Сіменьдін
Сіменьдін (англ. Ximending; кит.: 西門町; піньїнь: Xīméndīng; певедзі: Se-mn̂g-teng; ромадзі: Seimon-chō) — мікрорайон та торговий округ у районі Ваньхуа в Тайбеї, Тайвань.
Сіменьдін називають «тайбейським Харадзюку» та «тайбейським Шібуя».[1][2] Сіменьдін є центром моди, субкультури та японської культури Тайваню. В районі розташовано безліч клубів та пабів. Район знаходиться в північно-східній частині Ваньхуа в Тайбеї, а також є найважливішим споживчим районом у Західному окрузі Тайбея. Пішохідна зона Сіменьдіну була першою пішохідною зоною, побудованою в Тайбеї, і є найбільшою в Тайвані.[3]
Оскільки багато автобусних маршрутів пересікаються на вулиці Джунхуа, Сімендін також є важливим районом для автобусних пересадок. До Сіменьдін також можна потрапити через вихід 6 станції Тайбейського метрополітену Сімень (лінія Баньнань та Songshan-Xindian).
Пішохідна зона Сіменьдін названа на честь адміністративного поділу Сеймон-чо (西門町), який існував під час правління Японії, посилаючись на поширену назву Тайваню в часи окупації. Область Сеймон-чо включала в себе сучасні вулиці Ченду (成都路), південна Сінін (西寧南路), Куньмін (昆明街) та Кандін (康定路). Однак сьогодні пішохідна зона Сіменьдін включає також вулиці: Сеймон-чоу (Seimon-chō), Вакатаке-чоу (Wakatake-chō;若竹町) та Шинкі-чо (Shinki-chō; 新起町). Історичним написанням цієї області було Hsimenting, який базується на романізації стандартної китайської мови Уейда-Джайлза.
Назва Сіменьдін походить від його розташування біля західних воріт міста Тайбей. На початку японського правління територія все ще була дикою місцевістю, через яку проходила дорога, що з'єднувала західні ворота з містом Бангка (сьогодні Ваньхуа). Пізніше японці вирішили за прикладом Асакуса в Токіо облаштувати місцевість в розважально-діловий район. Перші споруджені розважальні заклади включали Тайхокуза (臺北座) у 1897 році, Ейза (榮座, нині ринок Новий Вангуо) у 1902 році та театр Червоний дім у 1908 році.[4]
Сіменьдін став відомим завдяки театральній вулиці в Тайбеї в 1930-х роках і стала ще більш процвітаючою після поразки Японії. У 1950-х роках кожен театр був заповнений під зав'язку. Поступово один за одним відкривалися нові театри; у якийсь момент на початку вулиці Учан було більше десяти театрів. Однак у 1990-х роках, коли місто Тайбей розвивалося в напрямку Східного округу, бізнес почав втрачати зацікавленість інвесторів. У 1999 році міська влада та місцеві магазини створили в Сіменьдін пішохідну зону, заборонивши в'їзд транспортних засобів у вихідні та національні свята, що привабило молодих споживачів і відновило бізнес.[3] Сьогодні в Сіменьдін розміщено понад двадцяти театрів і шість тисяч магазинів, це популярне місце для невеликих концертів, презентацій альбомів і вуличних вистав. Тут також розташований Red Envelope Club, заснований в 1960-х роках.
Через свою історію Сіменьдін є домівкою для кількох історичних місць. Побудований під час японського панування, Храм Сімендін Мадзу (西門町媽祖廟) є одним із важливих і видатних історичних храмів. Спочатку відкритий як ринок, Red House Theatre є ще однією видатною будівлею японської епохи.
Однойменні Західні ворота та стіни Тайбею були знесені в 1905 році. Раніше ринок Чунхва простягався на території Сіменьдін, але був знесений у 1992 році.
Мікрорайон привертає в середньому понад 3 мільйони покупців на місяць. У місцевих книгарнях продаються японські журнали, книги, компакт-диски та одяг, що робить їх притулком для харізу (кит.: 哈日族; піньїнь: hārìzú) або прихильники японської культури. Приватні продавці збираються на вулицях, а також у великих бізнес-будинках, таких як універмаг Wannien і площа Shizilin які працюють вдень, а універмаг Wanguo та Eslite 116 до пізньої ночі.
Територія навколо Red House Theater вважається центром ЛГБТ-культури Тайбею, і Сімендін часто займав помітне місце на тайванських прайдах/парадах.
Через свою популярність Сіменьдін також має вищий рівень злочинності порівняно з рештою міста, не рідко тут виникають насильницькі бійки та процвітає проституція.[5][6][7]
- ↑ A Visitor's Guide to Taipei. Waakao.com. 4 вересня 2009. Архів оригіналу за 18 вересня 2009. Процитовано 12 липня 2010.
- ↑ Gross, Matt (21 вересня 2008). Feasting at the Table of Taipei. The New York Times. Процитовано 12 липня 2010.
- ↑ а б Mo Yan-Chih (18 червня 2008). Taipei increases area of special Ximending zone. Taipei Times. с. 2. Процитовано 14 липня 2009.
- ↑ Mo Yan-chih (7 серпня 2007). FEATURE: 'Fashion market' helping revive area. Taipei Times. с. 2. Процитовано 14 липня 2009.
- ↑ 「鬧」區不安全！今年還沒過完 西門町報案破600件 (zh-tw) . SET News. 25 листопада 2015. Процитовано 21 червня 2020.
- ↑ Sung, Hsiao-hai; Pan, Jason (23 вересня 2013). Aggressive sex workers ruining Wanhua, locals say. Taipei Times. Процитовано 21 червня 2020.
- ↑ 西門町打架、攤販亂象改善了！ 暖警步巡守護被讚爆 (zh-tw) . ETtoday. 24 червня 2017. Процитовано 21 червня 2020.
| Географія та географічні карти | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
