Сабольч
Сабольч | ||
| ||
Герб комітату Сабольч | ||
| ||
Заснований (11 ст.) | ||
Скасований (1920 рік): | ||
Адміністративний центр (1910): Ньїредьгаза, (hu:Nyíregyháza). | ||
Населення (1910): 319818 | ||
Площа (1910): 4637 км² | ||
Сьогоднішня приналежність: | ||
| ||
Мапа комітата |
Сабольч, Саболцький коміт́ат (угор. Szabolcs vármegye, — історичний комітат в північно-східній частині Угорського королівства. Столиця жупи була Ньїредьгаза .
Сабольч був розташований на лівому березі Тиси. Він межував з комітатами: Земплін та Унґ на півночі, Береґ та Сатмар — на сході, Біхар, Гайду та Боршод на півдні. В наш час більша частина комітату належить Угорщині, менша — територія комітату в повіті Тиса, північніше сучасного міста Мандок, в районі навколо Чопа належить Україні.
Сабольч є одним з найстаріших округів Королівства Угорщини. Після Першої світової війни, він був об'єднаний з дуже невеликою частиною колишнього Унґ округу для формування округу Саболч-Унг зі столицею в Ньїредьгазі . В 1919 села Есень (Eszeny), Соловка(Szalóka) і Тисаагтелек (Tisaahtelek) в районі Чопа були передані Чехословаччині . Ці села були загарбані Угорщиною в часи Горті в 1938 і повернуті в 1944 році, але були передані Радянському Союзу в 1945 році. Тепер вони є частиною України після 1991 року. Після Другої світової війни, округ об'єднано з угорськими частинами округів Сатмар і Береґом для формування Саболч-Сатмар-Береґ медьє. Деякі частини Сабольч округу (поблизу Полгару на північний схід від Дебрецена) зараз знаходяться в Гайду-Бігар округу.
У 1880 році в комітаті було 214,008 чоловік населення і складалося з наступних мовних спільнот: [1]
- Угорці: 186,529 (87,16%)
- Словаки: 13,087 (6,12%)
- Німці: 1,781 (0,83%)
- Русини: 1,698 (0,79%)
- Румуни: 1,665 (0,78%)
- Хорвати: 192 (0.1%)
- Серби: 7 (0,00%)
- Інші або невідомо: 9,241 (4,32%)
За даними перепису 1880 року, комітат складався з наступних релігійних громад:[1]
Релігійні громади:
- Кальвіністи: 84,674 (39,57%)
- Католики: 54,920 (25,66%)
- Греко-католики: 39,829 (18,61%)
- Євреї: 20,119 (9,40%)
- Лютерани: 14,055 (6,57%)
- Православні: 346 (0,16%)
- Унітарії: 7 (0,00%)
- Інші або невідомо: 58 (0,03%)
Населення Саболцького комітату в 1900 нараховувало 288,672 тис. осіб і складалося з таких мовних спільнот [2]:
- Угорці: 285,023 (98,7%)
- Словаки: 2066 (0,7%)
- Німці: 796 (0,3%)
- Русини: 156 (0,1%)
- Румуни: 73 (0,0%)
- Хорвати: 14 (0,0%)
- Серби: 8 (0,0%)
- Інші або невідомо: 53 (0,2%)
За даними перепису 1900 року, комітат складався з наступних релігійних громад:[1]
Релігійні громади:
- Кальвіністи: 110,942 (38,4%)
- Католики: 80,509 (27,9%)
- Греко-католики: 56,515 (19,6%)
- Євреї: 23,277 (8,1%)
- Лютерани: 17,239 (6,0%)
- Православні: 128 (0,0%)
- Унітарії: 9 (0,00%)
- Інші або невідомо: 53 (0,03%)
Населення комітата Сабольч в 1910 році нараховувало 319,818 тис. осіб і складалося з таких мовних спільнот[3]:
- Угорці: 316,765 (99,0%)
- Словаки: 1,117 (0,3%)
- Німці: 868 (0,3%)
- Румуни: 212 (0,1%)
- Русини: 194 (0,1%)
- Хорвати: 15 (0,0%)
- Серби: 7 (0,0%)
- Інші або невідомо: 640 (0,2%)
За даними перепису 1910 року, комітат складався з наступних релігійних громад:[1]
Релігійні громади:
- Кальвіністи: 121,396 (38,0%)
- Католики: 90,560 (28,3%)
- Греко-католики: 63,353 (19,8%)
- Євреї: 25,316 (7,9%)
- Лютерани: 18,924 (5,9%)
- Православні: 164 (0,1%)
- Унітарії: 12 (0,00%)
- Інші або невідомо: 93 (0,03%)
На початку XX століття, Сабольч ділився на такі округи:
Повіти (járás) | |
---|---|
Повіт | Адм. центр |
Dada alsó | Тісальок |
Dada felső | Гава |
Kisvárda | Кішварда |
Ligetalja | Ньїраксад |
Nagykálló | Надькалло |
Nyírbakta | Ньїрбакта |
Nyírbátor | Ньїрбатор |
Nyírbogdány | Кемече |
Tisza | Мандок |
Міський округ (rendezett tanácsú város) | |
Ньїредьгаза |
- ↑ а б в г http://mtdaportal.extra.hu/adatbazisok.html
- ↑ Сайт бібліотеки університету міста Печ
- ↑ KlimoTheca :: Könyvtár. Kt.lib.pte.hu. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 26 червня 2012.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.