Очікує на перевірку

Подорожі і пригоди капітана Геттераса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
По́дорожі і приго́ди капіта́на Геттера́са
Voyages et aventures du Capitaine Hatteras
Обкладинка першої публікації роману
Жанрпригодницький роман
Формароман
АвторЖуль Верн
Мовафранцузька мова
Написано1864
ОпублікованоLes Anglais au pole Nord. Le desert de glace. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 1, no. 1 (20.III.1864) – vol. 4, no. 42 (05.XII.1865)
Країна Франція
ВидавництвоП'єр-Жуль Етцель
ВиданняLes Anglais au pôle Nord. Voyages du capitaine Hatteras. Premiére partie. Paris, Hetzel, 340 p. (04.V.1866)
ПерекладМикола Іванов (1929)
ІлюстраторÉdouard Rioud
ЦиклНезвичайні подорожі
Попередній твірП'ять тижнів на повітряній кулі
Наступний твірПодорож до центру Землі

CMNS: Цей твір у Вікісховищі

«По́дорожі і приго́ди капіта́на Геттера́са» (фр. «Voyages et aventures du Capitaine Hatteras») — пригодницький науково-фантастичний роман французького письменника Жуля Верна, написаний у 1864 році. Роман розповідає про експедицію до Північного полюса за понад піввіку до реального досягнення навколополюсного району експедиціями під керівництвом Фредерика Кука та Роберта Пірі.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Частина I. Англійці на північному полюсі

[ред. | ред. код]

Дія роману починається в англійському місті Ліверпулі. У порту стояв бриг за назвою «Форвард», який, судячи з чуток, повинен був вирушити в далеку експедицію на північ. Але «Форвард» привернув увагу людей тому, що не було відомо, хто його капітан.

Усе почалося з того, що моряк Шандон одержав листа від «К. З.», у якому йому пропонується взяти участь в експедиції на Північний полюс. Шандон знайомиться з доктором Клоубонні, якого послав капітан, одержує всі необхідні засоби та починає будівлю брига. Бриг роблять особливо міцним і постачають його провіантом на шість років. Капітан повинен був з'явитися в день відплиття, але він не з'явився, а замість нього привозять собаку з написом на нашийнику «К. З.». Шандон вимушено відпливає без капітана. Так починається їхня подорож. Серед матросів проносяться чутки, що собака і є капітан, оскільки поводиться саме так. «Форвард» по шляху зупиняється в декількох портах, щоб підібрати капітана, але на борт ніхто не сідає.

Під командуванням Шандона бриг доходить до моря Баффіна. Тут же й з'ясовується, де перебував усе це час капітан. Він був серед матросів, переодягнений у моряка Гаррі. Він розкриває себе перед командою й бере на себе командування експедицією. Із цього моменту Шандон стає байдужим до подорожі. Бриг долає води в канадських островів, доходить до Північного магнітного полюса й пливе далі. «Форвард» застряє в льодах, і експедиція зупиняється на зимівлю. Зимівля в цих місцях дуже сувора й важка, тому моряки ретельно готуються. Усю зиму їм доводиться проводити в одному приміщенні навколо палаючої грубки. Матроси хворіють на цингу й хвороби зору, їхнє ставлення до капітана, що прагне рухатися вперед, дедалі гіршає. Згодом вугілля закінчується.

Капітан Гаттерас, доктор Клоубонні, боцман Джонсон, тесля Белл і Сімпсон вирушають на пошуки вугілля. Але їм не вдається нічого знайти. У дорозі вони зустрічають єдиного вцілілого з іншої експедиції — американського капітана Альтамонта. Мандрівники встигають урятувати його життя. На шляху занедужує й умирає Сімпсон, а коли вони вертаються до брига, то їх чекає жахливе видовище: Шандон і інші матроси пішли на човні на південь і підпалили бриг. Гаттерас починає кричати від розпачу. Вогонь доходить до порохових складів, і «Форвард» злітає у повітря.

Частина II. Крижана пустеля

[ред. | ред. код]
Карта подорожі експедиції

Отже, Гаттерас, Клоубонні, Джонсон, Белл і Альтамонт залишаються на крижаній гладі без яких-небудь засобів до існування. Але вони не зневіряються й збирають залишки продовольства, що вціліли після вибуху. Його виявляється небагато, але вони розуміють, що їм не піти далеко, і починають обживатися там. Доктор Клоубонні висуває пропозицію побудувати будинок з льоду, і він робить це за допомогою теслі Белла й своїх друзів. Оскільки погода стояла гарна, мандрівники вирушали на полювання. Один раз, коли свинець скінчився, і Клоубонні зробив кулю із ртуті, Гаттерас, надягши на себе шкіру тюленя, підкрався до ведмедя й убив його.

На той час Альтамонт уже підлікувався. Вечорами вони збиралися біля вогню й починали говорити про подорожі й відкриття. Часто Альтамонт і Гаттерас, як американець і англієць, сперечалися щодо того, хто перший зайшов так далеко й кому дістанеться більше слави. Одного разу крижаний будинок блокували ведмеді, і мандрівники із труднощами їх відігнали, до них на виручку знову прийшов доктор Клоубонні, який додумався влаштувати підземний вибух.

Так вони проводять там півроку. Приходить літо, і капітан Гаттерас пропонує продовжити перерваний шлях і досягти Північного полюса. Його друзі погоджуються. Вони починають готуватися до експедиції, споряджають собачу запряжку з декількома собаками й пускаються в шлях. Мандрівники відкривають новий материк, який вони за пропозицією Альтамонта називають Новою Америкою, відзначають відкриті ними об'єкти на карті й привласнюють їм імена.

Вулкан на Північному полюсі

[ред. | ред. код]

Коли вони проходять деяку відстань, то виходять до берега великого моря. Це море було чистим і на ньому не було айсбергів. Друзі споруджують човен і пливуть на північ. Там вони роблять незвичайне відкриття: під самим Північним полюсом перебуває величезний діючий вулкан, який вивергає полум'я й камені. Зненацька капітан Гаттерас зникає зі шлюпки, буря викидає його на берег вулканічного острова. Товариші капітана незабаром теж підпливають до вулкана. Висадившись на берег і зробивши розрахунки, вони довідаються, що Північний полюс розташований прямо в кратері вулкана. Капітанові Гаттерасу спадає на думку божевільна ідея досягти цієї точки, і друзі починають сходження на вершину вулкана. Капітан Гаттерас настільки прагнув до відкриття, що обігнав своїх друзів і швидко підіймався на вершину. Вірний собака ішов за ним.

Мандрівники із труднощами рятують капітана, коли він уже зірвався й летів у жерло вулкана, і бачать, що той втратив розум від хвилювання. Вони, разом з капітаном Гаттерасом повертаються, а вулкан нарікають «Гора Гаттераса». Вони допливають на шлюпці до покритої льодом області й там пішки рухаються на південь. По дорозі вони знаходять загиблу експедицію. Вдивившись уважніше, вони розуміють, що це Шандон, Пен і інші моряки з «Форварда».

Мандрівники досягають береги моря й зауважують удалині корабель. Не бажаючи втрачати цей шанс, вони стрибають на айсберг і на ньому досягають корабля. Так вони повертаються до Англії. Мандрівників нагороджують, а Гаттерас потрапляє в лікарню. Доктор Клоубонні помітив, що капітан Гаттерас щодня ходить по саду в одному напрямку: на північ. Капітана безперестану тягло на північ.

Північний полюс в уявленні Жуля Верна

[ред. | ред. код]

Жуль Верн описує Північний полюс у романі, де діє вулкан посередині моря. У часи Верна полюс ще не був відкритий, було багато експедицій, але всі вони завершувалися невдачею. Тому люди могли тільки приблизно уявляти собі, що перебуває на краю землі. В уяві Жуля Верна там не було холодно, на морі не було крижин і айсбергів і, найголовніше, прямо під полюсом перебував вулкан. Крім того, там не було снігу.

Полюс був відкритий Робертом Пірі в 1909 році. Там не було ні вулкана, ні моря, а лише крижана гладь.

У часи Верна гіпотези про географію полярних широт будувалися дивовижні, і письменник був одним з їхніх авторів. У романі «Двадцять тисяч льє під водою», капітан Немо на «Наутілусі» пропливає під Південним полюсом і застряє в льодах на тому місці, де в реальності перебуває Антарктида. Таким чином, полюси в уявленні Верна виявилися прямою протилежністю: Північний письменник уважав розташованим на суші, а Південний — чисто морським. Однак, у романі «Робур-Завойовник» головні герої на апараті «Альбатрос» пролітають над Південним полюсом і ледве не зіштовхуються з діючим вулканом. Із цього випливає, що Жуль Верн віддавав перевагу ідеї вулканів ідеї моря на полюсі.

Українські переклади

[ред. | ред. код]
  • Жюль Верн «Пригоди капітана Геттераса». Харків: Державне видавництво України (ДВУ), 1929 у перекладі Миколи Іванова

Посилання

[ред. | ред. код]