухіч та Гітлер вивчали карти в перші дні гітлерівської російської кампанії

Готовність СРСР

У 1930 р. Михайло Тухачевський, відомий військовий теоретик танкових військ міжвоєнного періоду, а пізніше маршал Радянського Союзу, передав Кремлю пам'ятку, яка лобіювала колосальні інвестиції в ресурси, необхідні для масового виробництва зброї, наполягаючи на „40'000 літаків і 50'000 танків“. На початку 1930-х рр. в Польових правилах 1936 р. було розроблено та оприлюднено сучасну оперативну доктрину для Червоної армії у формі концепції глибокої битви. Витрати на оборону також швидко зросли з лише 12 відсотків валового національного продукту в 1933 році до 18 відсотків до 1940 року.

Під час Великого терору Сталіна в кінці 1930-х років, яка не закінчилася часом нападу Третього Рейху 22 червня 1941 року, значна частина офіцерського корпусу Червоної армії була страчена або ув'язнена, а їх заміни призначені Сталіним з політичних причин, часто бракувало військової компетентності. З п'яти маршалів Радянського Союзу, призначених у 1935 році, лише Климент Ворошилов та Семен Будьонний пережили терор. Тухачевський загинув у 1937 р. Загинуло п'ятнадцять з 16 армійських командирів, 50 із 57 командирів корпусу, 154 з 186 командирів дивізій, 401 з 456 полковників, а багато інших офіцерів були звільнені з посади. Загалом було страчено близько 30 000 осіб червоноармійців. Сталін ще більше підкреслив свій контроль, підтвердивши роль комісарів на дивізіональному рівні та нижче для нагляду за політичною відданістю армії режиму. Комісари займали посаду, рівну посаді командира підрозділу, який вони контролювали. Але, попри зусилля щодо забезпечення політичного підпорядкування збройних сил, внаслідок поганих результатів діяльності Червоної армії в Польщі та в Зимовій війні близько 80 відсотків офіцерів, звільнених під час Великого терору, були відновлені до 1941 р. Також між січнем 1939 р. та травнем 1941 р. було активовано 161 новий дивізії. Тому, хоча близько 75 % усіх офіцерів були на посаді менше одного року на початку німецької навали 1941 року, багато з коротких термінів перебування можна віднести не лише до чищення, але і до швидкого збільшення у створенні військових частин.

Семен Тимошенко та Георгій Жуков у 1940 році

У Радянському Союзі, виступаючи зі своїми полководцями у грудні 1940 р., Сталін згадував згадки Гітлера про напад на СРСР у Моїй боротьбі і віра Гітлера, що Червоній армії знадобиться чотири роки, щоб підготуватися. Сталін заявив, що «ми повинні бути готові набагато раніше» і «ми спробуємо затягнути війну ще на два роки». Ще в серпні 1940 року британська розвідка отримала натяки на плани Німеччини напасти на СРСР лише через тиждень після того, як Гітлер неофіційно затвердив плани Барбаросса, і Британія повідомила Радянській владі відповідно. Але недовіра Сталіна до британців змусила його ігнорувати їхні попередження, вважаючи, що вони є фокусом, покликаним привести Радянський Союз у війну на свій бік. На початку 1941 р. власні спецслужби Сталіна та американська розвідка регулярно і неодноразово попереджали про напад Третього Рейху, що насувається. Радянський шпигун Ріхард Зорге також дав Сталіну точну німецьку дату вторгнення, але Зорге та інші інформатори раніше давали різні дати вторгнення, які мирно пройшли до фактичного вторгнення. Сталін визнав можливість нападу і тому зробив значну підготовку, але вирішив не ризикувати провокацією Гітлера.

Починаючи з липня 1940 р. Генеральний штаб Червоної армії розробив плани війни, які визначили Вермахт найнебезпечнішою загрозою для Радянського Союзу, і що у випадку війни з Третім Рейхом головний напад Вермахту відбудеться через регіон на північ від Прип'ятських боліт в Білорусі, що пізніше виявилося правильним. Сталін не погодився, і в жовтні він дав дозвіл на розробку нових планів, які передбачали, що атака Рейху буде зосереджена на регіоні на південь від Прип'ятських боліт у напрямку економічно важливих регіонів України. Це стало основою для всіх наступних радянських планів війни та розміщення їх збройних сил для підготовки до вторгнення Третього Рейху.

Маршал Жуков виступає на військовій конференції у Москві, вересень 1941 року

На початку 1941 р. Сталін затвердив Державний план оборони 1941 (DP-41), який поряд з Мобілізаційним планом 1941 (MP-41) закликав до розміщення 186 дивізій, як першого стратегічного ешелону, у чотирьох військових округах західного Радянського Союзу, який зіткнувся з територіями Осі; а також розміщення ще 51 дивізії вздовж річки Двіни та Дніпра як другий стратегічний ешелон під контролем Ставки, якому у випадку вторгнення Третього Рейху було поставлено завдання очолити радянський контрнаступ разом із силами, що залишилися першого ешелону. Але 22 червня 1941 року перший ешелон містив лише 171 дивізії, чисельністю 2,6–2,9 млн; а другий стратегічний ешелон містив 57 дивізій, які все ще мобілізувались, більшість з яких були ще недостатньо напруженими. Другий ешелон був виявлений німецькою розвідкою до днів після початку вторгнення, в більшості випадків лише тоді, коли німецькі сухопутні війська натикалися на них.

На початок вторгнення чисельність мобілізованих радянських військових сил становила 5,3–5,5 мільйона, і вони все ще збільшувалися, оскільки радянські резервні сили в 14 мільйонів, принаймні базову військову підготовку, продовжували мобілізуватися. Червона армія була розігнана і досі готується^[що?], коли почалося вторгнення. Їх підрозділи часто відокремлювались та не мали достатнього транспорту. Хоча перевезення залишалися недостатніми для військ Червоної армії, коли почалася операція Барбаросса, вони мали близько 33 000 одиниць артилерії, кількість набагато більша, ніж німецькі війська мали у своєму розпорядженні.

Радянський Союз мав у наявності близько 23 000 танків, з яких лише 14 700 були бойовими. Близько 11 000 танків знаходилось у західних військових округах, які зіткнулися з німецькими силами вторгнення. Пізніше Гітлер заявив деяким своїм генералам: «Якби я знав про силу російських танків у 1941 році, я б не атакував». Однак стандарти обслуговування та готовності були дуже поганими; боєприпасів і радіоприймачів не вистачало, і у багатьох бронетанкових підрозділах бракувало вантажівки для запасів. Найсучасніші радянські моделі танків — КВ-1 і Т-34 — які перевершували всі сучасні німецькі танки, а також усі конструкції, що ще розробляються станом на літо 1941 року, не були доступні у великій кількості під час початку вторгнення. Крім того, восени 1939 р. СРСР розпустив свій механізований корпус і частково розігнав свої танки до піхотних дивізій; але після спостереження за німецькою кампанією у Франції, наприкінці 1940 р. вони почали реорганізовувати більшість своїх бронетанкових активів назад у механізований корпус із цільовою потужністю 1031 танк кожен. Але ці великі бронетанкові формування були непридатними, і крім того, вони були розкинуті в різних гарнізонах, з підпорядкованими їм підрозділами до 100 км один від одного. Реорганізація все ще тривала і незавершена, коли розпочалася діяльність Барбаросса. Радянські танкові підрозділи рідко були добре обладнані, і їм не вистачало підготовки та матеріально-технічного забезпечення. Підрозділи були відправлені в бій без встановлення домовленостей щодо заправки, постачання боєприпасів або заміни особового складу. Часто після однієї участі підрозділи знищувались або ставали неефективними. Перевага радянської чисельності у важкій техніці була ретельно компенсована вищою підготовкою та організацією Вермахту.

Радянські ВПС мали чисельну перевагу в загальній складності приблизно 19 533 літаків, що зробило її найбільшою повітряною силою в світі влітку 1941 р. близько 7,133–9,1 тис. З них було розміщено у п'яти західних військових округах, і додатково 1445 були під військово-морським контролем.

Розвиток радянських збройних сил
	1 січня 1939 року	22 червня 1941 року	Збільшення
Дивізії	131.5	316.5	140.7 %
Солдати	2,485,000	5,774,000	132.4 %
Гармати та міномети	55,800	117,600	110.7 %
Танки	21,100	25,700	21.8 %
Авіація	7,700	18,700	142.8 %

Історики обговорювали, чи планував Сталін вторгнення на територію Німеччини влітку 1941 р. Дискусія почалася наприкінці 1980-х, коли Віктор Суворов опублікував статтю журналу, а згодом і книгу Криголам, в якій стверджував, що Сталін бачив спалах війни у Західній Європі як можливість поширити комуністичні революції по всьому континенту, а також те, що радянські військові були розгорнуті для неминучої атаки під час німецької навали. Цю думку також висунули колишні німецькі генерали після війни. Теза Суворова була повністю або частково прийнята обмеженою кількістю істориків, зокрема Валерієм Даниловим, Йоахімом Гофманом, Михайлом Мельтюховим та Володимиром Невежиним, і привернула увагу громадськості в Німеччині, Ізраїлі та Росії. Більшість істориків її рішуче відкинули, і Криголам, як правило, вважається «антирадянським трактом» у західних країнах. Девід Гланц та Габріель Городецький писали книги, щоб спростувати аргументи Суворова. Більшість істориків вважають, що Сталін прагнув уникнути війни у 1941 році, оскільки вважав, що його військові не готові до боротьби з німецькими силами.

Сили

Бойовий порядок — червень 1941 року
Сили Осі	Радянські сили
Північні армії Армія «Норвегія» Finnish Army Карельська армія Група армій «Північ» 18-та армія 4-та танкова армія 16-та армія 1-й повітряний флот Група армій «Центр» 3-тя танкова армія 9-та армія 4-та армія 2-га танкова армія 2-й повітряний флот Група армій «Південь» 6-та армія 1-ша танкова армія 17-та армія Словацька експедиційна армійська група Бронетанкові війська Угорщини 11-та армія Італійський експедиційний корпус у Росії Румунська 3-тя армія 4-й територіальний армійський корпус (Румунія) 4-й повітряний флот	Північний фронт 7-ма армія 14-та армія 23-тя армія 10-й механізований корпус 1-й механізований корпус Північні ПВО Північно-Західний фронт 27-ма армія 8-ма армія 12-й механізований корпус 11-та армія 3-й механізований корпус 5-й повітряно-десантний корпус Балтичні ВПС Північний флот Балтійський флот Західний фронт 3-тя армія 11-й механізований корпус 10-та армія 6-й механізований корпус 13-й механізований корпус 4-та армія 14-й механізований корпус 13-та армія 17-й і 20-й механізований корпуси 2-й стрілецький, 21-й стрілецький, 44-й стрілецький, 47-а стрілецька, 50-й стрілецький та 4-й повітряно-десантні корпуси Західні ВПС Південно-Західний фронт 5-та армія 9-й механізований корпус 22-й механізований корпус 6-та армія 4-й механізований корпус 15-й механізований корпус 26-та армія 8-й механізований корпус 12-та армія 16-й механізований корпус 31-й стрілецький, 36-й стрілецький, 49-й стрілецький, 55-й стрілецький та 1-й повітряно-десантні корпуси Київські ВПС Південний фронт 9-та незалежна армія 2-й механізований корпус 18-й механізований корпус 7-й стрілецький, 9-й стрілецький та 3-й повітряно-десантні корпуси Одеські ВПС Чорноморський флот Резерв ставки армії (другий стратегічний ешелон) 16-та армія 5-й механізований корпус 19-та армія 26-й механізований корпус 20-та армія 7-й механізований корпус 21-ша армія 25-й механізований корпус 22-га армія 24-та армія 20-й стрілецький, 45-й стрілецький, 67-й стрілецький та 21-й механізований корпуси.

Див. також

• Битви та операції німецько-радянської війни
• Операція «Тайфун»
• Операція «Блау»
• Операція «Цитадель»
• Операція «Багратіон»
• Операція «Зільберфукс»

Джерела

• Директива № 21. План «Барбаросса». (нім.) (рос.) (англ.)
• Гальдер Ф. Военный дневник. Ежедневные записи начальника Генерального штаба Сухопутных войск 1939-1942 гг. — М. : Воениздат, 1968-1971. (рос.)

Посилання

• Operation Barbarossa. на codenames.info. (англ.)

Список використаної літератури

Бібліографія

• Andaházi Szeghy, Viktor (2016). A Magyar Királyi Honvédség részvétele a Szovjetunió elleni támadásban, 1941. június-december [Participation of the Royal Hungarian Armed Forces in the attack against the Soviet Union, June–December, 1941] (PDF) (угор.). Szeged: Belvedere Meridionale. ISBN 978-615-5372-53-7.
• Axworthy, Mark (1995). Third Axis Fourth Ally: Romanian Armed Forces in the European War, 1941–1945. London: Arms and Armour Press. ISBN 1-85409-267-7.
• Aitken, Andy, Dave Flitton & James Wignall (directors), Dave Flitton (series producer); Dave Flitton, Andy Aitken & James Wignall (writers) (1996). The Battle for Russia (television documentary). Battlefield. PBS. Процитовано 19 березня 2015.
• Askey, Nigel (2014). Operation Barbarossa: The Complete Organisational and Statistical Analysis, and Military Simulation. Т. (II B). U.S.: Lulu Publishing. ISBN 978-1-31241-326-9.
• Baker, Lee (2009). The Second World War on the Eastern Front. London: Pearson Longman. ISBN 978-1-40584-063-7.
• Bar-Joseph, Uri; Levy, Jack S. (Fall 2009). Conscious Action and Intelligence Failure. Political Science Quarterly. 124 (3): 461—488. doi:10.1002/j.1538-165X.2009.tb00656.x.
• Baudot, Marcel; Bernard, Henri; Foot, Michael R.D.; Jacobsen, Hans-Adolf, ред. (1989). The Historical Encyclopedia of World War II. New York and Oxford: Facts on File. ISBN 978-0-671-24277-0.
• Beck, Birgit (2004). Wehrmacht und sexuelle Gewalt. Sexualverbrechen vor deutschen Militärgerichten, 1939–1945 (нім.). Paderborn: Schöningh Verlag. ISBN 978-3-50671-726-9.
• Beck, Birgit (2005). Sexual Violence and Its Prosecution by Courts Martial of the Wehrmacht. У Roger Chickering; Stig Förster; Bernd Greiner (ред.). A World at Total War: Global Conflict and the Politics of Destruction, 1937–1945. Cambridge and New York: Cambridge University Press. с. 317—332. ISBN 978-0-52183-432-2.
• Beevor, Antony (2012). The Second World War. New York: Back Bay Books. ISBN 978-0-316-02374-0.
• Bellamy, Chris (2007). Absolute War: Soviet Russia in the Second World War. Vintage Books. ISBN 978-0-375-72471-8.
• Bergström, Christer (2007). Barbarossa – The Air Battle: July–December 1941. Classic Publications. ISBN 978-1-85780-270-2.
• Berthon, Simon; Potts, Joanna (2007). Warlords: An Extraordinary Re-creation of World War II Through the Eyes and Minds of Hitler, Churchill, Roosevelt, and Stalin. Da Capo Press. ISBN 978-0-306-81538-6.
• Blumentritt, Günther (1952). Von Rundstedt: The Soldier and the Man. London: Odhams Press. Процитовано 12 серпня 2021.
• Boog, Horst; Förster, Jürgen; Hoffmann, Joachim; Klink, Ernst; Müller, Rolf-Dieter; Ueberschär, Gerd R., ред. (1998). The Attack on the Soviet Union. Germany and the Second World War. Т. IV. Переклад: McMurry, Dean S.; Osers, Ewald; Willmot, Louise. Oxford and New York: Clarendon Press. ISBN 978-0-19-822886-8.
  • Шаблон:Harvc
  • Шаблон:Harvc
  • Шаблон:Harvc
• Brackman, Roman (2001). The Secret File of Joseph Stalin: A Hidden Life. Portland and London: Frank Cass Publishing. ISBN 978-0-7146-5050-0.
• Bradley, John; Buell, Thomas (2002). Why Was Barbarossa Delayed? The Second World War: Europe and the Mediterranean. Square One Publishing. ISBN 978-0-7570-0160-4.
• Braithwaite, Rodric (2010). Moscow 1941: A City and Its People at War. Profile Books. ISBN 978-1-86197774-8.
• BRD (2021). Kanzlerin Merkel: Jahrestag des Überfalls von Nazi-Deutschland auf die damalige Sowjetunion ist Tag der Scham (19 June 2021) [Chancellor Angela Merkel: The Anniversary of Nazi Germany's Attack against the Former Soviet Union is a Day of Shame].
• Breitman, Richard (1991). Himmler and the 'Terrible Secret' among the Executioners. Journal of Contemporary History. 26 (3/4): 431—451. doi:10.1177/002200949102600305. JSTOR 260654. S2CID 159733077.
• Breitman, Richard (1990). Hitler and Genghis Khan. Journal of Contemporary History. 25 (2/3): 337—351. doi:10.1177/002200949002500209. JSTOR 260736. S2CID 159541260.
• Browning, Christopher R. (1998). Ordinary Men: Reserve Police Battalion 101 and the Final Solution in Poland (вид. 1). New York: HarperCollins. ISBN 978-0-06-099506-5.
• Browning, Christopher (2000). Evidence for the Implementation of the Final Solution. Web Genocide Documentation Center – Resources on Genocide, War Crimes and Mass Killing. University of the West of England. Процитовано 1 жовтня 2016.
• Budiansky, Stephen (2001). Battle of wits: the complete story of codebreaking in World War II. London: Penguin. ISBN 978-0-14-028105-7.
• Burleigh, Michael; Wippermann, Wolfgang (1991). The Racial State: Germany 1933–1945. Cambridge University Press. ISBN 978-0521398022.
• Burleigh, Michael (2000). The Third Reich: A New History. Pan Macmillan. ISBN 978-0-330-47550-1.
• Chapoutot, Johann (2018). The Law of Blood: Thinking and Acting as a Nazi. Cambridge and London: The Belknap Press of Harvard University Press. ISBN 978-0-67466-043-4.
• Childers, Thomas (2017). The Third Reich: A History of Nazi Germany. New York: Simon & Schuster. ISBN 978-1-45165-113-3.
• Citino, Robert (2021). Operation Barbarossa: The Biggest of All Time (June 18, 2021). The National WWII Museum (англ.). Процитовано 29 грудня 2022.
• Clark, Lloyd (2012). Kursk: The Greatest Battle: Eastern Front 1943. Headline Review. ISBN 978-0755336395.
• Clairmont, Frederic F. (2003). Stalingrad: Hitler's Nemesis. Economic and Political Weekly. 38 (27): 2819—2823. ISSN 0012-9976. JSTOR 4413752.
• Commager, Henry (1991). The Story of the Second World War. Brassey's Publishing. ISBN 978-0080410661.
• Cooper, Matthew (1984). The German Army, 1933–1945: Its Political and Military Failure. New York: Bonanza Books. ISBN 978-0-51743-610-3.
• Czak, Steven (2014). Soviet Intelligence on the Eve of War, 1939–1941 (PhD diss.). University of Calgary. doi:10.11575/PRISM/27837.
• Davidson, Nick (producer) (2009). Hitler Strikes East (television documentary). World War II in HD Colour. NM Productions (for IMG Media). Архів оригіналу за 8 березня 2020. Процитовано 19 березня 2015.
• Dear, Ian; Foot, M. R. D., ред. (1995). The Oxford Guide to World War II. Oxford; New York: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-534096-9.
• Dunn, Walter S. Jr. (1995). The Soviet Economy and the Red Army, 1930–1945. Westport, CT: Praeger. ISBN 978-0-27594-893-1.
• Dunnigan, James (1978). The Russian Front. Arms & Armour Press. ISBN -0-85368-152-X.
• Enkenberg, Ilkka (2021). Jatkosota Päivä Päivältä (фін.). Readme.fi. ISBN 978-952-373-249-0.
• Ericson, Edward (1999). Feeding the German Eagle: Soviet Economic Aid to Nazi Germany, 1933–1941. Praeger Publishing. ISBN 978-0275963378.
• Erickson, J. (1972). The Soviet Response to Surprise Attack: Three Directives, 22 June 1941. Soviet Studies. 23 (4): 519—553. doi:10.1080/09668137208410829.
• Evans, Richard J. (1989). In Hitler's Shadow. New York: Pantheon.
• Fahlbusch, Michael (1999). Die Südostdeutsche Forschungsgemeinschaft (нім.). German Historical Institute. ISBN 978-0-375-41086-4.
• Faligot, Roger (2019). Chinese Spies: From Chairman Mao to Xi Jinping. Переклад: Lehrer, Natasha. London: C. Hurst and Co. Publishers Ltd. ISBN 978-1-78738-604-4.
• Forczyk, Robert (2006). Moscow 1941: Hitler's first defeat. Osprey. ISBN 978-1846030178.
• Forczyk, Robert (2009). Leningrad 1941–44: The Epic Siege. Oxford, UK: Osprey. ISBN 978-1-84908-107-8.
• Forczyk, Robert (2014). Tank Warfare on the Eastern Front 1941–1942. Pen and Sword. ISBN 978-1781590089.
• Förster, Jürgen (Winter 1988). Barbarossa Revisited: Strategy and Ideology in the East (PDF). Jewish Social Studies. 50 (1/2): 21—36. Архів оригіналу (PDF) за 30 березня 2016.
• Förster, Jürgen (2005). The German Military's Image of Russia. Russia: War, Peace and Diplomacy. London: Weidenfeld & Nicolson. ISBN 978-0297849131.
• Fritz, Stephen (2011). Ostkrieg: Hitler's War of Extermination in the East. University Press of Kentucky. ISBN 978-0813134161.
• Gellately, Robert (1990). The Gestapo and German Society: Enforcing Racial Policy, 1933–1945. Clarendon Press. ISBN 978-0-19-820297-4.
• Gilbert, Martin (1989). The Second World War: A Complete History. New York: Henry Holt and Company. ISBN 978-0-8050-0534-9.
• Glantz, David; House, Jonathan (1995). When Titans Clashed: How the Red Army Stopped Hitler. University Press of Kansas. ISBN 978-1906033729.
• Glantz, David (1998). Stumbling Colossus: The Red Army on the Eve of World War. University Press of Kansas. ISBN 978-0700617890.
• Glantz, David (2001). The Soviet-German War 1941–1945: Myths and Realities: A Survey Essay. A Paper Presented as the 20th Anniversary Distinguished Lecture at the Strom Thurmond Institute of Government and Public Affairs. Clemson University. Архів оригіналу за 18 лютого 2015.
• Glantz, David (2002). Slaughterhouse: The Encyclopedia of the Eastern Front. Garden City, NY: The Military Book Club. ISBN 978-0-73943-128-3.
• Glantz, David (2010a). Barbarossa Derailed: The Battle for Smolensk, Volume 1. Helion & Company. ISBN 978-1906033729.
• Glantz, David (2010b). Barbarossa Derailed: The Battle for Smolensk, Volume 2. Helion & Company. ISBN 978-1906033903.
• Glantz, David (2011) [2001]. Operation Barbarossa: Hitler's Invasion of Russia 1941. The History Press. ISBN 978-0752460703.
• Glantz, David; House, Jonathan (2015). When Titans Clashed: How the Red Army Stopped Hitler. Т. Revised and Expanded Edition. University Press of Kansas. ISBN 978-0-70062-121-7.
• Gorodetsky, Gabriel (2001). Grand Delusion: Stalin and the German Invasion of Russia. Yale University Press. ISBN 978-0300084597.
• Grazhdan, Anna (director); Artem Drabkin & Aleksey Isaev (writers); Valeriy Babich, Vlad Ryashin, et al. (producers) (2011). Siege of Leningrad (television documentary). Soviet Storm: World War II in the East. Star Media. Процитовано 15 травня 2015.
• Guderian, Heinz (2002). Panzer Leader. Cambridge, MA: Da Capo Press. ISBN 978-0-30681-101-2.
• Handrack, Hans-Dieter (1981). Das Reichskommissariat Ostland: Die Kulturpolitik Der Deutschen Verwaltung Zwischen Autonomie Und Gleichschaltung 1941–1944 (нім.). Hann. Münden: Gauke. ISBN 978-3879980383.
• Hanson, Victor Davis (2017). The Second World Wars: How the First Global Conflict Was Fought and Won. New York: Basic Books. ISBN 978-0-46506-698-8.
• Hartmann, Christian (2013). Operation Barbarossa: Nazi Germany's War in the East, 1941–1945. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-966078-0.
• Hardesty, Von (2012). Red Phoenix Rising: The Soviet Air Force in World War II. University Press of Kansas. ISBN 978-0700618286.
• Hastings, Max (2012). Inferno: The World at War, 1939–1945. New York: Vintage. ISBN 978-0-30747-553-4.
• Hastings, Max (2016). The Secret War: Spies, Ciphers, and Guerrillas, 1939–1945. New York: Harper. ISBN 978-0-06225-927-1.
• Hayward, Joel (July 2000). Too Little, Too Late: An Analysis of Hitler's Failure in August 1942 to Damage Soviet Oil Production (PDF). The Journal of Military History. 64 (3): 769—794. doi:10.2307/120868. JSTOR 120868. Архів оригіналу (PDF) за 14 лютого 2019. Процитовано 11 червня 2015.
• Heer, Hannes (2000). The Logic of the War of Extermination: The Wehrmacht and the Anti-Partisan War. У Hannes Heer; Klaus Naumann (ред.). War of Extermination: The German Military in World War II. New York: Berghahn Books. ISBN 978-1-57181-232-2.
• Higgins, Trumbull (1966). Hitler and Russia: The Third Reich in a Two-Front War, 1937–1943. Macmillan Publishing. ASIN B0000CNOQU.
• Hilberg, Raul (1961). The Destruction of the European Jews. Chicago: Quadrangle Books.
• Hilberg, Raul (1992). Perpetrators, Victims, Bystanders: The Jewish Catastrophe, 1933–1945. New York: Harper Collins. ISBN 0-8419-0910-5.
• Hildebrand, Klaus (1973). The Foreign Policy of the Third Reich. Berkeley and Los Angeles: University of California Press. ISBN 978-0-520-02528-8.
• Hillgruber, Andreas (1965). Hitlers Strategie (нім.). Frankfurt am Main: Bernard & Graefe Verlag für Wehrwesen. OL 6021187M.
• Hillgruber, Andreas (1972). Die "Endlösung" und das deutsche Ostimperium als Kernstück des rassenideologischen Programms des Nationalsozialismus. Vierteljahrshefte für Zeitgeschichte (нім.). 20 (2): 133—153. JSTOR 30197201.
• Hill, Alexander (2016). The Red Army and the Second World War. UK: Cambridge University Press. ISBN 978-1107020795.
• Himmler, Heinrich (1940). Reflections on the Treatment of Peoples of Alien Races in the East. Trials of War Criminals Before the Nuernberg Military Tribunals Under Control Council Law No. 10. Т. 13. District of Columbia: US Government Printing Office. с. 147—150. ISBN 978-0-333-94944-3.
• Hitler, Adolf (22 червня 1941). Der Führer an das deutsche Volk 22. Juni 1941 [The Führer to the German People: 22 June 1941] (Промова) (нім.). Процитовано 20 квітня 2021 — через Calvin College, German Propaganda Archive.
• Hooker, Richard D. Jr. (Spring 1999). 'The World Will Hold Its Breath': Reinterpreting Operation Barbarossa. Parameters: 150—64. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 27 листопада 2017.
• Humpert, David (2005). Viktor Suvorov and Operation Barbarossa: Tukhachevskii Revisited. Journal of Slavic Military Studies. 18 (1): 59—74. doi:10.1080/13518040590914136. S2CID 143411920.
• Ingrao, Christian (2013). Believe and Destroy: Intellectuals in the SS War Machine. Malden, MA.: Polity. ISBN 978-0745660264.
• International Committee of the Red Cross. Treaties, States parties, and Commentaries – Part VIII: Execution of the Convention – Article 82. ihl-databases.icrc.org.
• Kay, Alex J. (2006). Exploitation, Resettlement, Mass Murder: Political and Economic Planning for German Occupation Policy in the Soviet Union, 1940–1941. New York: Berghahn Books. ISBN 978-1845451868.
• Keegan, John (1989). The Second World War. New York: Viking. ISBN 978-0-67082-359-8.
• Kershaw, Ian (2001). Hitler, 1936–1945: Nemesis. New York; London: W. W. Norton & Company. ISBN 978-0-393-32252-1.
• Kirby, D.G. (1980). Finland in the Twentieth Century: A History and an Interpretation. University of Minnesota Press. ISBN 978-0-8166-5802-2.
• Kirchubel, Robert (2005). Operation Barbarossa 1941: Army Group North. Osprey Publishing. ISBN 978-1-84176-857-1.
• Kirchubel, Robert (2007). Operation Barbarossa 1941: Army Group Center. Osprey Publishing. ISBN 978-1-84603-107-6.
• Kirchubel, Robert (2003). Operation Barbarossa 1941: Army Group South. Osprey Publishing. ISBN 978-1782004257.
• Kirchubel, Robert (2013). Operation Barbarossa: The German Invasion of Soviet Russia. Bloomsbury Publishing. ISBN 978-1472804709.
• Kirshin, Yuri (1997). The Soviet Armed Forces on the Eve of the Great Patriotic War. У Wegner, Bernd (ред.). From Peace to War: Germany, Soviet Russia, and the World, 1939–1941. Providence and Oxford: Berghahn Books. ISBN 978-1-57181-882-9.
• Klemann, Hein; Kudryashov, Sergei (2012). Occupied Economies: An Economic History of Nazi-Occupied Europe, 1939–1945. New York: Berg. ISBN 978-0-857850607.
• Krivosheev, G. F. (1997). Soviet Casualties and Combat Losses in the Twentieth Century. Greenhill Books. ISBN 978-1853672804.
• Kshyk, Christopher J. (2015). Did Stalin Plan to Attack Hitler in 1941? The Historiographical Controversy Surrounding the Origins of the Nazi-Soviet War. Inquiries Journal. 7 (11).
• Langerbein, Helmut (2003). Hitler's Death Squads: The Logic of Mass Murder. College Station: Texas A & M University Press. ISBN 978-1-58544-285-0.
• Lewy, Guenter (2017). Perpetrators: The World of the Holocaust Killers. New York: Oxford University Press. ISBN 978-0-19066-113-7.
• Liedtke, Gregory (2016). Enduring the Whirlwind: The German Army and the Russo-German War 1941–1943. Helion and Company. ISBN 978-0-313-39592-5.
• Lopez, Jean; Aubin, Nicolas; Bernard, Vincent; Guillerat, Nicolas; Fenby, Jonathan (2019). World War II Infographics. Thames & Hudson. ISBN 978-0500022924.
• Macksey, Kenneth (1989). Guderian. У Barnett, Correlli (ред.). Hitler's Generals. Weidenfeld & Nicolson. ISBN 978-0-297-79462-2.
• Mann, Chris M.; Jörgensen, Christer (2002). Hitler's Arctic War. Hersham, UK: Ian Allan Publishing. ISBN 978-0-7110-2899-9.
• Mawdsley, Evan (2003). Crossing the Rubicon: Soviet Plans for Offensive War in 1940–1941. The International History Review. 25 (4): 818—865. doi:10.1080/07075332.2003.9641015. ISSN 1618-4866. S2CID 154940593.
• Majer, Diemut (2003). "Non-Germans" Under the Third Reich: The Nazi Judicial and Administrative System in Germany and Occupied Eastern Europe with Special Regard to Occupied Poland, 1939–1945. Johns Hopkins University Press. ISBN 978-0-8018-6493-3.
• Mayer, Arno J. (1989). Der Krieg als Kreuzzug: Das Deutsche Reich, Hitlers Wehrmacht und die Endlösung (German) . Reinbeck bei Hamburg: Rowolt. ISBN 978-3-49804-333-9.
• Mazower, Mark (2009). Hitler's Empire: Nazi Rule in Occupied Europe. Penguin. ISBN 978-0141011929.
• Megargee, Geoffrey (2000). Inside Hitler's High Command. Lawrence, Kansas: University Press of Kansas. ISBN 978-0-70061-015-0.
• Meltyukhov, Mikhail Ivanovich (2000). Оценка советским руководством событий Второй мировой войны в 1939–1941 [Evaluation by the Soviet leadership of the events of World War II in 1939–1941]. Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 1939–1941 [Stalin's Missed Chance: Soviet Union and the Struggle for Europe, 1939–1941] (рос.). Moscow: Veche. ISBN 978-5-7838-0590-5. Процитовано 20 квітня 2021 — через Russian Military Library Moscow.
• Menger, Manfred (1997). Germany and the Finnish 'Separate War' Against the Soviet Union. У Wegner, Bernd (ред.). From Peace to War: Germany, Soviet Russia, and the World, 1939–1941. Providence and Oxford: Berghahn Books. ISBN 978-1-57181-882-9.
• Mercatante, Steven (2012). Why Germany Nearly Won: A New History of the Second World War in Europe. Praeger. ISBN 978-0313395925.
• Middleton, Drew (21 червня 1981). Hitler's Russian Blunder. The New York Times.
• Miller, Donald L.; Commager, Henry Steele (2001). The Story of World War II. New York: Simon and Schuster. ISBN 978-0743227186.
• Mosier, John (2006). Cross of Iron: The Rise and Fall of the German War Machine, 1918–1945. New York: Henry Holt & Co. ISBN 978-0-80507-577-9.
• Moskoff, William (2002). The Bread of Affliction: The Food Supply in the USSR During World War II. Cambridge University Press. ISBN 978-0521522830.
• Mühlhäuser, Regina (2010). Eroberungen. Sexuelle Gewalttaten und intime Beziehungen deutscher Soldaten in der Sowjetunion, 1941–1945 (нім.). Hamburg: Hamburger Edition Verlag. ISBN 978-3-86854-220-2.
• Müller, Rolf-Dieter (2016). Hitler's Wehrmacht, 1935–1945. Lexington: University Press of Kentucky. ISBN 978-0-81316-738-1.
• Murray, Williamson; Millett, Allan R. (2000). A War To Be Won: Fighting the Second World War. Cambridge, MA: Belknap Press of Harvard University Press. ISBN 978-0-674-00163-3.
• Nenye, Vesa; Munter, Peter; Wirtanen, Tony; Birks, Chris (2016). Finland at War: The Continuation and Lapland Wars 1941–45. Osprey. ISBN 978-1-4728-1526-2.
• Overy, Richard (1996). The Penguin Historical Atlas of the Third Reich. New York: Penguin. ISBN 978-0-14051-330-1.
• Overy, Richard (2006). The Dictators: Hitler's Germany, Stalin's Russia. London and New York: W.W. Norton & Company. ISBN 978-0-39332-797-7.
• Palmer, Michael A. (2010). The German Wars: A Concise History, 1859–1945. Minneapolis: Zenith Press. ISBN 978-0-76033-780-6.
• Patterson, David (2003). The Complete Black Book of Russian Jewry. Transaction. ISBN 978-1412820073.
• Pohl, Dieter (2018). War and Empire. У Robert Gellately (ред.). The Oxford Illustrated History of the Third Reich. New York: Oxford University Press. ISBN 978-0-19872-828-3.
• Rayfield, Donald (2004). Stalin and his Hangmen. Penguin Books. ISBN 978-0-14-100375-7.
• Rees, Laurence (2010). What Was the Turning Point of World War II?. HistoryNet. Процитовано 8 липня 2017.
• Rich, Norman (1973). Hitler's War Aims: Ideology, the Nazi State, and the Course of Expansion. W.W. Norton. ISBN 978-0233964768.
• Riché, Pierre (1993). The Carolingians: A Family Who Forged Europe. Переклад: Michael Idomir Allen. Philadelphia: University of Pennsylvania Press. ISBN 978-0-81221-342-3.
• Roberts, Andrew (2011). The Storm of War: A New History of the Second World War. New York: Harper Perennial. ISBN 978-0-06122-860-5.
• Roberts, Cynthia (1995). Planning for War: The Red Army and the Catastrophe of 1941. Europe-Asia Studies. 47 (8): 1293—1326. doi:10.1080/09668139508412322.
• Roberts, Geoffrey (2006). Stalin's Wars: From World War to Cold War, 1939–1953. Yale University Press. ISBN 978-0-300-11204-7.
• Roberts, Geoffrey (2014). Stalin's Wartime Vision of the Peace, 1939–1945. У Snyder, Timothy; Brandon, Ray (ред.). Stalin and Europe: Imitation and Domination, 1928–1953. Oxford and New York: Oxford University Press. ISBN 978-0-19994-558-0.
• Rössler, Mechtild; Schleiermacher, Sabine (1996). Der "Generalplan Ost." Hauptlinien der nationalsozialistischen Planungs- und Vernichtungspolitik (нім.). Akademie-Verlag.
• Sakwa, Richard (2005) [1999]. The Rise and Fall of the Soviet Union. Routledge Publishing. ISBN 978-1134806027.
• Seaton, Albert (1972). The Russo-German War, 1941–45. Praeger Publishers. ISBN 978-0891414919.
• Seaton, Albert (1982). The German Army, 1933–1945. New York: Meridian. ISBN 978-0-452-00739-0.
• Service, Robert (2005). A History of Modern Russia: From Nicholas II to Vladimir Putin. Cambridge, MA: Harvard University Press. ISBN 978-0-67401-801-3.
• Sharp, Jane (2010). Striving for Military Stability in Europe. Routledge. ISBN 978-1134325818.
• Shepherd, Ben H. (2016). Hitler's Soldiers: The German Army in the Third Reich. New Haven and London: Yale University Press. ISBN 978-0-30017-903-3.
• Shirer, William (1990). The Rise and Fall of the Third Reich: A History of Nazi Germany. Simon & Schuster. ISBN 978-0-671-72868-7.
• Smelser, Ronald; Davies, Edward J. (2008). The Myth of the Eastern Front: The Nazi-Soviet War in American Popular Culture (вид. Paperback). New York: Cambridge University Press. ISBN 978-0521712316.
• Smith, Howard (2000). Last Train from Berlin. Phoenix Press. ISBN 978-1842122143.
• Snyder, Timothy (2010). Bloodlands: Europe between Hitler and Stalin. New York: Basic Books. ISBN 978-0-46503-147-4.
• Stackelberg, Roderick (2002). Hitler's Germany: Origins, Interpretations, Legacies. London; New York: Taylor & Francis. ISBN 978-0-203-00541-5.
• Stackelberg, Roderick (2007). The Routledge Companion to Nazi Germany. New York: Routledge. ISBN 978-0-41530-861-8.
• Stahel, David (2009). Operation Barbarossa and Germany's Defeat in the East. Cambridge, UK: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-76847-4.
• Stockings, Craig; Hancock, Eleanor (2013). Swastika over the Acropolis: Re-interpreting the Nazi Invasion of Greece in World War II. Brill. ISBN 978-9004254572.
• Stone, David (2011). Shattered Genius: The Decline and Fall of the German General Staff in World War II. Philadelphia: Casemate. ISBN 978-1-61200-098-5.
• Süddeutsche Zeitung (19 червня 2021). Überfall auf Sowjetunion 1941: Merkel nennt Jahrestag Anlass für Scham [Merkel calls the 1941 attack against the Soviet Union an occasion for shame]. Süddeutsche Zeitung (нім.).
• Symonds, Craig (2014). Neptune: The Allied Invasion of Europe and the D-Day Landings. Oxford University Press. ISBN 978-0199986118.
• Thomas, Nigel (2012). The German Army 1939–45: Eastern Front 1941–43. Osprey Publishing. ISBN 978-1782002192.
• Ueberschär, Gerd R.; Müller, Rolf-Dieter (2008). Hitler's War in the East, 1941–1945: A Critical Assessment. Berghahn Books. ISBN 978-1845455019.
• Uldricks, Teddy (Autumn 1999). The Icebreaker Controversy: Did Stalin Plan to Attack Hitler?. Slavic Review. 58 (3): 626—643. doi:10.2307/2697571. JSTOR 2697571. S2CID 153701270.
• United States Holocaust Memorial Museum (1996). Historical Atlas of the Holocaust. New York: Macmillan Publishing. ISBN 978-0-02897-451-4.
• Vehviläinen, Olli (2002). Finland in the Second World War: Between Germany and Russia. New York: Palgrave. ISBN 978-0-333-80149-9.
• Vogel, Detlef (1995). The German Attack on Yugoslavia and Greece. У Schreiber, Gerhard; Stegemann, Bernd; Vogel, Detlef (ред.). The Mediterranean, South-east Europe, and North Africa 1939–1941. Germany and the Second World War. Т. III. Переклад: McMurry, Dean S.; Osers, Ewald; Willmot, Louise; Falla, P. S. Oxford: Clarendon Press. ISBN 978-0-19-822884-4.
• Waller, John (1996). The Unseen War in Europe: Espionage and Conspiracy in the Second World War. Tauris & Company. ISBN 978-1-86064-092-6.
• Weeks, Albert (2002). Stalin's Other War: Soviet Grand Strategy, 1939–1941. Rowman & Littlefield. ISBN 978-0-7425-2191-9.
• Wegner, Bernd (1990). Der Krieg gegen die Sowjetunion 1942/43. У Boog, Horst; Rahn, Werner; Stumpf, Reinhard; Wegner, Bernd (ред.). Das Deutsche Reich und der Zweite Weltkrieg (нім.). Т. VI [Der globale Krieg: Die Ausweitung zum Weltkrieg und der Wechsel der Initiative 1941– 1943]. Stuttgart: Deutsche Verlags-Anstalt. ISBN 978-3-42106-233-8.
• Weinberg, Gerhard (2005). A World at Arms: A Global History of World War II. Cambridge University Press. ISBN 978-0521618267.
• Werth, Alexander (1964). Russia at War, 1941–1945. New York: E.P. Dutton. ASIN B0000CMAU7.
• Wette, Wolfram (2007). The Wehrmacht: History, Myth, Reality. Harvard University Press. ISBN 978-0674025776.
• Wright, Gordon (1968). The Ordeal of Total War, 1939–1945. New York: Harper & Row. ISBN 978-0061314087.
• Ziemke, Earl F. (1959). The German Northern Theater of Operations, 1940–1945 (PDF). Washington D.C.: U.S. Government Printing Office. ASIN B0007ETEOM. Архів оригіналу (PDF) за 21 October 2020. Процитовано 5 November 2016.

Додаткова література

• Bartov, Omer (2001). The Eastern Front, 1941–45: German Troops and the Barbarisation of Warfare. London: Palgrave Macmillan. ISBN 978-0-333-94944-3.
• Browning, Christopher R. (2007). The Origins of the Final Solution: The Evolution of Nazi Jewish Policy, September 1939 – March 1942. University of Nebraska Press. Generalplan Ost: The Search for a Final Solution through Expulsion. ISBN 978-0803203921.
• Evans, Richard J. (2008). The Third Reich at War. London: Allen Lane. ISBN 978-0-7139-9742-2.
• Halsall, Paul (ред.). Modern History Sourcebook: The Molotov-Ribbentrop Pact, 1939. Internet Modern History Sourcebook. Fordham University. Процитовано 20 квітня 2021.
• Hayward, Joel (1995). Hitler's Quest for Oil: The Impact of Economic Considerations on Military Strategy, 1941–42. Journal of Strategic Studies. 18 (4): 94—135. doi:10.1080/01402399508437621.
• Kershaw, Ian (2000). Hitler 1889–1936: Hubris. Penguin. ISBN 978-0140133639.
• Price-Smith, Andrew T. (29 травня 2015). Oil, Illiberalism, and War: An Analysis of Energy and US Foreign Policy. MIT Press. ISBN 978-0-262-02906-3.
• United States Holocaust Memorial Museum (20 червня 2014). Nazi Persecution of Soviet Prisoners of War. Процитовано 24 березня 2015.
• Ward, John (2004). Hitler's Stuka Squadrons: The Ju 87 at War, 1936–1945. MBI Publishing. ISBN 978-0760319918.