Салман Радуєв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Салман Бетирович Радуєв
бригадний генерал
Загальна інформація
Народження13 лютого 1967(1967-02-13)
Гудермес, РРФСР
Смерть14 грудня 2002(2002-12-14) (35 років)
Солікамськ
(крововилив внутрішніх органів)
ПохованняСолікамськ
Військова служба
Приналежність Чеченська республіка Ічкерія
ФормуванняЗбройні сили ЧРІ
Війни / битвиПерша чеченська війна, Battle of Gudermesd, Kizlyar-Pervomayskoye hostage crisisd і Друга чеченська війна
Командування
Нині на посаді
На посаді з

Нагороди та відзнаки
Орден «Честь Нації»
Орден «Честь Нації»
Орден «Герой Нації»
Орден «Герой Нації»
Медаль «Захисник Вітчизни»
Медаль «Захисник Вітчизни»
(у 1997 році позбавлений усіх нагород)

Салман Бетирович Радуєв (13 лютого 1967, Гудермес, РРФСР14 грудня 2002, Солікамськ, Росія) — чеченський повстанець, один з польових командирів чеченських збройних сил часів Першої і початкового етапу Другої воєн Росії проти Чечні, бригадний генерал. Брав участь у військових діях проти російської федеральної влади, організатор низки гучних терактів на території Російської Федерації.

Біографія

[ред. | ред. код]

Стверджував, що закінчив середню школу з відзнакою, потім отримав вищу економічну освіту. Під час служби в армії вступив в КПРС, був членом чечено-інгушського обкому ВЛКСМ. Після приходу до влади Джохара Дудаєва з червня 1992 року — префект Гудермесського району Чечні, з листопада 1992 — командир 6-ї бригади збройних сил Чеченської республіки[1].

З початку 1995 року, під час Першої ченченської війни, його формування вело бої в східних районах Чечні. Став широко відомим після походу на Кизляр в січні 1996 року, в ході якого захопив близько 3 тис. заручників. Після переговорів з російською федеральною владою з більш ніж 160 заручниками його загін вирушив в бік чеченського кордону, але був блокований в селі Первомайському, де кілька днів тримав оборону, в ході якої з частиною бойовиків прорвався до Чечні.

За його наказом у квітні 1997 року були проведені вибухи на вокзалах в Армавірі і П'ятигорську. Також, для підняття свого авторитету приписував собі й інші теракти.

Кілька раз піддавався замахам з боку федеральних сил, був поранений, втратив око.

Був затриманий в березні 2000 року в селищі Новогрозненське в Чечні. Після арешту піддавався тортурам[2]. 25 грудня 2001 Верховним судом Дагестану був звинувачений у тероризмі, захопленні заручників, розкраданні зброї, організації вбивств військовослужбовців, міліціонерів, а також в організації вибуху на залізничному вокзалі П'ятигорська 28 квітня 1997, при якому дві людини загинули, а ще понад 40 отримали поранення. Засуджений до довічного ув'язнення.

Помер у колонії «Білий лебідь», Солікамськ.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Как умирал Салман Радуев? [Архівовано 4 січня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Смерть: "Я слышал крики Салмана Радуева во время экзекуций" [Архівовано 4 січня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]