Річард Гаклюйт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Річард Гаклюйт
англ. Richard Hakluyt
Народився1552[3][4][…]
Герефорд, Західний Мідленд, Англія
Помер23 листопада 1616(1616-11-23)[1] або 1616[2]
Лондон, Королівство Англія
ПохованняВестмінстерське абатство
Країна Королівство Англія
 Англія
Діяльністьгеограф, письменник, перекладач, дипломат, історик, прозаїк, священник, науковий консультант
Alma materКрайст Черч і Вестмінстерська школаd
Знання мовфранцузька і англійська[5]
ЗакладУніверситет Оксфорда
Напрямокгуманізм епохи Відродження
Magnum opusThe Principall Navigations, Voiages, Traffiques and Discoueries of the English Nationd
Посадакапелан і архідиякон
Конфесіяангліканство
БатькоRichard Hakluytd
Автограф

Річард Гаклюйт, або Хаклут (англ. Richard Hakluyt; 1552 або 1553, Герефорд — 23 листопада 1616, Лондон) — один з найплідніших авторів єлизаветинської епохи, ідеолог англійської колонізації Північної Америки, невтомний збирач географічних відомостей, що підсумував внесок англійців у Добу великих географічних відкриттіів своєю об'ємистою збіркою «Книга подорожей» (1589, розширене видання — 1598—1600).

Ранні роки

[ред. | ред. код]
Титульна сторінка переробленої «Книги подорожей» (1598)

Гаклюйт в п'ятирічному віці залишився сиротою. Його виховання було покладено на двоюрідного брата, лондонського адвоката Річарда Гаклюйта, який, будучи не з чуток знайомий з заморською торгівлею, за спогадами письменника, познайомив його з «деякими книгами з космографії, з додатком карти світу». З 1570 по 1577 рр. Гаклюйт навчався в Оксфорді (коледж Крайст-Черч), після чого прийняв духовний сан.

Незважаючи на вибір церковної кар'єри, головною пристрастю Гаклюйта з юних років залишалося, як він сам зізнавався, збирання новітніх карт і глобусів. Їх він виписував у провідних картографів (в першу чергу, Ортелія та Меркатора) і демонстрував оксфордським студентам; з його лекцій в університеті веде відлік своєї історії оксфордська кафедра географії.

Спілкування з купцями і мореплавцями привело Гаклюйта до думки (вперше висловленої в 1582 р. в передмові до англійського перекладу опису плавання Картьє в Канаду) про бажаність англійської колонізації Північної Америки, і в насамперед її помірного пояса, права на який англійській короні дало плавання Кабота. Подібно Гілберту та Фробішеру, він поділяв думку про існування в тих краях північно-західного проходу в казково багаті країни Азії.

Місія в Парижі

[ред. | ред. код]

Гаклюйт як духівник Френсіса Волсінгема та Роберта Сесіля намагався просувати проекти створення плантацій в Новому світі в пику іспанцям, які вважали своїми всі землі на захід від Тордесільяської лінії . Цим проектам сприяло загострення англо-іспанських відносин навколо нападів Дрейка на іспанські порти. У 1583 р. Уолсінгем приставив Гаклюйта капеланом до англійського посольства в Парижі, де він старанно збирав відомості про французьких торговців хутром у Канаді і служив зв'язковим між англійським урядом і мореплавцями, що втікали з Португалії після поразки Антоніо з Крат.

Дізнавшись про намір Волтера Релі спорядити експедицію для заселення Вірджинії (Роанок), Гаклюйт представив королеві секретний «Трактат про західні плантації» (1584). Ця праця (вперше набула розголосу тільки в 1877 році) принесла Гаклюйту вигідну синекуру при Бристольському соборі; згодом він був переведений в Вестмінстерське абатство. Перед від'їздом з Парижа він встиг опублікувати огляд експедицій іспанських конкістадорів.

Підготовка колонізації Америки

[ред. | ред. код]
Титульна сторінка першого видання книги Гаклюйта The Principall Navigations, Voiages, and Discoveries of the English Nation (1589)

Не пізніше 1590 р. Гаклюйт одружився з родичкою Томаса Кавендіша, після чого на якийсь час відійшов від видавничої діяльності. Ймовірно, в 1590-і роки він займався підготовкою грандіозної «Книги подорожей» — збірника, до якого увійшли повідомлення англійців про подорожі на захід і схід, в Америку і Московію. [1] Британська енциклопедія визначає «Книгу подорожей» як «національний епос в прозі». [2]

Вихід з друку оновленої «Книги подорожей» збігся з утворенням Британської Ост-Індської компанії. Вчені консультації Гаклюйта стали запорукою комерційного успіху цього підприємства. Він також активно лобіював звернення до Якова I на підтримку видачі патенту на колонізацію Вірджинії і навіть сам збирався їхати з першими поселенцями. Багато в чому завдяки його зусиллям дозвіл на колонізацію в 1606 році отримали Плімутська та вірджинська компанії.

У 1609 р. Гаклюйт переклав англійською опис експедиції Ернандо де Сото, а в 1612 р. стояв біля витоків Компанії Північно-західного проходу (Northwest Passage Company).

Спадщина

[ред. | ред. код]

За три роки до смерті Гаклюйта з друку вийшов перший том історико-географічного збірника іншого клірика, Семюела Перчаса, який згодом опублікував невидані рукописи свого попередника з додатком власних досліджень під заголовком «Посмертний Гаклюйт». Ця робота навіяла Кольріджу один з найзнаменитіших віршів англійською мовою «Kubla Khan» (1797). У 1846 році в Лондоні було створено Гаклюйтівське товариство, яке ставить своїм завданням публікацію географічних текстів у традиції Гаклюйта і Перчеса.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Library of the World's Best Literature / за ред. Ч. Д. Уорнер — 1897.
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118719947 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерело

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Річард Гаклюйт


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Річард_Гаклюйт&oldid=37811444