Ряд — в математиці, це операція додавання нескінченної кількості величин, послідовно одна за одною, починаючи із заданої величини.
Для кожного ряду зазвичай розглядають послідовності часткових сум (ряду) та елементів (ряду).
Розглядаються числові ряди двох видів:
Важливіше питання дослідження числових рядів — це збіжність числових рядів.
Числові ряди застосовуються як система наближень до чисел.
Узагальненням поняття ряду є поняття подвійного ряду [ru] .
Тривалий час, думка про те, що така потенційно нескінченна сума може мати скінченний результат, математиками і філософами розглядалася як парадокс . Цей парадокс було вирішено з виникненням поняття границі під час 19-го століття. Парадокс Зенона про Ахілла та черепаху ілюструє цю контрінтуїтивну властивість скінченних рядів: Ахілл біжить услід за черепахою, але коли він наздоганяє черепаху на початку гонки, вона вже досягає другої позиції; коли він досягає другої позиції черепахи, вона буде вже на третій позиції, і так далі. Зенон розрахував, що Ахілл ніколи не зможе досягнути черепаху, і що таким робом такого моменту не існує. Зенон розділив цю гонку на нескінченно велику кількість частин гонки, кожна з яких займає скінченну частину часу, так, що загальний час, за який Ахілл добіжить до черепахи, заданий рядом. Вирішенням цього парадоксу є те, що, хоча ряд має нескінченно велику кількість елементів, він має скінченну суму, яка і є тим часом, за який Ахілл наздожене та впіймає черепаху.
У сучасній термінології, будь-яка (впорядкована) нескінченна послідовність
(
a
1
,
a
2
,
a
3
,
…
)
{\displaystyle (a_{1},a_{2},a_{3},\ldots )}
з термів (що можуть бути числами , функціями , або будь-чого, що може додаватися) визначає ряд, який є операцією додавання
a
i
{\displaystyle a_{i}}
між собою. Аби підкреслити те, що існує нескінченна кількість термів, ряд може називатися нескінченним рядом . Такий ряд записується у вигляді такого математичного виразу:
a
1
+
a
2
+
⋯
+
a
n
+
⋯
=
∑
n
=
1
∞
a
n
{\displaystyle a_{1}+a_{2}+\cdots +a_{n}+\cdots =\sum _{n=1}^{\infty }a_{n}}
.
Загалом поняття ряду виникло з поняття кільця , що часто є полем
R
{\displaystyle \mathbb {R} }
дійсних чисел або полем
C
{\displaystyle \mathbb {C} }
комплексних чисел . У такому разі множина всіх рядів сама собою є кільцем (або навіть асоціативною алгеброю), у якій операція додавання визначає додавання рядів поелементно, терм за термом, а множення є операцією добутку Коші .
Нехай
{
a
i
}
i
=
1
∞
{\displaystyle \{a_{i}\}_{i=1}^{\infty }}
— послідовність ; розглянемо також послідовність
{
s
n
}
n
=
1
∞
,
{\displaystyle \{s_{n}\}_{n=1}^{\infty },}
кожен елемент якої є n-тою частковою сумою членів початкової послідовності
s
n
=
a
1
+
a
2
+
⋯
+
a
n
=
∑
i
=
1
n
a
i
.
{\displaystyle s_{n}=a_{1}+a_{2}+\cdots +a_{n}=\sum _{i=1}^{n}a_{i}.}
Рядом називається сукупність цих двох послідовностей. Позначається:
∑
i
=
1
∞
a
i
.
{\displaystyle \sum _{i=1}^{\infty }a_{i}.}
Тоді, за визначенням:
Числовий ряд збігається , якщо збігається послідовність його часткових сум;
Числовий ряд розбігається , якщо розбігається послідовність його часткових сум;
Числовий ряд збігається абсолютно , якщо збігається ряд з модулів його членів.
Якщо числовий ряд збігається, то границя
S
{\displaystyle S}
послідовності його часткових сум має назву суми ряду:
S
=
∑
i
=
1
∞
a
i
,
{\displaystyle S=\sum _{i=1}^{\infty }a_{i},}
Теорема 01
Якщо числовий ряд
∑
n
=
1
∞
a
n
{\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }a_{n}}
збігається, то кінцевий член ряду
a
n
→
0
{\displaystyle a_{n}\rightarrow 0}
,
n
→
∞
{\displaystyle n\rightarrow \infty }
Доведення.
⊳
{\displaystyle \vartriangleright }
Дійсно, оскільки
a
n
=
S
n
−
S
n
−
1
{\displaystyle a_{n}=S_{n}-S_{n-1}}
,
n
⩾
2
{\displaystyle n\geqslant 2}
та
S
n
→
S
∈
R
{\displaystyle S_{n}\rightarrow S\in \mathbb {R} }
,
n
→
∞
{\displaystyle n\rightarrow \infty }
, то
a
n
→
S
−
S
=
0
{\displaystyle a_{n}\rightarrow S-S=0}
,
n
→
∞
{\displaystyle n\rightarrow \infty }
.
⊲
{\displaystyle \vartriangleleft }
Теорема 02
Якщо числовий ряд
∑
n
=
1
∞
a
n
{\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }a_{n}}
збігається, то залишок ряду
a
n
+
1
+
a
n
+
2
+
⋯
+
a
2
n
→
0
{\displaystyle a_{n+1}+a_{n+2}+\cdots +a_{2n}\rightarrow 0}
,
n
→
∞
{\displaystyle n\rightarrow \infty }
Доведення.
⊳
{\displaystyle \vartriangleright }
Розглянемо
a
n
+
1
+
a
n
+
2
+
⋯
+
a
2
n
=
S
2
n
−
S
n
→
S
−
S
=
0
{\displaystyle a_{n+1}+a_{n+2}+\cdots +a_{2n}=S_{2n}-S_{n}\rightarrow S-S=0}
,
n
→
∞
{\displaystyle n\rightarrow \infty }
.
⊲
{\displaystyle \vartriangleleft }
Теореми 01 та 02 дають необхідні умови збіжності ряду (1).
Для того щоб ряд (1) збігався, необхідно і достатньо, щоб
∀
ε
>
0
∃
N
∈
N
∀
n
⩾
N
∀
p
∈
N
:
|
a
n
+
1
+
a
n
+
2
+
⋯
+
a
n
+
p
|
<
ε
{\displaystyle \forall \varepsilon >0\;\exists N\in \mathbb {N} \;\forall n\geqslant N\;\forall p\in \mathbb {N} \colon \quad |a_{n+1}+a_{n+2}+\cdots +a_{n+p}|<\varepsilon }
.
⊳
{\displaystyle \vartriangleright }
Цей критерій являє собою критерій Коші для числовой послідовності
{
S
n
:
n
⩾
1
}
{\displaystyle \{S_{n}\colon n\geqslant 1\}}
.
⊲
{\displaystyle \vartriangleleft }
Ряд з дійсних чисел збігається абсолютно тоді й тільки тоді, коли збігаються обидва ряди: ряд з додатних його членів і ряд з від'ємних членів.
Нехай задано два збіжні ряди
a
=
∑
n
=
0
∞
a
n
{\displaystyle a=\sum _{n=0}^{\infty }a_{n}}
та
b
=
∑
n
=
0
∞
b
n
{\displaystyle b=\sum _{n=0}^{\infty }b_{n}}
. Тоді:
Їхньою сумою називається ряд
∑
n
=
0
∞
(
a
n
+
b
n
)
{\displaystyle \sum _{n=0}^{\infty }(a_{n}+b_{n})}
і його сама рівна
a
+
b
{\displaystyle a+b}
.
Їхнім добутком за Коші називається ряд
∑
c
n
{\displaystyle \sum c_{n}}
, де
c
n
=
∑
k
=
0
n
a
k
b
n
−
k
{\displaystyle c_{n}=\sum _{k=0}^{n}a_{k}b_{n-k}}
Якщо обидва ряди збігаються абсолютно, то добуток рядів збігається.
Приклад 01.
Ряди
1
+
1
+
1
+
⋯
+
1
+
⋯
{\displaystyle 1+1+1+\cdots +1+\cdots }
1
−
1
+
1
−
⋯
+
(
−
1
)
n
+
1
+
⋯
{\displaystyle 1-1+1-\cdots +(-1)^{n+1}+\cdots }
є розбіжними згідно з теоремою 01. Дійсно,
a
n
=
1
↛
0
{\displaystyle a_{n}=1\nrightarrow 0}
,
n
→
∞
{\displaystyle n\rightarrow \infty }
у випадку ряду (1) та
a
n
=
(
−
1
)
n
+
1
↛
0
{\displaystyle a_{n}=(-1)^{n+1}\nrightarrow 0}
у випадку ряду (2).
Приклад 02.
Доведемо, що
1
1
⋅
2
+
1
2
⋅
3
+
1
3
⋅
4
+
⋯
+
1
n
(
n
+
1
)
+
⋯
=
1
{\displaystyle {\frac {1}{1\cdot 2}}+{\frac {1}{2\cdot 3}}+{\frac {1}{3\cdot 4}}+\cdots +{\frac {1}{n(n+1)}}+\cdots =1}
⊳
{\displaystyle \vartriangleright }
Дійсно, для
n
⩾
1
{\displaystyle n\geqslant 1}
S
n
=
1
1
⋅
2
+
1
2
⋅
3
+
1
3
⋅
4
+
⋯
+
1
n
(
n
+
1
)
=
(
1
−
1
2
)
+
(
1
2
−
1
3
)
+
(
1
3
−
1
4
)
+
⋯
+
(
1
n
−
1
n
+
1
)
=
1
−
1
n
+
1
{\displaystyle S_{n}={\frac {1}{1\cdot 2}}+{\frac {1}{2\cdot 3}}+{\frac {1}{3\cdot 4}}+\cdots +{\frac {1}{n(n+1)}}=(1-{\frac {1}{2}})+({\frac {1}{2}}-{\frac {1}{3}})+({\frac {1}{3}}-{\frac {1}{4}})+\cdots +({\frac {1}{n}}-{\frac {1}{n+1}})=1-{\frac {1}{n+1}}}
.
Отже,
S
n
→
1
{\displaystyle S_{n}\rightarrow 1}
,
n
→
∞
{\displaystyle n\rightarrow \infty }
.
⊲
{\displaystyle \vartriangleleft }
Геометричний ряд — це такий ряд, ц якому кожен наступний елемент утворений множенням попереднього на стале число (що зветься сталим відношенням ряду ). Наприклад:
1
+
1
2
+
1
4
+
1
8
+
1
16
+
⋯
=
∑
n
=
0
∞
1
2
n
.
{\displaystyle 1+{1 \over 2}+{1 \over 4}+{1 \over 8}+{1 \over 16}+\cdots =\sum _{n=0}^{\infty }{1 \over 2^{n}}.}
Загалом геометричний ряд
∑
n
=
0
∞
z
n
=
1
1
−
z
{\displaystyle \sum _{n=0}^{\infty }z^{n}={\frac {1}{1-z}}}
збігається тоді й тільки тоді, коли
|
z
|
<
1
{\textstyle |z|<1}
.
3
+
5
2
+
7
4
+
9
8
+
11
16
+
⋯
=
∑
n
=
0
∞
(
3
+
2
n
)
2
n
.
{\displaystyle 3+{5 \over 2}+{7 \over 4}+{9 \over 8}+{11 \over 16}+\cdots =\sum _{n=0}^{\infty }{(3+2n) \over 2^{n}}.}
1
+
1
2
+
1
3
+
1
4
+
1
5
+
⋯
=
∑
n
=
1
∞
1
n
.
{\displaystyle 1+{1 \over 2}+{1 \over 3}+{1 \over 4}+{1 \over 5}+\cdots =\sum _{n=1}^{\infty }{1 \over n}.}
Гармонічні ряди є розбіжними , оскільки за теоремою 02
S
2
n
−
S
n
=
1
n
+
1
+
1
n
+
2
+
⋯
+
1
2
n
⩾
n
1
2
n
=
1
2
{\displaystyle S_{2n}-S_{n}={\frac {1}{n+1}}+{\frac {1}{n+2}}+\cdots +{\frac {1}{2n}}\geqslant n{\frac {1}{2n}}={\frac {1}{2}}}
.
Знакозмінний ряд — це ряд, у якому елементи можуть змінювати свій знак. У таких рядах доданки є як додатні, так і від'ємні. Наприклад:
1
−
1
2
+
1
3
−
1
4
+
1
5
−
⋯
=
∑
n
=
1
∞
(
−
1
)
n
−
1
n
=
ln
(
2
)
{\displaystyle 1-{1 \over 2}+{1 \over 3}-{1 \over 4}+{1 \over 5}-\cdots =\sum _{n=1}^{\infty }{\left(-1\right)^{n-1} \over n}=\ln(2)\quad }
(знакозмінний гармонічний ряд)
і
−
1
+
1
3
−
1
5
+
1
7
−
1
9
+
⋯
=
∑
n
=
1
∞
(
−
1
)
n
2
n
−
1
=
−
π
4
{\displaystyle -1+{\frac {1}{3}}-{\frac {1}{5}}+{\frac {1}{7}}-{\frac {1}{9}}+\cdots =\sum _{n=1}^{\infty }{\frac {\left(-1\right)^{n}}{2n-1}}=-{\frac {\pi }{4}}}
Узагальнений гармонічний ряд або p -ряд:
∑
n
=
1
∞
1
n
p
{\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }{\frac {1}{n^{p}}}}
збігається, коли p > 1, і є розбіжним, коли p ≤ 1. Функція відносно p , що є сумою цього ряду є дзета-функцією Рімана .
∑
n
=
1
∞
(
b
n
−
b
n
+
1
)
{\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }(b_{n}-b_{n+1})}
збігається, якщо послідовність b n збігається до границі L , притому як n прямує до нескінченності. Значення ряду тоді дорівнюватиме b 1 − L .
Апроксимація числа π за допомогою ряду
∑
n
=
1
∞
1
n
2
=
1
1
2
+
1
2
2
+
1
3
2
+
1
4
2
+
⋯
=
π
2
6
{\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }{\frac {1}{n^{2}}}={\frac {1}{1^{2}}}+{\frac {1}{2^{2}}}+{\frac {1}{3^{2}}}+{\frac {1}{4^{2}}}+\cdots ={\frac {\pi ^{2}}{6}}}
∑
n
=
1
∞
(
−
1
)
n
+
1
(
4
)
2
n
−
1
=
4
1
−
4
3
+
4
5
−
4
7
+
4
9
−
4
11
+
4
13
−
⋯
=
π
{\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }{\frac {(-1)^{n+1}(4)}{2n-1}}={\frac {4}{1}}-{\frac {4}{3}}+{\frac {4}{5}}-{\frac {4}{7}}+{\frac {4}{9}}-{\frac {4}{11}}+{\frac {4}{13}}-\cdots =\pi }
∑
n
=
1
∞
(
−
1
)
n
+
1
n
=
ln
2
{\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }{\frac {(-1)^{n+1}}{n}}=\ln 2}
∑
n
=
0
∞
1
(
2
n
+
1
)
(
2
n
+
2
)
=
ln
2
{\displaystyle \sum _{n=0}^{\infty }{\frac {1}{(2n+1)(2n+2)}}=\ln 2}
∑
n
=
0
∞
(
−
1
)
n
(
n
+
1
)
(
n
+
2
)
=
2
ln
(
2
)
−
1
{\displaystyle \sum _{n=0}^{\infty }{\frac {(-1)^{n}}{(n+1)(n+2)}}=2\ln(2)-1}
∑
n
=
1
∞
1
n
(
4
n
2
−
1
)
=
2
ln
(
2
)
−
1
{\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }{\frac {1}{n(4n^{2}-1)}}=2\ln(2)-1}
∑
n
=
1
∞
1
2
n
n
=
ln
2
{\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }{\frac {1}{2^{n}n}}=\ln 2}
∑
n
=
1
∞
(
1
3
n
+
1
4
n
)
1
n
=
ln
2
{\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }\left({\frac {1}{3^{n}}}+{\frac {1}{4^{n}}}\right){\frac {1}{n}}=\ln 2}
∑
n
=
1
∞
1
2
n
(
2
n
−
1
)
=
ln
2
{\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }{\frac {1}{2n(2n-1)}}=\ln 2}
∑
n
=
0
∞
(
−
1
)
n
n
!
=
1
−
1
1
!
+
1
2
!
−
1
3
!
+
⋯
=
1
e
{\displaystyle \sum _{n=0}^{\infty }{\frac {(-1)^{n}}{n!}}=1-{\frac {1}{1!}}+{\frac {1}{2!}}-{\frac {1}{3!}}+\cdots ={\frac {1}{e}}}
∑
n
=
0
∞
1
n
!
=
1
0
!
+
1
1
!
+
1
2
!
+
1
3
!
+
1
4
!
+
⋯
=
e
{\displaystyle \sum _{n=0}^{\infty }{\frac {1}{n!}}={\frac {1}{0!}}+{\frac {1}{1!}}+{\frac {1}{2!}}+{\frac {1}{3!}}+{\frac {1}{4!}}+\cdots =e}